Kate in Berlin 🇺🇦

Ви вже бачите кореляцію зміни БДСМ культури відносно історичного, політичного та культурного контексту?

Нова БДСМ-динаміка рівня хард гри по-українські зможе кликатиме «хочу піти до тебе в полон» Коротше, рабство відміняємо, заміняємо на полон. Потім Домінанти обмінюються полоненими.

Я, доречі, досить чітко розумію причину моєї поліаморності та БДСМ-нахилів. І, завдяки років аналізу свого дитинства, сім’ї та сильної саморефлексії, з кожним днем усвідомлюю все більше і більше. Якось дозрію і обов’язково вам розкажу! ❤️ Якщо вам про це цікаво, залиште реакцію 🔥 або 🥰, щоб мене замотивувати зробити це швидше, бо я знатиму, що ви чекаєте

тим не менш, я походу, схоже, нарешті вчергове вертаюсь в терапію. вітайте!!

а шо, а ви як?)) зізнавайтесь а ще мєм особливо посвящається тим, хто ще досі вірить в терапію/глибоку рефлексію/багато знань про стосунки як панацею 🤭

Так, нікуди не розходимось, авторка каналу не переходить в моногамну еру 🫣 Ми ще тут скоро будемо говорити про те, як на себе брати відповідальність в поліаморних стосунках, шукати комфортні та потрібні вам формати і підходящих партнерів, і переживати дейтінг фрустрацію (в результаті якої і був створений попередній допис 🫠🫠)

Як (не) знайти серйозні стосунки. Останні дні багато думаю про моногамію. В тому сенсі, що, часом, це єдиний спосіб для людини знайти серйозні /комітмент/стосунки. Ну, це, власне, тому і робить багато для кого моногамію привабливою і шось останнім часом я стала частіше думати чи не перейду в один день на «ту саму» сторону. Останнього я багато спостерігала зі сторони. Коли мої поліаморні друзі так втомившись від дейтінг-конвеєру, знаходили собі моногамну любімку і йшли в з нею закриті стосунки. Бо, по факту, для них це вперше за довгий час дійсно було способом закрити потребу в близькості і теплі, яка була в дефіциті поки вони шукали (і не знаходили) своїх поліаморних соулмейтів. Можливо на мене так впливає берлінський дейтінг-конвеєр, і вдома в затишному київському бамблі все було б інакше… але останнім часом у мене все більше опускаються руки і віра знайти ту саму людинку чи людей, з якими ми будемо співпадати в поглядах на стосунках і однаково матимемо шо дати один одному. (хоча, так чи інакше, я, час від часу, постійно повертаюсь в цю точку). Дуже багато людей дійсно використовують немоногамію як спосіб прикрити свій страх близькості або експлуатують її для отримання більшої кількості ресурсу і плюшок на вигідних для них умовах (тобто, вкладаючись менше). Поліаморія це шось, що досі ≠ серйозним стосункам навіть у головах прогресивніших. Я дуже часто стикаюсь в результаті з тим, що багато хто хоче бути твоїм коханцем-партнером-кимось ще маючи «вільний графік», зустрічаючись раз на один-два місяці, чи з’являючись на горизонті в часи нудьги-суму чи чергового важкого «язаплутавсь» періоду. Ну і, звичайно, впевнившись, що у тебе немає забагато очікувань. Наприклад, щодо того, що коли тобі буде кепсько – людина буде поруч. І я втомилась від цього. Бо, відмовляючи моногамним бусінкам (які якраз файно можуть закрити більшість моїх потреб), я з дуже високим ризиком можу вляпатись у якусь таку чергову історію з неопрєдєлєнним немоногамним кавалєром. Я відмовляю їм через віру у поліаморний концепт. А чи варто? Може ще просто напросто не настав час для того? Ну, знаєте, не пройшло достатньо обертів сонця для справжньої трансформації колективного майндсету? В плані, що для деяких форматів дійсно треба людям «дорости», «визріти», захотіти… може те, що я шукаю зараз щось дуже супер-мега-ексклюзивне, і просто потрібно більше часу, щоб на «дейтінг ринку» того стало більше? Ну, тобто, як з відкритими стосунками ситуація дійсно налагодилась і все більше людей може побудувати такий формат. З ієрархічною поліаморією теж наче справи йдуть краще, де є основний партнер і, дуже часто, навіть «право вето». Може, мені нарешті варто перестати ганятись за ексклюзивчиком і вдовольнятися з однією людиною в якомусь затишному закритому форматі поки що? На останній кінкі вечірці парубок, з яким я щойно познайомилась, почав мені розповідати, що, насправді, хоче серйозних стосунків (ну, звичайно, моногамних). Дітей за кілька років. Щось, у що він буде дійсно вкладатись, і отримувати це у відповідь. А коли мова дійшла до мене і що я про це думаю, що шукаю – у мене вирвалось «ну, у мене це залежить від людини». Тооообто, у мене, переконаної до кісток мізків поліаморки, вирвалось ЦЕ. Може, не так далеко і той період, де в моєму житті з’явиться моногамний бусінка і я скажу йому «так», бо саме він пропонуватиме саме те, що мені так потрібно?

