HOSPITALLERS PARAMEDICS

Турнікети, серветки, голки, шини, ножиці — у такмеді немає другорядних позицій. Кожна з них стає критично важливою, коли екіпаж Госпітальєрів вирушає на евакуацію. Наші парамедики ніколи не знають заздалегідь, із чим зіткнуться. Масивна кровотеча, пробите легке, складний перелом — усе це може статися одночасно й вимагати миттєвої реакції та потрібного інструменту просто зараз. Повна аптечка — це система, у якій кожен елемент має свою роль. Саме тому ми збираємо кошти на турнікети, гемостатики, оклюзійні пов’язки, набори для відновлення дихання та інші необхідні розхідники. Один великий донат може закрити кілька критичних позицій. А багато невеликих внесків разом дозволяють системно поповнювати запаси у великих обсягах. Кожна гривня допомагає Госпітальєрам бути готовими до наступної евакуації та рятувати життя. Підтримати збір на забезпечення можна за прямим посиланням: https://send.monobank.ua/jar/3Xn7f9gHZu PayPal: donate@usukrainianactivists.org

Іноді найважливіше — просто знати, що ти не залишився сам. Патронатна служба «Госпітальєрів» підтримує поранених і травмованих членів батальйону, ветеранів, родини загиблих та сім’ї, які перебувають під патронатом. Ми допомагаємо з лікуванням і реабілітацією, психологічною підтримкою, ліками та необхідними речами, дбаємо про дітей та зберігаємо пам’ять про тих, кого втратили. Ваша підтримка допомагає продовжувати цю важливу роботу. Підтримати збір на Патронатну службу можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/7WK98RmX3t PayPal: donate@usukrainianactivists.org

Вчора для багатьох студентів почався новий навчальний рік. Для нашого побратима Віталія Гакала — теж мав би починатися. До повномасштабної він закінчив Кременецький медичний коледж і працював фельдшером на швидкій. У 2022-му вступив до Тернопільського національного медичного університету імені Івана Горбачевського — на «Медицину». Коли почалося повномасштабне вторгнення, продовжив рятувати людей — тільки вже в інших умовах: Азовсталь, Часів Яр, Бахмут, Соледар, Лиманський напрямок. Тільки за один місяць на Лиманському напрямку він з екіпажем евакуював близько 200 поранених. Між ротаціями повертався до навчання. Хотів стати травматологом. У жовтні 2025-го приєднався до 67-ї окремої механізованої бригади. 26 липня 2026 року серце Віталія зупинилося під час виконання бойового завдання на Дніпропетровському напрямку. Йому було 24. До 25-річчя лишалося менше двох тижнів. Я запам’ятала Віталія не за якимось геройським епізодом, а за його вдумливою вдачею і звичкою доколупуватися в усьому до суті. Навіть після важких евакуацій він знаходив час щось почитати чи повторити конспект. Він дуже багато вчився. Настільки багато, що ще у 2023-му побратими дали йому позивний — Професор. Віталій не встиг закінчити університет. Не встиг стати лікарем, яким планував бути. Після загибелі Тернопільська міська рада присвоїла Віталію звання Почесного громадянина міста Тернополя. Але цього недостатньо. Родина і увесь наш батальйон «Госпітальєри» просимо підписати петицію про присвоєння Віталію Гакалу звання Героя України посмертно. Витратьте хвилину на підпис — і людина, яка все життя рятувала інших, отримає визнання своєї жертовності від країни, за яку віддала життя. https://petition.president.gov.ua/petition/269332

Масивна кровотеча може забрати життя за лічені хвилини. Кровотеча з кінцівок — одна з головних причин смертності на полі бою. У таких ситуаціях турнікет допомагає швидко зупинити критичну кровотечу та виграти дорогоцінний час до подальшої допомоги. Під час одного виїзду парамедики можуть працювати одразу з кількома пораненими. Наші екіпажі рідко знають, скількох поранених доведеться стабілізувати одночасно — тому турнікетів має бути достатньо для кожного, хто їх потребуватиме. Допоможіть нам поповнити запаси тактичної медицини. Бо якісне спорядження в потрібний момент — це можливість урятувати життя. Підтримати збір на забезпечення⬇️ Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/8JaPZqXC4B PayPal: donate@usukrainianactivists.org

https://nedopysani.org.ua/ Авторами проєкту памʼяті людей літератури є ветеранка, поетка, громадська діячка та парамедикиня добровольчого медичного батальйону "Госпітальєри" Олена Герасим'юк і військовий, волонтер, письменник та перекладач Євген Лір.

