Світлана Максименко | Розстановки та психологія

Якби ваше тіло могло говорити, воно сказало б це 👇 «Я мовчала, коли ти соромилась.» «Я носила в собі все, що ти не могла втримати.» «Я чекала, коли ти на мене подивишся — не в дзеркало, перевіряючи. На мене.» «Я захищала тебе, як уміла. І я досі тут.» За роки роботи я знаю: тіло жінки завжди говорить симптомами, втомою, «чомусь нічого не хочу», коли його ігнорують. Воно чекає, коли на нього нарешті подивляться ваші очі, без окулярів критика, матері чи чужих оцінок. У суботу воно нарешті отримає слово! 15 серпня, 12:00, Київ. Дві частини: практика на зв’язок з тілом і сексуальністю — і жива клієнтська розстановка на тему жіночності й стосунків у парі. Слово СУБОТА в директ — і я надішлю деталі. Або одразу реєструйся за посиланням.

Любі, вітаю! Без чого у вас немає звʼязку з тілом 🙅‍♀️ Задоволення, бажання, здатність відчувати себе — все це вимагає одного: щоб тіло було вашим. Не проєктом, не об'єктом оцінки. Вашим. Впізнайте свої моменти?👇 — роздягаєтесь перед дзеркалом — і перше, що бачите, це «що не так»; — у близькості голова продовжує працювати: як я виглядаю, чи все правильно; — задоволення треба «заслужити» — спочатку все зробити, потім, може, собі; — бажання? Ви згадуєте, чого хочете, тільки коли питають — і не одразу. Тут часто думки «щось зі мною не так», хоча насправді: за цим стоїть чужий погляд, який колись оселився всередині — критика, матері, оцінки. Тіло, яке постійно перевіряють, не встигає відчувати. Йому ніколи, воно обслуговує чужий сценарій. 📍 15 серпня, субота, 13:00, Києв — камерна зустріч наживо. Девʼять місць. До події 3 дні і вже третина зайнята ✔️ Що буде за три години: I. Групова практика. Побачите — не в теорії, а наживо: чи э звʼязок з тілом та сексуальністю, та чиїми очима ви насправді дивитесь на своє тіло. І що змінюється, коли погляд повертається вам. Будемо відновлювати звʼязок з тілом ❤️‍🔥 II. Клієнтська розстановка. Повноцінна робота з реальним запитом однієї з учасниць — на тему жіночності, секsуальності й стосунків у парі. Клієнтське місце вже зайняте, але участь замісником часто показує про себе не менше: поле працює на всіх, хто в ньому. Якщо відгукується саме клієнтське місце — напишіть мені. Сформую наступну зустріч. 💸 Внесок — 777 грн. Оплата бронює місце. Завтра ціна буде вище на 100 грн. ➡️ Якщо виникли питання: напишіть у директ слово СУБОТА → @svetlana_maksimenko_psy — і я надішлю деталі. До суботи! Це буде чуттєво та терапевтично! І це можна прожити тільки офлайн 🫂

Любі, вітаю! Без чого у вас немає звʼязку з тілом 🙅‍♀️ Задоволення, бажання, здатність відчувати себе — все це вимагає одного: щоб тіло було вашим. Не проєктом, не об'єктом оцінки. Вашим. Впізнайте свої моменти?👇 — роздягаєтесь перед дзеркалом — і перше, що бачите, це «що не так»; — у близькості голова продовжує працювати: як я виглядаю, чи все правильно; — задоволення треба «заслужити» — спочатку все зробити, потім, може, собі; — бажання? Ви згадуєте, чого хочете, тільки коли питають — і не одразу. Тут часто думки «щось зі мною не так», хоча насправді: за цим стоїть чужий погляд, який колись оселився всередині — критика, матері, оцінки. Тіло, яке постійно перевіряють, не встигає відчувати. Йому ніколи, воно обслуговує чужий сценарій. 📍 15 серпня, субота, 13:00, Києв — камерна зустріч наживо. Девʼять місць. До події 3 дні і вже третина зайнята ✔️ Що буде за три години: I. Групова практика. Побачите — не в теорії, а наживо: чи э звʼязок з тілом та сексуальністю, та чиїми очима ви насправді дивитесь на своє тіло. І що змінюється, коли погляд повертається вам. Будемо відновлювати звʼязок з тілом ❤️‍🔥 II. Клієнтська розстановка. Повноцінна робота з реальним запитом однієї з учасниць — на тему жіночності, секsуальності й стосунків у парі. Клієнтське місце вже зайняте, але участь замісником часто показує про себе не менше: поле працює на всіх, хто в ньому. Якщо відгукується саме клієнтське місце — напишіть мені. Сформую наступну зустріч. 💸 Внесок — 777 грн. Оплата бронює місце. Завтра ціна буде вище на 100 грн. ➡️ Якщо виникли питання: напишіть у директ слово СУБОТА → @svetlana_maksimenko_psy — і я надішлю деталі. До суботи! Це буде чуттєво та терапевтично! І це можна прожити тільки офлайн 🫂

