AeroTim

#Cinematography Багато тих, хто хоч раз піднімався у небо або робить це регулярно, намагалися передати це відчуття. Словами, музикою, навіть картинами та скульптурами. Але багатьом так і не вдалось якось висловити свої відчуття від польоту. Бо вони дуже глибокі, яскраві і часто дуже важко підібрати слова, які б максимально точно відобразили гамму почуттів, емоцій, картинок і звуків, які надає тобі політ. Але є слово, яке найчастіше вимовляють і ті, і інші – це «свобода». Саме з нею найбільше асоціюється політ. А ще усіх, хто доторкнувся до неба, поєднує бажання поділитись цією емоцією з іншими. Своїми почуттями і роздумами про відчуття польоту у красивому ролику «Infinite Sky» (Безкінечне Небо) ділиться із нами Джон «Пройдисвіт» Баум (John «Slick» Baum). Ці емоції помножує на 8 камера Canon R5 II, адже саме у такій якості вона знімає небо, літаки та політ.

Мелець (Mielec), Польща. Легендарне місто-авіазавод, якому вже 85 років, у сотні кілометрах від Львова. Саме з його воріт вийшла більшість спроектованих в України Ан-2, але зараз він отримав нове дихання завдяки співпраці з американцями. «Тут розправляються крила» – офіційне гасло цього старовинного симпатичного містечка. І ми не могли відмовити собі у задоволенні розправити крила усієї авіаційної техніки, яка була тут у розпорядженні нашої команди, у такому знаковому місці. Десь там під нами завод Lockheed Martin, пару Black Hawk в повітрі, а ми собі тестуємо наш швидкісний дрон, який наразі досягнув швидкості 280 км/год. Чорний літак – це GameBird 1, на якому літає місцева легенда Артур Кейлак (Artur Keilak). Пілот від народження, який не вилазить з аеродрому з дитинства і має допуск до польотів на усьому, що має крила: від планера та спортивного літака, до Boeing 737, який він пілотує як командир. Гелікоптери також. Пасажири про нього кажуть: «Сподіваємось, на наступному рейсі буде такий самий професійний пілот як Ви». Артур вражає масштабом своєї особистості, але перш за все як льотчик. Вчимось, розширюємо свої можливості, навички та контакти. Далі буде або keep on rolling baby

Дорогі друзі! Попередні півтора місяці ми собі взяли паузу, аби і назбирати матеріалу для подальших публікацій, і створити тематичні продукти власноруч. Це був період роздумів і захоплюючої роботи. За цей час ми завершили проект, який почали ще в жовтні 2023-го і який поглинув майже усі зусилля і час нашої команди. Але і сам результат, який ми отримали на виході, і процес його досягнення вартував кожної витраченої секунди. Це були одні з найяскравіших моментів, які ми переживали у житті. Тому дуже раді поділитися із вами неймовірною новиною - ми командою Aerotim зняли свій перший повнометражний фільм. Він одночасно і документальний, і дуже художній. Фільм наш з пригодами та стріляниною. А ще з еротичними сценами та розумними розмовами. Бо «авіація - це високотехнологічна еротика», як пише у своїй книзі «Гвинтокрилі флешбеки» Василь Мулік. Ми знімали армійську авіацію і в повітрі, і на землі. Записали унікальні історії з перших вуст від пілотів, штурманів, зброярів та інженерів. В результаті нам вдалось зняти, на наш погляд, цікавий і захоплюючий екшн про людей і техніку, про розрахунок і планування, про важкі рішення та щасливий порятунок, про буденну роботу та відверто героїчні подвиги, а ще про те, як легко і з гумором наші люди проходять крізь піски життя. Про усе, що становить життя бойових вертольотників. Назва фільму – «Підйомна сила» – як уособлення людського духу і законів фізики, які піднімають бойові вертольоти у небо. Невдовзі його можна буде побачити в кінотеатрах. І найкраще це зробити саме там, бо саме кінотеатр дає відчуття повного занурення у атмосферу, у емоції та переживання, і ледве не передає запахи, які є невід’ємною складовою бойової роботи армійської авіації. Коли і де — повідомимо зовсім скоро.

