записник ллер

я й так то знаю, але я вже замахалася вчитись 🤯🫠😭

більшість з того, що показали результати правда, утім я не з усім погоджуюсь (наприклад, 63% розсудливості занадто багато для мене). тим не менш, тепер я знаю свій тип особистості, хоча не вбачаю у цьому ніякої користі, так само як і у гороскопах, але най буде. проходила тест ось тут 🎀

Я хочу все покинути І не перебиратись з дня у день. Але ж сонечко, Життя у тебе не просто так є. Моя незламна дівчинко, Живи життя – воно твоє. Джозі Ллер #вірші

crap малюнки також мають існувати

ойой, шось він геть поплавився 🫠

інколи insta глючить так... дивно 👾 я б не була проти бути у списку близьких друзів billie eilish

Блукала сторінками книги не своєї, Шкода, що до написання власної не маю я жаги. Шукала я у книзі тій відлуння, У реальності ж втікала від сьогодення. У книгах так прекрасно, наче в мріях, Там все набагато краще, аніж знімають у фільмах. Між сторінками тієї книги, здається, Я погубила частинку свого серця. Джозі Ллер #вірші

І все, що я могла сказати, Сказати так і не змогла. Це, напевно, не твоя вина, Просто людина «пісня» для декотрих німа. Джозі Ллер #вірші

людина, яка кохатиме тебе все життя, завжди була і буде поруч із тобою. і ця людина – це ти. кохай себе 🤍

Обійми мене, Але до мене не торкайся. Поцілуй мене, Та лиш не наближайся. Не відпускай мою руку, Коли рушає мій потяг. Я сумую за тобою, Без тебе у серці протяг. Говори зі мною, Але я більше люблю мовчати. Будь поруч зі мною, З тобою час не шкода втрачати. Потанцюй зі мною, Я ступатиму тобі на ноги. Кохайся зі мною, Але так, щоб тіла не були голі. Джозі Ллер #вірші

🥹💘

я so fucking сильно кохаю вірші 💋

коли осінь уже зовсім зникне, а я не матиму сенсу існувати далі, прошу! запамʼятай до мене всі дороги, усі розмиті магістралі. —хтось (уривок)

Дівчинка сказала: «Я втомилась». Baby, ти, здається, помилилась. Можливо, від болю розколюється голова, Але попри все ти до сих пір жива, І скоріш за все ти не втомилась, А просто знову народилась. Джозі Ллер #вірші

Госпади дапажи усім хто пише курсову роботу 🙏🏼

Семестр пройде, немов вода, і відцвіте, немов вишнева гілка... у курсачі одна помилка – не біда, біда, колись увесь курсач – помилка.

Поглядом палаючих очей, Десь далеко від людей, У темряві зоряних ночей, Він розглядав мій силует без залишку речей. Аромат його одеколону, Поцілунки і любов. Я швидко можу втратити розум, Якщо він, раптом, натисне на курок. Джозі Ллер #вірші

Я просто уявлятиму тебе поруч, Навіть, якщо ти не зі мною, Навіть, якщо ти не мій, Навіть, якщо тебе більше нема, Навіть, якщо тебе ніколи й не було... Інколи я захлинаюсь сльозами, Ховаюсь у темній кімнаті одна. Інколи мені до нестями, Не вистачає твоїх обіймів, Твого шепоту та тепла. Мої долоні холодні, Якби ти був поруч зі мною, Ти б їх зігрів... Моє серце перетворилось у лід, Якби ти був поруч зі мною, Ти б його розтопив... Я хочу кричати, Але не маю сил, Ти скрізь, куди гляну, Але я досі залишаюсь одна, Я продовжую тебе уявляти, Хоча поруч тебе і нема... Джозі Ллер #вірші

якщо вам сумно, просто гляньте ось це відео ❤️

тепло кімнати розвіялось у відчинене вікно, шум міста шепотів, отже я досі залишаюся жива. зігнула ноги у колінах й обійняла себе руками. так легше. відчуваю: у мене є я. і той холодний вітер зимньої весни, мурашками по всьому тілу пробігався, на секундочку відчула дотик рідної руки. принаймні так здалося. в очах відображалась нечітка картина. реальність. така як є. без фільтрів. і вітер змушував мої очі горіти, непролитими слізьми. плакати – не вихід. зів’ялою квіткою падала, йдучи. вони запитували: «як ти?» ...як я? я у порядку. брехня. «у мене все гаразд» – відповідаю я. що це? тріщина? о, так. усе гаразд. це не перша й не остання. я ще тримаюсь, поки що… допоки не прийде тепло, заплющу очі і проллються тріщинами сльози, зітру рукою. зачиню вікно і назавжди залишусь поряд із собою. Джозі Ллер #вірші