Субота, 15 серпня, 12:00. Київ, наживо. Жіночність, сексуальність, задоволення не живуть у тілі, на яке дивляться чужими очима. Поки погляд на власне тіло — чужий (критика, матері, оцінки), тіло зайняте тим, що його перевіряють. І тоді ні бажання, ні задоволення, ні відчуття себе в ньому просто не поміщаються. 📍Збираю камерну зустріч: три години, девʼять місць. Групова практика — побачите наживо, чий погляд ви носите і що змінюється, коли він повертається вам. І одна повноцінна клієнтська розстановка. Це місце вже зайняте, але робота в полі замісницею часто дає не менше. Ті, хто в цьому каналі, дізнаються перші. 💸 Внесок — 777 грн, оплата бронює місце. Щоб приєднатися — напишіть мені: @svetlana_maksimenko_psy Адреса — після реєстрації. Якщо відгукується саме клієнтське місце — теж напишіть. Сформую наступну зустріч.

Мене з дитинства вчили: якщо допомагаєш — мовчи. Не розповідай, не показуй, не привертай уваги. Бо інакше це вже ніби не від щирого серця. Я довгий час теж так думала і мовчала про свої вчинки. Хоча відгук на благодійність жив у мені завжди. Усе почалося, коли моя дитина підросла і почали лишатися речі. Я віддавала їх батькам, які не могли купити нові. Збирала речі серед таких самих мам, як я, і відправляла туди, де вони були потрібні. Відвідувала дитячі будинки. Підтримувала лікарню, де лікуються дітки з ДЦП, і збирала для них кошти. Це було ще до війни.. А з її початком волонтером став мій чоловік. І я щодня бачу зсередини, скільки сил, часу й серця коштує благодійна справа — і як складно її розвивати. Тому я завжди підтримую благодійність. Саме тому, коли я побачила в сторіс у Юлія Велішаєва , що її фонд переживає непрості часи і вона навіть замислювалася про закриття, — я відгукнулася на пропозицію стати постійним донором. Я відгукнулася за покликом серця. І з того часу щомісяця підтримую добрі справи, які робить фонд. А в понеділок я була запрошена на відкриття Благодійного фонду родини Велішаєвих БФ родини Велішаєвих Це була неймовірна зустріч. Одна з учасниць сказала, що мало кому цікаво слухати про благодійність, і нажаль це правда. Але мені цікаво. А вам? Панельна дискусія «Чому благодійність має бути системною та яка в цьому роль фондів». Спікерки — жінки, які щодня роблять те, про що більшість тільки говорить: Тетяна Люлька — засновниця «Дім — центр допомоги дітям» та Української освітньої фундації. Людина колосальної внутрішньої сили: була в армії, вивозила дітей з прифронтових зон. Слухала її із захватом та повнотою. Тетяна Твердохліб — засновниця БФ SHIELDS Ukraine. Олександра Шевченко — БФ savED. І там одна зі спікерок сказала просту, але важливу річ.. Коли ми розповідаємо про добрі справи — ми робимо це не для того, щоб нас похвалили. Ми показуємо іншим, що так теж можна. Ми створюємо нову норму. Раніше було соромно сказати, що я роблю добру справу, бо ти вихваляєшся і це зупиняло. Але зараз навпаки — ми заохочуємо робити так само. Згодні? Бо якщо всі мовчать, здається, що ніхто цього не робить. А коли бачиш, що хтось допомагає, підтримує, ділиться — це ніби дає внутрішній дозвіл теж стати частиною чогось більшого. Якщо чесно, мені теж було ніяково. Коли запросили на цей вечір — ніяково погодилась. Коли спитали, чи хочу бути на сайті фонду — знову ніяково, але погодилась. Тепер я розумію, чому було так незвично: цієї норми ще немає. Але вона народжується. І ми можемо бути частиною цього. Мені хочеться жити у світі, де успіх вимірюється не лише тим, скільки ми заробили, що купили чи куди поїхали. А ще й тим, скільки добра ми змогли передати далі. Бо гроші — це ресурс. І неймовірно цінно, коли частина цього ресурсу змінює чиєсь життя. Саме тому цей допис! Багато хто з вас знає Юлю @velishaieva_yuliia та її чоловіка @paparasparta. Але, можливо, не всі знають, що в їхньому фонді можна оформити щомісячну підписку. Тут зовсім не важлива цифра. Важливо, що нас стає більше. Великі зміни завжди починаються з маленьких регулярних кроків багатьох людей. І ще одне, у що я вірю. Якщо ти вже когось підтримуєш — це не означає, що на цьому все. Добрих справ може бути багато: допомагати близьким, занести до церкви, поширити чийсь збір, оформити підписку у фонді. Одне не скасовує інше. Добро не конкурує між собою. Чому саме цей фонд? Бо я довіряю Юлі. Я знаю її як людину неймовірної сили, чесності та внутрішнього стрижня. І впевнена: кожна гривня буде використана саме так, як повинна. @vl.found — тут можна приєднатися. І якщо цей пост надихне хоча б одну людину стати частиною цієї доброї справи — значить, я написала його недарма. Можливо, саме так і народжується нова культура: коли ми не соромимося говорити про добро. Що скажете? 🤍

