Кафедра охорони праці та цивільної безпеки

Дякую, нашим друзям, за гарні відео, які можна аналізувати. Як думаєте, що ж не так зробив хазяїн будинку, чому невдача йде за невдачею.

Назбирав все, що можна зробити для настання нещасного випадку:(

Продовжимо, тему лідерства і чому воно важливе. Ось тут мені потрібна ваша допомога для виявлення взаємозв'язку між ризиком і діями лідера. Він готовий на ризик чи він уникає ризику? Незалежно від того, наскільки успішно працює в бізнес, в нього завжди є потенціал для покращення результатів. Для цього потрібно забезпечити постійне поліпшення виробничих процесів. Постійне поліпшення — це спосіб формалізації зусиль в організації, щоб викорінити неефективність в основі, якої завжди знаходяться недовіра, байдужість та відсутність чесності. Зробити це можливо через розбудову потужної організаційної культури, яка допоможе позбутись різних недоліків в роботі персоналу через взаємопорозуміння, взаємопідтримку, взаємодопомогу між співробітниками. Оскільки організаційна культура формує цінності, переконання, поведінку та ставлення працівників до виконання своїх обов'язків.  Потужну корпоративну культуру не можна створити за одну ніч. Її розвиток вимагає сильного лідерства та зацікавленості співробітників. Сильне лідерство дозволяє передати бачення основних цінностей та ідентичності організації всім співробітникам  та забезпечує залучення працівників до виконання зобов'язань. Лідерство базується на комунікації, що передбачає відчуття керівництвом організації пульсу своїх співробітників. Отже, з'являється логічний ланцюг результат - постійне поліпшення - організаційна культура - лідерство. Зупинка. Лідерство. Як з ним бути? Звісно є стандарт, вимоги, процедури. Але перш за все лідер - це той хто готовий активно управляє  ризиком. Для цього необхідне пробудження мислення, яке дозволить вийти на рівень граничних запитань. Якщо ж пробудження раптом відбувається, то з'являється лідер, який здатен надихати, направляти інших на вирішення цілей організації.

Які важливі слова. Так, скажеш мимохідь, або через зайнятість, або через поганий настрій, якусь нісенітницю. А потім жалкуєш. Звісно, завжди є шанс виправити, виправдовуєш себе. Але, іноді, нажаль, це зробити не можливо. Історію, яку хочу вам розповісти починалась як у казці. Неймовірне кохання. Шикарне весілля. Але завершилась - трагічно.  12 вересня 1982 року подружжя Реньє та Грейс Грімальді знову посварилися. Вони кидали в обличчя один одному звинувачення у порушенні подружніх обітниць, і князь сказав ті слова, які не зміг пробачити собі до кінця життя: «Краще б тебе не було!». Грейс знизала плечима. Взявши себе в руки, вона спокійно сказала, що завтра поїде з дочкою, зі Стефанією. Сама сяде за кермо. Їм треба поговорити віч-на-віч, і, можливо, так вона зможе допомогти їй. Їх сварка може зачекати, потрібно налагодити життя дитини. Вона дуже любила дітей... Наступного дня її не стало - автомобільна аварія. І вже не можна, а ні попросити пробачення, а ні забрати свої слова. Все скінчилось, тільки - камінь на серці залишився, від гіркоти тих слів, які стали мов пророчими... Так буває.

Які важливі слова. Так, скажеш мимохідь, або через зайнятість, або через поганий настрій, якусь нісенітницю. А потім жалкуєш. Звісно, завжди є шанс виправити, виправдовуєш себе. Але, іноді, нажаль, це зробити не можливо. Історію, яку хочу вам розповісти починалась як у казці. Неймовірне кохання. Шикарне весілля. Але завершилась - трагічно.  12 вересня 1982 року подружжя Реньє та Грейс Грімальді знову посварилися. Вони кидали в обличчя один одному звинувачення у порушенні подружніх обітниць, і князь сказав ті слова, які не зміг пробачити собі до кінця життя: «Краще б тебе не було!». Грейс знизала плечима. Взявши себе в руки, вона спокійно сказала, що завтра поїде з дочкою, зі Стефанією. Сама сяде за кермо. Їм треба поговорити віч-на-віч, і, можливо, так вона зможе допомогти їй. Їх сварка може зачекати, потрібно налагодити життя дитини. Вона дуже любила дітей... Наступного дня її не стало - автомобільна аварія. І вже не можна, а ні попросити пробачення, а ні забрати свої слова. Все скінчилось, тільки - камінь на серці залишився, від гіркоти тих слів, які стали мов пророчими... Так буває.

