Student abroad 2023 / Ukraine 🇺🇦

Students Without Borders вітає усіх дівчат та жінок з 8 березня!

"Students without borders" поздравляет женщин с 8 марта! (а у нас тут много девушек, сестер и матерей студентов)

Всім гарного вечора! Сьогодні ввечері деякі пабліки облетіла новина про можливість випуску студентів закордон, про що повідомив Зеленський під час конференції в Маріупольському університеті. Також, не забарився і міністр освіти Оксен Лісовий у Facebook щодо свого посту. Посилання. Я би хотів попросити підписників подивитись на цей пост, підтримати коментарі (адекватні коментарі!), не порушувати етики спілкування, та висловити свою думку щодо цього. Особисто моя позиція та думка щодо цього: В пості використовується фраза «академічна мобільність». Говорячи простими словами, це - програми обміну студентів. Проблема цієї мобільності в тому, що до них інколи бувають вимоги, або навіть корупційна складова. Серед вимог, можна привести, наприклад, фінансову здатність студента вчитись закордоном, адже не усі програми покривають усі витрати. До цього також можна віднести сертифікати знання мови, а деякі мовні центри, які видають офіційні сертифікати (окрім IELTS, TOEFEL) не працюють в Україні зараз. Не скажу, що мова є проблемою, але може принести клопоту. Ну і як не без корупції у вишах. Висловлюйте свою думку в коментарях тут, а також під постом Оксена Лісового.

Поговоримо? Сьогодні я би хотів зачепити тему перспектив майбутнього в молоді в Україні, та перспективи їхнього життя. Спойлер: не дуже райдужні. Почнемо з того, що дуже багато людей серед нас, хто народився в період з 1995 по 2005 рік. І багато кого серед нас, хто вчився в українському виші. Скажіть будь ласка, чи знадобився вам ваш диплом після університету? Чи змогли ви за його допомогою знайти собі роботу по спеціальності, або, принаймні, гідно оплачувану? Сумніваюсь. А завдяки чому? Завдяки 2 рокам ковіду та дистанційного навчання, та майже 2м рокам війни. З урахуванням того, які у вишах бази практики (зараз я беру до уваги лабораторії, адже я за фахом - хімік-інженер, і практика для мене важлива), знайти собі роботу після закінчення навчання за фахом - неможливо. А чому? Роботодавці вимагають досить високі критерії до навичок, яких не дають українські виші. Якість нашої освіти - низька (можливо, на деяких спеціальностях, але наврядчи це як мінімум 50% від загальної кількості спеціальностей). Задайте собі наступні питання: - Чи хочете ви роками шукати роботу за фахом? - Яка цінність освіти в Україні? - І чи оцінюєте потенційну можливість бути безробітним, або роками жити (не працювати, а саме жити) на низькооплачуваній роботі?

Львів. Центральна площа. 8 серпня 2022 року. Через декілька днів цей білборд прибрали. Співпадіння?

Окремим постом хочу додати від себе: Я не одноразово бачу військових, їхні відео, тощо, де вони висміюють «Державні послуги», як мінімум - в питанні отриманні статусу УБД. Так, можливо зараз ситуація інакша. Але! Ви не замислювались, що будуть робити ці люди після війни? Як мінімум, статус УБД надає право їздити на УЗ, як пільгова категорія, тобто - це додаткові витрати для бюджету. Де брати гроші? Друкувати? Матимемо інфляцію. Займати кредити? Поколіннями віддаватимемо. Або їх розкрадуть. Ви скажете: «Нам Західний світ запропонує свій «План Маршала», який був в історії», але я б на це не розраховував: треба розраховувати на власні сили. Репарації? Смішно. Смішно, бо за спиною зараз деякі країни домовляються з диктатором. До чого я веду? Я неодноразово бачу, коли військові купують наркотики, алкоголь тощо. Цілком легально. Я розумію, що вони могли перенести дуже серйозну травму, не лише фізичну, але і моральну. Як вони «гасять» цю біль? Відповідь можете знайти у питанні. Підсумовуючи, хочу завершити цей пост відкритою фразою, яку можете доповнити: «… не на часі». Моє доповнення: майбутнє. А ваше?

