Десь у конваліях

І новенькі на каналі, не забувайте за це. Ми повинні показати, що варті показу скз в Україні 😎

НЄТ, ЧЕКАЙТЕ. Я не засну, якщо не допишу це: Я хочу окремо сказати про людей, які були і є поруч зі мною ще задовго до Лєри. Бо після попереднього поста я зрозуміла, що дуже не хочу, щоб склалося враження, ніби до появи Лєри в моєму житті в мене не було справжніх друзів. Є люди, з якими ми зараз спілкуємося не так часто, як раніше. У когось своє життя, свої справи, у мене свої. Ми можемо не писати одне одному тижнями, місяцями, а іноді й взагалі майже не спілкуватися протягом року. А потім раптом хтось пише: «А поїхали в інше місто?», «а поїхали на фест?», «а пішли по каву?». Або можемо не спілкуватися дуже довго, а потім як ні в чому не бувало списатися, домовитися зустрітися й піти гуляти. Без якихось незручних «ой, ми ж так давно не говорили». Просто продовжуємо спілкуватися так, ніби тієї паузи й не було. І навіть коли ми не говоримо особисто, ми все одно можемо стежити одне за одним у соцмережах, дивитися, що в кого відбувається, підтримувати реакціями, коментарями чи повідомленнями. А найважливіше, я все одно знаю, що можу до них звернутися. Що якщо мені буде справді потрібна допомога вони не скажуть: «Ми ж давно не спілкувалися». Вони просто будуть поруч. Вони також радіють моїм успіхам, підтримують мене, цікавляться тим, що в мене відбувається, можуть вислухати чи допомогти, якщо це потрібно. І я думаю, що це теж дружба. Не обов'язково щодня переписуватися, знати кожну деталь життя одне одного чи постійно бути поруч фізично, щоб людина залишалася тобі близькою. Іноді дружба просто переходить в іншу форму. Можна вирости, змінитися, роз'їхатися, почати жити зовсім різними життями, рідше говорити і все одно залишатися важливими одне для одного. Тому я дуже вдячна всім людям, які були і залишаються в моєму житті. Комусь я можу писати щодня, з кимось можу не спілкуватися місяцями, але я ціную кожного з вас. Бо кількість повідомлень у чаті чи частота зустрічей для мене ніколи не були мірилом того, наскільки людина важлива. Мейбі, одна з найкращих речей у дружбі, це знати, що навіть після довгої тиші ви все одно можете просто написати одне одному: «Ну що, коли гуляємо?»😳 Думаю, ці люди явно знають, про кого я і яких людей я ціную в своєму житті (я надіюсь!!!). А ТЕПЕР ПІСЯТИ І СПАТИ ЛОРІЯ. ФІЛОСОФ ТИ НІЧНИЙ

Всьо, всім добраніч, ахахах. Завтра прокинусь, а від скз буде купа контенту….

О, і ще одна думка, яка зараз крутиться в голові. Я неймовірно вдячна за те, що в мене є ви (здається, ви це чуєте дуже часто, вхвхвхвх). Мені досі, якщо чесно, трохи незвично усвідомлювати, що є люди, які щиро радіють моїм успіхам, переживають за мене, підтримують, коли щось не виходить, і навіть можуть написати кілька теплих слів у момент, коли я сама в себе вже не дуже вірю. Бо коли ти звикаєш усе переживати переважно всередині себе, дуже дивно одного дня зрозуміти, що десь там є люди, яким не байдуже. Що хтось чекає твоїх відео. Хтось пише, коли бачить, що в тебе поганий день. Хтось радіє, коли в тебе щось виходить і я не завжди знаю, як правильно на це реагувати, окрім як сказати: дякую😳 Дякую за кожне повідомлення, кожне «ти зможеш», кожне «я пишаюся тобою», кожну реакцію, кожне добре слово і навіть за ті моменти, коли ви просто залишаєтеся поруч. Можливо, для когось це дрібниці. Для мене ні. Ви навіть не уявляєте, скільки разів ваша підтримка приходила саме в той момент, коли вона була мені потрібна. Я дуже ціную, що навколо мене поступово сформовується якесь своє маленьке коло людей. Людей, з якими я можу ділитися своїми перемогами, провалами, творчістю, дурними думками і просто своїм життям. Іноді я дивлюся на все це й думаю: «Невже я справді маю стільки людей, які щиро радіють за мене?» Мабуть, до цього просто треба звикнути. Але я дуже-дуже вдячна🌟