ви не подумайте, я люблю чоловіків, просто в дейтінгу з ними дуже важко, треба оце ДУЖЕ сильно фільтрувать кого шо як там

знаєте, а переходить на бік дейтінг еппі БЕЗ чоловіків дуууже важко. типу в десятки разів менше метчів, набагато довше чекати відповіді… бісексуальність це канєшно важко. обирати прекрасне чи простіше??

а тим часом у мене висить два дуже кльових нижніх в фетлайфі з якими я ніяк не можу зустрітись…

купила тіндер преміум на тиждень, сподіваюсь це виллється в побачення з якоюсь прекрасною паняночкою ☺️💅🏻

походу у мене чергова бісексуальна акцентуація на жінках!! хочу на побачення з ними ходити, вони мені особливо подобаються і чоловіки мааайже зовсім непривабливі (за певними виключеннями!🤭)

Завтра о 17:00 за київським часом буду проводити онлайн полі-зустріч «Про дейтінг». Будемо говорити про дейтінг додатки, наш досвід, челенджі пошуку партнерів та партнерок, якщо ти немоногамна людина та про те, як шукати людей з різними запитами та зробить цей процес максимально приємним і мінімально крінжовим. Детальніше про формат цих зустрічей можна дізнатись тут та тут. Якщо хочете долучитись – пишіть мені у ПП 🖤

Вийшла на полювання в FetLife, соц. мережу кінкстерів і фетишистів, бо зрозуміла, що для мене звичайний дейтінг – вже недостатньо вражаюче. А тут коло абсолютно незнайомих збоченців, гра з ризиком, анонімність чи її відсутність. Своя романтика. Хочеться яскравих чуттєвих пригод. Цікаво, хто знайдеться за запитом pleasant dates & treat me like a princess? І чим це все закінчиться? 🔥 – тисніть цю реакцію, якщо вже чекаєте на розповіді про це

ІГРИ В УТРИМАННЯ — це практика утримання від сексу в тій чи іншій формі. Вона може бути як помірною, коли людина утримується лише від статевого акту, так і більш суворою, коли уникається будь-яка сексуальна стимуляція, включаючи мастурбацію. У контексті БДСМ це зазвичай відбувається, коли одна людина за взаємною згодою накладає обмеження на іншу, як спосіб здійснення контролю. Обмін владою, який супроводжує практику утримання, є ключовою причиною, чому багато прихильників цього залучені до неї. Однак вона має й практичні переваги, такі як підвищена сексуальна чутливість і збудження після повернення до сексуальної активності. Це також може сприяти тому, що підкорений партнер більше концентрується на задоволенні свого домінанта, а не на своєму власному, що може принести задоволення обом. Інструменти та іграшки можуть використовуватись для забезпечення цнотливості, такі як "кок-кейджі" та пояси вірності. Вони не лише обмежують сексуальний контакт, але можуть бути болісними (особливо для тих, у кого є пеніс, коли виникає ерекція), тому це може особливо приваблювати мазохістів. Іноді домінанти тримають ключ від пристроїв цнотливості свого партнера, повністю контролюючи ситуацію. Однак можна також просто вирішити утримуватися від сексуальних контактів самостійно, покладаючись на силу волі — якщо її вистачить. Спробуй це: 🖤 Виклич партнера (або дозволь йому викликати тебе) на утримання від мастурбації на певний період, наприклад, кілька днів або тиждень. Зверни увагу на унікальні фізичні та психічні ефекти сексуального фрустрації — і насолоду від відкладеного задоволення, коли обмеження знімаються 🖤Змусь партнера дивитися, як ти мастурбуєш, або робиш щось інше, що здається йому сексуальним, наприклад, стриптиз або довгу, повільну ванну, поки він у стані цнотливості. Спостерігай, як він звивається. 🖤Придбай "кок-кейдж" або пояс вірності у спеціалізованому БДСМ-магазині й носи його під одягом протягом дня за наказом партнера або просто для розваги. У тебе буде сексуальна таємниця на весь день, яка може здатися трохи принизливою, але в приємний спосіб. Хто пробував такі ігри – запрошую поділитись досвідом в коментарях Залишайте реакції: ❤️ – хочете допис про мій досвід цієї практики 🥰 – хотіли б спробувати таку гру 🔥 – вже спробували та змогли оцінити її. 70 ❤️ і я розкажу про свою історію з цією грою у ролі нижньої.