Від імені всього батальйону «Госпітальєри» щиро дякуємо за підтримку, небайдужість та вагомий внесок — «Спільна справа» - Благодійному Фонду Сергія Березенка Завдяки вашій допомозі ми можемо продовжувати виконувати найважливішу місію — рятувати життя українських захисників і захисниць та надавати їм необхідну медичну допомогу. У час, коли кожен день випробовує нас на міцність, особливо цінною є підтримка тих, хто поруч і готовий діяти. Ваша допомога — це не просто ресурси. Це врятовані життя, можливість нашим парамедикам бути там, де вони найбільш потрібні, і ще один крок до нашої спільної перемоги. Дякуємо за довіру, партнерство та спільну справу. Заради кожного життя.

Запрошуємо на прощання із Євою Ройтер — нашою парамедикинею. Чин прощання відбудеться 2 вересня у Києві. О 12:00 — служба відспівування у Михайлівському Золотоверхому соборі (вулиця Трьохсвятительська) О 13:30 — вшанування пам’яті її життя, служби та внеску в захист України на Майдані Незалежності. О 15:00 — прощання та поховання на Берковецькому кладовищі(біля Алеї Героїв, вулиця Стеценка, 18). Усіх, хто знав її, запрошуємо на останню зустріч. Усі, хто не знав цю неймовірну людину, прийдіть почути, як багато вона встигла зробити добра для людей та країни за свої 25 років. Родина просить приходити у вишиванках та приносити квіти, які асоціюються у вас із Євою, а також м’які іграшки та прапори України. Єва здійснювала евакуацію поранених воїнів із найгарячіших точок фронту та працювала на стабілізаційних пунктах, консультувала військових. Чергувала у складі медичних екіпажів під час ворожих атак на Київ. Під час нічного виїзду 01.08.2026 року на місце прильоту задля допомоги пораненим медичний екіпаж, у складі якого була Єва Ройтер, потрапив під повторний удар. Єві було 25 років. До повномасштабної війни вона навчалася в академії мистецтв, займалася мистецтвознавством, працювала у геймдеві. У листопаді 2022 року приєдналася до нашого батальйону. З січня 2024 року до літа 2025 року Єва Ройтер працювала в роті ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК) 25-ї окремої повітрянодесантної бригади та сприяла створенню інженерного формування. Єва була діяльною, активною, до всього небайдужою і самовідданою дівчиною із загостреним відчуттям справедливості. Прийдіть віддати шану Єві! По бажанню родини допомога збирається на банку нашої патронатної служби, яка організовує всі поховання наших загиблих та померлих Героїв Збір на патронатну службу для забезпечення соціального захисту і всебічної підтримки добровольців та їх сімей. 🔗Посилання на збір: https://send.monobank.ua/jar/7XmvDNuz2e

Час минає, але пам’ять залишається. Щодня о 9:00 — хвилина тиші. Кілька митей, у яких ми згадуємо тих, кого вже немає поруч. А інколи пам’ять звучить інакше — у спільній дорозі, у зустрічах, у знайомих знаках і моментах, які повертають до тих, кого пам’ятаємо. Таким став і наш автопробіг пам’яті Госпітальєрів — спільний шлях, що став нагадуванням про тих, хто віддав найдорожче, щоб рятувати інших. Про їхню відданість і найвищу ціну, яку вони заплатили. 29 серпня — день, коли особливо важливо згадати тих, хто віддав своє життя за Україну. Пам’ятаємо кожного. Назавжди.

За кожною нагородою — вчинок. У День Незалежності України Госпітальєрів відзначили нагородами за їхню відданість, витримку та внесок у збереження життя. Цього дня були вручені медалі «За збережене життя» та «За поранення», орден «За бездоганну службу», Подяка Голови Верховної Ради України та орден «Лицарський Хрест» УДА. За кожною нагородою — непрості рішення, важка робота, врятовані життя і люди, які щодня роблять усе можливе, щоб інші могли повернутися додому. Пишаємося кожним і кожною, хто отримав ці відзнаки. Вітаємо та дякуємо за вашу витримку та відданість. Слава Україні!

