415
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
No data30 days
Data loading in progress...
Similar Channels
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Tags Cloud
No data
Any problems? Please refresh the page or contact our support manager.
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
July '24
July '24
+1
in 0 channels
June '240
in 0 channels
Get PRO
May '240
in 0 channels
Get PRO
April '240
in 0 channels
Get PRO
March '240
in 0 channels
Get PRO
February '240
in 0 channels
Get PRO
January '240
in 0 channels
Get PRO
December '23
+2
in 0 channels
Get PRO
November '230
in 0 channels
Get PRO
October '23
+40
in 0 channels
Get PRO
September '23
+12
in 0 channels
Get PRO
August '23
+1
in 0 channels
Get PRO
July '23
+2
in 0 channels
Get PRO
June '230
in 0 channels
Get PRO
May '230
in 0 channels
Get PRO
April '23
+1
in 0 channels
Get PRO
March '23
+4
in 0 channels
Get PRO
February '23
+30
in 0 channels
Get PRO
January '230
in 0 channels
Get PRO
December '22
+42
in 0 channels
Get PRO
November '22
+563
in 0 channels
Get PRO
October '22
+24
in 0 channels
Get PRO
September '22
+3 266
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 20 July | 0 |
Channel Posts
Поняття понятих - розмова і розп’яття -
І вітер стих із хистом тином біля хати
Як материнська плата у комп’ютерів старих.
Обвинувачення. Без свідків. Має значення -
Лиш розіпни сусідку:
Померла, не полила квітку -
В під’їзді клітку не прибрала - всі це бачили?
Ніхто не бачив, але байдужЕ. Пробачення?
Не вистачить відваги у всіх тих,
Хто завтра буде бити понятих -
Таких самИх, які так сАмо
Вбивали словом попід небесами,
Як тільки п’яний вітер розіп’ятий стих,
Коли не встиг у тегах й теках катехізисів й веріг,
Коли вели Христа розхристано-розп‘ятого,
А Він пробачив гріх. І вітер знову стих,
І тихо ХОма біг, І Юда таки зміг,
Петро - той плів сітки із ланцюгів й веріг,
І ріг з вином Андрію підсказав Псалом.
Амнона за інцест карав Авесалом,
З Варфоломія знову шили шилом лампу за селом,
Попався у Петрову інста-сітку сом,
Павло розчавлений десь допиває в Римі ром,
Ромбамбар посадив за баром незабаром Том,
Іван дописує знов новий том,
Лука чаклує лучче над Дніпром,
Павло таки пішов десь слідом за Петром,
А Бог пішов десь сам і розгубив свій крам:
Ікра Петрових риб злегка завадила ногам.
Avesalom! Avesalom!
Ave!.. Реве і стогне йога в ногу із Дніпром
#ЛозПоезії
| 2 | Якщо і Чорне море - синє,
Та і Червоне не Чорне,
Якщо ми в словах настільки проворні
То нащо реальність людині?
І як аплодуємо Ліні,
Якщо не читали фактично нічого -
До Бога дорога лише в тій країні,
Де бісу обламують роги.
Де сонях жвавіше Ван Гога,
Живіше живих ворогів
І сльози, і усміх, і спів
Матерів, шахтарів і птахів,
Приручені єдинороги -
Як коні. Як сонях. Як Львів.
Де мертві настільки уперті,
Що й сОбі співають - хотів
Їх заткнути очільник бісІв
(Їбанутих відверто):
Не зміг, обізливсь, скаженів.
Де тигр прокидаючись, каже:
Сплю мало і сниться, що я кіт,
«Пан Коцький» - скаже Горицвіт.
А відьма співа «лютий, враже».
Колись спитали в Ярослава Грицака,
Що найважливіше в світовій історії
Зробили українці? Відповідь така:
Одомашнення коня. І в радості, і в горі ми
Шукали радості на чужині (чи ні?
Скрізь - ми. У світлі і в пітьмі).
Очі волошкові бачать і в війні,
І в COVID, в плАчі Єремій,
В посмішках любові.
#ЛозПоезії | 148 |
| 3 | А то гаї шумлять чи то гудуть хрущі?
Мені - однаково. Аби ні ШІ, аби не щі
(Вже краще варені хрущі,
В біск перетерті на дощі).
Вітер з гаєм розмовляє,
Та й пиздить нівроку,
Каже: дай мені вайфаю
Та й піду в Європу.
