Мала Русь

Вже цілих три.. Вибачте, що тимчасово не публікуємо пости. Невдовзі знову пристанемо до роботи.

Саме культура у буремні часи дає нам сили боротись і вірити у краще майбуття. Не знаходите цінності в тім, що пропонує сучасне суспільство, та бажаєте торкнутись до вічної краси дідівської спадщини? З теплом зустрінемо Вас у Гетьманській Грамоті - осередку поціновувачів величної культури доби Гетьманату, Війська Запорозького й української минувшини загалом. Спільним запалом та з Божою поміччю збережімо стару святу Вкраїнську велич! Приєднуйтесь: https://t.me/Hramota1

Новозыбковская уездная земская управа. Декабря 14 дня 1917 г. В Украинскую Центральную Раду. Новозыбковское уездное земское собрание Чрезвычайной сессии 12 декабря сего 1917 года по вопросу о присоединении сего Новозыбковского уезда к Украйне вынесло следующее постановление: "В ввиду ясно и определенно выраженной воли почти всего населения Новозыбковского уезда о присоединении к Украйне, Новозыбковское Уездное Земское Собрание, являясь выразителем мнений населения всего уезда, санкционирует эту волю отдельных волостей, города и посадов и постановление по этому вопросу, уполномачивает Управу срочно сообщить.. <...> Вместе с сим Земская Управа просит Центральную Раду, в видах плодотворности и успешности работы, все свои распоряжения присылать на Русском языке, так как, население Новозыбковского уезда Украинским языком не владеет и плохо его понимает. Читайте на сайті

Саме культура у буремні часи дає нам сили боротись і вірити у краще майбуття. Не знаходите цінності в тім, що пропонує сучасне суспільство, та бажаєте торкнутись до вічної краси дідівської спадщини? З теплом зустрінемо Вас у Гетьманській Грамоті - осередку поціновувачів величної культури доби Гетьманату, Війська Запорозького й української минувшини загалом. Спільним запалом та з Божою поміччю збережімо стару святу Вкраїнську велич! Приєднуйтесь: https://t.me/Hramota1

Історія однієї випадкової знахідки Зі старих документів мені відомо, що один з пращурів обіймав посаду сотенного писаря у Переяславському полку. Коли, а щонайцікавіше, як виглядав його почерк – не знаю. На вікіпедійному списку писарів Яготинської сотні потрібного мені Ісая Федоровича Кулінського не було, а пошуками документів за його підписом не займався. І ось одного разу, швидко переглядаючи документи зовсім іншого села з іншою метою, мій погляд сам прикувався до нерозбірливого простому читачеві нижнього рядка, а саме підпису: «Писарь сотеній Яготинскій Исай Федоровъ». Предок брав участь у проведенні Генерального опису України і переписав один козацький хутір. Сам документ датується 1768 роком. Вирішив ще раз відкрити список писарів з Вікіпедії і помітив, що ім'я писаря за цей рік до цього моменту залишалося невідомим. Отже, таким чином, досліджуючи власне походження, можна паралельно дослідити і такі незначні, але нерозкриті і цікаві сторінки української історії. Читати на сайті

Під час московсько-української війни стало необхідним зберігати та розвивати свій культурний «фронт», щоб не піддаватися фальсифікаціям та ворожій пропаганді. Саме тому ми підготували для вас добірку унікальних українських історичних каналів в Telegram • Забута Спадщина — це вітчизняний проект, метою якого є повернення інтересу до історії нашої рідної землі та спадщини • Актуальні ✙ КНИГИ — найкращі паперові, електронні, аудіо, які можна купити і скачати безплатно. Незвичайні новини. • Північна Вежа — Невідома історія українських визвольних змагань. Раритетні фото, невідомі факти, цікаві статті. • Мала Русь — збірник матеріалів до історії України. • Історія України — історично-політичні статті, світлини й опитування. • Скрижаль — твій авторський HUB, створений з метою деокупації нашої історії від пропаганди московитів. Підпишись і знай свою історію 🤗