Звичайні будні в Латинській Америці

#Women Про нашу сьогоднішню героїню знають не так багато не те щоб простих людей, а навіть істориків авіації, хоч її непересічні рекорди і досягнення мали місце якихось 40 років тому. Може це тому, що жінками у авіації вже мало кого здивуєш, може тому, що вона не дуже прагнула публічності, а може тому, що у її льотній кар’єрі були перерви, злети та падіння. Але кожного разу за нею йшла Доля, яка підтримувала її крила, допомагала, направляла і давала купу шансів, усіма з яких вона гідно скористалась. Лінн Ріппельмайер (Lynn Rippelmeyer) – це колишня проста сільська дівчина з американського Cереднього Заходу, яка одного разу захотіла злетіти у небо на Пегасі – крилатому коні, яких вона дуже любила. І вона це зробила, ставши першою у світі командиркою Королеви Неба усіх часів і народів – величного Boeing 747 Jumbo. До своєї мрії вона йшла повільно, поступово, долаючи численні перешкоди та не привертаючи до себе уваги. На цьому шляху на неї чекали кілька титулів “world’s first”, деякі з яких були навіть крутішими за мрію опанувати непокірного Джамбо.

Я пишу це, бо не можу стриматись, адже хочеться розділити з вами це відчуття свободи, відчуття польоту. Це історія про маленького хлопчика з заходу України, який захотів стати пілотом. Минули роки і доросле життя поглинуло його. Потім почалась війна – мрії стали необхідністю, а свобода – пріоритетом. Зараз або ніколи. «Хочу стати пілотом», – сказав я Тімуру одного сонячного осіннього дня рік тому. Тім посміхнувся і сказав: «Станеш». Після цих слів пройшов час, і ми занурились у зйомки Армійської Авіації. Там я все більше закохувався в небо і залізних птахів, у яких є глибока душа і неповторний спів. Прийшла зима, а разом з нею, як сніг на голову, повідомлення від Тіма: «Ми з Софією починаємо вчитись». Я протирав очі, але до кінця не розумів, що це буде. 15 років очікування пройшли як вічність і ось настав цей саме момент, якого багато хто так і не дочекався через лінощі, недостатнє бажання чи обставини. «Але я цей шанс не втрачу», – сказав я собі. Теорія – це 160 годин сухих фактів: навігація, метеорологія, аеродинаміка, право, експлуатація. У кімнаті 5 на 6, тричі на тиждень, цілими днями молоді курсанти гризли граніт науки. Мій мозок буквально вибухав, інколи я зовсім переставав розуміти про що йдеться – усе змішувалось в один великий ком. Як це запам’ятати? Як відчути небо, будучи на землі? Поруч сиділа Софійка і ми переглядались, посміхаючись і мовчки підтримуючи один одного, типу: «Ух, оце так потік інформації!» Мрія стати пілотом з’явилась у 2008-му, у 14-ть. На комп’ютері, який придбав мій батько, я вперше побачив фільм Top Gun. Засмаглі пілоти ВПС США, злітаючи на розкішному F-14 з Індійського океану, розрізають повітряні потоки. Зухвалі, сміливі – класична пропаганда чому варто стати пілотом. Небо, круті віражі, сміливі рішення, прекрасні жінки, танці, музика, байки, швидкість, бунтарство та свобода. Що ще потрібно чоловіку для щастя? Весняний сонячний ранок, травень. Україна. 3-ій рік війни. На аеродромі відбій повітряної тривоги, ми стоїмо біля нашого залізного птаха, де разом з інструктором робимо перший в житті передполітний огляд літака. Я все той самий закоханий у небо малюк. Але зараз мені 29. Перші кроки до літака немов уві сні. Сідаю, пристібаюсь, вдягаємо навушники, дивлюсь по боках. Невже це правда, крутиться в моїй голові, це не сон? Запуск двигуна, перевірка приладів. Juliet Alfa Bravo starting up. Ready to taxi… В цей момент починається зовсім інша частина мого життя. Бажання бути в небі перемагає, страх залишитись на землі мотивує. Тут в мене в голові вмикається композиція Danger Zone (з Top Gun). Життя ніколи не буде як раніше. Потужність на повну, наш Tecnam набирає швидкість і відривається від землі. Чую голос інструктора, очі на горизонт, набір висоти, 200 футів, 300 футів. Час повертатись в реальність, попереду багато роботи. Перший політ – це як перший поцілунок. Ти так довго на нього чекаєш, а коли він нарешті трапляється, пам’ятатимеш про нього все життя. Це кохання назавжди. Здобуття свободи – найбільша радість, доступна людині. 1000 футів, штурвал в моїх руках, швидкість 70 вузлів, починаємо віраж вліво, рука трохи спітніла, серце шалено б’ється, але я впевнено вхожу в розворот. Керувати літаком, відчувати потоки, які підіймають тебе вище, бути курсантом-пілотом в такі часи – це особлива удача. Ти стаєш одним цілим, одним організмом з літаком. Перший політ триває годину, але там в небі час плине інакше. Крізь хмари, з попутним вітром ти несешся по візуальних орієнтирах над землею. Як все спокійно тут в небі, думаю я. Наша пташка сідає на землю, виходжу з літака. Адреналін, емоції накривають мене. Це моя нова реальність, моє нове життя. Зараз, як ніколи, хочеться жити, мріяти, створювати, кохати. Немає ідеального часу для того щоб почати рухатись до мрії, є тільки момент, який відділяє тебе від цього рішення. І обравши йти за мрією, ти завжди обираєш кращу версію власного шляху. У цьому шляху кожна секунда вартує цілого життя. Небо це не межа, це лише початок. Степан.

