осяЯння | insight

https://t.me/c/1264300833/16311 Емоційний інтелект, звучить дивно. Ми не звикли виділяти різні види інтелекту, а говоримо просто він розумний, однак це зайве узагальнення ми бачимо, що людина розумна в якійсь сфері, але не помічаємо що він зруйнував свою сім'ю. Так наскільки він дійсно розумний або чи хтось багатий при цьому скупий і нелюдимий або володіє владою, але не має мудрості через чого стає тираном. Різні види інтелекту потрібні для вирішення різних завдань, але є універсальний інтелект який гарантує гармонію та приводить життя до балансу. Емоційний інтелект. Емоційний інтелект - це вміння за чиєїсь агресії побачити страх чи навіть прохання про допомогу, ця здатність за прагненням влади побачити комплекси та невпевненість. Іншими словами емоційний інтелект це коли ти дивишся у корінь, у справжню причину емоції чужих та власних. Він дозволяє нам протистояти своїм емоційним імпульсом. Ти як би можеш подивитися на себе з боку і запитати чи я впевнений, що мені варто злитися або що стоїть за моєю жагою до влади, емоційно усвідомлена людина як би вибудовує стіну між собою та емоції які він зібрався пережити. Емоційний інтелект дозволяє розуму втручатися у стихійні процеси. Раніше нам казали що IQ це найкращий показник інтелекту, а значить і успішності в житті, але вчені довели помилковість цієї теорії, тепер місце IQ зайняв емоційний інтелект. Наприклад з'ясувалося, що він у чотири рази більш точно прогнозує успіх у житті. Навіть емоційно розвинені люди заробляють на чверть більше грошей чим інші. Вони краще керують підлеглими їм легше вести переговори, у них краща дисципліна та психічне здоров'я. Однак серед молодих людей показник емоційного інтелекту стрімко падає, тоді як IQ росте. Ми як би стаємо розумнішими, але все менше можемо керувати своїм розумом. Іншими словами ми все більше схоже на розумних тварин, ми ніби розігнали свої мізки, але не знаємо як повертати та гальмувати рано, чи пізно це призводить до аварій, але є й хороша новина емоційний інтелект це не вроджений талант йому можна навчитися потрібно лише робити прості щоденні дії. Перша техніка називається “Я послання”. Ми звикли відокремлювати себе від своїх емоцій і говоримо ти мене напружуєш замість я напружуюсь коли ти робиш це. Відчуваєте різницю, у другому варіанті ми визнаємо й аналізуємо джерело емоції. Наприклад, коли чоловік пізно повертається додому його дружина закочує істерику але, зовсім не тому, що вона сердиться на нього, насправді вона дуже любить свого чоловіка та сильно за нього турбується, однак у неї не вдається по-іншому висловити своє кохання не вистачає емоційного інтелекту. Вона кричить “ах ти такий-сякий знову пропустив вечерю” і це звучить так ніби вона думає тільки про себе, їй би потрібно було сказати по-іншому. Наприклад “Коли ти спізнюєшся і я дуже за тебе турбуюся і не можу знайти собі місця, прошу, не запізнюйся це робить мені боляче” погодьтеся якби ми частіше замислювалися над тим, що саме ми відчуваємо наше життя стало б простіше. В других напрошуєшся на критику. Ми не любимо негативний зворотній зв'язок, адже вона зазвичай вся така необ'єктивна та й взагалі хто дав право мене ображати та нехай на себе спочатку подивиться. Типово, правда? Все, тому що критика оголює ті наші косяки які ми ховаємо від самих себе. Слухайте неприємну критику і намагайтеся зрозуміти чому вона вас зачіпає, це відкриє неосяжний новий світ захованих неусвідомлених емоцій. В третіх зробіть паузу. Припустимо хтось кидається на вас претензіями. Ми автоматично або починаємо виправдовуватися чи включаємо агресію, але важливо зламати це порочне коло пригальмувати, зробити пару вдихів і видихів, відчути емоції які вже підступають до горла та запитати себе. Потрібно чи їх випробовувати, чи це просто пережитки минулого. Ми як би зупиняємо звичний хід речей та вибираємо як краще відредагувати. Постарайтеся розумом втрутитися у стихію емоцій. Чим частіше ми ось так себе зупиняємо, тим краще ми розуміємо себе та інших. Емоційний інтелект це шлях до свободи зараз ми знаходимося в корпоративних лапах тих хто розуміє наші емоції краще нас самих.

