ІСТОРІЯ БЕЗ ЦЕНЗУРИ 🇺🇦 /UNCENSORED HISTORY

Photo by Wikimedia #москалі #війна   На гравюрі 1561 року зображений звірячий розстріл москалями☠  вже повішених голих лівонських жінок. Під ногами жінок - їхні розстріляні діти, включно з немовлятами. Ця гравюра наробила галасу в Європі тих часів. Зважаючи на те, що Лівонська війна⚔ почалася в 1558му і що канали поширення інформації були відповідними, то це майже оперативне інформаційне повідомлення. Війну, звісно, почало москальське ☠ болото (болоту захотілось виходу до моря). І програло. Але мова про інше. Мова про Бучу. Маріуполь. Ізюм. Зруйновані вщент населені пункти. Концтабори. Масові вбивства. Викрадення дітей, зґвалтування всіх сенсів. І жах від того. Але ж це вже було. З Чечнею. З Грузією. Придністров'ям. Сирією. Другою світовою, як промовистий приклад.

Photo by Wikimedia #україна #війна #москалі 😡 Історична риса москалів☠ - завжди брехати 🤮 «Совковський☠ уряд оголошує, що він не веде жодних військових операцій в Україні🇺🇦. Війна в Україні🇺🇦 є громадянська війна проти контрреволюціонерів України». Газета "Вільна Кубань". 21 січня 1919 р. Щось це так знайоме в XXl столітті.

Video by Патріот🇺🇦 #україна #війна Доброго ранку, країно🇺🇦 Слава Україні та її воїнам 🇺🇦 Смерть ворогам🔥

  Почнемо з того, що обидві частини привітання з’явились неодночасно.   Згідно з істориком Володимиром В’ятровичем, “Слава Україні🇺🇦” ввійшло до українського🇺🇦 лексикону у 1920-х роках, що, до речі, було задовго до появи ОУН і УПА (і до приходу нацистів та Гітлера до влади теж). Інформаційними просторами блукає уривок з книги Юрія Горліса-Горського, де він пише, що почув цю фразу від кількох повстанців “Холодного Яру”.   У них тоді було заведено, вітатись “Слава Україні!” А відповідати потрібно було “Україні слава!”   24 вересня 1920 року у Медведівці на Черкащині, де колись спалахнула Коліївщина, відбулась нарада холодноярських отаманів, в якій взяли участь командири Степової дивізії та ватажки збройних формувань з інших регіонів. На цій нараді криворізького отамана Степового-Блакитного (Кость Пестушко) було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць. Степову дивізія, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців і розповсюдила вітання «Слава Україні!” — “Україні слава!”   У 30-х рр. ОУНівці почали використовувати вже відоме всім нам привітання. Частинка “Героям слава!” стала свідченням глибокої шани до людей, які віддали своє життя у боротьбі за батьківщину. Повстанці таким чином передавали пам’ять про цих бравих бійців майбутнім поколінням. Активне розповсюдження “Слава Україні!🇺🇦” здобула в 40-50 роки, коли повстанський рух був досить розповсюдженим.   Колись “Слава Україні! — Героям слава!” було чимось більшим, ніж просто лозунгом. Це була своєрідна надія на краще майбутнє. Потім гасло Слава Україні стало чимось таємним та забороненим, як і вислів «Бережіть ліси, вони нам ще знадобляться». І тільки, з початком повномасштабної війни, він став символом дійсно незалежної України.🇺🇦

Photo by Gehnk #україна #війна Історія походження вислову або гасла «СЛАВА УКРАЇНІ!🇺🇦». Історики стверджують, що вислів «Слава Україні🇺🇦» з’явився у кінному полку так званих «Чорних Запорожців» – це була збройна формація армії УНР, яка діяла впродовж 1918-1920 років на теренах України🇺🇦. Виборюючи її незалежність. Єдина різниця із сучасністю, дослівно вони вітались “Слава Україні!” – відповідь була “Козакам слава!” Також можна знайти інформацію, що за часів ІІ Гетьманату Павла Скоропадського використовували аналогічну фразу “Слава Україні! — Гетьману слава!” Таким чином на гасло “Слава Україні🇺🇦!” варіантів відповідей було декілька, але прижився один – «Героям Слава». Чому?

