Andrew Myroniuk

Це настільки геніальний тролінг, що мені аж шкода, що це не я придумав

Весна-літо 2026-го?

Вирішив прикинути, скільки осіб, долі яких тією чи іншою мірою були пов’язані з Ковелем, уже згадані на встановлених інформаційних дошках. Серед таких уже є: архітектори Олександр Вербицький та Сергій Тимошенко, священник Іван Губа, місцеві підприємці з родин Фрідріхсон і Перел, кінорежисер-уродженець Ковеля Міхал Вашинський, археолог і краєзнавець Олександр Цинкаловський, освітяни та директори навчальних закладів Ашер Франкфурт, Клара Ерліх, Якуб Кобринський, Юлія Пирогова, царський службовець і громадський діяч Петро Косач, письменники Леся Українка та Іван Франко, президент Польської Республіки Ігнацій Мосціцький, уездний лікар і громадський діяч Модест Левицький, політичний діяч Володимир Жаботинський, командир Українських січових стрільців Дмитро Вітовський, композитор Микола Лисенко, міський голова і лікар Микола Пирогов та інші. Відверто кажучи, сам здивувався, що список уже вийшов доволі чималий. Але ж найцікавіше те, що таких імен — у сотню разів більше.

Чим далі від фронту тим товстіші патріоти? Ніколи такого не було і ось знову. P.s. з принципу пишу виключно «проЕкт», а не «проЄкт» :)

В межах ініціативи «Нехай стіни розповідають самі за себе», яка є продовженням мого краєзнавчого проекту Kowel.Vintage, вже було реалізовано 15 інформаційних дошок. Кожна з дошок розміщувалася на фасадах старих споруд або на місці, де колись знаходилися ті чи інші історичні будівлі. На самій дошці ви можете побачити архівні фотографії міста та ознайомитися з історією Ковеля відповідно до тематики кожної з них. Інформація на перших реалізованих дошках подавалася українською мовою. Однак ми — місто солідне, тому надалі вся інформація буде також дублюватися ще й англійською мовою. Фінансування ініціативи забезпечувалося завдяки співпраці з підприємцями та релігійними громадами міста, за що усім і кожному, хто вже доєднався, — сердечно дякую! Спільно із дизайнерською агенцією Gárne.Agency ми працювали над створенням унікального та естетичного вигляду інформаційних дошок для нашого Ковеля. В межах цього проекту, окрім культурно-інформаційного аспекту розвитку міської історії, також присутній соціальний компонент —частина коштів з проекту спрямовувалася на підтримку Збройних Сил. Таким чином в межах даної ініціативи нами було задоначено 10 000 грн на підтримку Сил безпеки й оборони України. Кожна така дошка — маленький пазлик з великої мозаїки міської історії та культури. Чимало зусиль було прикладено для дослідження історії Ковеля - тепер хочеться показати частину того спадку у такому форматі. Радію результатам чинного етапу проекту. Хочу вірити, що ви також розділяєте зі мною це задоволення. На завершення скажу: чекайте, буде ще ;)

В межах ініціативи «Нехай стіни розповідають самі за себе», яка є продовженням мого краєзнавчого проекту Kowel.Vintage, вже було реалізовано 15 інформаційних дошок. Запрошую переглянути гарне відео із даними дошками. Кожна з дошок розміщувалася на фасадах старих споруд або на місці, де колись знаходилися ті чи інші історичні будівлі. На самій дошці ви можете побачити архівні фотографії міста та ознайомитися з історією Ковеля відповідно до тематики кожної з них. Інформація на перших реалізованих дошках подавалася українською мовою. Однак ми — місто солідне, тому надалі вся інформація буде також дублюватися ще й англійською мовою. Фінансування ініціативи забезпечувалося завдяки співпраці з підприємцями та релігійними громадами міста, за що усім і кожному, хто вже доєднався, — сердечно дякую! Спільно із дизайнерською агенцією Gárne.Agency ми працювали над створенням унікального та естетичного вигляду інформаційних дошок для нашого Ковеля. В межах цього проекту, окрім культурно-інформаційного аспекту розвитку міської історії, також присутній соціальний компонент —частина коштів з проекту спрямовувалася на підтримку Збройних Сил. Таким чином в межах даної ініціативи нами було задоначено 10 000 грн на підтримку Сил безпеки й оборони України. Кожна така дошка — маленький пазлик з великої мозаїки міської історії та культури. Чимало зусиль було прикладено для дослідження історії Ковеля - тепер хочеться показати частину того спадку у такому форматі. Радію результатам чинного етапу проекту. Хочу вірити, що ви також розділяєте зі мною це задоволення. На завершення скажу: чекайте, буде ще ;)

На фоні атак на кримський міст, неподалік було помічено судно без опізнавальних знаків. Деталі встановлюються. 🙂

«Друзья или враги трудовому народу образованные люди?» — Ех, що ж ти будешь делать? Образованных перерізали, а жити краще не стали. Просчитались, но где?

