Керрі Бредшоу на мінімалках

Ще одна суперсила творчих людей — прокрастинація. Любимо відкладати, бо знаємо, що можемо зробити щось неідеально й ігноруємо цей момент. Любимо знаходити 35 справ, щоб не зустрічатися зі своїм критиком всередині віч на віч. Любимо робити все в останній момент, щоб не мати часу на сумніви. Суперсила, тільки навпаки 🙃 Без неї я б не була собою. Бісить, але люблю. Стерво, але ж яке гарне. У вас є така суперсила? Чи, може, якась схожа) #настягонисотку_день14

Обожнюю такі дописи: і ностальгія, і залучення, і лояльність. А ви які цукерки ненавиділи? Я — Ромашки і Каракум. #настягонисотку_день13

Челендж писати у шухляду 21 день підряд — це ще одне підтвердження того, що кожен текст має свою ціль. Якийсь доносить важливі сенсі, інший — викликає емоції, ще один — змінює щось у свідомості і спонукає до дій, а цей — просто для галочки. І це теж його ціль сьогодні 🙃 Навіть якщо ви пишете для себе, просто аби було, то повірте, це все одно рано чи пізно принесе вам користь. Ви обов’язково побачите результат. Просто пишіть :) #настягонисотку_день12

Євген Клопотенко опублікував у своїй стрічці соцмережі Х уривок листування з представником видання «Заборона».

Пояснення будуть, але осад точно залишиться.

Facebook | Instagram | Buy Me a Coffee

Шо робимо, коли бачимо таке? #настягонисотку_день11

Історії продають? Два розумних чоловічки Роб Вокер та Джошуа Гленн створили проєкт «Важливі предмети», у рамках якого купили на eBay 200 товарів по долару. Попросили шарячих людей написати історії речей і виставили їх знову на аукціон вже з новими описами-історіями. Загалом бізники заробили 8к $, витративши двісті. #настягонисотку_день10

Мем дня. Опишіть себе трьома словами, якшо хочте. #настягонисотку_день9

6 прапорців, які бісять копірайтера-перфекціоніста у текстах 🚩 ТекстА (а не тексти) 🚩 Ви (з великої там, де треба з маленької, тобто завжди) 🚩 Увечорі 🚩 Дефіс, а не тире 🚩 Індивідуальний підхід 🚩 Всім відомо, що… У вас є шось таке? #настягонисотку_день8

Плюсік в коменти, про кого в дитинстві казали «розумна, але ледача» 🙃 #настягонисотку_день7

Моя маленька племінниця, коли я переживаю, що вона впаде з дерева, каже: Я собі вірю. То я собі теж вирішила вірити. І ви завжди вірте. #настягонисотку_день6

Що треба знати на старті копірайтерського шляху. Частина 2 • Якщо боятися показувати свої тексти клієнтам, то можна назавжди залишитися початківцем. • Ви можете не знати на що здатні. Коли я потрапила у свою першу фултаймівську SMM-агенцію, у мене було дуже багато різнопланових завдань, у яких я зрозуміла: ніхєра собі я можу видать))) Були і неймінги, і слогани, і креативні концепції, і карусельки, і тексти для лендінгів, і всяке інше. Половину з цього я не робила раніше, бо не знала, що можу. Треба пробувати все. • Завжди треба брати гроші за роботу. Я іноді не брала або брала дуже мало, бо думала, що мене недостатньо. Але ви так не думайте. • Писати для себе — то не лише особиста терапія, а ще й добірочка інсайтів, метафор і жартів, у яку можна заглянути навіть коли пишете для аудиторії бізнесу. • Я вірю в те, що кожна людина має талант чи здібність до чогось. Якщо в якийсь момент ви розумієте, що тексти — це не ваше, то не мучте себе. #настягонисотку_день5

Планувалася друга частина допису на тему «Про шо я думала, коли починала у копірайтингу». Але. Якось вона не пишеться, коли над країною літають їбучі ракети. Тож, я просто варю макарони і думаю, що можна було б розповісти на прикладі про те, як можна випускати свої емоції текстами. Ось так у мене це виходило 3 квітня 2022 року: 23 лютого я востаннє заводила будильник, щоб встати наступного дня на роботу. І він досі не заграв, я досі не прокинулася. Досі мені сниться страшний сон, який невідомо коли закінчиться. Я ще ніколи не спала так довго. Але вірю, одного дня будильник задзвенить, і я не буду переводити його, як зазвичай. Встану з першого разу, бо так довго на нього чекала, як ні на один. Спробуйте й ви просто написати, що відчуваєте саме зараз. Але памʼятаємо: • робимо це через дієслова, а не прикметники • користуємося метафорами, якщо це можливо • пишемо не для того, щоб комусь сподобалося А якщо сильно захочеться, то кидайте це в коменти чи мені в особисті. Від букв може стати тепліше. *отакий от меланхолійний настрій, вибачайте* #настягонисотку_день4