Collage by Патріот🇺🇦 #україна #мова Українська🇺🇦 мова розвинула нове «і» зі старого «ѣ» (ять): староукраїнське Бѣлгородъ — Білгород, Воронѣжъ — Вороніж. А інше нове «і» розвинулося в закритому складі: Таганрогъ — Таганріг. Вороніж і Білгород — український🇺🇦 етнокультурний край Східної Слобожанщини (Подоння). Таганріг — український етнокультурний край Донщини. Тому жодних Бєлґородов (Блэтгородов) і Таґанроґов! Хоча б із поваги до своїх етнічних земель не калічте назв російською транскрипцією. Говорімо та пишемо правильно СОЛОВ'ЇНОЮ, БО ВОНА ТОГО ВАРТЕ🇺🇦!

  Коли у 1917 році розвалювалась російська імперія, то стояло питання про кордони нових національних держав. Коли сучасна росія розвалиться, таке ж питання постане знову. Тоді ж Україна🇺🇦 претендувала на території, заселені українцями. Більшовики ж прагнули загарбати усю територію колишньої імперії. ІІІ Універсал, яким було проголошено Українську Народну Республіку, містив норму: "Остаточне визначення границь Украінськоі народньоі республики, що до прилучення частин Курщини, Холмщини, Вороніжчини і сумежних губерній і областей, де більшість населення украінська, має бути встановлено по згоді організованоі волі народів". По селах "сумежних" територій почали збиратись сільські сходи, які постановляли до якої держави їм приєднатись. Якісь села голосували за Україну🇺🇦, якісь - за Білорусь. Після сільських сходів подібні рішення ухвалювали міські думи, волосні та повітові народні ради (колишні земські збори). Більшовик Християн Раковський на українсько-російських мирних переговорах влітку 1918 року заявляв, що на підтримку радянського уряду з Курської губернії, до складу якої входив Білгород, вони отримали аж одну телеграму. На жаль, російські архіви наразі не доступні для українських дослідників. Тому поки що не можливо стверджувати точно, яке рішення ухвалила Білгородська міська дума. Утім, сумніваємось, що воно було на користь російських більшовиків, адже інакше радянська пропаганда поширила би такий документ по усіх усюдах. Більшовики☠ силою захоплювали Білгород. Навіть вбили командира військової частини, що дислокувалась у місті. А потім рушили захоплювати Україну🇺🇦. Утім, це їм тоді не вдалось.

Photo by Wikimedia #україна Білгород (Україна)🇺🇦, 1918 рік. Сторінка з Київського журналу «Око». Білгород 1918 року був у складі Української Держави та належав до Донеччини з центром у місті Слов'янськ.   Анексований москалями 7 лютого 1919 року.

Photo by Wikimedia #україна #срср #постать   У 33 роки він опинився у камері смертників, однак дожив майже до 90 років. 20 травня 1961 р. – за створення Української робітничо-селянської спілки Львівський обласний суд засудив Левка Лук'яненка до смертної кари. "Коли я почув свій вирок - смертна кара - то мене ніби чимось тупим і дуже тяжким вдарили по голові. Мені здалося, що під тягарем цих слів я навіть пригнувся… Ні, це не страх, це якесь інше почуття... Страшенний жаль. Я так багато планував, і от моє життя зараз обірветься, а я так майже нічого і не встиг зробити...", - згадував Левко Лук'яненко. У камері смертників він провів 72 дні, кожної миті очікуючи розстрілу. Замість смертної кари судова колегія постановила обрати йому 15 років позбавлення волі.

Кажучи окремо про Іркутськ, то тут народницький рух проявив себе активно, при цьому як серед цивільного населення, так і серед військових: під час святкування першотравневого свята у 1917 році солдати і офіцери українізованого 12-го полку виготовили і показово пронесли через місто два, очевидно величезні, блакитно-жовті прапори… Підходило багато людей, щоб побачити написи. А там на одному писало "Хай живе вільна Україна!" та популярні тоді революційні гасла. А на другому: "Хай живе автономія України! Слава Україні! Слава всім націям!". Опівдні того ж дня в Іркутську сформувалась колона у приблизно 1000 демонстрантів (підтягнулись й солдати 10-го полку із своїм українським прапором). Настрій був піднесений, співали "Ще не вмерла…" і "Ми гайдамаки". А далі: "…маніфестація рушила. "Слава Україні!" неслося з гурту, з покрівель, і з вікон будинків".