Це мало того, що авіація - це ж носії ядерної зброї. Для любителів полякати світ ядерною зброєю це був удар ниже пояса. Сьогодні відбувся Російський Перл-Харбол

Добрий день

Знайшов відомості про поховання іноземних (в більшості своїй мова йде про німецьких) військово-полонених, які померли в Ковелі в проміжку 1944-1954 рр. В місті вони розбирали руїни, які залишилися після війни та займалися будівництвом. Итого: це 2785 чоловік! Всього 13 поховань. Єдине таке поховання, що відоме для загалу, знаходиться на центральному цвинтарі по вулиці Незалежності. Там знаходиться 569 чоловік. Станом на зараз можу повідомити, що вже знайшов схему поховань на 789 могил (згідно з документів це ще 3 місця поховання). Що не мало важливо, — я знаю де це є. Ось щодо решти, а це 1427 чоловік — місця їхніх поховань потрібно буде ще встановити. Однак, по частині з них я вже маю приблизні «наводки». Сподіваюсь, що з часом вдасться знайти й інші схеми поховань та встановити ці місця.

Нерідко символізм абсолютно випадковим чином приходить у твоє життя. Обміняв одну річ на портсигар із надписом: «В День іменин у вигнанні. Від дядька Макса. Ковель, 21.05.1940». Чому у вигнанні? Якщо звернути увагу на дату, то стає зрозуміло, що під вигнанням мається на увазі перша радянська окупація Ковеля (1939-1941). Маю визнати, читати польською мовою - особливо якщо надпис не друкований - це не моя сильна сторона. Тому, спершу цей надпис я прочитав як «Вольний зменічь на виґнанню», тобто «Вільний до змін у вигнанні» — не буду вдаватися у подробиці, як саме я розшифровую це для себе, але зміст цієї «неіснуючої» фрази дуже сильно відгукнувся мені. Однак, в усій цій ситуації більше всього мене вразила дата, що підписана на портсигарі. Це ж потрібно щоб так склались обставини, щоб я обміняв цей предмет рівно на 85-ту річницю, як його подарували. Дуже люблю подібний символізм. Називається: Будь уважний, навколо підказки ;)

Про перспективу Ковеля Давно хотів поділитися з вами думками подібного змісту, однак все відкладалось до якоїсь спонтанної, але слушної нагоди. Хочу звернути вашу увагу на динаміку розвитку міста за останні ~10 років. Просто пригадайте та порівняйте, яка інфраструктура, які заклади, які сервіси та їхній рівень були доступні в місті раніше та сьогодні. Чимало моїх приятелів та друзів перебувають за кордоном. Періодично вони розповідають своєму оточенню історії з Ковеля — на що їхні співрозмовники відповідають: ми не можемо зрозуміти, що таке той Ковель, за деякими розповідями — провінція, за деякими — такого й у Києві немає. Досить забавний опис, але це правда. Оскільки, провінція це не про місто, а про наповнення в головах людей. Звісно, чималу роль у перетвореннях відіграла так звана децентралізація (Чому так звана? Бо я, як республіканець по політичних поглядах, дивлюсь на економічні та соціальні питання набагато правіше від сьогоднішньої дійсності. Тому для мене це не децентралізація, це дуже і дуже часткова децентралізація). Кошти платників податків почали більше залишатися на рівні громад, як слідство — є гроші, можна вже й щось самим робити. Але, без перебільшення, найбільшу роль відіграє місцевий бізнес. Бізнес — як платник податків, так і бізнес, як той елемент, який впроваджує ці якісні зміни у житті громади. Також, я б зазначив позитивний фактор у вигляді людей, які переїхали до міста зі Сходу та Центру України. Об’єктивно, вони розбавили життя в громаді та посприяли збільшенню конкуренції. А конкуренція — це прекрасно. Зараз буде максимально суб’єктивна оцінка, однак, в ході повномасштабного вторгнення я чимало їздив Україною та мав нагоду порівнювати міста між собою. Врешті, я був дуже здивований тому факту, що рівень сервісу та інфраструктури в Ковелі є набагато вищий, ніж в містах, які в декілька разів більші за Ковель. Складається враження, що у нас в середньому на одного мешканця міста припадає більше зароблених грошей та ресурсу, ніж в чималій кількості інших міст. Єдиний солідний недолік на сьогоднішній момент — це слабенька пішохідна та культурна інфраструктура. Хай я й займаюсь популяризацією історії міста та віддаю цьому чимало часу та ресурсу — об’єктивно розумію, що це й слабка сторона міста. Оскільки, все розбомбили к чортовой матері в 1944-му, та чимало й в інших роках. Так, всю стару архітектуру не відбудуєш. Однак є речі, які не катастрофічними зусиллями можна втілити в життя. Це як принцип 20/80 — 20% зусиль можуть дати 80% результату. Питання лише в тім: чи піде у владу людина (і чи за неї проголосують), яка має свою візію по покращенню зовнішнього вигляду міста та політичну волю, щоб втілити цю візію. Щодо культурного аспекту — є шикарні ідеї та рішення, які будуть абсолютно унікальними на всю Україну. Однак, на все свій час. Підсумовуючи: зважаючи на загальну динаміку останніх років, навіть попри війну — я твердо переконаний у позитивному векторі розвитку міста. Дайте йому 5–10 років, і тут буде надзвичайно комфортно. Одного разу я почув таку фразу, якою хочу поділитися з вами: На нас чекає велике майбутнє, проте багато хто з нас про це ще не знає ;)

