Карпаторусинські писателі Пӯдкарпатя

*** Лиш по осени сякоє, Красно-жовте золотоє, Видит око навкругы... Долы - ґруні - берегы. Туй старає ся природа, Хуть ни ласкава й погода, Падолистом тішит нас, Крутит вертит - просто клас! Літо своє отспівало, Ни пилуйся - ще по стуй... Стелит своє покрывало, Осінь цімборка вже туй. #Иван_Бинячовськый

Чом по нашому пишут из буквов Ы? По нашому часто пишут «бло», «било», «было», и йсе всьо - єдно й то самоє слово. Чом так ся стало? На тум місті, поправді, стойит доста глубокый звук [ы], котрый наші люде часто розумівут авадь ги варіант українського звука [и], авадь ги нич. Так ся стало, бо в українському языкови нич подобного ниє, у вошколі сякі нюансы нам не сповідали, позад чого людськый розум вымушеный самостуйно глядати даякі способы удбити йсе на писмови. А ци сеся буква російська? Кідь накурто — ніт. Сеся буква была щи у май давньых формах кириличного алфавіта й хосновала ся діля записа руно того звука, што й у нас у слові “хыжа”. Май давно уна ся хоснвоала и на зимльох нынішньої України, докуть в українськум языці не щезнув сам звук [ы], а з ним пак и буква на його запис, чого ся на зимльох Закарпатської области не стало. Пак а нашто ю гія писати? Бо писали сьме ї фурт, бігом цілої історї нашої бисіды, докуть у 1944. році Совітськый Союз ї не заказав — другых причин, чом исьме ї перестали хосновати, ниє. Айбо закіть удмітнути фактор історичный и символлічный — обы писати май легко тай май правилно по нашому, сись звук є повноціннов фонемов и уд нього силно залижит значиня речиня наприклад: «быти», вто не «бити», «до машин», то не «до машины». Писаня «Ы» дає возможность писати так як чуєш и легко читати, до сього вно вызерат акуратно й позволяє всокотити свою ідентичность. Хочеш навчити ся булше? Навчити ся писати по нашому мож на основі Універзалного Пудкарпатського Русинського Стандарта. На сторунці Стандарта, котру годні сьте найти в описі, є курта інструкція на писаня буквы «Ы» тай статі за другі нюансы орфоґрафії нам.

Пудкарпатська осінь На обшарю всі признакы осени, Каждий динь все нові тай нові; Не ходити ногами вже босыми До яри по зеленуй траві. В курті ґаті уже не убратися - Постудити ґаздувство так мож Тай у Тисі уже не купатися, Но, хыба по натурі вы морж. У кутци кури дримлют на сідалі, Опустивши на очи кліпкы И ниє уже свады з сусідами, Што у них стеребили грядкы. На дві мажі вже веприк розкоханий, Видко, нуж нагострити пора; Коло шпора воює из блохами Моя мачка лінива, стара. Грезно синьоє зорвано з луґоша, Триста літрув кыплят, ги дурні… Не просіт, бо дустанете руґоша - Йсе не доста й самому міні! #Михайло_Чухран

*** Септембер пōкōвтав у вōзӯр, Изганят до школы діти. Я вірю, як тяжко вставати, Не хоче ся рано ити. За руку привів нам и студінь, Що фрішно цюлює в лице. Межи хмар ся вказує сонце, Ги розбитоє в таріл яйце. Септембер си піпу затягне, Лиш дым ся испират в гранкы. И паплан ся чинит из листя, Де росли у яри козинкы. Фурт віхор лісами ся крутит, Из листом у звора летит. Отава в рōсі ся помыла, Из рана, ги срібло, бряжчит. По хащи пак вержут ся грибы В селови запахне вино. Парує ся чилядь до зимы - Чим дале кам-май студино. 2025 М.Чикивдя

ПИСЬМО ДАЛЕКОМУ РУСИНУ Я уп'ю погарчик вина За тебе, далекый Русине, Черленого уп'ю, до дна За жону, доньку авадь сына... Далеко вд родної зимлі Судьба тя заверла далеко – На бузьковuм чорнuм крылі, Забрала, испрятала. Де ты? Карпаты ревуть за тобов Пречистов слезов Синевіра. У церкви, пуд старов горов, За тебе узвідує віра... Што чиниш в далекых краях, Як жиєш, ци тямиш, ош ко ты? И журиться небо в плаях, За тебе ся журять буркуты. Тебе туй нико не забыв. За тебе, далекый Русине. Вернися й возьми из собов Жону и доньку авадь сына. Мы уп'єме в'єдно вина За нашу маймилу землицю... Єдна вна на світі, єдна, Усяды: и туй, й за границьов! #Роман_Пищальник

