Kate in Berlin 🇺🇦

узналі сєбя? согласни?? welcome to the bratty club, ladies and babies 💅🏻

Перший Q&A про секс і стосунки Запрошена експертка — Аліса Волкова Як працює ця рубрика? Ви ставите питання, а ми відповідаємо текстом або голосом у коментарях до цього посту. Про що можуть бути ваші питання? Про все, що стосується сексуальності, дейтінгу, побудови чи завершення стосунків. Приносьте як питання загального характеру, так і ті, що стосуються конкретно ваших історій та ситуацій. Хто така Аліса? Психологиня, сексологиня, ЛГБТК+ та полі-френдлі психотерапевтка в навчанні. Авторка каналу «Це моє тіло». Проживає Вільнюсі, оріджиналлі з Харкова. Ось тут більше про запити, з якими вона працює. Також вона моя гарна подруга та дуже творча людина. Любить кінкі-вечірки, має 9 років досвіду у плейбек театрі, а також досить добре знається в темах немоногамії, нейровідмінностей та усіх інших, які я тут підіймаю. Разом з нею на ваші питання відповідатиму я, авторка блогу «Kate in Berlin» та секс-просвітниця, що досліджує теми етичної немоногамії та кінкі, БДСМ культури з 2020 року. Є три опції як залишити питання: 〰️ публічно під цим постом 〰️ анонімно через спеціальний сервіс 〰️ в приватні Алісі @airrational Залишати питання можете до кінця цього тижня. Дуже на них чекаємо ❤️

А хочете нову рубрику Питання-Відповідь? Про секс і стосунки, БДСМ та етичну немоногамію. У моїй колаборації з психологами, сексологинями та досвідченими Тематиками. Відповідь войсами, текстом як в коментах, так і розбір окремих кейсів цілими постами. Якщо так – накидайте реакцій 🔥

ахаха а шо обираєш ти..

ахахах а які у вас?

це я шабат шалом!💓

вечір в хату, пані та панове! птах вже летить..

📹 SD KINO CLUB & discussions 24 січня (пт), 15:00-18:00 Вже цієї п’ятниці команда SD Platform Berlin запрошує вас переглянути наступний український фільм «Lessons of Tolerance» (2023) та прийняти участь у його обговоренні опісля. «Уроки толерантності» — це сатирична драма 2023 року, яка досліджує виклики прийняття та подолання стереотипів в Україні. Фільм розповідає про звичайну провінційну сім’ю, яка, заради фінансових стимулів, бере участь у програмі підтримки ЛГБТК+ (що фінансується ЄС). У рамках цієї ініціативи в їхньому домі на певний час поселяється гей-активіст, щоб показати, що представники квір-спільноти такі ж, як і всі інші. Під час дискусії ми підіймемо теми можливої єдності та рівності в умовах сильного соціального розриву. А також питання прав людини, рівності та інклюзії. Та і просто поговоримо про власний досвід і те, як сильно стереотипи та упередження можуть впливати на суспільство. Показ та дискусію модеруватимуть Катя та Роман. Місце проведення Hotel Continental - Art Space in Exile Організатори заходу SD Platform Berlin за підтримки проекту Vidnova Участь безкоштовна, реєстрація обов‘язкова. 📹Більше наших заходів тут 📹

Берлін! Проводжу дуже цікавий захід вживу, в межах кіно-клубу, який ми запустили разом з моїми активіст(к)ами. Долучайтесь, приходьте 🤎 Буду вам дуже рада там. Якщо зацікавлені у показі фільму в такому форматі у вашому місті/країні (чи ще раз в Берліні) – дайте знати. Можливо ще привеземо кудись ✨