Що я зрозуміла про стосунки та людей? Частина 2. Доречі, цікаво, що у цих всіх штук типу додаткової едукації в питаннях сексу чи наркотиків – немало витоків пішло з клубної (чи рейв) індустрії. Місць, де люди проживають концентрований досвід «свободи». Що, у свою чергу, підвищує можливість відповідних логічних ризиків. А потім люди повертаються у свої звичайні правильні життя, стають до станка у свою роботу, рутину Або відлітають в якусь, наприклад, нестандартну чи творчу музичну-кіношну тусовку, де життя – суцільний цілодобовий вигул тіньових сторін і емоційна горка на емоційній горці. А зараз це всьо можна балансувати. Оці всі чорно-білі, правильно-неправильні сторони в собі, розмальовуючи їх в веселку з багатоманіттям кольорів та відтінків. Чи завжди можна було? Інтернет, просто-напросто, це всьо логічно пришвидшує. І з чатом gpt вже навіть і не обов’язково «правильно вміти користуватись». Коротше, ось про що я. Якщо закоханість у мене підіймає щось складне, затягує в емоційні качєлі і ось це все – то значить, що з мене просто торчить те, що з мене ж і вилізло. Мій емоційно-травматичний багаж, наданий по праву життя і народження. Який просто проявився через ті чи інші зовнішні тригери. Якщо я від цього сховаюсь і відвернусь – навряд чи воно зникне. Просто компенсація піде через інше місце. А так з цими частинами можна зустрітись, побачити їх ясно, переосмислити, привнести в контакт (якщо це можливо). Водночас, бажання «пропрацювати всі свої травми», «мати ідеально здорові стосунки з людьми», «повністю приймати та любити себе» – це більше максималістичний колективний невроз, що своїм корінням росте з тривоги глобально жити це життя. Але. Психотерапія і всі ці навички та психологічна усвідомленість якраз для того і потрібні, – щоб відростити ті самі стійкі внутрішні опори, які не дозволять вам потонути у різноманітті задоволень життя. Або здатності взагалі цей смак життя відчувати. Життя не має перетворюватись у постійну психотерапію поза межами клієнтського кабінету. Хоча, водночас, навичка рефлексувати щодо себе і інших – дуже і дуже важлива, і її треба зрощувати. Але і не-деструктивності та балансу без досвіду психотерапії досягти дуже складно (та чи взагалі можливо?), на довготривалих дистанціях. Психотерапія це лише один з інструментів, і було б добре, якби не тільки нею арсенал обмежувався. Бо є багато оптик сприйняття культурні, мистецькі, політичні, історичні, філософські релігійні – і було б добре вміти їх поєднувати. Але що точно важливо – то це ваш врегульований стійкий психічний стан. Та все, що його підтримує та створює – не руйнуючи вас при цьому. Турбуйтесь про себе і дозволяйте собі жити це життя одночасно. Ось такий допис вийшов про свободу в емоціях, житті і стосунках. Залишайте реакції, якщо: ❤️/🔥 – вподобали пост 🥰 – хотіли б розповідь про те, що саме відбулось зі мною за ці півроку. Коли буде 65 реакцій, то напишу допис про це 🖤

Що я вам скажу – не ігноруйте перші, другі, треті і десяті редфлеги. Якщо людина не поважає ваші кордони і не зважає на ваші почуття, і ви помічаєте це – далі все буде тільки складніше, а вище більше прив‘яжетесь до неї.

