Хатинкабосоркані

Вночі лягала спати і майже останньою думкою було щось типу «цікаво чи забрала я з собою домовичка, хазяїна простора, чи він тут новенький? Бо він тут точно має бути. Дуже затишно в домі, як і в квартирі в Києві було. І люди кажуть, що приємно в домі знаходитись. І мама висипалась, і гості». Вранці встаю і на другому поверсі на підлозі між гардеробною і кабінетом щось бачу. Роздивляюсь, а там іграшка мʼяка у вигляді гномика-домовичка, яка стояла на поличці в одній зі спален. А я ще коли спати лягала, двері туди прикрила. Ну така собі була перша реакція )). Озирнулась, звісно 😂. Аж поки не побачила, що домовичок якось характерно «взлохмачений», здається, від чиїхось кігтів. І двері в ту спальню трохи більше відкриті, ніж я лишила. Звісно, все, як завжди, пояснилося. Але осадочек, як то кажуть, лишився 😂.

Дзвонила «моя квартира». Каже, ремонт повним ходом. Все демонтували. Ну майже все. Холодильник лишили 😃. А я за ним сумую. Бо в мене тепер манюнький і без льоду і води.

Дивуюсь, що місцеві в мені одразу впізнають заїжджу. )) Спитала в одного - як він знає це? Каже - в нас жінки в такому стилі не вдягаються 😃. Мій стиль: #бомжстайл 😂 Ну я ж бо навіть не ходжу ногами. Отак машина впритул до порога стоїть ). Стрибнула і до магазину, на пошту…

Ліжко не давить, ні, мамо.

Від Гаврила всім вітання в цьому чатику. З новим роком!

Виявляється, ми в тренді ))

Нехай буде тут також. Свята. Дім оживає.

Років з десять обходилась без жодного килима і сперечалась з мамою про їх необхідність ). Затишок не страждав. І ось. Перемкнуло мене на гуцульські вовняні килимки. Ледве зупинилась.

Ще трохи і можна святкувати. Одна кімната ще не доведена до хоча б половини нормального вигляду 🙈. А хотіла до 1 грудня. Хоча ні. Спочатку був план до 1 листопада.

Перше фото - рік назад. Друге відео сьогодні. Тепер нехай сміються ті, хто каже, що візуалізація не працює. ) караван, як кажуть, іде… Тоді камін на ютубі. Сьогодні живий вогонь.

Полювання на роботів

Коли хочеш мати в хаті щось живе, то приходиться поступатись естетикою. Так красиво було б поставити саме там живу квітку… але їй там не підходить і ставиш там, де не так красиво, а іноді навіть менш зручніше мені, але їй зручніше там 🤷🏻‍♀️. Купила б коврика для затишку. Але Родіон з деменцією будь яку тканину приймає за пелюшку і не проходить повз, щоб не зробити всі свої справи на ній 🙈. Гаврило, не дочекавшись поки затримувалась когтєточка, вже постарався прикрасити одне крісло в кухні. А ще кругом залишає свою шерсть. І так про все. Для мене ну дуже важлива естетика і комфорт. Але живе для мене важливіше. Тож жертвую якимись своїми хотєлками, що ж 🤷🏻‍♀️.

Оце на даху і оце внизу поєднати дуже складно. Але дуже потрібно. Тому майстри дві доби в мене безвилазно з 7 ранку і до 21 вечора. 🤦🏻‍♀️ Коли лишусь сама, буду танцювати вальс по хаті.