Суп-пюре з хрущів травневих
Зготувавсь тим часом:
Сумували старі діти
За десятим класом.
Сумували за Тарасом, за Да Вінчі й Отто,
Парастасом поминали ввічнену піхоту
А тим часом біомаса споглядає дудь
І не плаче, і не бачить, як гаї гудуть.
Стара мати за шинквасом помина роботу -
Чорнороті ідіоти не пізнали суть
Як хрущі на дні каструлі, як розбита ртуть -
Доживемо до суботи, а вони - помруть
В щ-щах, в хрущах, у хАщах - тут.
Помина мõскаль дев’яту роту -
Не розкрився парашут.
#ЛозПоезії | 136 |
| 4 | Ви знаєте, як долар шелестить?
Коли кохана спить, і вмить вдалося приховати
Заначку із зарплати.
Хоч ми живем уже після потопу
(Й після Конотопу) -
Вишневий Ланос поламався коло хати.
Гаї шумлять, бо привокзальна блядь
Позбулась гонорару через мову окупанта.
За все платити треба, шмаро.
То істина, потреба і константа,
І «Мамо» - це ніяка вам не «мать».
Бо розпинать, а не любить ви вчились брата
(Це замість того, щоби здобувать, а не ридать),
Та раптом оживає «Турбатом» -
Він біженець. Пішов молитися Карпатам.
СрачИлися холопи. Відмирала знать,
Та не на танцях - в шанцях
Гордо, навіть трішечки пихато.
Не без біди - уже завжди ридала Мати,
О роде суєтний, проклятий…
#ЛозПоезії | 170 |
| 5 | Хорошими рускіми були Лєнін і особливо Троцкій (родом з України, між іншим). Хороший рускій був генерал Брєдов, який жив в Києві і обдурив Петлюру, що мало фатальний результат - тодішнє знищення України. Хороші рускі в Україні записалися в РКП(б) і організували три Голодомори. Хорошим рускім був Іосіф Бродскій, який на старості зрікся свого-роду племені і зрештою, став русофашистом. Хороші рускі - ті, які асимільовані украінці - реабілітували певною мірою медведчуків-шуфричів-бойків. Хорошим рускім був видатний (і правда) літератор Мережковський - затим палкий прихильник Голокосту і політики Гітлера в цілому. Хороші рускі говорили і говорять, що не «все так однозначно», їздячи в Крим і окуповані території Донбасу і всіляко провокуючи велику війну. Хороші рускі їдуть у спокійний відносно Львів, але навідріз відмовлялись їхати у Вовчанськ, Авдіївку, Бахмут, Маріуполь, Бучу та Ірпінь (до деокупації українцями). Хороші рускі у переважній кількості бояться їхати навіть до Львова - із Західної Квропи комфортніше триндіти ту дічь, яку вони триндять. І цей «форум» ві Львові - то є ганьбище і плювок на могилу кожного Українського Героя. Хороші рускі люблять гроші більше, ніж Україну. І більше - ніж Росію. Хороші рускі - це про гроші і комфорт, а не про принципи. Хороші рускі - це, вибачте, лайно, яке треба спустити в унітаз чистою водою і забути назавжди | 276 |
| 6 | Як зношується одяг,
Злазить шкіра,
Відмирає тіло:
До раю ще на цьому світі всі хотіли.
Не зношуюся тата шорти,
Вишиванка мами
І душа,
Відмита невимовними сльозами…
Ти завжли з нами!
Ти - шорти, візерунок-поцілунок й хліб
З когорти
Діб,
Які ми пам’ятаємо роками.
Допоки небо ще не склалось в орігамі
І Муракамі не сказав нам з вами
Те, що ми знали і самІ. Хоча були не сАмі
В Версалі
Теж лишилася чиясь любов й чийсь гріб
Наш генотип
Доповідає нам: хрін з нами!
Альтернатив
Лишилось нам на гнів,
Та вітер з сонця вів
Нас до хатинки, де шамани,
До вігваму,
Де дітлахами
Дивились ми на спів
Народжуючих нас у муках і без сраму:
Без спаму тих нових життів
Не буде ворогів -
Самі задушимось свОїми слізьми
Й руками.
Якщо це Ми?
Бо мить весни
Породжує чомусь також і гнів.
У хлів
Зайшли Марії з немовлями:
Не розмовляли плями
На чолі
З смартфонами волхвів.