Вони використовують свої знання в рекламі змушуючи нас купувати шкідливі продукти, вони випалюють конфлікти між народами у яких кожен по-своєму має рацію, вони грають нашими емоціями досягаючи своїх цілей.Тому ми повинні навчитися відчувати навколишніх. Зараз ми використовуємо слова, але повинні розуміти один одного з півслова та тоді можливо нам буде набагато простіше жити. Честі та удачі.  

В Дусі Братерства співчуваємо один одному. Головне бути в стаї на своєму місці...

Різниця між жалістю та співпереживанням. Жалість пов'язана зі страхом. Співпереживання від любові. Це різні емоції. Насправді жалість принижує. В кінцевому результаті жалість означає позбутися. Людина приходить зі своєю біллю і можна прийняти цю біль і таким чином возвисити людину, розділити цю біль, полегшити її. Це позиція співпереживання. А можна проявити жалість. Прикинутися, зробити якийсь жест, зробити якусь формальну річ, відкупитися. Не віднестися до іншої людини як до особистості.

А що для вас характер?

Річки - не п'ють свою воду. Дерева - не їдять свої плоди. Сонечко - не світить само собі. І квіти - не пахнуть самі для себе. Житя для інших - це КоН приРоДи. Ми всі народжені, щоб допомагати один одному. І неважливо, наскільки це важко. Життя прекрасне, коли Ти щасливий. Але набагато краще, коли щасливі інші - завдяки тобі!

В службі один одному, ми стаємо вільними

А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо. Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина… А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має! Вони, ті крила, не з пуху-пір'я, А з правди, чесноти і довір'я. У кого – з вірності у коханні. У кого – з вічного поривання. У кого – з щирості до роботи. У кого – з щедрості на турботи. У кого – з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії. Людина нібито не літає… А крила має. А крила має! Ліна Костенко

Життя - це як подорож на поїзді. З самого народженням людина сідає в поїзд і ця поїздка буде сповнена радості, смутку, очікувань, надій, зрад, пробачень, привітань та прощань. Головна таємниця поїздки: ми не знаємо, на якій станції нам доведеться зійти. Можна переживати за матеріальну складову, «загибатися» на нелюбимій роботі, терпіти обмеження, щоб нарешті заробити собі статус. Або намагатися отримати всі гроші світу, і начхати на все навколишнє, або просто начхати. А можна жити з нелюбимими, піти вчитися туди куди хочуть батьки, а не ти, терпіти токсичність людей і нічого не сказати…. …але суть у тому, що при виході на кінцевій станції рушничок з постільною білизною все одно доведеться здати, і залишаться з людиною тільки спогади і прожиті емоції та відчуття під час поїздки. Потрібно просто насолоджуватися поїздкою та кожною миттю. Жити своє життя, а не чуже, не нав’язане. Розвиватися та розширювати навички, які допомагають жити в задоволення. Цінувати та любити життя, і людей, що поряд з вами, а не просиджувати його за телевізором. Хочеться жити життя у задоволення, але ще не знаєш як? Запрошую на індивідуальну сесію зі мною, де ми детально розберемо твій запит, що заважає і потрібно відпустити, а що навпаки розкрити та підсилити. За деталями пишіть в коментарі

ПРИЙМІТЬ РЕАЛЬНІСТЬ Прийняття не означає згоду. Просто потрібно визнати, що та чи інша подія - це виконаний факт. Впираючись і повторюючи, що цього не мало статися, ви тільки марно витрачаєте час і сили. Прийнявши те, що відбувається, ви зробите перший крок для того, щоб знайти вихід із ситуації. Прийняття реальності допоможе впорядкувати думки та почуття. Це ключ до продуктивної реакції. Те як ми поводимося, зіткнувшись з якоюсь проблемою, визначає, наскільки швидко ми знайдемо її вирішення.