Коли ти вільна жінка – ніхто тобі не може вказувати, з ким, як та де спати чи ні. Ніхто не може давати оцінку твоїй сексуальній поведінці, бо ти, врешті решт, розумієш: це ніяк не визначає твою особистість (окрім як тільки рівня твоєї внутрішньої свободи) Це визначає тільки цих людей, які взагалі дозволяють собі подібні судження про тебе. Коли ти вільна жінка – ти не думаєш про свою недосконалість чи те, чи точно «достатня» ти для кого-небудь ще. Ти просто є. Такою, якою є. Такою, якою сама хочеш і обираєш бути. Коли ти вільна жінка – ти вільна, в першу чергу, в своїй власній голові, від тих упереджень голосів соціуму, які впевнено назвуть будь-які твої прояви (більшої ніж в них свободи) «справжнім блядством» Коли ти вільна жінка – тобі не те, що зовсім байдуже на те, що про тебе думають люди. Ні. Ти просто робиш те, чого ти справді хочеш, і те, що тобі потрібно попри це все, що про тебе можуть подумати інш. Коли ти вільна. Всередині. Коли саме ти – власниця і головна господарка своєї абсолютно прекрасної сексуальності та її неймовірної сили. Ти вільна жінка, коли ти не віддаєш влади собою та своїм задоволенням та діями, над своєю свободою та дорослими виборами батькам, чоловіку, сусідам чи, колегам та тим, хто спостерігає за твоїм силуетом та кроками. Ти вільна жінка, і коли я говорю про це – я не маю на увазі відсутність стосунків. Бо це не визначає твою волю. Я маю на увазі стійкий стан створений з відчуття власної цінності, самодостатньості, стійкої впевненості та непохитного внутрішнього стержня. Коли ти вільна жінка – Ти можеш мати багато сексу чи не мати зовсім. Дарувати собі задоволення цілком самостійно або дозволяти іншим робити це для тебе. На твої умовах, якщо вони співпадають з їх власними. І тоді ніхто не може тобою керувати: тільки ти сама. Бо ти – точно можеш. Бо ти себе любиш. Ти собі дозволяєш. Ти – на своїй стороні. Ти себе приймаєш у своїй неідеальності (або дуже-дуже сильно стараєшся це робити) – попри все те, що може завадити цьому. Коли ти вільна жінка, тоді Ти – це Ти Тоді ти належиш собі, в першу чергу, та нікому – більше. Коли ти вільна жінка – ти обираєш себе. Ти вільна людина, і тому ти маєш абсолютно повне право бути Вільною Жінкою у всій багатогранності твоєї особистості. Бо тільки ти знаєш, що потрібно саме тобі.

Ділюсь з вами крутезною статтею про поліаморію 🤎 яка буквально виглядає як дуже розгорнутий гайд для тих, хто хоче розібратись Дуже рада, що подібний якісний матеріал про цю тему з’являється і в українському інфопросторі теж! лишайте реакцію 🔥 у знак вдячності та поширюйте далі!

давайте для красоти закінчимо його целібатом написаною збіркою еротично-сатиричних новел затишним ютуб-блогом «ми і наш бостонський шлюб» 2025, як тобі такий план?