Друзі, як думаєте, що сталось? І головне, що робити?

Гаррі Галлер, є письменником, поетом, і музикантом. Такий собі кремезний чолов'яга років за 50. І начеб-то все добре, але втрачений смак життя. А часті депресії навіть призводить до думки покінчити з собою. Пів життя пройшло і що? І все таки йому повезло. Можливо, хто знає? Одного разу, сидячи на самоті в ресторані, він зустрічає Герміну. Чарівну, запальну жінку.І відтоді його життя кардинально змінюється. Він знову вчиться жити і любити. Відкривати, нові фарби життя. Немов би потрапляє в чарівний театр... До чого це призвело? А прочитайте самі роман під назвою "Степний вовк". Хочу тільки сказати, що автор, Герман Гессе, все ж більше намагається навчити вас думати, аналізувати й серйозно сприймати лише найважливіші речі в житті, які ведуть нас до розвитку, до життя. Все другорядне необхідно відкинути. Але постає питання, а що важливе, а що ні? Як визначити? Гессе, говорить, що кожен повинен сам визначити кілька ключових речей. І це необов'язково - чарівна жінка. Хоча вони так потрібні митцям для натхнення. Можливо - це буде якась важлива ідея, яка змінить світ. Давайте, не так глобально - хоча б долю. Створить можливості для наших рідних, друзів, дітей ... Разом з тим, все інше, таке не значне, таке дрібне, що не вартує наших нервів. О як ми їх багато втрачаємо, на пусте, над яким потрібно навчитися сміятися. Говорять, що тоді цей світ стане набагато щасливішим. Чи не так?

Гаррі Галлер, є письменником, поетом, і музикантом. Він проживає досить депресивне життя, яке призводить до думки покінчити з собою. Але одного разу, сидячи на самоті в ресторані, він зустрічає Герміну. І відтоді його життя кардинально змінюється. Він знову вчиться жити і любити. Немов би потрапляє в чарівний театр... А далі прочитайте самі розповідь під назвою "Степний вовк". Хочу тільки сказати, що автор, Герман Гессе, намагається навчити вас серйозно сприймати лише найважливіші речі в житті. Ви повинні вміти відкидати все пусте, яке не має сенсу, не веде до розвитку, до життя. Але постає питання, а що важливе, а що ні? Як визначити? Гессе, говорить, що кожен повинен сам визначити кілька ключових речей, які є для нього найважливішими. Все інше, другорядне, не втрачайте багато часу на переживання дрібниць. Можливо, якщо навчитися сміятися над незначними незручностями, цей світ стане набагато щасливішим.

Вчора. Відвідав лекцію відомого викладача, тренера, коуча з безпеки Джаннет Аршимової на тему Лідерство. Враження супер. Інтерактивне заняття на якому розбираючи різницю між менеджером і лідером, ми самі формуємо основні ознаки лідера. "Хто такий лідер?" Перше, що приходить на думку - це переможець, якому хочеться наслідувати. Лідер - це безперечний домінант. Він знає як краще і що буде, тому готовий до викликів і зможе вказати потрібний напрямок руху для розвитку, успіху, перемоги. Але домінувати може і примхлива дитина, яка навчилася «керувати» своїми батьками, і ваш улюблений кіт, теж може вміло користується вашими слабкостями у своїх цілях. Але нікому не спаде на думку називати трирічну дитину чи пухнастого кота лідерами. Дитина і кіт - це ще добре. Коли ж намагаються домінувати та нав'язувати всім свій «порядок денний» керівники, це, погодьтеся, вже не так мило. І з'являється думка - і навіщо це все мені. Джаннет чітко пояснила, що не можна ототожнювати лідерство і з жадобою до влади. У ній багато ірраціонального та неусвідомленого. Її коріння слід шукати у біології. Достатньо звернутися до робіт таких етологів, як Конрад Лоренц чи Франс де Вааль. У самому бажанні панувати спочатку немає нічого аморального. Але якщо цього бажання не встановлювати розумні кордони, воля до влади може стати руйнівною. Ніщо так не розбещує, як нічим не обмежена влада. Що ж таке лідерство? Справжній лідер не просто керує іншими. Він вміє керувати собою. Він сам собі пан. За словами Платона, він «володіє собою, упорядковується і стає сам собі другом». Той, хто прагне керувати іншими, але вміючи керувати собою, легко стає тираном – рабом власних пожадань і пристрастей. Лідерство – це розумне та осмислене використання влади для досягнення стратегічних цілей. Лідер не лише спрямовує діяльність інших, а й є прикладом самодисципліни та самовладання. Лідер веде інших (і себе самого) до чогось більшого, ніж миттєві бажання. Джаннет виділела декілька його властивостей. Лідер присвячує життя "великим" ідеям, які працюють на довгу перспективу. Ці ідеї конструктивні. Лідер – приклад цілісної особистості. Така особистість вселяє повагу, притягує до себе інших. Справжній лідер – авторитет та приклад для наслідування біля на нього безпечно і затишно, його слова надихають, проникаючи в серце. Лідер має широкий кругозір, мислить стратегічно. Лідер вміє слухати інших, має навички безперервного навчання. Лідер вміє не лише перемагати, а й програвати. Лідер наділяє силою інших людей та відкриває нові перспективи.

