Десантно-штурмові війська ЗС України

Відвідування поранених військовослужбовців завжди наповнене специфічними емоціями та враженнями. Від кожного колеги, друга, побратима чути підтримку та вдячність за службу, яка інколи коштує навіть життя. Такі поїздки наділені глибокою повагою та непорушною відданістю. У кожному привітанні, кожному рукостисканні та обіймах, кожному слові подяки звучить бажання поранених скоріше вернутися до повсякденного життя, до щасливих моментів, які разом пройшли з колегами. Їхні серця зігріте вогнем братерства, співчуття та незламною вірою в одне – вони разом подолають усе, що стоїть на їхньому шляху. Окрім теплої зустрічі, офіцерами-психологами ❣️ 199 навчального центру ДШВ ЗСУ організовано заняття з арт-терапії у військовому шпиталі. Вчись перемагати! Разом до Перемоги! ДШВ – Завжди Перші! Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Служба зв’язків з громадськістю ❣️ 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗС України

БОЙОВИЙ МЕДИК «ХІРУРГ» НА ФАРТ НЕ ПОКЛАДАЄТЬСЯ ⚡️Початок і перші місяці повномасштабного вторгнення рф в Україну Олександр працював у одній з черкаських лікарень, де після закінчення місцевої медичної академії був фельдшером невідкладних станів. Вже тоді через його руки пройшло безліч поранених воїнів. 🔥 «Поступово ставало ніяково від того, що я не на війні, хоча й лікував хлопців, – згадує нині вже бойовий медик розвідувальної роти молодший сержант із позивним «Хірург». – Прийшло усвідомлення, що на фронті мої навички будуть потрібнішими». 🙌 Так у грудні 2022 року він за власним бажанням опинився у ДШВ. Скільки житиме, згадуватиме епізод, що стався на Запорізькому напрямку: «Тримали лісосмугу, поранені йшли конвеєром. Я був єдиним медиком. Одному дуже важкому пораненому евакуація відпускала не більше півгодини. «Та ні, я не згоден!», – сказав собі й почав робити свою роботу. Витратив багато препаратів, медзасобів і сил. Але воно було того варте. Людина й досі жива!». 💥За той випадок Олександр згодом отримав почесний нагрудний знак Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест». А схожих ситуацій було не один десяток. Прірва між цивільною і тактичною медициною величезна, ділиться враженнями Хірург. Тут набагато важче: умови, складність поранень, обмеженість ресурсів. Медик має лише рюкзак, вміння й фарт. Але на фарт Сашко покладатися не звик. ⚔️ «Наважитися прийти до ТЦК непросто. Острах і відчуття невідомості холодять п’яти… А хто, як не ми? Сидіти й чекати, коли в твої двері постукає ворог? – слушно звертається Хірург до співвітчизників. – Хочеться приносити користь, захищати своє та жити в мирі. Саме тому одразу після війни я одружуся. Життя мусить тривати!». Служба зв'язків з громадськістю 🩵 46 окремої аеромобільної бригади ДШВ ЗС України

Я брав участь в боях за різні села, але битва за Кліщіївку була найважчою

- розповідає Василь "Бабай", командир відділення 🤍 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади. Крім складнощів з ландшафтом важкість штурмових операціях була зумовлена перевагою ворога на той момент у fpv дронах.

Війна з наступальними операціями, це коли ми на ворога полювали, знаходили і знищували. Зараз це позиційна війна, майже як Перша світова, але вже з технологіями

- каже Василь. За словами десантника, крім технічного забезпечення й озброєння є велика потреба в людях.

Ті, хто з початку війні потребують заміни. Уявіть собі людину, яка після тижня на позиції повертається і вмикає смартфон. А в соцмережах натикається на відео "Як відморозитись від ТЦК". Це деморалізовує

" - зазначає "Бабай". Відділ зв’язків з громадськістю Командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України

«Кожен українець має бути готовим захистити рідну землю, - каже єгер-десантник «Спартанець», - тут немає на що чекати, треба вибити ворога!» «Спартанець» – вдруге на цій війні. Перший разу пішов у 2014-му. Після демобілізації повернувся до мирного життя. Після 24 лютого 2024 року не вагаючись пішов у військкомат, а після вишколу – на фронт. Вдруге йти воювати було важче – є сім’я та двоє дітей, розпочав невеличкий бізнес - управляв "Готелем-рестораном" та магазином на Волині. Однак відразу зрозумів, що цивільне життя треба відкласти. Вороже вторгнення не залишає шансів на майбутнє. Мирне прийдешнє потрібно виборювати. Зараз виконує обов’язки головного сержанта загону і дбає, щоби нове поповнення щохвилини було готове до переможного бою. Служба зв’язків з громадськістю 💙 71-ї окремої єгерської бригади ДШВ ЗС України

