296
Subscribers
No data24 hours
-27 days
-830 days
Posts Archive
+3
🧢 Born to Be Warrior | Малюк з автоматом
Війни починаються з дорослих,
але стійкість — формується з дитинства.
⸻
Це не просто кепка. Це символ того, що ми — не зламані.
Малюк із автоматом — не про зброю, а про готовність тримати удар, навіть коли тобі ще не можна — а вже треба.
Born to Be Warrior — це не фраза. Це стан.
Змалку. Назавжди.
⸻
🎯 Деталі:
• Вишивка: малюк з автоматом + напис “Born to be Warrior”
• Щільна бавовна 100%
• Кольори: 🟢
• Регулюється, унісекс
• 🔥 Перший дроп: невелика кількість !!!
🇺🇦НОВИНКА від @on1n_сompany | Патч “Руна Воїна” 🍾
Презентуємо бойовий патч “Руна Воїна” — символ духу справжнього воїна.Кожен знаряд на патчі — це окремий шлях, об’єднаний у єдину філософію бою. Він для тих, хто не шукає компромісів.
Це чотири сили, що ведуть крізь хаос бою
⚔️ Сокира — груба сила
ᚱ Руна — воїнський дух
☠️ Коса — смерть і неминучість
🔥 Знак берсерка — лють, яка не знає страху
Цей патч — не для всіх. Лише для тих, хто живе на межі, тримає удар і не відступає.
📌 Матеріал: зносостійкий PVC
📌 Кріплення: велкро
📌 Колір: чорний з контрастною символікою
🛒 Замовляй першим — пиши у дірект instagram @on1n_сompany
💥 Обмежена кількість❗️
Незнаю що краще було врятувати ногу і не знати коли почати ходити чи ампутувати і через півроку вжє ходити та бігати
Repost from Бахмутський Демон 👹
Війна все ближча до Краміка і Словʼянська, підарня долітає туди поступово, Констаха їм потрібна для накопичення і розвитку наступів. Те, що колись було тилом, так не хоче зустрічати війну. Я памʼятаю каву в Покровську в далекому тилу, памʼятаю Курахове і риночок біля пожарки і нової пошти з вареничками, кислу капусту і мʼясо, памʼятаю Селидове і козака, дівчину з модним йоркширським терʼєром, таку стильну, яка тусила неподалік нової пошти там, і чергу. І Бахмут, і Констаху. Всюди я був, десь відпочивав від війни. А тепер війна забрала частину спогадів і мого життя, і це сталося всього за ці йобані три срані роки.
Крамік і Словʼянськ не забере, не має забрати ніяк.
Не буду брехати — було пекло.
Фізично, морально, по всіх фронтах.
Коли вперше побачив себе на колясці — хотілось вити.
Перші кроки на милицях — як війна всередині.
Біль — не лише в тілі.
Біль — у тому, що вже не повернешся таким, як був.
У поглядах людей. У тиші після “тримайся, брате”.
У тому, як світ іде далі, а ти — заново вчишся ходити.
Але я тут.
Не герой. Не надлюдина. Просто впертий.
Інколи ліз через «не можу». Інколи — лежав і мовчав.
Але не зламався.
10 місяців і я знову на калясці 🦼🤙🏼