А чули тільки спів,
Який додому вів
#лозпоезії | 281 |
| 7 | От вчора було день народження Гоголя - і понаписували всякого різні люди. А я чомусь подумав, що якби Гоголь жив в наш час ввів сторінку в фейсбук - Миколу Васильовича постійно банили б, блокували, а то і знесли б сторінку, як мені, грішному, дві попередні. На Гоголя б писали постійні скарги за так звану мову вøpожнечі. Наприклад, з моєї улюбленої з його повістей «Іван Федорович Шпонька та його тітонька»: а проклятиє кãцапи єдят щі с тараканамі… | 319 |
| 8 | Щодо візиту Віктора, прости Господи, Орбана з молодесенькою донькою на дачу до Трампа в Мар-а-Лаго, чомусь згадалась історія про Угорщину і США, описана польським письменником угорського походження Кшиштофом Варгою (дозволю собі переказати у довільній форма). Друга світова війна. Угорщина оголошує війну Сполученим Штатам. Франклін Делано Рузвельт читає це в доповідній. Дивується, бо не знає навіть: а де та Угорщина взагалі? Питає секретаря, чи є у Вашінгтоні посольство і вимагає викликати посла.
-Що у вас за країна така? - цікавиться Рузвельт.
-Королівство, сер.
-Тобто у вас є король?
-Ні, нема.
«Шо воно за диво? - метикує президент США. -Королівство без короля…», відтак довідується:
-А хто ж у вас там править?
-Адмірал Горті.
-А! - зрозумів Рузвельт. - Ваш флот хоче напасти на наш?
-Ні, сер… - каже посол. - У нас немає флоту.
-Як?!!
-Бо немає виходу до моря. /Міклош Горті отримав звання адмірала в армії Австро-Угорщини ще в Першу світову війну, певний час був морським ад‘юнтом імператора Франца-Йосипа).
Рузвельт тойво… Ну розгубився. Задумався. Наче здогадався врешті! Задає нове питання:
-Тобто ваша країна має до нашої територіальні претензії?
-Аж ніяк ні, сер.
Тривале мовчання. Таку складну конструкцію навіть цілому Рузвельту було важко переварити. Нарешті він таки зрозумів і голосно каже:
-Я все зрозумів! Ви маєте територіальні претензіі до наших союзників, вірно ж?!!
-Пробачте, ні.
Президентові США вже аж заболіла голова. Судільні когнітивні дисонаси. Однак розмову треба продовжувати. Треба ж бодай щось зрозуміти.
-А до кого у вас є територіальні претензії, пане посол?
-До Румунії.
-Ви воюєте з Румунією?!
-Ні. Румунія - наш союзник у Третьому Рейху.
…Зараз вся світова політика така. | 459 |
| 9 |  Помутніння мозку в Мутті
Геть не зрозуміла суті
Як в кайдани грішми скуті
Ідіоти підзабуті
В голові все більше ртуті
Трутні кляті за зарплату
З крові й нервів снів померлих
Ще підійде до Орнелли
Сон поганий і розплата
Мозок скаче на батуті
В голові суцільна вата
Не врятує чай із м’яти
Плюне мертвослюнно путін
Кажуть фейк про Маріуполь
Менше з тим кремлівська сука
Посміхається над трупом
Своїм серцем з каламуті
#ЛозПоезії | 282 |
| 10 | Європа мовчала
І нам передАла
Два новИх одеяла -
Цілих два!
…Таки передаЛа.
І кров пливла
Біля причала,
І не зі зла
І без печалі
Потопла в мріях Шамбала
В огидному толеруванні швалі.
Європа засцяла,
Але не сечею,
Бо ще кров дітей є
Хоча уже мало -
Вже мало дітей є…
Європа мовчала?!..
Ну, чесно кажУчи, не зовсім:
…Пекельний лютий, весна холодна,
Несамовите літо - от і осінь.
Вона щось говорила, надсилала:
Занепокоєння, консерви, зброї краплю -
Так ніби я її не кваплю.
Зима така вже темно-світла, знову осінь.
І знову лютий незабутній
Вже третій (!) …як вона того (?) ну як (?)
Скажімо так: завзята й адекватна,
Але не зовсім, геть не зовсім.
«Європа мовчала» -
Писав іще Олесь.
Змінилось щось там десь?
Звичайно!
Купили менше русогазу
І чаю із Китаю.