З позитиву — буде ще 😉

Однак, незважаючи на сьогоднішні тренди, всеодно зберігаю оптимізм. Більше того, я впевнений, що ця зрадофілія та параноя помножена на шизофренію дуже швидко мине. Оскільки, це все як піщаний замок побудований на ненависті активної меншості. Питання лише в тім, коли хвиля виваженої більшості його змиє. Я б цю ситуацію порівняв із становищем лгбт/блм повісткою у США. Тільки у нашому випадку це комплекс меншовартості та ресентимент. Явище має дійти до свого логічного абсурду, після чого, в якійсь історичній точці, дуже і дуже швидко почне зникати. На завершення: усім добрим та чуйним особистостям хочу нагадати, що прекрасних людей навколо нас дуже багато. Їх навіть більше ніж ви можете собі уявити. Раджу пам’ятати про це та не дозволяти якійсь наволочі з породи Шарікових диктувати вам те, як ви маєте жити. Нехай собі біснуються. Нам свій позитив створювати. Усім добра 🙂

Нещодавно у мене запитували, чому я більше не публікую нових статей в межах проекту Kowel.Vintage. Ось саме через таких «свідомих флеш-мобівців» і не публікую. Ще де «наратив» в тексті знайдуть. А як не знайдуть, то вигадають.

Боротьба за очищення українського свідомого простору від нарративів триває! Флеш моб для всіх кому не байдужа спадщина великого Кулькова, майстра підвідділу очистки, драматично загиблого від пера автора російських наративів булгакава. Вас цікавить що відбувалось в радянського союзі 30-х: звідки було стільки доносів? Тоді вам сюди, вы все побачите своїми очима.

Обмін публічними заявами щодо мирних переговорів чимдалі тим більше нагадує передвиборчі дебати. Однак сюр полягає в тім, що це «дебати» з одним глядачем. Ім’я цього глядача — Дональд Трамп. КГБшник та переможець КВН намагаються переконати забудовника з Нью-Йорка, хто з них більше хоче припинити війну. 😁

Імʼя, яке собі обирають новобрані Пантифіки, — не лише символічний акт, а демонстрація традиції, яку вони будуть продовжувати. Так ось, новий Пантифік у нас — Папа Лев XIV. Усі Папи, які брали ім’я Лев, підкреслювали роль Папства як морального й духовного авторитету, захисника віри та церкви, особливо у важкі історичні часи. Традиційним символом для всіх наступних Пап, які брали ім’я Лев, — вони свідомо пов’язували себе з постаттю Лева I, наслідуючи його: • боротьбу з єресями; • захист Церкви від зовнішніх і внутрішніх загроз; • активну участь у політичних процесах, коли це було потрібно; • утвердження авторитету Святого Престолу. Ось це я розумію — консервативний переворот. Habemus Papam!