Гарбузове намисто

Великозернистий пісок, гравій, галька. З горішнього поверху вели двері на величезну веранду, чисто заасфальтовану й посипану рінню. (Олександр Копиленко) Берег або дно річки з великозернистого піску, гравію, гальки. За нею [річкою] на широкій ріні розсілося гарне, велике і порядне село Гошів. (Іван Франко) #низка_файних_слів

Червоний олівець; кольоровий олівець; губна помада; дурниця, непотрібна piч. Розкрита Миколою Макаренком своєрідність кольорової гами одного з найстаріших образів чернігівського храмового стінопису в єдності із зауваженням вченого, що вказана червона фарба, «яка займає на постаті переважне місце, це так звана — червень, або інакше любрик», це той самий «природний мінеральний продукт, яким дяки на селах, ходячи по хатах з молитвою на водохрещі, пишуть хрести на білих крейдяних мурах хат», — дає підстави припускати, що домінування червоного кольору в чернігівських іконах було зумовлене впливом попередньої малярської традиції, здобутки якої тривало зберігалися в сакральному мистецтві. (Ольга Богомолець) #низка_файних_слів

Виїхали з сином на обідній сон до парку. Накручую кола алеями, аж тут хлопчак, трохи вищий за наш візочок, кружляє довкола нас на самокаті, крадькома зазирає до малого: — Ваша дочка так на мене похожа! — Це син. — А як його звати? — Остап. — Тю-ю-ю…. Таке дивне якесь імʼя… Я б краще хотів, шоб його Рустамом звали. — Ну-у-у, може, буде у тебе братик, то назвеш. — Не буде. — Чому ти так думаєш? — Бо вже є, Саша назвали. #випадковий_шкіц

І відповідно — предмет жіночої білизни, що підтримує груди. Поняття немає у словниках, проте його пропонують як варіант на Словотворі. Мені подобається і здається цілком логічним. А гоже яке! #низка_файних_слів

Жіночі груди. В його обіймах почувала захист близького друга і навіть, коли вже перса опирались йому в груди, лише закрила повіки, п'яніючи від млости. (Гордій Брасюк) #низка_файних_слів

Строкатий, плямистий; цяткований. Діда лютого від того часу на Чорногорі нема, бо брати пішли за розумом наймолодшого брата. На таркаті коники сіли, дорогою всі три молилися, прийшли в скалу, на самій Шпиці. (Оскар Кольберг & Іван Хланта) #низка_файних_слів

Орисочка й Фіалкова Царівна казка Орисочко-о-о! Орисочко-о-о! — кликала бабуня своє кирпате внуча. Пʼять днів на тиждень, окрім суботи та неділі, батьки йшли на роботу, а до Орисочки приходила бабуня. Вона розчісувала онуку, вплітала у волосся шовкову стрічку і вела в парк, адже там прегарно будь-якої пори. Особливо навесні, коли народжуються міріади фіалок усіх відтінків фіолетового і навіть блякло-небесного. Пахучі квіти розплющують свої оченята й тягнуться личками до сонця. Орисочка обожнювала фіалки. Тільки-но опинялася в парку, одразу заходжувалася збирати букетики і спинити її було неможливо. Зайде на фіалковий килим і смикає одну за одною за тоненькі ніжки та складає у долоню. — Орисочко-о-о! Досить тобі тих квіток. Удома ж їх он вже скільки! Та Орисочка не зважала на бабусині слова, знай рве собі фіалочки й несе додому повні жмені, та ще й поцяцьковану торбинку до верху. А вдома Орисочка розставляла квіти по чарочках і блюдечках. Набере водички і викладає по одній, зачіпаючи голівками за край посудини. Зробить одне коло з фіалочок, а зверху них складає друге, а тоді третє, аж поки не закриється вершечок фіалкової шапчини. Всі стакани й чашки в домі також були зайняті квітами. Бабуня зітхала, викидаючи пожухлі голівки, а Орисочка приносила нові, свіжі та пахучі. — Навіщо тобі стільки фіалочок, онучечко? — запитувала бабуня. — Я дуже люблю їх і хочу, щоб вони всі-всі були мої, — відповідала дівчинка. Якось після прогулянки Орисочка заморилася розставляти квіточки й задрімала. І наснилося їй море фіалок. Скільки ходила вона з бабунею до парку, а щоб так багато їх квітло, ще жодного разу не бачила. Кинулася Орисочка у фіалкове море і тільки потягла за тоненьку ніжку, аж чує: — Ой! Орисочка роззирнулася на всі боки й нікого не побачила. Тільки-но простягнула рученьку до фіолетової голівоньки, аж чує знову: — Ой! А довкола нікого. — Та хто це ойкає? — гукнула Орисочка. — Це скрикують фіалки. Хіба ж ти не розумієш, що вони живі? — дівчинка виструнчилася. Позаду неї біля дерева стояла пані у вишуканому фіолетовому вбранні, а голову її прикрашала величезна фіалка. — Хто ви? — запитала Орисочка, кліпаючи круглими від подиву очима. — Я Фіалкова Царівна, а це мої діти, — промовила пані, обвівши рукою довкола себе. — Щодня ти нищиш сотні моїх донечок та синочків. Навіщо ти це робиш? — Я просто дуже люблю фіалки, — тихенько відповіла Орисочка, опускаючи очі під суворим поглядом Фіалкової Царівни. — Це нісенітниця! — обурено вигукнула пані. — Хіба здатна одна жива істота, зробити боляче іншій, якщо справді любить? Ти несеш усі ці квіти додому, щоб помилуватися ними всього кілька днів. Ти охоплена жагою, проте не розумієш, що володіти — не обовʼязково тримати в руках. Сила-силенна фіалок розквітають, щоб кожен, хто прийде до парку міг помилуватися ними. І кожен, хто тішиться їхнім квітуванням і насолоджується пахощами, вже володіє морем фіалок. — Орисочко, вже й млинці на столі, вже й котик у сметанку вліз, а ти спиш, моя пташечко, — шепотіла бабуня, гладячи онучку по голівоньці. — Ось пообідаєш та підемо в парк. — А знаєш бабуню, я більше не рватиму квіти, — Орисочка примружила сонні очі. — Це ж чому? — бабуня лагідно пригладила онуччине волосся. — Я познайомилась із Фіалковою Царівною і вона розповіла мені один секрет, — хитро всміхнулася дівчинка і притулилася до бабуні. Відтоді Орисочка милувалася квітами, але не рвала й не зносила їх додому, бо знала, що вони всі й так належать їй. #мала_проза

Відчуваєте цей фантастичний аромат? Сьогодні буде дещо фіалкове для вас і вашої малечі

Знахідка з книжки «Муха в окропі на окупованій території» Людмили Охріменко. Події відбуваються у Горлівці в 2015 році. У словнику є девʼять значень з підпунктами. Серед них найвідповідніше цьому сенсові: Наво́дити — приводити що-небудь до певного стану, надавати чомусь певного вигляду, певної якості. А є ще наводи́ти — народити в якій-небудь кількості. #низка_файних_слів

Рукопис пишеться. Вчора переважило 50 тис. знаків і я дуже радію. Ця цифра надзвичайно мотивує рухатись уперед. Для прикладу, обсяг першої історії понад 150 тис. знаків. Ця буде приблизно така ж за розміром, а отже, це вже третина 🙌🏼 Цікаво, скільки серденьок ❤️чекає, коли допишу )