Доброго дня. Звертаюсь з проханням надати оцінку онлайн гри з безпеки. Важливо зрозуміти, наскільки вона цікава й інформативна. Прошу, вашими враженнями поділитись у коментарях. https://www.worksafebc.com/en/resources/health-safety/interactive-tools/ladder-challenge-game?lang=en

Мити руки для нас це звичка. Як можна їх не мити? Це ж безпека! Але історія, професора Ігнаца Філіпа Земмельвейса, говорить, що так було не завжди. «За рекомендацію мити руки доктора Земмельвейса запроторили до божевільні. І це було не так давно; сто п'ятдесят років тому. У століття електрики, парових машин та залізниць. І медичних університетів. Його не одразу посадили до жовтого будинку. Спочатку просто жартували і дотепно знущалися з його ідеї: треба ж, лікар повинен мити руки після того, як розкривав тіло. Або чіпав заразного пацієнта. А вже потім лікареві можна пологи приймати. Лікарі обурилися, особливо чиновники. Вони ж витирають руки носовою хусткою! Вона для цього і створена, хустка: висморкався, руки витер, змахнув пилюку з чобіт… Ні, цей Земмельвейс ненормальний! А як гарячиться, як доводить, статті крапає! Мовляв, у лікарів брудні руки, і вони гублять породіль. Ідуть з анатомічного кабінету до пологового будинку з брудними руками. Яка безглузда вигадка - миття рук! Спочатку Земмельвейса звільнили. Потім почали цькувати. А потім він впав у депресію та помер у психіатричній лікарні. А потім все ж таки лікарі стали мити руки. Не одразу, поступово. І породіллі перестали гинути від пологової гарячки. Смертність скоротилася у сім разів. Земмельвейсу згодом поставили пам'ятник. "Від вдячних матерів", - так написали на постаменті. Але лікареві було вже одно… І яка ж мораль ...? Така сумна історія сталася з банальним миттям рук. І з добрим, чесним лікарем, який запропонував простий засіб. Так часто буває. Коли хтось стверджує, що Земля кругла або що треба користуватися гарячою водою та милом, його можуть зацькувати або стратити.

Великий Гете мав свій особистий план виживання. План, що ґрунтується на волі до життя. Воля до життя може зцілити людину та продовжити її дні до глибокої старості. Великий Гете народився майже мертвим, почорнілим, безгласним. Мама його три дні не могла народити; виною тому був повний місяць, так вважав сам класик. Його ледве вдалося пожвавити розтираннями. І, звичайно, його здоров'я було дуже слабким. Та ще він захворів на сухоти, і в 21 рік почалася легенева кровотеча. На що тільки не хворів бідний юнак! Мабуть, він не мав жодного здорового органу. Але він все одно вдавався до надлишків юності: пив вино, бився на дуелях, а потім ще й невдало закохався, без відповіді. І навіть хотів накласти на себе руки, так сильно страждав. І в цей кризовий момент, коли загибель була близькою, Ґете раптом пристрасно захотів жити. Страшно вмирати молодому! Життя прекрасне, так хочеться жити! Але здоров'я немає і нічого не вдієш, так? Але Гете вжив заходів, які не лише нагородили його відмінним здоров'ям, але й дозволили прожити понад вісімдесят років. І не просто прожити, а насолодитись усіма радощами життя. І створити великі твори, досягти успіху і здобути багатство і славу. Що він зробив? - насамперед він відмовився від надмірностей. Став обережний із алкоголем, майже не пив вина. Дотримувався особистої дієти. Дотримувався порядку дня, лягав спати вчасно. І він робив це завжди. Не допускав винятків. - Відчувши втому, він вирушив у подорож і два роки прожив в Італії. Це не кожен може собі дозволити, звісно. Але сенс у тому, що треба змінювати обстановку та отримувати нові враження, використовувати усі можливості для подорожей.