Такий світ дійсно десь існує, де життя легке і безтурботне, небо і море сині, повітря прозоре і свіже, літаки надійні і швидкі, совість слухняна, а люди зговірливі і прекрасні. На тренувальному кемпі, ми мало самі не повірили в те, що таке місце десь є. Але тривало це лише секунду і то, в обʼєктиві камери на дроні. А чим розум(сприйняття) відрізняється від високошвидкісної камери яка причеплена до не менш швидкого дрона? Напевно про це і співає енергійний репер, а також про те, що його композицію несанкціоновано прикрутили до незвичного відеоряду і ніякого жиру йому не наросте з того самого фуражу, бо спортивна авіація збиткова. З іншого боку, сьогодні майже немає музики, а є музичний бізнес. А з якого дива ми повинні слухати, як хтось варить свої гроші, якщо нам за це не платять? Hip-hop

Як зазвичай буває, наші подорожі спонтанні, і ця не була винятком. Приїхали на місце посеред ночі. Заночували на березі в машині. Світанок зіграв свою партію на контрасті холоду та тепла. Зустрів нас щедрим густим туманом, який переливався теплими сонячними барвами. У такі моменти хочеться мати десять рук, аби встигнути відзняти все і одразу. І пейзаж зняти, і все, що за кадром, а ще й встигнути спуститися на воду. Один з наших дронів вдало приземлився на дерево. Тому довелося відкласти сплав й зайнятися евакуацією. Зачепили другим дроном за допомогою петлі зі скотчу та вдало спустили на землю. Далі короткий сплав. Місця туристами не балувані, від того відчули себе трохи першопрохідцями. На воді опиняєшся повністю відрізаним від зовнішнього світу. Мимоволі стаєш одним цілим з простором та лиш тихо споглядаєш. Правда подорож пройшла не без пригод. Лиш на мить втратив пильність, як враз опинився у воді. Хороший жарт від болота, яке скупало мене у крижаній воді.

#AirTraval Весняна оаза — Ірдинське болото Осінню ми вже ділилися з вами цим місцем. Під час минулої експедиції виникло сильне бажання приїхати сюди ще раз, але вже коли буде зелено. Приємного перегляду!

#Accidents Вчора було Свято Великодня, яке змушує нас подумати про життя і про смерть, про життя нинішнє і потойбічне, про те, що від наших рішень залежить і власне життя, і життя оточуючих, наших рідних та близьких. Особливо це актуальне для авіації, де доля дуже багатьох залежить від дій та рішень дуже небагатьох, а буває що й однієї людини. Тому тут треба дуже розсудливим і раціональним, не ставити життя інших в залежність від власних забаганок, амбіцій та прагнення хайпу. У протилежному випадку це може закінчитись, а часто з великою ймовірність і закінчується дуже сумно. Надто, коли заручником своїх амбіцій ти робиш власну дитину. Саме про це сумна історія Джессіки Дуброфф, американки українського походження, коротке життя якої обірвала безрозсудність власного батька.

⚡️ Сьогодні Харківському національному університету Повітряних Сил – 20 років! ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ Я вітаю всіх, для кого цей заклад рідний! Втім нині не до урочистостей, бо саме у ці хвилини вихованці університету різних років випуску «оновлюють» статистику збитих ворожих цілей, прикривають піхоту, нищать командні пункти, склади і техніку ворога... Пишаюсь викладачами та курсантами, пишаюсь кожним вчорашнім випускником, а нині професійним зенітником, який швидко опанував Nasams, Iris-T чи Patriot, або ж витискає максимум зі старенької «трьохсотки» чи «Бука». Кожним пілотом, який з перших днів великої війни героїчно воює на старому «МіГу» чи «Сушці» і заздрить побратимам, які вже опановують F-16. Університет виховав більше півсотні Героїв України, десятки повних кавалерів орденів «За мужність» та Богдана Хмельницького. Понад 3200 випускників відзначені державними нагородами! Нині факультети та навчально-матеріальна база університету тимчасово розосереджені по всій території України та за кордоном. Сьогоднішні курсанти і ті, хто зараз приймає важливе рішення – стати професійним захисником неба, у недалекій перспективі боронитимуть Україну найсучаснішими у світі зразками озброєння, а уся радянська техніка поступово стане історією. Повітряні Сили – це велика родина мужніх та відданих справі людей, а наш профільний виш – Харківський національний університет Повітряних Сил – альма-матер захисників неба усіх Сил оборони України! Тож чекаємо на вас у нашій родині. 🇺🇦 Перемагатимемо – РАЗОМ! ➖➖➖➖➖➖➖➖➖➖ 🇺🇦 Командувач Повітряних Сил генерал-лейтенант Микола Олещук Скачати FullHD на нашому офіційному YouTube 👉 https://youtu.be/Qt6plJP3w_U