«Аж на початку березня ми дізналися про січневий переворот у Києві. Всі були приголомшені жорстокістю тієї кривавої розправи москалів, а надто розстрілом полонених крутян. Очевидці розповідали, що, увірвавшися до міста, москалі почали хапати перехожих і тих із них, хто показував червону посвідку (за розпорядженням міської влади всі кияни мали отримати особисті посвідчення на червоному папері) або розмовляв українською мовою, там же, на вулицях чи у глухих дворах розстрілювали. На благання відпустити відповідали: "Не понимаю этого собачьего языка". Кажуть, що розстріляних без суду і слідства були тисячі. Ми вірили й не вірили тим чуткам. Та розповідь брата Сергія розвіяла всі сумніви. Його теж були схопили на вулиці, але, на щастя, йому вдалося втекти: коли заганяли до підворітні купку переляканих людей, він скористався з недогляду карателів. Від Сергія дізнався я і про крутян». Зі спогадів, таємно написаних у 60-х роках минулого століття першим головою Бориспільського райвиконкому, організатором повстанського загону на Переяславщині та жертвою сталінських репресій Іваном Гнатовичем Козубом (1896 – 1985). Читати на сайті

Завдяки перепису населення СРСР 1926 року можемо бачити, що практично всі етнічні українці вживали тоді, звісно ж, української мови. Після розпаду совка мовна ситуація в Україні "дещо" змінилася: половина українців, чиє перше або друге покоління предків говорило ще рідною мовою, зросійщилося і стало "русскоязычным", тоді як мову значної кількості українськомовних було зґвалтовано і перетворено на "суржик". Радянська русифікація – очевидний історичний факт. Москальня може довго з того біситися, бо ж розуміє, що спроба полишити багатомільйонний народ його мови виявилася невдалою і все пішло зовсім навпаки: тепер на загибель в Україні приречена російська. * Дані перепису 1897 року прийняті за 100. Читати на сайті

Контр-адмірал, командувач Чорноморським флотом Української Держави Михайло Михайлович Остроградський-Апостол (1870 – 1923). Нащадок гетьмана Данила Апостола. Представник дворянської козацької родини Остроградських з Полтавщини.

Зі спогадів російського генерал-лейтенанта, сенатора та історика Олександра Івановича Михайловського-Данилевський (1789 – 1848): «Частые разъезды мои ознакомили меня со многими помещиками, между прочими и с фамилиею Родзянок, просвещеннейшею во всей Малороссии, но это семейство напитано было, как и все прочие, ненавистью к России; следовательно, при всем гостеприимстве хозяев и занимательной беседе, которую я там находил, потому что это один дом в Малороссии, где я слышал разговоры о словесности и науке, мне там надлежало спорить и защищать нас от упрёков их. Я не всегда мог сохранить должное равнодушие. Я не находил в Малороссии ни одного человека, с которым мне удавалось говорить, выгодно к России расположенным; во всех господствовал явный дух оппозиции. У них есть пословица: «он всем хорош, да москаль», то есть русский и следственно есть злой или опасный человек. Такая ненависть происходила от нарушения прав Малороссии, от упадка кредита и промышленности, от возвышения налогов, которые в Малороссии произвели повсеместную бедность, и от дурного устройства судебных мест, где совесть была продажная». Джерело: «Русская старина», Т. 104, 1900, с. 212.

За вчорашній вечір зібрано 1225/1000 грн ✅🫡 Окрема подяка слону з донатом у 850 грн.

Монобанк накрився на хвилинки три, але тепер все ок. Донатимо.

Збір для 44 ОМБр Створили свою підбанку в банці великого збору. Перша ціль невелика – 1000₴. Дізнаємося можливості каналу. КОЖЕН, хто прочитав, мусить відправити як мінімум 20₴. "Немає грошей", "вже донатив" і т. д. – всім похуй. Збір має бути закрито.