це всьо продукт того, шо я почала переосмислювати своє місце та значення такій системі як «мій рід». і розуміти (чи хоча б дуже сильно здогадуватись) чому люди, які мене ростили, та предки, які померли до мого народження, робили саме такі вибори, які вони робили, а не які-небудь інші. я почала приймати себе та свою непросту сімейну історію ще більше, а отже автоматично почала більше приймати інших, глибше їх відчувати, розуміти мотивацію, почуття, причинно-наслідкові. тому мені більш зрозумілими стали закономірності й інших спільних людських систем та групових динамік. за минулий рік я сильно у моє життя так відчутно та сильно просочився поток емпатії. до моєї мами, татка, тіток та дядька, кузенів, бабусі та дідуся (яких я толком, на привеликий жаль, через їх смерть навіть не мала можливість дізнатись). і навіть (трошки) до братів та сестерсякі у мене все ж таки є, але живуть у татовій родині (яка лишились у далекій країні та живе у зовсім іншому середовищі сильно інакшим від мого життям) зараз це допомагає мені відчувати розуміти мої власні вибори, кризи, якісно емпатувати іншим людям і відчувати таку глибину людського контакту, яка мені дуже довго просто не була доступна. я почала згадувати хто я та звідки. що було до того як ми з моєю мамою переїхали в Київ, що було до та під час того як вона мене, ще маленькою привезла на свою Батьківщину і сказала, що «тепер ми будемо жити тут». я відкривалась людям з своїми «сімейними секретами» та власними таємницями. бо тільки так я дійсно могла отримати емоційну підтримку, яку я так сильно потребувала, яка виявилась бажаною, важливою, зцілючою та просто-напросто потрібною. саме так я знайшла для себе тих людей, які зі мною точно «у вогонь, воду та мідні труби». у 2024 я це побачила, бо саме конкретні одиниці з них були поруч і робили для мене максимально все, що було в їх силах (у обсягах того що я була здатна прийняти і про що попросити). і тепер я готова ставати опорою для них, коли їм це буде потрібно. я відчуваю їх надійними. коротше, з моїми друзями у мене точно все щиро та повністю взаємно. і це супер. і це важливо. чому рік почався ефектно? бо сьогодні, після чергової кількагодинної розмови з давньою близькою подругою ми зловили себе в тій точці життя, де збираємось наступні місяці звозить одна одну у ті країни і міста, в яких ми себе уявляли і хотіли поїхать з нашими любімками 2024 року. і всі ці мрійливі фантазії шо виникли з цими мужчінами подумуємо реалізувать разом. ха, ну жінки! знову зробили шах і мат мені уже подобається цей рік!

2025 рік почався ефектно. насправді, дуже багато зараз відбувається у мене різних переосмислень і глибоких розмов. все, шо я виношувала всередині себе весь 2024 рік я починаю проговорювати з живими людьми в реальному світі (чи режимі реального часу) знаєте, ось це все, коли ви годинами просто душевно спілкуєтесь, разом фантазуєте, мрієте, ділитесь вразливим, відкриваєтесь, осмислюєте ваше дитинство разом. складаєте разом пазл про те звідки взялись ваші патерни поведінки і чому ви заходити та бути в саме таких стосунках, з такими динаміками, проблемами, почуттями та особистими переконаннями щодо них. разом ви розгадуєте як формувався ваш характер, ваші цінності, цілі, потреби. та як на це все повпливало ваше оточення, соціо-культурний простір, політичні події, пострадянський простір, ваша сім’я - врешті решт. одним словом, як ви рухались стежками власного життя і чому прийшли саме на цю його частину долини. ми говоримо про те, як наші батьки стали такими, якими вони є. порівнюємо наше дитинство - кого де більше долюбили та яким чином, кого як приймали (чи ні), які вимоги та стандарти до нас, тоді ще малих дітей пред’являлись дорослими і як нам самим було в цьому всьому. за 2024 я стала глибше розуміти себе. прониклась емпатією до своєї сім’ї і зрозуміла вчинки, які довго просто-напросто не могла навіть згадувати. визнала свій біль, визнала їх тяжку долю, подивилась в найстрашніші закутки спільних спогадів, згадала найтепліше і найприємніше, надихнулась їх неймовірною силою - бо, попри все, вони змогли дістатись до тієї точки з якої стало можливим моє існування в цьому світі. і я відчуваю до них за це велику вдячність. у 2024 році почали підійматись купа моїх дитячих страхів та переживань, які до цього моя психіка просто-напросто витісняла і закинула надовго у якісь далекі закутки підсвідомого. і воно оце там тихенько сиділо, роками, у пасивному режимі, жерло мою психіку, не ворушилось - але нагадувало про своє існування різними неприємними симптомами у вигляді всяких непростій психічних станів. з яких, напевно, і почався увесь цей мій шлях до внутрішньої роботи над собою, чи, радше, самодослідження. якось так це несподівано *та трошки магічно* співпало з тим, що я дуже і дуже сильно закохалась в одну людинку. і я, звичайно, не знаю шо було першим - яйце чи курка. але ці почуття і весь той фізичний та емоційний досвід, який я з ним проживала, окрім неймовірного екстазу, просто ще більше всколихували всередині мене старі душевні рани, підіймало та скручувало всередині мене дуже-дуже-дуже багато чого, що в якийсь момент воліла забути і, на якийсь час, навіть змогла (хоча мені у цьому було і непросто) а ще у моїй сім’ї (у найдорожчої та найближчої мені рідної людини) розпочалось досить інтенсивне життєве випробування, таке, що самотужки вона просто могла б не впоратись. тому мені (знову) довелось стати для неї сильною опорою в той час, коли моїх власних було прям об’єктивно недостатньо. але життя не питає і в неї їх було ще менше. і в мене було звідки їх взяти, а в неї – ні. я сама обрала їй допомагати, бо згадала як її люблю і та наскільки сильною нею дорожу. минулого року, як ви вже, напевно, зрозуміли, мені часто було дуже і дуже непросто. як результат – я почала пригадувати себе в дитинстві: те, чого я жахалась тоді, що мене радувало, про що я мріяла, з чого сміялась, до кого тягнулась та і та як фруструвалась. як я мислила тоді, як проживала це все, як змінювалась і просто-напросто що (та хто) було навколо мене в ці непрості та багаті на враження життєві моменти. в якийсь момент ниточки, які узорами формувались навколо мого життя роками, десятиліттями, і навіть десятками років до мого народження (бо до нього привели) – стали мені особливо трепетними, цінними та зрозумілими. що-де-як-чому. як так. для чого. коли та як? заради чого. як наслідок – я почала тягнутись до своєї сім’ї (і вперше - цілком і повністю з дорослої позиції). в якийсь момент навіть створила чатик у вайбері «рідня» (в який, досить неочікувано для мене, майже всі охоче вступили).

