записник ллер

вона вподобала цей вірш 🤯 я дуже приємно здивована 🥹

WHAT?!?!

ти можеш перетворити свій біль у найпотужнішу силу. вибір за тобою 🤍

я хочу «приумерти» на ці декілька днів і щоб мене поховали у холодильнику.

я кохав її самим лише поглядом, без жодного доторку до її тіла, я цілував її у вуста подумки, наближатись до неї я не мав права. для неї я писав усі свої вірші, про які вона нічого не знала, мої поцілунки були б у її житті перші, та вона не мене всім серцем кохала. Джозі Ллер // 10 липня 2024 року #вірші

а я любила дощ, небо плакало зі мною і мені не було так самотньо... а я любила осінь, вона не обпікала променями сонця і не заморожувала морозом, не дарувала квітів, що зів’яли б із закінченням весни... а я любила спокій, але цей світ посилав мені лиш печаль, сльози та пекучий біль. Джозі Ллер // 9 липня 2024 року #вірші

у правильних очах ти будеш незабутньою книгою, тебе не критикуватимуть керуючись якістю прикрас: не обгорткою, не палітуркою, не анотацією, не змістом. у правильних очах тебе ніколи не залишать непрочитаною, намагатимуться зрозуміти суть кожної з фраз, щоб нічого не залишилось поза контекстом. у правильних очах тебе вивчатимуть наче мистецтво, тебе не будуть змінювати, або ж казати, що з тобою щось не так. у правильних очах ти відчуватимеш себе сенсом, тебе не будуть уявляти, бо ти не ілюзія, а справжня і досконала у правильних очах. Джозі Ллер // 8 липня 2024 року #вірші

А я не буду більше плакати, а якщо й плакатиму, то так, щоб ніхто не побачив моїх сліз. Мій біль, в очах інших, нічого не вартий. Слова: «Не плач! Усе буде гаразд!», Не допомагали ніколи мені. Я знала: краще не стане і крізь той біль потрібно наскрізь пройти. Якщо невиплакані сльози залишаться усередині мене, то з ними буде дуже важко жити далі мені. Джозі Ллер

[ 6 липня 2024 р. ] #вірші

я бачив її різною: сильною, впертою, наполегливою, ніжною, тендітною, крихкою, заплаканою, зневіреною. я був не вражений, а уражений її постійною непохитністю, але інші не знали, що за цією сильною непохитністю, насправді стоїть виснажена особистість, яка задихається у сльозах, коли ніхто не бачить, бо не показує вона нікому, те наскільки їй іноді важко встояти на власних ногах ногах і не впасти. Джозі Ллер // 4 липня 2024 року #вірші

Чому ти закохуєшся у себе Лише тоді, коли хтось скаже, Що ти красива? Ти ж не закохуєшся в інших людей Лише тому, що хтось каже, Що інші люди красиві. Джозі Ллер // 29 червня 2024 року #вірші

розкішниця і прутень покажіть мені генія, який додумався використовувати ці слова

Я не зітру із твоєї пам’яті усі свої вірші, не архівуватиму усі фото, не видалятиму усі історії, але ти ніколи не дізнаєшся, про що мої думки, бо я відводитиму свій погляд при кожній нашій зустрічі. Джозі Ллер // 25 червня 2024 року #вірші

І, якщо нікого не буде поруч, собі плече підставлю я сама. Я не боюсь відчуття, коли на душі одиноко, одиноко — це коли поруч не та душа. Я знайду собі найкращі фрази для підтримки, я обійму себе міцніше всіх, і, в обіймах тих, відчую всі тепла відтінки, я віритиму у себе так, як ніхто повірити не міг. Я не брехатиму собі у вічі, дивлячись у дзеркало, і не зраджу себе, лиш тому, що зустріла когось неймовірно красивого, я закохаюся у себе і наповню другу серця половину. Я зберігатиму свої секрети, і не битиму себе по найболючіших місцях. В своїх очах я не здаватимусь недотепою, бо ті очі бачили, який пройшла тернистий шлях. Джозі Ллер // 24 червня 2024 року #вірші

ще більше книг Ріни Кент можна знайти на каналі libri_ukr

— Ніколи не говори ніколи.

— Навіщо тобі змінюватись? Ти прекрасна такою, якою ти є.

— Я збираюся вбити тебе. — А я тим часом тебе поцілую.

— Я можу спати на ліжку, — шепочу я. — Моє тіло — найкраще ліжко, — шепоче він у відповідь, не розплющуючи очей.

— Я подбаю про те, щоб ти завжди вибирала мене так само, як я вибираю тебе.

— Ти більше не куриш, — несподівано оголошує вона. — Я сказав, що кину, якщо ти займеш мої губи та руки, і я дотримався свого слова. — Ти справді кинув через мене? — Звичайно. Пасивне куріння — серйозна загроза для твого здоров'я. — Ти становиш серйозну загрозу для мого здоров'я. — Жаль, що ти не можеш кинути мене. — Ніколи не знаєш. Можливо, одного разу я знайду кращого чоловіка. — Я єдиний чоловік, який у тебе буде, тож звикай до цього і перестань мене провокувати.

Він сказав, що я його шедевр.

— Я кохаю тебе, мій монстре. — І я кохаю тебе, маленький кролику. Більше, ніж вона колись зможе зрозуміти, подумати чи дізнатися. Я люблю її до нестями.

трошки естетики книги «God of Malice» by Rina Kent та цитат від Кілліана Карсона:

im obsessed with dark romance. у мене ще десь з початку травня почався справжній нечитун, спонсором якого був мій «улюблений» університет з купою робіт, які потрібно було виконати й здати, АЛЕ навіть у червні, коли всьо вже було здано я все рівно читала книги якось «ліниво». і от я відкинула всі ті списки з книг, які планувала прочитати, і взялась за свою першу книжечку від Ріни Кент. ну і хто би сумнівався, що цей dark romance, у якому головний герой manipulative psychotic satan heir, виведе мене з нечитуна і поверне до мого прекрасного bookish life. мені подобається стиль написання авторки і те, як вона розкладає все по поличках. у книзі багато імен, але також є родинне дерево, до якого я зверталась ДУЖЕ часто і яке допомагало мені не заплутатись. на початку книги є тригер про те, що дана книга містить неприпустимі сцени, які можуть травмувати мою травмовану психіку, але мені всьо було нормальне. напевно у мене уже просто імунітет до темної романтики. ps. я вибрала книжку, не вникаючи у цикли і те, як вони пов’язані між собою, і тому я пропустила цілий цикл книг про батьків головних героїв. через це моментами було трохи незрозуміло.

я писатиму про тебе і писатиму тобі, я кохатиму віршами, набором слів, рядками, що не мають рими, або й такими, що пробиратимуть до сліз. стовпцями, що не мають заголовків, бо вся суть вірша лиш після прочитаних слів. із слів, що не мають правильних наголосів, бо твої вуста – це наголос для слів, я формулюватиму верлібри, що їх ти пошепки читатимеш мені. я кохатиму тебе віршами, буквами на папері, які відображатимуться на твоїх вустах. ти цілуватимеш мої губи і, у паузах між поцілунками, шепотітимеш мої верлібри, із правильним наголосом у словах. Джозі Ллер // 23 червня 2024 року #вірші