Боюсь зурочити, але, здається, я тепер буду як нєбожитєль. Завжди зі світлом. Але завтра вирішиться питання - чи я купила павербанк за 12 тисяч доларів просто, чи я таки ще й буду економити завдяки цьому на оплаті електроенергії. Бо підключити панелі дійсно важко. А просто - немає куди. Не продумав забудовник таке питання. Нехай буде тут, як історичний факт. #хОзяйкагосподиня

Тим, хто стежить за серіалом ). Сьогодні прийшли мебельщики. Отримали скандальчик від мене. Це буває вкрай рідко і по справі. В результаті скандальчику зробили ту шухляду в спальні, в якій заховали батарею 🤦🏻‍♀️😄. Тепер вивільнили батарею для регулятора, можна повісити штори навіть, не обдираючі їх кожного разу і можна розпайовувати вже в ту шухляду речі. Сказали, що з шафою в ванній, в якій «неможливо нічого зробити», таки щось можливо, коли отримуєш скандал розлюченої жінки. Зняли заміри. Розібрали шафу в прихожій. І! Навіть! Призначили наступний день! Не так, що «колись та й прийдемо», а у вівторок! Бо я вже почала погрожувати 🙄. Комусь там дзвонили, говорили довго угорською і потім сказали - будемо у вівторок. І навіть видавила з них, що до пів на одинадцяту 😄. Але ж сказати - це не зробити. Подивимось. Потім прийшли будівельники, загрунтовали, пофарбували стіну, де була пліснява. Я попросила ЗА ГРОШІ! ВТРЕТЄ попросила! Поставити мені дзвінок на двері. Пообіцяв, пішов начеб-то за інструментами і … втік 💪🤯. Я вже просто в істериці. Ну не можеш - так і скажи. Чого ти тікаєш, як дитина?! Чи мені стояти над головою і тікати в тємєчко?! Проїхали. Ну вже буду після вівторка виловлювати бригаду з сонячними батареями. Паралельна історія. Не повірите. В Білій Церкві. Домовилась, що до мами прийдуть подивляться котел. Звісно, по телефону домовилась. Вони чемно обіцяли, завіряти в «любові і вірності» і … пропали. 🙈🤦🏻‍♀️🤷🏻‍♀️ Чи це сімейна така історія, чи анекдот. Але, думаю, то реалії нашого життя - чоловіків не вистачає, конкуренції немає. То ж можна робити що завгодно (.

Про «єврейське щастя». Коли ти не єврей 🤦🏻‍♀️. Ніколи не було і ось знову… В пʼятницю поставили інвертор від сонячних батарей. Нарешті. Але побачили проблему на стінах. Видзвонила забудовника, дизайнера, мебельщиків, яких чекаю вже більше як два місяці для виправлення їх же косяків. Обіцяли прийти і зробити все разом. Але ж… як тепер зістикувати з бригадою монтажників інвертора, яких чекала місяць і 12 днів? В понеділок приходить повідомлення від дизайнера, що прийдуть в середу виправляти свої косяки. В середу має приїхати кум з Києва на пару годин у справах і я обіцяла зустріч на каву в місті. Відміняю. Зву монтажників сонячних батарей, щоб вимкнули батареї на середу. Вони знаходять час у вівторок, приїжджають, демонтують. Весь цей час світло не вимикають. Я відміняю всі консультації. Вранці в середу приходить смс - будівельники в мебельщики не прийдуть сьогодні. А може тільки завтра. В четвер вже призначено монтажникам батарей підключити знову. Ви памʼятаєте? Там черга на місяці. Але вони готові. В середу вимикають світло, звʼязок, все… Занавєс, як то кажуть. І я не знаю як з цим всим справлятись. Але так. Це менше зло. З усією Україною з раннього ранку спостерігала куди летить і тримала захист над близькими. Дійсно, це легше, бо не розривається над головою і не сидиш в коридорі подалі від вікон. Це правда. Та… якось воно не оптимістично зараз все. Коли до мене приходять і сміються з нерозібраних ще ящиків, хочеться трошки битися. В очах червоніє швидко. Бо якось так. #зновудибрбощощеробитибезвсього

Дуже важкий тиждень. Дуже важкий день. Багато неприємних сюрпризів. Ще частина роботи перенесена на вихідні. Тож в мене тиждень продовжується. Але вуаля! Шафка-обманка не зі скелетами, а навпаки, з інвестицією в майбутнє. Тепер маю бути зі світлом. #шафказсекретом