🤝Збирька анекдотув по-нашому – вчиніть свуй вклад! Може сьте замітили, ож послідньый час на каналі много анекдотув. Ото изязано из мойов амбіційов учинити збирьку анекдотув по-нашому из катеґоріями тай бонусным умістом. Годни сьте сьому ділови помочи і вы. Розкажіть анекдот по-нашому, котрый вам ся видить смішным/інтересным через анонімну ґуґлош форму. Не творіть ся на граматику, бисіду, просто передайте фіґлю текстом як знаєте. І тяміть, ож анекдот бы не мав переходити за "моральну границю", чорный гумор – плофон. Подяковав. #пудпора #анекдоты #понашому #гумор #збирька

УСПЕНІЄ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ Успеніє Твоє Діво, Чилядь поминає. И в молитвах она фурт Тебе вспоминає. Ты у Царстві - Сына Свого, Якого Родила, Бога й Спаса Душам Нашым, Світу подарила. Вун узяв на Ся гріхы, Уд цілого Світа. Й вшиткі "грани постирав", Старого Завіта... Ныні просиме в молитвах: Душевных, не спішных: "Моли Діво - Сына Свого, За усьых нас грішных..." #Василь_Попик

Дниськы динь народженя празднує русинськый поет Сергій ТУДОВШІ Вінчуєме му кріпости, мӯцного здōрōвля тай Бōжōй благодати. Най у майстра слова фурт будут серенча тай достаток. Най го Госпōдь хранит выд бід тай хворот, обы й на дале нас радовав красными шориками своих стихӯв МНОГАЯ И БЛАГАЯ ЛІТА ________ КРУГЛИЦІ Снилими ся круглиці - муй няню ! Чуйеш ? Я іх їв у сні . Скіпивим тай обыїмавим , Былими ги рудні діти всі . Круглиці солодкі ! Так ги діти Снят ми ся вночи , на рано ґоз . Позад них на рано можу впріти Позад них изтраченый калгоз... Снят ми ся ! Богдай бы ся не снили ! Тых широт ширеннна шириня , Сливы ! Што в сектемброви изгнили , Леквару в новемброви горня . Того грезна - чуєте ня няню ? Нашайтуєме гордовы ? Ба ци ньит ? Аж не тямите , тай я го не затямню ! Най нашоє вино ня не "винит". Ще ми няню, мусай розказати Де ми корінь ? Де ми є єство? Тко отець муй ? Тко є моя мати ? Тай коли нам наше Рождество ? Пак за йсе усьо кой взнаю , Кой порозумію тко я єм . Та тогды - ци чуєшня муй няню ? Инак муй засвітит Віфлеєм. #Сергій_Тудовші

*** Кой ся верну, з далекого краю, Та низинько ся вклоню горам. Бо ніко, лишинь я оден знаю, Як тягло ня ид рудным містам. Пак поклонюся тому дворови, Што ня уплекав й пустив у світ. Учорашньому дітвакови Ще ми туй не загубленый слід. Я поклонюся, няньови й мамі, Кой лиш прийду на рудный поруг. Де уд щастя, рясными слызами, Попочине ми серце од мук. #Сергій_Тудовші

*** Прийшов до нас Спаситель Спас! Про каждього прийшов до нас. Дякуйме Богу за житя, За мирноє про нас бытя. За сміх дітинськый без хвороты, Убы нанагуд без заботы, При яснуй путьовуй звізді... Были сьме в добрум горазді. Май буршого нам и нигія, У нишнє красне Маковія. Вбы было вшитко ипно в нас... Хваліме Господа за Спас! #Иван_Бинячовськый