Яка українська музика вас надихає чи дуже подобається? Давайте поділимось один з одним треками в коментарях 🤍

перша Муза у моєму житті – це моя мама (але це вже зооовсім інша історія)

цього хлопця з історії «heartbreak 2024». я називаю своєю Музою, бо він реально нею і є. мені важко надихатись людьми навкола, а почуттями до нього - змогла. і не на одну книжку, пісню чи виставу/фільм, а буквально нова «ера» мого мистецько-письменницького бачення пішла. це шось дуже на вічному. я не знала, що мені, насправді, треба так сильно потрібна Муза і що вона теж може мати і чоловіче обличчя для мене особисто 🌺

цього хлопця з історії «Катін heartbreak 2024». я називаю своєю Музою, бо він реально нею і є. мене важко надихатись людьми навкола, а почуттями до нього - змогла. не на одну книжку, не на одну пісню чи виставу/фільм, а буквально нова ера мого мистецько-письменницького бачення пішла.

тупо виправдовую зараз всю свою здатність потрапити у стосунки з такою йобнутою динамікою моїми дитячими травмами, вразливим періодом у житті і тим шо ну я ж АВТОРКА, мені треба набратись десь отого натхнення далі писати 🥰🥰 про справи амурні. я художниця, я так бачу.. піду влечу в якусь історію, яка візьме і переверне все всередині мене. але ж який простір для самодослідження! коротше реально наявність цього блогу – величезний плюс, бо саме так я можу всі свої качелі під назвою «емоційні страждання – натхнення» виплеснути в свою творчість, конвертовувати в живі емоційні тексти і підігнати людям цікаве чтиво заодно. я навіть думала створити щось художнє, де половина ідей та сюжетів буде суто моїми фантазіями і неправдою (бо тіки так воно плюс мінус етично), але основа сюжету - все те, шо я проживала всередині весь цей час. доречі, в дитинстві я мріяла стати письменницею, яку публікують і яку читають. і ось я зараз десь в цій точці. де у мене блог, де читають, люблять, та чекають на мої тексти і ось те все, що виходить з мого нестандартно-креативного і трошки збоченого «пера» у 2025 році хочу стати ближче до своєї мрії «написати та видати свою книжку». художньо-філософський трактат про таку різну, і, водночас зрозумілою всіма мовами однаково, любов людей 🥰

ох люди ви б знали ЯКУ романтичну драму я прожила у 2024 році, вам би одразу ВСІ мої пости стали б зрозумілими. ну, чи майже всі 🥲🤝🏻🥰