Якісна підготовка сьогодні – запорука перемог завтра ! В проміжках між боями Січеславські десантники вдосконалюють свої вміння та навички, адже регулярні тренування не тільки підтримують навченість підрозділів, а й наближають нашу перемогу! Служба звʼязків з громадськістю 💚 25 окремої повітрянодесантної Січеславської бригади ДШВ ЗС України

Як відбувається якісний відбір до лав Десантно-штурмових військ. Долучайся до ДШВ - будь непереможним! Разом до Перемоги! ДШВ – Завжди Перші! Слава Україні!🇺🇦🇺🇦🇺🇦 Служба зв’язків з громадськістю ❣️ 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗС України

Російська штурмова група кинулась у чергову банзай-атаку у районі Новомихайлівки, але прорватись до позицій десантників 🩶 79-ки їм не судилось — бронетехніку ефектно зупинили міни і протитанкові засоби. Подобивати тих, хто вижив із цієї гоп-компанії, полетіли наші ударні дрони. Що втікати вже сенсу немає, один окупант зрозумів одразу. І навіть встиг передати привіт диктатору путіну, помахавши рукаю на камеру. «Стоп, знято!», — сказали наші пілоти, скидаючи гранату йому просто за комір. Слава ДШВ! Слава Україні! Служба звʼязків з громадськістю 🩶 79 окремої десантно-штурмової Таврійської бригади

В рубриці "Техніка сьогодення" 💔 82 окрема десантно-штурмова бригада розповідає про гармату Д-30, котра успішно справляється із виконанням бойових завдань по знищенні ворога. Старший навідник Ярослав на позивний «Льова» з власного досвіду розповідає про характеристики озброєння яке використовується на війні. Деталі у відео! Разом до Перемоги! ДШВ – Завжди Перші! Слава Україні! 🎥 Служба зв’язків з громадськістю 💔 82 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ ЗС України

Що я робив до повномасштабної війни? Вчився!

- так з посмішкою говорить артилерист 95 бригади ДШВ Іван.   Хлопцеві тоді було 18 років, коли росія почала масовано обстрілювати Україну. Він одразу пішов у військкомат, хотів підписати контракт.  

Звісно, мене не взяли. У мене у серпні день народження, то я вичекав, коли мені виповниться 19 років. Але для контракту все одно треба було отримати згоду батьків, то я відкрив свого щоденника і перемалював підпис матері на бланку. Так і потрапив у військо

- згадує військовий.   Він сидить біля бліндажа, де поряд тільки закипає вода на каву. На дворі щойно розвиднилося, проте робочий день почався набагато раніше.  

От тільки но відпрацювали по цілях. Російські міномети почали стріляти по наших позиціям, то ми подавили їх. Там бій ще триває, а ми чекаємо нових цілей

- говорить Іван. Читати далі... Служба зв'язків з громадськістю 95 окремої десантно-штурмової бригади ДШВ Збройних Сил України

«Що я робив до повномасштабної війни? Вчився!», - так з посмішкою говорить артилерист 95 бригади ДШВ Іван.

 
Хлопцеві тоді було 18 років, коли росія почала масовано обстрілювати Україну. Він одразу пішов у військкомат, хотів підписати контракт.
 

«Звісно, мене не взяли. У мене у серпні день народження, то я вичекав, коли мені виповниться 19 років. Але для контракту все одно треба було отримати згоду батьків, то я відкрив свого щоденника і перемалював підпис матері на бланку. Так і потрапив у військо», - згадує військовий.

 
Він сидить біля бліндажа, де поряд тільки закипає вода на каву. На дворі щойно розвиднилося, проте робочий день почався набагато раніше.
 

«От тільки но відпрацювали по цілях. Російські міномети почали стріляти по наших позиціям, то ми подавили їх. Там бій ще триває, а ми чекаємо нових цілей», - говорить Іван.

Читати далі..