Рандомний вкид на ніч, але після початку дружби з Лєрою я зрозуміла одну дуже важливу для себе річ: реальна дружба не є токсичною. Мабуть, найбільш незвичне для мене, це коли тобою захоплюються. Коли твої успіхи не знецінюють, не шукають у них щось, за що можна зачепитися, а навпаки, радіють разом із тобою. Я досі не дуже розумію, як на це реагувати 😭 Лєра ходить на всі мої змагання. Не тільки тоді, коли я добре виступаю і є чим похвалитися, а й тоді, коли я після чергової невдачі стою десь збоку і морально себе розйобую. Бачили б ви моє обличчя, коли вона підтримувала мене на тренуванні в момент, коли я була дуже зла на себе через те, що в мене не виходить вправа. Я звикла набагато більше сварити себе за помилки, ніж чути від когось: «ти впораєшся, ти молодець, я тобою захоплююсь». І тоді була готова сама себе з'їсти за кожну помилку, а вона просто була поруч і підтримала мене. І вона взагалі якась неймовірна в цьому плані. Вона завжди поруч у критичних ситуаціях. Коли я на дні. Коли морально таке собі. Коли в житті відбувається якась важка хєрня і я сама не знаю, що з цим робити. І це не про якісь грандіозні жести, іноді це просто бути поруч, вислухати, підтримати, сказати потрібні слова або просто не залишити мене саму. Ця людина показала і продовжує показувати мені стільки всього хорошого в дружбі, що я просто не можу😖 Коли ти довго не знала, що дружба може виглядати саме так, це, чесно, дуже сильно перевертає твоє уявлення про людей. Роки будучи в токсичних відносинах з друзями, дає знати, що то були не мої люди з якими я могла йти впевнено до своїх мрій. Запамʼятайте: Справжні друзі щиро радіють твоїм успіхам і хочуть, щоб ти росла далі. Не сприймають твої перемоги як власну поразку. Не намагаються з тобою конкурувати, не знецінюють твої досягнення і не змушують тебе постійно доводити, що ти чогось варта. У дружбі взагалі немає потреби в конкуренції. Можна просто радіти одна за одну. Підтримувати. Надихати. Бути поруч, коли в іншої щось виходить і коли, навпаки, нічого не виходить😢

Виклала😳

Швиденько оберіть, який Мінхо підходить

Замальовка буде тута: https://t.me/lirayyaa

А я вже майже дописала

Прийде одна людина: Лєра

(Є можливість зробити сходку у Вінниці до показу наприклад, євєвєв. Міні сходка перед сходкою на концерті самому, вхвхвхв)

До речі, Вінницькі, якщо показ буде в Україні, то знайте, я 100% буду йти, ВХВХХВХВ

Каже, що погану музику писав. Настрочила йому піздюлєй

💜💜| #bubble • #bangchan Останнім часом в соцмережах ширилося обурення в бік JYPE, що вони не опублікували новину про те, що Чан наразі є айдолом з найбільшою кількістю пісень, написаних ним. Це також побачив Чан, тому прийшов прояснити ситуацію💜

• Ой-ой-ой • Кількість пісень, які я створив, не має значення. • Це просто число! Ха-ха-ха-ха • Компанія не зобов’язана нічого про це публікувати, тож нехай так і буде (Я не хочу, щоб це публікували, будь ласка.) • Я справді не надаю цьому особливого значення!!!

______________________ Джісонотерапія💜

Зрозуміти б, про що він…

Вгадайте, хто буде фізруком

Нє, бля, дійсно, чекайте від мене дропа

Я тепер хочу фанфік по мінсонам такий написати, вхвхвххвхв

Зустрічаю фізрука з коледжа, вітаюсь. Цей геній: - добрий день, двоїшниця У СЕНСІ ДВОЇШНИЦЯ, Я КОЛЕДЖ З ВІДЗНАКОЮ ЗАКІНЧИЛА, ТИ