МАРАМОРОШ Мараморош - чōрнї горы, Край гӯрськый, полонина... З гӯр исходит на долины, Зимля рӯдна в ня єдна. Лиш єдна, де гнали вӯцї, Много было їх давно. Де усяды по опшарях Выздриш красноє вино. Край, де сӯль усе копали, Пак возили, де хыбит. Край, де чилядь у талантах, Нитко нагле не сидит. Туйкы штрека всяды была, Дерево возили нив. Рікōв бокоры спущали, Датко йсе си затямив. Туй шумлят студинї зворы, Доста чистōї воды. Туй жиют усякі люди, Вшиткі в мирі, без біды. Де копицї на долинї Й оборогы по гранках. Яфӯн, ягӯд, трав тай грибӯв - Вшитко найдеш по лїсах. Туйкы бродит запах сїна Й свіжоскошенōй травы. Тӯлько в літї є роботы, Хōть ими ся головы. Шоры з ріпōв на сотинах Поросли вже буряном. Тыча в шорикы забито, Даґде пахне доганом. Быля тай кладнї по селах, Дись-не-дись є ворох дрōв, Инші складенї в дрыварню, Выдты в шпор, и будь здōрōв. Туй коровы з стайни чути, Хōдят кури по двōру. Й свинї в кецку сут, нїврōку, Там вычікувт си пōру. Туй будит ся солонина, Вариме смачный токан. Такі стравы у руснакӯв, Ōнь позавидит їм пан. Свїжым хлібом в хыжи пахне, Пече кісто ся, й боґач. Кидь тōбі ся йсе не любит, Не руснак ись, перебач. Церква в каждōму селови, Кличут нас туды звон`ы. Даґде ступнї ся упстали, Даже й водянї млины. Мараморош - чōрнї горы, Жиє туйкы наш народ. Сохрани нам, Боже, зимлю, Даруй радосный живот. #Мигаль_Чикивдя

ГАМІШНЫЙ ПУДСОБНИК Коли м удмучив вусім класу, Узяв на пличі гатіжак. Вошколу м лишив гет до фраса, Бо я вже хлоп, а не дітвак. Узяли ня майстри на стройку- Туй принеси, а там подай... І цілий динь на ня кось гойкать: - Іди гет удці, не мішай! Терпівим довго й не перечив, Лиш думаву, та прийде час - У малтер шутру вам намечу... Тогды подивиме на вас. #Сергій_Тудовші

Ци гія русинам єднакый язык? У єднуй из давньых статий на нашум сайті «Русиньскый — домашній язык»,автор выразив исякый назор, што ся тыче роздроблености русинського языка: «Што треба нам з тым зробити? В ідеальным світі зобрали бы сме найліпшых языкознавців з каждой групы, заперли іх в конференцийній сали і не выпустили, закля не нашли бы розвязаня на кодифікацию. Лишати тоты гіперболі на ранті, стріча тых специялістів єст необхідна. Згромаджыня найліпшых фаховців в єдным місци в ціли рішыня так важной квестиі видит ся мі найліпшым розвязаньом.» Сесе трутило нашу нынішню редакцію д думці, а ци гія тото нам поправді? Ци гія заперати шпеціалісту в єднум кабіниті, бы вни ся договорили, тай учинили даякоє романтичноє ідеалноє койне, діля вшиткых русину зо вшиткых штату? Читайте дале

*** Я вырӯс в Боржавськӯй долині, Рокы свōй дітōчі прōвів. Я туйкы учив ся ходити, Слова по-русинськы пувів. Кругом лише зилінь и горы, Шумит у долині Боржава. Мене туй, малого, христили, За йсе, Тōбі, Гōспōди, слава! #Мигаль_Чикивдя

АВГУСТ ДОГОРЯТ Август догорят теплыми днями Ще мало, ще крехту тепла, Дарує нам літо, а десь за горами, Вже прячеся осінь склята. Пожовклым, удпавшым листьом закрутит, Змыє дождьом літні дны. У нашых, смиренных серцях, збаламутит, До ныні незвіданні тмы. Поламне, сказит, што ще вчора сіяло. Білый динь, стане нуч, а ночі без сна. Просити ся, слызно, вбы літо ся встало? Ци з осени ждати хосна?.. Не варто чекати, не варто просити, Вбы літо вернути назад, Як осінь настане, не будеш любити, Мене, як колись в зорепад. #Сергій_Тудовші