Що я зрозуміла про людей та стосунки за останні півроку? Частина 1. Наприклад те, що як би ми не пропрацьовувались – при сильній закоханості наші демони та тіньові сторони візьмуть своє. Це і є причиною, з якої люди бояться сильно закохуватись. Це і є причиною, з якої люди старанно «пропрацьовуються». Шукають ті самі ідеальні нетоксичні стосунки, прям з книжечки. Намагаються ці «правильні» патерни натягнути на все-все-все. Бо глобально прийняти себе (=інших) в своїй неідеальності непросто. Тому відіграємося отакою «правильністю», про яку, під різним кутом, валяють з кожної праски. До дружби вимоги і очікування менше (дякуючи моно-центричному світу). А тому там (досить часто) ми можемо дозволити собі там бути більш справжніми. Від романтичних же стосунків починаємо вимагати багато, дуже багато. Бо «треба ж тримати планку». Поліаморія для більшої частини людей є якраз тією ж самою «тіньовою стороною». І саме тому ті, хто є етично немоногамними, стикаються з повальним засудженням суспільства – бо хтось зміг без докорів сумління і рибку з’їсти. Тобто, якісь поліамори усвідомили та практикують «мені можна мати і повноцінні глибокі стосунки, і не одні, а якщо ще й хочеться – і різноманіття сексуальних партнерів» Що цікаво. В моїй тіні, наприклад, якраз багато про бажання моногамних стосунків і «традиційного» способу життя. Бо я усвідомила та переварила ці інтроєкти, і відкинула за відсутністю необхідності. Але логічно, що ці суспільні установки, які були частиною мого уявлення про світ довгі роки, повністю з мене не зникли. Я пройшла цей процес, в якійсь мірі, швидше та простіше. Тому що мої батьки вже жили в певній мірі альтернативний спосіб життя. З дитинства я мала сигнал «можна не лише так», який йшов всупереч тому, що транслювалось в медіа і житті. І легше собі дозволила. Цікаво шо тяга до немоногамії достатньо яскраво освітлена в тих же книжках та кіно. Просто як щось заборонене. Як зрада. Як щось, за що потрібно буде понести «ціну». І ця кіношна ціна платиться, власне, не за немоногамію, а за мовчання та брехню. На цих схемах гри з нашою Тінню тримається, наприклад, секс, нарко та порно-індустрія. Все, що діло рук «якоїсь мафії». Тільки в технологічному суспільстві вільного доступу до цього має набагато більша кількість людей і це вже не так важко «дістати». І світ рухається до прийняття великою кількістю людей своєї Тіні. Звідти секс-освіта чи drugs awareness? Бо можливість сходити на секс-вечірку, рейв чи придбати собі, нарешті, ту кляту збочену секс-іграшку, – має йти в ногу з рівнем проінформованості про можливі ризики. Тобто, доторкнутись до цього «забороненого» світу можеш – тільки будь готовий вчитись тому, як правильно це робити, щоб ризики свої мінімізувати. Тому, власне, я і думаю, що стосунки з дурманом в голові (гормональною дуркою!) теж мають право бути. Ми маємо дозволяти собі попаятись об якусь людину і прожити це – не тікаючи, в першу чергу, від своїх почуттів. Такі стосунки по більшості критеріїв, швидше за все, пройшли б в розряд токсичних (які зараз витісняються в Тінь). Але. Здаться, це нам теж треба. Питання, зазвичай, в кількісному дозуванні. Зовсім без цього емоційно яскравого – ми будемо жити правильно-нудне життя, бідне на різноманіття відчуттів. Або будемо чимось компенсувати. Хтось вйобується в трудоголізм, хтось в залежності від речовин та порно, хтось відіграється під час БДСМ-сесій, хтось від’їзджає в езотерику. Є ще категорія людей, що живе повне вражень життя і насичується від подорожей, природи, спорту, цікавих людей навколо (але за них просто порадіємо!). Коротше, всім нам потрібно систематично вигулювати своїх бісиків. Питання, в якій частині твого життя вони будуть гуляти. Та «як створити собі умови, щоб тебе своїми ж бісиками не накрило, перекриваючи можливість вміти дихати звичайним життям?» Залишайте реакції, якщо: ❤️/🔥– зрозуміли хід моїх думок та/або поділяєте їх 🤔 – не певні, що зрозуміли повністю, але задумались і хочете продовження. Після 65 реакцій опублікую другу частину цих роздумів.