Мене з дитинства вчили: якщо допомагаєш — мовчи. Не розповідай, не показуй, не привертай уваги. Бо інакше це вже ніби не від щирого серця. Я довгий час теж так думала і мовчала про свої вчинки. Хоча відгук на благодійність жив у мені завжди. Усе почалося, коли моя дитина підросла і почали лишатися речі. Я віддавала їх батькам, які не могли купити нові. Збирала речі серед таких самих мам, як я, і відправляла туди, де вони були потрібні. Відвідувала дитячі будинки. Підтримувала лікарню, де лікуються дітки з ДЦП, і збирала для них кошти. Це було ще до війни.. А з її початком волонтером став мій чоловік. І я щодня бачу зсередини, скільки сил, часу й серця коштує благодійна справа — і як складно її розвивати. Тому я завжди підтримую благодійність. Саме тому, коли я побачила в сторіс у Юлія Велішаєва , що її фонд переживає непрості часи і вона навіть замислювалася про закриття, — я відгукнулася на пропозицію стати постійним донором. Я відгукнулася за покликом серця. І з того часу щомісяця підтримую добрі справи, які робить фонд. А в понеділок я була запрошена на відкриття Благодійного фонду родини Велішаєвих БФ родини Велішаєвих Це була неймовірна зустріч. Одна з учасниць сказала, що мало кому цікаво слухати про благодійність, і нажаль це правда. Але мені цікаво. А вам? Панельна дискусія «Чому благодійність має бути системною та яка в цьому роль фондів». Спікерки — жінки, які щодня роблять те, про що більшість тільки говорить: Тетяна Люлька — засновниця «Дім — центр допомоги дітям» та Української освітньої фундації. Людина колосальної внутрішньої сили: була в армії, вивозила дітей з прифронтових зон. Слухала її із захватом та повнотою. Тетяна Твердохліб — засновниця БФ SHIELDS Ukraine. Олександра Шевченко — БФ savED. І там одна зі спікерок сказала просту, але важливу річ.. Коли ми розповідаємо про добрі справи — ми робимо це не для того, щоб нас похвалили. Ми показуємо іншим, що так теж можна. Ми створюємо нову норму. Раніше було соромно сказати, що я роблю добру справу, бо ти вихваляєшся і це зупиняло. Але зараз навпаки — ми заохочуємо робити так само. Згодні? Бо якщо всі мовчать, здається, що ніхто цього не робить. А коли бачиш, що хтось допомагає, підтримує, ділиться — це ніби дає внутрішній дозвіл теж стати частиною чогось більшого. Якщо чесно, мені теж було ніяково. Коли запросили на цей вечір — ніяково погодилась. Коли спитали, чи хочу бути на сайті фонду — знову ніяково, але погодилась. Тепер я розумію, чому було так незвично: цієї норми ще немає. Але вона народжується. І ми можемо бути частиною цього. Мені хочеться жити у світі, де успіх вимірюється не лише тим, скільки ми заробили, що купили чи куди поїхали. А ще й тим, скільки добра ми змогли передати далі. Бо гроші — це ресурс. І неймовірно цінно, коли частина цього ресурсу змінює чиєсь життя. Саме тому цей допис! Багато хто з вас знає Юлю @velishaieva_yuliia та її чоловіка @paparasparta. Але, можливо, не всі знають, що в їхньому фонді можна оформити щомісячну підписку. Тут зовсім не важлива цифра. Важливо, що нас стає більше. Великі зміни завжди починаються з маленьких регулярних кроків багатьох людей. І ще одне, у що я вірю. Якщо ти вже когось підтримуєш — це не означає, що на цьому все. Добрих справ може бути багато: допомагати близьким, занести до церкви, поширити чийсь збір, оформити підписку у фонді. Одне не скасовує інше. Добро не конкурує між собою. Чому саме цей фонд? Бо я довіряю Юлі. Я знаю її як людину неймовірної сили, чесності та внутрішнього стрижня. І впевнена: кожна гривня буде використана саме так, як повинна. @vl.found — тут можна приєднатися. І якщо цей пост надихне хоча б одну людину стати частиною цієї доброї справи — значить, я написала його недарма. Можливо, саме так і народжується нова культура: коли ми не соромимося говорити про добро. Що скажете? 🤍