Рік з моменту закриття можливості навчатись студентам закордоном офіційно. В українських вишах - 80% - дистанційне навчання. Яких спеціалістів ми отримаємо, після ковіду-19 та війни? Які будуть хірурги? Стоматологи? Які будуть в нас здобутки в області фармакології? Відповідь очевидна. Час і історія виховувала суспільство, молодь, як патріотів. Держава, в деяких випадках, отримала лиш ненависть та гнів, по відношенню до себе. І не лише молодь: суспільство в цілому. Деякі медійні особи вже публічно виловлюють свою думку, але їм затикають рота, «бо війна, не на часі». В такому випадку, для людей, які не хочуть жити від зарплати до зарплати, молодь, яка хоче реалізувати себе та знайти себе в цьому житті, держава також буде «не на часі».

Написано листа до Незалежної міжнародної комісії ООН: https://www.ohchr.org/en/hr-bodies/hrc/iicihr-ukraine/call-for-submission Див. наші новини у групі ФБ: https://www.facebook.com/studentsabroad.ua

У Главкомі вийшла стаття про нас від Богдана Боднарука!

Богдан, журналiст Главкому, за кілька днів буде говорити в Zoom із заступником міністра освіти. Сьогодні він спілкувався зі мною, де я коротко розповів йому про ситуацію та її серйозність. Зараз йому потрібно якомога більше кейсів студентів, що могли б обговорити цю тему з ним — ці матеріали увійдуть у запит до МОН, який він відправлятиме не пізніше за завтра. Також прошу під'єднатися і батьків студентів. Пишіть в коментах, або в ЛС мені чи Богдану. Це можливе зрушення теми з місця, бо у внутрішній українській пресі вона зазвичай ігнорувалась. _____ Станіслав

Останнім часом не дуже багато постів, або як мінімум - якихось позитивних. Ситуація зі студентами, та і в цілому - перетворилась в суто політичну - бо гроші. Виші пустують, утримувати їх потрібно, гроші пиляти (ой, тобто виділяти) треба. Нещодавно Веніславський повідомив про те, хто може дозволити проводити вибори в Україні, бо всі як ми знаємо - наступного року - мають відбуватись вибори президента України. Ось посилання на статтю. Але що нам кажуть? Під час дії військового стану проведення виборів неможливо…. Через безпекові норми. Навіть не враховуючи обʼєктивність виборів (адже, багато громадян можуть мати проукраїнські погляди, але знаходитись на окупованих територіях, і не даючи їм права участі на виборах - ми лише дискримінуємо їх, та відповідно - не визнаємо їх, як наших громадян). Але нам кажуть, що… небезпечно проводити вибори, бо ракети літають! А чим відрізняється майже кожен день від дня виборів? Нічим майже. Що я хочу цим сказати? Мені прикро визнавати, але мені максимально соромно за всю ситуацію, адже тепер є лише зневіра та недовіра. Бо коли відкрито і нахабно в лице брешуть, маніпулюють кожним поняттям, прикриваються війною - це гидко. Мені ще ніколи не було так соромно. Якщо в березні 2022 року можна було з гордістю сказати «Я українець», тепер ця фраза звучить вже як шепіт…

Прохання усім зробити ретвіти ось цих постів американського доктора права Чарлі Карпентер: 1) основний пост, про доцільність зняття заборони на виїзд з гуманітарної та стратегічної точки зору (>40k переглядів за 2 дні) 2) посилання на звіт Human Security Lab по проблемі Поставтесь максимально серйозно — це якраз і є пряма надія на розповсюдження інформації серед західних журналістів, з посиланням не на чиїсь слова в інтерв'ю, а на американський науковий звіт, що є результатом тривалої співпраці з українцями (в тому числі із нашою ГО). PS Див. також інші пости від неї та Human Security Lab. _____________ Stanislav