Доброго дня. Згадайте парадокс вагонетки. Як не поступиш, все одно постраждають люди. Цікава, тема для обговорення для виміру - совісті, людяності, жертовності серед суспільства. А чи потрібні згадані, якості в бізнесі? Питання складне. Давайте подискутуємо. Ось наприклад існує відповідь у відомій пісні "What Keeps Mankind Alive?", яка написана Куртом Вайлем на слова Бертольда Брехта для їхньої музичної драми «Тригрошова опера», ще в далекому 1928 році. Дозволю собі навести перший куплет у перекладі.: "Ви вчите нас чесно жити, не красти, не брехати і не грішити. Але спочатку дайте нам поїсти трохи, а вже потім говоріть про необхідність чесно жити. Прихильник доброчесності Ханжа та скромник з великим животом! Раз і назавжди запам'ятати вам потрібно "Спочатку хліб, а моральність – потім”. Зважаючи на слова пісні, мораль не потрібна ні звичайним людям, а ні воротилам бізнесу. Тоді, як поступати, щоб залишатись у безпеці, особливо коли постають питання морального вибору, і прийняте рішення, незадовільнить у повній мірі нікого.

Гра "Детектив небезпек". Вона підходить для практичної підготовки з безпеки життєдіяльності. Можливо у когось буде час і спробує її пройти. Буду радий, що комусь стане в нагоді під час проведення занять. https://staywise.co.uk/public/resource/hazard-house-game

Є задача оцінювати ризики. Для цього важливо ідентифікувати всі реальні загрози і небезпечні чинники. Але що таке реальні? Юнг говорить, що це ті які пов'язані з сенсом і абсурдом, продовжуючи сенс вимагає абсурду і абсурд вимагає сенсу. Про що це, та про Сізіфову працю. Котиш котиш камінь на гору, а і він візьме і знову скотиться назад. І все спочатку. Абсурд чи не так? Тай праця наша іноді здається абсурдом. В чому тут сенс? І як це пов'язано з реальною небезпекою? Дуже хочеться повторити за Чеширським Котом Льюїса Керролла , що “ми тут божевільні”. Зупинимось. Бо так можна далеко зайти не тим шляхом. Юнг у своїй роботі "Психологічні типи" стверджував: "На практиці протилежності можуть бути поєднані тільки у формі компромісу або ірраціонально, з чого виростає щось нове, відмінне від кожного, але що володіє їх енергією однаково як вираз кожного з них, так і жодного з них. Такого не можна досягнути розумом. Таке створюється лише у процесі життя". Мабуть складно, заплутано і не зрозуміло. Мова йде про те, що кожен із нас намагається і не може повністю вирішити різні протиріччя в житті. Бо життя – це динаміка. Процес взаємодії та боротьби протилежностей. Якщо Юнг має рацію, то ми приреченні вирішувати протиріччя. Тобто реальний для нас пов'язаний з пртирічччям, які ой як складно іноді вирішити.

Друзі, у світі існують безліч загадок. Однією з них є картини Ієроніма Босха. Якщо ви ніколи не бачили його полотен, обов'язково подивіться. Його роботи притягували мене вже багато років, відколи я побачив їх уперше. Але я не міг збагнути, чому. Образи його фантастичні і все ж таки дещо реалістичні. Вони змушують мене задуматися про процеси, які відбуваються у світі, в якому ми живемо. Хочу поділитись деякими думками. Можливо, хтось із вас, теж знайде час і напише в коментарях свою думку. Дивлячись на його картини, наприклад, Корабель дурнів, розумієш, що ми схильні описувати світ – собі та іншим – упорядкованому вигляді, тоді як він набагато більш непередбачуваний, ніж ми наважуємося це визнати. Ця непередбачуваність особливо помітна у сфері людського життя. Чи тому, що в нас поки що недостатньо наукових знань, чи тому, що сама природа протирічлива. Ієронім Босх змушує нас бачити складність навколишнього світу, і в цьому полягає привабливість його творів. Тому що глибоко в душі ми відчуваємо цю складність, чи не так? Нам трохи страшно від цього і дуже хочеться дізнатися, що ж відбувається і як інші вирішують цю проблему.