ДІДО ПАЛІНКАШ (фіґлярноє) Діда каждый в селі знає, як великый так й малый. Добру славу давно має, престиж чесно заслужив. У дворі, в діда бражков пахне, хмільный й файный аромат. Тот, ко децу у нього бахне, каже: - У діда є талант! Варить дідо палиночку, дев'яносто дев'ять літ. Пережив чехув й мадярув, тямить иншакым наш світ. Мав бесіду з Ференц Йовжком, на торнадзі пуд дождьом. А Томаш Масарик з дідом, бов великым цімбором. Уінстон Черчель й Далай Лама, у діда были у гостях. Закрятав й Барак Обама, ищи й Пеле з собов притяг. З принцом Чарльзом, было діло, сидів в’єдно за столом. Гостив палинков го дідо, й свойым дужым доганом. Борис Джонсон діда адде, из андьовков нащевив. За корчагу тиркілянкы - золоту медаль вручив. Сусід Лоці Черепаня, у відрах палинку бере. А на другый динь израна, уже пусті назад несе. Анця Гыкава по селах, розкрутила дідув бренд. Што є в нюй цілюща сила, й вітамінув - регамент. Чудо-палинку розливать, дома дідо Палінкаш. Навчив в міру пити челядь, передав рецепт й сохташ. Сливовиця й бороцковка - май у діда ходові. Пийте піціцько, половку, будьте файні й здорові! #Gyula_Csólent

* * * Коли давно щи была в нас корова, Йüв было Мóнція имня. Я сам ї на толоку поганяв, Де костерéва зрóсла превысока, Де цїмборы ся бавили у ножик, Авать ся кóцкали камінчїком гладкым, Вать клáли вгинь, и вдгóрі вив ся дым На вты страшилища похожый, Што м знав за них из дїдовых казок, Онь им вночи бояв ся уйти з хыжі. А вдинь тото быв дым, што небо лиже, И вдгорі досягає до хмарок. А я иннись вже тяжко досягаву Путями памняти до того дня, Кой первый раз им ýлїз на коня. Лем як носив ня по толóцї – памнятаву. А Мóнція ся пасла, гибы нич Довкола ся такого ни вдбывáло, Што пак навхтема в памнять ми запало, Айбо того ниє вже – як ни клич!.. Товды и пса сьме мали, ймня му – Дýнчі. Ввüн на толоцї ми корову завертав. Кить видїв мыш в норі, та гавкотáв – Хоть и ни злый, та дуже быв гавкýчый. Корова у нас была сивовата, А пес – жовтявый… Но, а за коня Ни впстало нич у памняти у ня, Лем: кить лягав дись – сил ни мав устати… Инниськы сам я тяжко уставу. Най тяжко, айбо радо споминаву Як на толоку я корову заганяву, На сонїчком пропечену траву. Я вижу пса, што бігать и гавчить, Коня, што льüг и ни бирує встати. Лем сонце в небесах ни годно стати: Плыве помеже хмар – в иннишньый динь спішить. #Иван_Петровцій

БАЛАДА ЗА РУСИНСЬКОЄ СЛОВО Пуд небесным шатром у Карпатах, В Верховинськых й дулянськых хыжах, Споконвічно співало дроздово, Милозвучне русинськоє слово. Сесе слово в борьбі-сьме калили, Крузь вікы пронесли, всокотили, А типирь? Што за Божа година? Кось не хоче признати русина! Замели на могильник-смітник, Його родный русинськый язык! Із дітинськых сердець вытровляют, А дорослых ганьблят, унижают. Наш язык подкарпатськый русинськый, Наш страдальный язык материнськый, Вун не довжен безслідно пропасти, Порятуйме його од напасти! Мы обметеме з нього смітя, І навернеме зась до бытя! Обы в нашому крайи свободно, Жила бисіда наша народна! Звирюхайся, русинськоє слово! Зазвени, переливно-дроздово! Най утішатся горы й долины, Што жиют ще в Карпатах Русины! #Василь_Молнар (1922-2017)

*** Ниє у світі тої красоты, Як край сріберный, рудні полонины, Де Тиса з гур стікає у долины, Лаская водами ни руні берегы. Смерічкы пудпирают небеса, И пажить біла впала понад горы, На мої милі Марамороські просторы, Небесна сила сотворила чудеса. Сякого чуда даґде бурш ниє, Од зимы пышної и до самого літа, Русинська бисіда у сих краях жыє, И жыти буде докы сього світа. #Иван_Бинячовськый