Сказала Європа:
«Ми ж разом!» -
Сказала, як жопа холопа -
Так завше чомусь вже давно
«Говорить» Європа, зате не мовчить -
Щось пИздить…
І поки Москва бикувала
І ціни на нафту для них диктувала -
Європа мичала:
Безвольна корова теляток на розстріл
Покірно вела.
Мичала? Авжеж!
Мовчала? Не зовсім -
«Бо нам, пробачайте, самим тяжко теж».
Мовчала все більше Європа -
Шляхом чорноторопа
Йшла в рабську норУ,
З якої не вилізти. Й гру
Затівала, немов засівала:
Віддайте себе, наче ядерну зброю,
Ми скажемо «дякую» ще й «я з тобою»,
Вмирайте, Герої -
Ви краще за нас,
А нам - рускій газ,
Ще нафту, чайковських, балєт…
Ой! А що і до нас прийде теж
Ота смерть?
Так, авжеж.
#ЛозПоезії | 315 |
| 11 | Як зношується одяг
Злазить шкіра
Відмирає тіло:
До раю ще на цьому світі всі хотіли.
Не зношуюся тата шорти,
Вишиванка мами
І душа, відмита невимовними сльозами…
Ти завжли з нами!
Ти - шорти, візерунок-поцілунок й хліб
З когорти
Діб,
Які ми пам’ятаємо роками.
Допоки небо ще не склалось в орігамі
І Муракамі не сказав нам з вами
Те, що ми знали і самІ. Хоча були не сАмі
В Версалі
Теж лишилася чиясь любов й чийсь гріб
Наш генотип
Доповідає нам: хрін з нами!
Альтернатив
Лишилось нам на гнів,
Та вітер з сонця вів
Нас до хатинки де шамани
До вігваму,
Де дітлахами
Дивились ми на спів
Народжуючих нас у муках і без сраму:
Без спаму тих нових життів
Не буде ворогів -
Самі задушимось свОїми слізьми
Й руками.
Якщо це Ми?
Бо мить весни
Породжує чомусь також і гнів.
У хлів
зайшли Марії з немовлями:
Не розмовляли плями
На чолі
З смартфонами волхвів
А чули тільки спів,
Який додому вів.
#ЛозПоезії | 394 |
| 12 | Сьогодні день народження Василя Стуса.
Ярій, душе. Ярій, а не ридай.
У білій стужі СОНЦЕ УКРАЇНИ
...А ти шукай - червону тінь калини
на чорних водах - тінь її шукай,
де жменька нас. Малесенька шопта
лише для молитов і сподівання.
Усім нам смерть судилася зарання,
бо КАЛИНОВА КРОВ - така ж крута,
вона така ж терпка, як в наших жилах.
У сивій завірюсі голосінь
ці грона болю, що падуть в глибінь,
безсмертною бідою окошились...
Він міг отримати Нобелівську премію з літератури, але просто не дожив до неї, а посмертно її не дають...
Радянська влада настільки боялась його слова, що за передачу на волю зошита з віршами Василь Семенович був кинутий у камеру-одиночку.
Його вбили у таборі ВС-389/36-1 в Кучино у 1985 році. За офіційними даними причина смерті - зупинка серця. Більш реалістична версія - загибель 47-річного Стуса від удару карцерними нарами, цілком імовірно, зумисне підлаштовану наглядачами.
***
Прикметно, що після другого арешту у 1980 році адвокатом Стуса став Віктор Медведчук. Так, той самий Медведчук, який нині працює кумом Путіна і ненависником усього українського.
Але поводив себе радше не як адвокат, а як прокурор.
Якщо почитати, як такий адвокат "захищав" свого підзахисного Стуса - стає очевидним, що Медведчука завербували у КДБ ще до 1980 року.
Зі спогадів Євгена Сверстюка, який дружив із Василем Семеновичем: "Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката".
Маючи такого "захисника", Василь Семенович, зрештою, просто відмовився від нього і намагався сам здійснити свій захист. За це Стуса вивели із зали суду і вирок йому зачитали без нього.…
Але в серцях наших Стус живий досі:
Ми розминулися з життям.
Не тим, напевно, брались шляхом,
заприязнилися із жахом
під буряних віків виттям… | 342 |
| 13 |  ДУМА ПРО ІРИНУ ФАРІОН
Хоч і красива - це вже сила -
Та сила - завжли біль.
