записник ллер

останні літні вечори цього року

і серед мільйона спогадів у мене перед очима постійно з’являєшся ти, уява чи реальність, та торкнутись я не можу, бо ти зникаєш завжди. Софія Ллер // 23 серпня 2024 року #вірші

у неба свої плани на наші долі, небо безкрає та неозоре, небу краще видно, хто на що здатний, небо краще знає, хто чого вартий. небо не має меж, не має краю, небо бачить, хто що відчуває, небо я ніколи не спіймаю рукою, лиш небо колись забере мене до себе «додому». Софія Ллер // 21 серпня 2024 року #вірші

не падати духом, не опускати руки, йти вперед. як легко про це писати вірші і як складно шукати у собі сили, щоб не помирати із думками наодинці і, щоб заспокоїти тремтіння рук у паніці. як легко бачити успіх інших і як складно не попасти у кайдани заздрості. як легко читати мої вірші і як складно здійснювати написане у реальності. але ж пишу, не опускаю руки, пишу, коли занепадаю духом, іду вперед, здійснювати написане у віршах, дала собі слово, отже дотримую. себе не нищу. Софія Ллер // 17 серпня 2024 року #вірші

у моєму серці б’єшся ти, з кожним ударом серця я не помираю, малюються на кардіограмі гострі штрихи, я дихаю лиш завдяки тобі, хоча ти про це й не знаєш. [ згадала фільм «Найкраще в мені» і з’явилось натхнення написати цей вірш ] Софія Ллер // 20 серпня 2024 року #вірші

їй довелося потрапити у темряву, щоб побачити своє власне сяйво. shine, my dear, now and forever 🤍

вона була obsessed організованістю та чистотою 😌 у мене все по папочках розділено у тіктоці та інстаграмі у збережених, а також на робочому екрані телефону. така я й інакше не можу.

камера мого телефону не може передати й близько наскільки гарний місяць цими вечорами 😭😭😭

серіал «Макстон-Холл» сподобався мені більше, ніж трилогія книг

А якщо я попрошу покохати мене, Ти покохаєш? А якщо я попрошу обійняти мене, Ти обіймеш? А якщо я попрошу поцілувати мене, Ти поцілуєш? А якщо я попрошу не залишати мене, Ти не залишиш? Я можу ось так просити цілу вічність, Але у долі плани є свої, Життя може змінити напрямок дороги, Життя не подарує тебе мені. Твої очі, голос, вимову я пам’ятатиму завжди, Я не претендуватиму на твоє серце, Коли воно належить не мені, Та лиш свої почуття до тебе не в силах я забути. Софія Ллер // 15 серпня 2024 року #вірші

✨ трошки змін ✨ *Софія Ллер Уже цілий рік я публікую свої вірші у тік ток [перший вірш був опублікований 15 серпня 2023 року]. Спершу я довго думала над тим Чи варто це починати? та Навіщо це мені? У результаті я все ж дійшла висновку, що хочу ділиться своїми віршами з іншими людьми, а не просто залишати їх на папері чи у нотатках телефону. Але я не хотіла публікувати вірші під своїм справжнім ім’ям та прізвищем, тому придумала собі псевдонім Джозі Ллер, і саме за цим ім’ям мене знали мої читачі, яким подобалося те, що я пишу. Тільки от я зіткнулась з декількома проблемами, взявши собі за псевдонім ім’я Джозі. По-перше, не зовсім зрозуміло ”він” це чи ”вона”. По-друге, багато хто думав, що я зарубіжний письменник і запитували у коментарях про оригінали віршів. Тож я все ж таки вирішила публікувати свої вірші під своїм справжнім ім’ям, але прізвище залишити з псевдоніму, бо воно не є вигаданим і має зв’язок з моїм справжнім прізвищем. Тому тепер мої вірші публікуватимуться скрізь під ім’ям Софія Ллер. ❕також прошу звернути увагу, що зміни внесені і у назви всіх моїх соц. мереж, тому не загубіть мене❕ *Для зв’язку Наразі я ”метаюсь” лише між трьома додатками: тікток, інстаграм та телеграм. Внизу зібрані всі лінки або ж тисни сюди. ➺ tiktok ➺ instagram ➺ telegram Питання [анонімно] можна надсилати у телеграм-бот Або написати мені в особисті повідомлення @soffiamelnyk

Набраний текст у телефоні, Він стирав уже в сотий раз, І нехай його серце у її долонях, Вогник надії в його очах ще не згас. Софія Ллер // 12 серпня 2024 року #вірші

Хотіла тепла, Прийшло літо і обпекло мене своїм теплом. Хотіла холоду, Прийшла зима і заморозила мене своїм холодом. Відтоді я полюбила смуток, Прийшла осінь і огорнула мене своїм затишком. Софія Ллер // 10 серпня 2024 року #вірші

і після цього вона читає уже не тільки книги 🫣

я хотіла бачити його. без прикрас, без одягу, без тіла. душу. я хотіла бачити його душу, я хотіла відчути її на дотик, на смак, на почуття, я хотіла знати, що у ньому є саме вона. не рентгенівський знімок, щоб показав мені лише його ребра, кістки і жодної душі. душу. я хотіла бачити його душу, я хотіла знати, що у ньому є щось таке, що може бачити не кожен, але можу [ хочу ] бачити лиш я, може саме для нього і була створена моя душа. Софія Ллер // 07 серпня 2024 року #вірші

посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/3rc3LmiP5Q на пост: https://www.instagram.com/p/C-YDEavMBQ3/?igsh=MTljanpneXV1YXNteQ==

1хв планки – це вже один крок до втілення цілей ✨️ і не треба думати, шо це занадто легко і кожен може зробити. бо це зовсім не так. стояти у планці також важко, але це вже якісь зрушення, а не просто сидіти рівно на жопі. так шо не знецінюйте дрібні дії, бо на шляху до цілей ключове слово дії.

невеличке нагадування для тебе, взяте з мого особистого щоденнику

зірки нічного неба відбивались у її очах. він дивився на неї, але в його очах була аж ніяк не вона. Джозі Ллер // 29 липня 2024 року #вірші

не минуле визначає наше життя, а майбутнє. дивись лише вперед 🤍