«Хоч і розсердилися ляхи від листа Хмельницького, все ж наказали Гонсеневському відписати стримано, оскільки він, Хмельницький, підбадьорений турецькою ласкою, погрожував по Сян і Віслу ріки Україну розширити». Фрагмент з літопису гадяцького полковника Григорія Граб'янки, завершеного у 1710 році. Чергове свідчення того, що назва «Україна» у часи Козаччини виступала й назвою держави – Гетьманщини, що «Україною» могли стати й землі за межами Подніпров'я, аби тільки ті підпали під владу козацької держави. Москалі, на секундочку, все ще носяться з «окраїнами» і запереченням існування державності нашого народу у XVII – XVIII ст.

Брежнєв Зі спогадів Петра Шелеста, 1-го секретаря ЦК КПУ в 1963-1972 рр.: «Леонид Ильич решил сменить немного тему, пошутить: "Вот у нас при Скрыпнике украинизацию проводили. Так это была скрыпниковщина! При Скрыпнике, вы знаете, я работал на заводе, когда украинизацию проводили, - что это было, это был абсурд, смех. Та и вообще украинский язык - это же... суржик русского языка". Подгорный (член Политбюро ЦК КПСС, затем стал Председателем Президиума ВС СССР, выходец с Полтавщины - Прим. ДР) сидел рядом и молчал, но начал закипать. Спрашивает: "Вы так считаете?" И снова начал Леонид Ильич: "Да, что касается украинизации". "Вот это да! Вот новость! Договорился, Леонид Ильич! Тогда и культура украинская - суржиковая, искусственная. Как же это так: украинский народ, украинский язык, украинская культура существуют столетиями и их суржиком называть?" (А Суслов сидит и все мои "крамолы" записывает). Брежнев не успокаивается: "Вот вспоминаю, когда мы проводили украинизацию, так если кто не знал - ему подсказывали ответы. Спрашивают, как называется на украинском языке месяц декабрь? А он не знает, ему шепчут, потом показывают грудь, грудень. А он: "Месяц - цыцкень!" Ха-ха-ха...». На деревах замість листя..

Христос Воскрес! Вітаємо вас, брати й сестри, з Великоднем!

Хто ти, хлопче? – Русин гожий. Який твій знак? – Ангел Божий. Де живеш ти? – В руськім краю. Що він дав ти? – Все, що маю. Нащо жиєш? – Для народу. Защо даш все? – За свободу. Чи любиш Русь? – Як лиш змога. А в що віриш? – В Русь і в Бога. (с) Марійка Підгірянка (1881 – 1963). Катехізис русина.

Орликовий «Memoriale», 1712 р. Латинський текст гетьмана України Пилипа Орлика (1672 – 1742) під назвою «Memoriale», зміст якого ми опублікуємо згодом. Із цікавого: згадка «Української республіки» – Гетьманщини, а також інших держав. Все московське, звісно ж, називається московським. Оригінал документу зберігається у Державному архіві Швеції. Ознайомитися з ним можна за посиланням.

Портретна галерея Ґалаґанів, пращурів Григорія: Гнат Іванович (? – 1748) Полковник чигиринський (1709—1714), полковник прилуцький (1714—1739). Григорій Гнатович (1716 – 1777) Полковник Прилуцького адміністративного полку (1739–1763). Член Генеральної військової канцелярії. Автор спогадів. Іван Григорович (1739 – 1789) Полковник прилуцький (1763 — 1767). Григорій Іванович (1768 – 1803) Великий поміщик, меценат, прем'єр-майор Російської імператорської армії. Павло Григорович (1793 – 1834) Великий поміщик, почесний доглядач Козелецького повітового училища Чернігівської губернії, колезький асесор. Григорій Павлович (1819 – 1888) Член Державної ради Російської імперії, діяч українського національного руху, меценат і поміщик.