Вона того, звичайно, не просила.
Просто писала в пошуках нових зусиль.
Летить у спину той камінчик чергОвий -
Ірина звикла, тож не зникла.
І гострить ікла лівий неук Лісовий:
Ревуть всі посіпаки, мов собаки дикі.
Вона ішла по вулиці. Хтось підійшов позаду.
А в неї торба із книжками. Не боїться -
Нема потреби у порадах
Тій, яка - як слово - криця.
Збира на дрони у підрозділ -
Там, де зять воює.
Війна. Окоп. Морози.
Слова всі не коректні. Та не всує.
Їх всіх забудуть. Та вона
Залишиться в віках, як Україна.
Вона вже знає: все це не дарма,
Коли каміння їй кидають в спину.
#лозпоезії | 378 |
| 14 | РІЗДВО
Бо ця війна вже назавжди -
Бог нащось нас таких родив
Босх кров додав у дно води
І Боско* нас благословив
Із лоском йти на всі суди.
Вряди-годИ і уряд поряд молоди-х
Врятує нас - удар під дих!
Вражає жаром моржа крик:
Вражою кров’ю валить з ніг
З іржою - мовою бариг.
Як оберіг - дитячий сміх,
Як обеліск камінням стих,
Як одаліск-а без панчіх
Як одаровує усіх:
Із кров’ю мовби це горіх.
Бо було те, що вже нема.
Зима. Різдво. І вітер стих…
І вітер - сміх, бо ти не зміг.
Не встиг вернутись на поріг.
Не зліг, як сніг, та не дарма -
Двома шляхами до своїх.
Але не переміг свій гріх…
І знову сміх нас валить з ніг:
Бог нащось нас створив таких.
#ЛозПоезії | 352 |
| 15 | Ніби осінь, та - Зима:
Сльози, мандаринки і хурма.
Нема пітьми - пішла пітьма.
Найдовша ніч. Сонцестояння.
Світанок, як кохання, б‘є у дзвін.
Весна (повільніше усіх коханок) підіймається з колін
У найлітнішій в ці літа з країн,
Де квіти (прикро!) помирають ранні.
Таки зима. Сонливість. Моцний вітру свист.
Жнива. Сумні ми. Та тане лід - отож, є зміст.
Різдво із кров’ю - не я порушую цей піст.
З тобою заживають ранні рани, хоч і неохайно
#ЛозПоезії | 345 |
| 16 | У слабких є більше прав.
В сильних, правда, більше Волі -
Всякий має свою зброю:
Не завжди, яку шукав.
В сильних завжди глибші рани,
У слабких - холодні ноги.
В кожного важка дорога:
Всі на світі - ветерани.
Сильний плаче завжди кров’ю,
У слабких ще більше сліз.
Різні люди - різний віз.
Важко і мені з тобою | 472 |
| 17 |  От ви даремно наїзджаєте. Треба співчувати. Людина потребує негайної госпіталізації у психіатричну лікарню. Давно хворіє, а ніхто не лікує | 488 |
| 18 | Людям, які працюють в ППО - треба кланятись в ноги і за життя ставити пам’ятники. Уявіть, скільки могло б бути жертв цієї ночі і ранку, якби ці дивовижні люди не вміли робити дива. Дякуємо.
P.S. Свнсбки отак хотіли «привітати» нас із роковинами Голодомору, який влаштували їхні діди | 394 |
| 19 | Мусив зробити нову сторіночку. Це вже третя. Бог любить Трійцю. Я теж люблю. Може, тому і народився третього. Попередні дві - знесли(( інколи здається, що не існує ніякого Цукерберга, а є якійсь смердючий Іванов, який сидить в Мскві, п’є бояришнікъ і отако над добрими людьми знущається
https://www.facebook.com/profile.php?id=61553714344241 | 497 |
| 20 | Забувай холодні зорі
На дощі неактуальних алегорій,
Задувай електросвічі наче відчай -
Здобувай останній день життя на морі.
Чорний рай зустріне тЕбе в тиші,
Вітчим-край на крОві сіллю пише:
Відпускай, що скоро вітер - лепрозорій,
Дармограй вже не породить вірші.
Миколай вже не принЕсе подарунок,
Небокрай розкрає серце й шлунок.
Ти віддай все те, що не більше не колише -
Залишай лиш вище на могилі поцілунок. | 449 |