З 2019 року я дописалась до того, що у 2023 потрапила у команду Євгена Клопотенка. Це був класний досвід, на який в мене не вистачило внутрішньої мотивації, але зараз не про це. Зараз про кілька моментів, які я пройшла на початку шляху і тепер можу поділитися ними з людьми, які починають заробляти на текстах або просто хочуть зробити це своєю суперсилою. Так от. • Писати, доносити інформацію — це лише пів біди. Важливо також вміти шукати цю інформацію, виділяти головне, аналізувати, іноді робити власні висновки навіть з теми, у якій ти не спец. Все можна загуглити, а що не можна — запитати у клієнта. • Будувати кордони з клієнтами — теж робота. І чим раніше ви навчитеся це робити, тим більше у вас буде часу на розвиток і карʼєрні досягнення. • Знайти клієнтів без портфоліо можна, якщо сильно захотіти. Беремо бренд, який сподобався, і тупо пишемо для нього тексти. Якщо хочемо писати для окремих ніш — шукаємо схожі бренди і робимо так само. Якщо для різних — ви здогадалися :) Робити другу частину на цю тему? #настягонисотку_день3

Ніхто: Абсолютно ніхто: Настя: шось так нудно жить, дайте потренувати дисципліну Головний інсайт останніх двох днів: блог — це робота, і не треба її романтизувати. А треба виділяти час на завдання і робити їх навіть через «та шось впадло». І тоді буде якийсь результат. Мабуть :) #настягонисотку_день2

Коли побачила своє ім’я на ленді курсу з SMM від школи New Look, якось тепло на душі стало, знаєте. Походу я шось таки та шарю. Завтра розкажу, з чого починала у 2019 🫠 #настягонисотку_день1

Уявляти себе Керрі Бредшоу легше, ніж нею бути Шо вам сказать. Шоб почати вести блог, ділитися досвідом, думками, продавати послуги публічно, я не була тільки у ворожки. Були всі. Від слова всі :) Я витратила на психологів і коучів купу грошей, у хід пішов навіть психіатр. І якщо порівняти мене зараз з версією трирічної давності, то справді можна побачити зміни. Якось я розповім про них і якось використаю свої знання, щоб допомогти комусь стати трохи сміливішим у житті, роботі й творчості. Але. Чого ніхто не сказав, шо до сраки ті коучі, якщо немає дисципліни? :) У кінці я прийшла до того, з чого треба було починати. Може, якби я відразу знала про просту істину, я б більше грошей відклала на машину і мені б не довелося зараз влаштовувати ці цирки. Які? А отакі. За 21 день тут буде 21 новий допис. 1 день — 1 допис у будь-якому форматі. Якщо хтось помітить, що допису немає, і першим мені про це напише — скину 100$ на картку. Зуб даю і хрест на пузі. Завтра день 1. #настягонисотку

Одна класна онлайн-школа позвала мене розповісти людям про тексти на курсі з SMM. Деталі потім, бо хз, чи зараз можна.  Я, звісно ж, не довго думала і погодилась. Зараз пишу уроки й маю трохи інсайтів, які знадобляться спікерам-початківцям, як я. Чи не знадобляться, але пофіг, напишу все одно :) 1. Переказувати своєю мовою поняття, методи, техніки чи будь-що, що вже хтось колись придумав і перевірив до тебе – нормально. Відразу згадала про викладачів у школі чи універі, вони ж роблять так само, і нічого – якось приходять додому, варять гречку спокійно і не страждають від синдрому недогеніальності.  2. Можна розповісти, як формувати тон оф войс бренду, а можна навчити визначати вже існуючий голос. Це трохи різні речі. 3. Ідеї приходять тупо коли їм захочеться, і КАНЄШНО ж тоді, коли нема як і куди записати. Але є голосові, які можна кидати собі в збережені, це супер.  4. Щоб зрозуміти, скільки треба інформації на визначену кількість часу, можна прочитати щось під секундомір і порахувати кількість знаків потім. Не дякуйте :) 4. Коли щось розповідаєш, можна уявити себе на місці слухача (точніше – згадати себе раніше) і подумати, чи було б це цікаво тобі тоді. Якщо ні, то як це можна покращити: розповісти по-іншому, провести аналогію, розібрати на кейсах, запитати думку в іншого експерта чи у читачів/свій варіант.  Дай Боже, буде друга частина.  А поки – випийте за мене Магне-B6.

Моя жіночність — це пиво з лящем з АТБ, червона помада, і навіть тоді, коли вона видніється на зубах. Це здатність признати, що в часи ПМС я стаю конченою, а іноді і не стаю. Сама маю право вирішувати, як-то кажуть. В минулому році я закочувала очі, коли чула щось про «свято весни». А зараз — я йду за антидепресантами від тривоги про те, що не можу все контролювати. Бо хочу багато на себе взяти, бо ж маю право :), бо вдома я не кішечка, а та, що «теж може». Хочеться, щоб людей перестали ділили на тих, хто може і не може, хто має право і ні. Але інша сторона цієї боротьби — це ті вимоги до себе, які ти вже не хочеш вивозити постійно, але вивозиш, бо «можеш», бо «маєш право». І от ти це доказала, а далі що? А далі купуєш капці з пушком, чекаєш чоловіка на вечерю, згадуєш всі свої досягнення і плануєш наступні, але вже не для того, щоб доказати свою рівність, бо поряд людина, яка й так це розуміє, а бо в тебе просто шило в одному місці. Мати права чи не мати — це насправді теж можна самій вирішити. Але якщо вже вибирати фемінізм, то у тому вигляді, який підійде твоєму типу психіки, бо буде бо-бо 🐦