Мене з дитинства вчили: якщо допомагаєш — мовчи. Не розповідай, не показуй, не привертай уваги. Бо інакше це вже ніби не від щирого серця. Я довгий час теж так думала і мовчала про свої вчинки. Хоча відгук на благодійність жив у мені завжди. Усе почалося, коли моя дитина підросла і почали лишатися речі. Я віддавала їх батькам, які не могли купити нові. Збирала речі серед таких самих мам, як я, і відправляла туди, де вони були потрібні. Відвідувала дитячі будинки. Підтримувала лікарню, де лікуються дітки з ДЦП, і збирала для них кошти. Це було ще до війни.. А з її початком волонтером став мій чоловік. І я щодня бачу зсередини, скільки сил, часу й серця коштує благодійна справа — і як складно її розвивати. Тому я завжди підтримую благодійність. Саме тому, коли я побачила в сторіс у Юлія Велішаєва , що її фонд переживає непрості часи і вона навіть замислювалася про закриття, — я відгукнулася на пропозицію стати постійним донором. Я відгукнулася за покликом серця. І з того часу щомісяця підтримую добрі справи, які робить фонд. А в понеділок я була запрошена на відкриття Благодійного фонду родини Велішаєвих БФ родини Велішаєвих Це була неймовірна зустріч. Одна з учасниць сказала, що мало кому цікаво слухати про благодійність, і нажаль це правда. Але мені цікаво. А вам? Панельна дискусія «Чому благодійність має бути системною та яка в цьому роль фондів». Спікерки — жінки, які щодня роблять те, про що більшість тільки говорить: Тетяна Люлька — засновниця «Дім — центр допомоги дітям» та Української освітньої фундації. Людина колосальної внутрішньої сили: була в армії, вивозила дітей з прифронтових зон. Слухала її із захватом та повнотою. Тетяна Твердохліб — засновниця БФ SHIELDS Ukraine. Олександра Шевченко — БФ savED. І там одна зі спікерок сказала просту, але важливу річ.. Коли ми розповідаємо про добрі справи — ми робимо це не для того, щоб нас похвалили. Ми показуємо іншим, що так теж можна. Ми створюємо нову норму. Раніше було соромно сказати, що я роблю добру справу, бо ти вихваляєшся і це зупиняло. Але зараз навпаки — ми заохочуємо робити так само. Згодні? Бо якщо всі мовчать, здається, що ніхто цього не робить. А коли бачиш, що хтось допомагає, підтримує, ділиться — це ніби дає внутрішній дозвіл теж стати частиною чогось більшого. Якщо чесно, мені теж було ніяково. Коли запросили на цей вечір — ніяково погодилась. Коли спитали, чи хочу бути на сайті фонду — знову ніяково, але погодилась. Тепер я розумію, чому було так незвично: цієї норми ще немає. Але вона народжується. І ми можемо бути частиною цього. Мені хочеться жити у світі, де успіх вимірюється не лише тим, скільки ми заробили, що купили чи куди поїхали. А ще й тим, скільки добра ми змогли передати далі. Бо гроші — це ресурс. І неймовірно цінно, коли частина цього ресурсу змінює чиєсь життя. Саме тому цей допис! Багато хто з вас знає Юлю @velishaieva_yuliia та її чоловіка @paparasparta. Але, можливо, не всі знають, що в їхньому фонді можна оформити щомісячну підписку. Тут зовсім не важлива цифра. Важливо, що нас стає більше. Великі зміни завжди починаються з маленьких регулярних кроків багатьох людей. І ще одне, у що я вірю. Якщо ти вже когось підтримуєш — це не означає, що на цьому все. Добрих справ може бути багато: допомагати близьким, занести до церкви, поширити чийсь збір, оформити підписку у фонді. Одне не скасовує інше. Добро не конкурує між собою. Чому саме цей фонд? Бо я довіряю Юлі. Я знаю її як людину неймовірної сили, чесності та внутрішнього стрижня. І впевнена: кожна гривня буде використана саме так, як повинна. @vl.found — тут можна приєднатися. І якщо цей пост надихне хоча б одну людину стати частиною цієї доброї справи — значить, я написала його недарма. Можливо, саме так і народжується нова культура: коли ми не соромимося говорити про добро. Що скажете? 🤍

Раніше не встигла, бо було багато справ) В дорозі нарешті знайшла час 🥰

Привіт, любі! ❤️ Написала сьогодні допис про благодійний вечір з родиною Велішаєвих.

Чудовий вечір! Завтра все розповім ❤️