Бангладеш, східна частина екзотичної Бенгалії. Я тут вже більше двох тижнів. Готель Починаєш ставити зарубки на стінах готельного номеру, все чекаючи – ну коли вже там у ростері з’явиться таке бажане повідомлення «trip DAC-KBP». Ну тобто шлях до дому. «Будеш головною зіркою Бангладешу», – пошуткував інструктор ще на початку відрядження, розповідаючи про те, що літати ми тут будемо з позивним «BanglaStar» («Бенгальська Зірка»). Специфіка рейсів – специфічна. Максимальне завантаження літака і температури, що доходять до сорока градусів за Цельсієм за 100% вологості. Мені іноді здається, що мій улюблений Фокстрот (літак, що у мене з ним кохання) теж кожного разу на злеті знехотя виводить оберти на максимум, наче бурмочучи, що теж не дуже йому в кайф – оце от все. Чекаємо біля смуги, пропускаючи четвірку військових МіГ-21, навіть вже не дивуючись справжнім музейним експонатам, що підіймаються в небо Бенгалії чи не кожного дня. Зліт Соте намагання докричатися до диспетчера, який реагує лише на «radio check» і вперто не дає подальший набір висоти. Кілька годин польоту, кілька червоних плям на радарі, бачучи які вже звично просиш «heading to avoid weather». Нас зустрічає Малє, столиця гламурних Мальдівів. Неймовірна краса на знижені. Чудернацькі острівці, розкидані по площині улюбленого Індійського океану. А ще невеличкі гідролітаки, що ганяють між ними туди-назад, доставляючи щасливих туристів до омріяних пляжів з пісочком і пальмами. «Оце робота у хлопців», говоримо одночасно з командиром, зітхаючи. Посадка, зарулювання Обережно яма! Ще одна! І ще! Перон просто висіяний великими вдавленнями та нерівностями. Як вправні водії небесного таксі оминаємо всі, матюкаючись про себе. Ось наша стоянка. Вимикаємо двигуни. Відкриваємо вікна і робимо пару затяжок такого незвично після Бангладешу чистого повітря з запахом солоної води. Швидко готуємо літак для польоту назад. Ну таке воно собі, ті ваші Мальдіви.

Згадка про тренувальний кемп у листопаді. Є кадри, що інколи нагадують сон, який вдалося контрабандою пронести у неспання. (courtesy of: @dorosh.raw)

Записки з Бенгалії Зазвичай наша робота не починається з моменту, коли ти надягаєш форму, щоб виконати рейс. Вона починається приблизно тоді, коли ти ввечері сидиш вдома у свої вихідні за келихом ігристого і ловиш себе на думці, як же прекрасно просто бути вдома, на телефон приходить сповіщення («Roster Change”). В моменті бажаєш здоровлячка дівчатам з планування і заходиш в систему. Цього разу Бангладеш – одна з найекзотичніших та водночас важких країн Азії. Доба в спекотному автобусі – і тебе зустрічає Молдова. Така вже затишна і тепла. І до дому рукою подати. Але це – лише проміжна станція. Далі квест – перегнати літак через півсвіту у країну, з якої доведеться працювати найближчі місяці півтора. Літак. Летіти порожнім літаком – неймовірний кайф. Лише ти і твої колеги. Вся пасажирська кабіна у твоєму розпорядженні. Можна витягнутися на усі три крісла і солодко поспати. Можна хоч увесь рейс скаржитися колегам, що дістали відрядження, і увесь політ проклинати шизанутого сусіда. Можна облаштуватися зручніше і дивитися серіал, поки твої колеги скеровують залізного птаха у напрямку протилежному домівці. Дозаправка у Дубаї. Насправді вона там мала би бути, якби не… Десь за годину до посадки небо, що було кришталево-чистим, раптом почало різко міняти свої кольори. З блакитно-прозорого воно почало перетворюватися в золотаво-біле, а потім в момент почорніло. Не знаю, за що Óдін так розгнівався на жителів Еміратів, але такої світло-музики я ще не бачила жодного разу в житті. Усі ми міцно позатягували паски безпеки і мовчки спостерігали за явищем. Літак трясе так, що до горлянки підступає з’їдена півгодини тому на борту курка, очевидно намагаючись зацінити красу навколишнього середовища. Зона очікування. Потім ще одна. У небі справжній колапс. Десь поряд сумно кружляє Арбуз Emirates і ще з десяток інших лайнерів. Усі аеропорти Еміратів затоплені. Робочий екіпаж приймає рішення йти на запасний в Оман. Ще сорок хвилин льоту. Посадка. Хвилин 20 по тому аеропорт Маскату накриває шторм. Відрядження починається.

#WeirdPlanes У літаків дуже нетрадиційних форм доволі схожа доля. Їх конструктори хапаються за якусь ідею, яка, на їх переконання, переверне авіаційний світ та допоможе знайти найкращий баланс між швидкістю, злітно-посадковими характеристиками, дальністю, вантажопідйомністю та ін. У більшості випадків такі проекти зазнають краху, бо конструктор щось недорахував, недодумав, не взяв до уваги або просто видавав бажане за дійсне. Але буває, що ідея має право на життя і навіть об’єктивно є проривною, але вона настільки радикальна, що обережні інвестори, власники авіазаводів та звичайні покупці не готові ризикувати грошима, аби підтримати задум сміливого авіаконструктора. Саме така доля спіткала проекти, про які ми хочемо вам сьогодні розказати. Проте майбутнє деяких із них вирішило ще й те, що вони просто запізнились. Якби вони були спроектовані трохи раніше, а тестувались трохи швидше, хто зна, як би зараз виглядали літаки. Знайомтесь – Літаючі Млинці, або літальні апарати з крилом круглої та дисковидної форми.

Punk forever Edit: @kostianty.n

"Він показав мені світ таким, яким його бачить Бог" – промовила головна героїня культового фільму "З Африки" (Out of Africa), згадуючи момент, коли вперше піднялась на літаку над кенійською саванною зі своїм коханим. Баронесса Карен фон Бліксен, роль якої як завжди блискуче зіграла Меріл Стріп, мріяла про романтику та щасливе сімейне щастя посеред екзотичних пейзажів Східної Африки. Але напевне не такі чоловіки наважуються вирушити у ці краї. Це скоріше егоїстичні, самовпевнені і дещо цинічні персонажі, які живуть іншими мріями та цінностями і лише заради себе. І вони дуже контрастують із місцевими мешканцями, щирими людьми "від землі" Мрії романтичної баронеси розбиваються об реальність і летять за обрій як швидко зникаючий у небі літак. А у випадку із Карен, як літак, що падає на землю. Це фільм зовсім не про авіацію, а скоріше про пригоди, про сміливість змінити своє життя заради іншого. А ще про фатум, який часто стає на заваді цих спроб. А ще – це про красу, про красу природи, яка змушує тебе змінюватись і навіть у складні часи знаходити втіху. Фільм дуже наповнений сенсами і фарбами, байдужим він не лишить. Як і не лишив він байдужими членів журі Американської кіноакадемії, які вручили йому у 1985 році аж сім(!) Оскарів, у тому числі за музику та звук. Гарного перегляду!

#Cinematography У цей чудовий весняний день, коли Україна розквітає усіма барвами, ми хочемо порекомендувати вам надзвичайно красивий і романтичний фільм, який занурить вас у екзотичну атмосферу Східної Африки часів баронес, лордів, колоніального антуражу та «золотого віку» подорожей і пригод. Проте цей фільм також і про людські стосунки, які за 100 років, напевне, не дуже й змінились. Це глибока романтична драма про мрії та реальність, про політ і приземлення, хоч у фільмі мало що є про авіацію. Сподіваємось, вашу п’ятницю прикрасить легендарний романтичний фільм «З Африки» (Out of Africa) за участі зіркових акторів Меріл Стріп та Роберта Редфорда. Сценарій, сюжет, режисура, гра акторів, фантастичні зйомки та музика викликали фурор серед глядачів та критиків. Фільм зібрав ледве не усі Оскари у 1985-му, обмежившись лише сімома (!) золотими статуетками. Гарного перегляду і гарної весняної п’ятниці!