День Незалежності для українців — не просто дата в календарі. Для нас Незалежність — це свобода обирати власний шлях, жити на своїй землі й самим вирішувати, якою буде Україна. Саме тому ми продовжуємо працювати Заради кожного життя — щоб допомагати тим, хто цього потребує. Пам’ятати тих, хто віддав за Україну своє життя, і робити свій внесок у її майбутнє. Тризуб — один із символів, у якому зібрана наша історія. Він пройшов крізь століття й сьогодні залишається знаком незалежної України. Ця карусель — нагадування про те, що історію України творили, творять і продовжують творити звичайні люди. Ми хочемо бачити Україну сильною, вільною та здатною захистити себе. З Днем Незалежності, Україно!🇺🇦

Наші кольори — синьо-жовті. Мирне блакитне небо, під яким літають птахи. Пшеничні поля, якими без страху біжать діти у кожному куточку України. Вітер колише стигле колосся, сонце сходить над полями, а в повітрі — запах свіжої трави й теплого літа. Міста й вулиці, де спокійно. Рідні чекають одне одного додому на вечерю, а не рахують дні до зустрічі. Дороги, якими їдуть у гості. Потяги, що везуть додому. Площі, де збираються на свята. Нехай наш прапор буде символом того, за що ми боремося сьогодні і того, про що мріємо. Того, що обов’язково буде. Бо за синім і жовтим — наше майбутнє. Слава Україні!🇺🇦

💊Командирка «Госпітальєрів» — Яна Зінкевич: Три роки без полковника Сергія Ільницького "Сокола". Один із найпотужніших офіцерів нашого часу. Командир, який не ховався за посадою, а з 2014 перебував на фронті. Людина, яка завжди була на рівні зі звичайним солдатом, підставляючи плече підтримки. Він добився того, щоб нас, перших добровольців, прийняли у вищі навчальні заклади і дали суттєву військову освіту. Він виховував офіцерів, бо розумів важливість ефективного командування для Перемоги Сокіл запам'ятався тим, що поважав особовий склад і не дозволяв зневаги до молодших. Завжди вимогливий, але завжди справедливий. Він загинув як Герой, не відступивши ні на крок. І залишив нам вічний обов’язок тримати стрій. Тому зараз я пишу про нього, щоб люди знали і пам'ятали його, бачити обличчя і знали: такий Герой був, він жив серед нас, він загинув за нас, але місія його незнищенна. Вічна слава, друже Соколе Памʼятаємо! Оксано Ільницька, мої співчуття і підтримка Вам.

🇱🇹🇺🇦 LŠS paramos Ukrainai grupė (Спілка стрільців Литви) підтримує наш батальйон від початку повномасштабного вторгнення. За кожною коробкою та палетою стоять конкретні люди, їхній час, відповідальність і небайдужість, а часом — навіть кумедні листування через онлайн-перекладач, але зміст завжди зрозумілий❤️‍ Дякуємо, друзі, за довіру, за постійну підтримку і за те, що допомагаєте нам робити нашу роботу – рятувати життя. Цього разу до нас приїхала велика партія допомоги від самої Спілки стрільців Литви та кількох литовських бізнесів. Сухі супи та каші швидкого приготування від «Maxima LT» Під час ротацій далеко не завжди є можливість нормально готувати їжу. А налити в чашку окріп і за кілька хвилин отримати гарячий, смачний і поживний суп – це дуже конкретна підтримка сил наших парамедиків, які потім ці сили віддають на порятунок поранених. Побутова хімія від «Manjana» Війна – не найкраще місце для стерильності, та й саме поняття «побут» тут досить умовне. Але щойно з’являється можливість – миємо, чистимо, перемо... Дякуємо за засоби, які допомагають підтримувати порядок там, де це можливо. Інструменти від «Ermitažas» Війна постійно потребує щось ремонтувати й відновлювати: автомобілі, будівлі, житло, обладнання. Гарний інструмент економить не лише сили, а й дорогоцінний час. Медичні костюми від профспілки медсестер клініки «Santaros klinikų slaugos darbuotojų profesinė sąjunga» Госпітальєри не тільки евакуюють поранених. Парамедики також працюють у госпіталях і на стабілізаційних пунктах. Тепер ми маємо форму і для цих завдань. Велика подяка кожному, хто був причетний до цієї допомоги!

Як проходить кількатижнева ротація та що відбувається всередині евакуаційного екіпажу? Як ця робота змінює їх особисто та як вдається розподіляти сили? У цьому відео Госпітальєри Руся та Шум відповідають на ці та інші запитання й розповідають про свій досвід. Говоримо про «Австрійку» — евакуаційний автобус для дальньої евакуації поранених, а також про роботу екіпажів, які евакуюють поранених від лінії бойового зіткнення до найближчої точки передачі для подальшої медичної допомоги. Цю розмову створено за підтримки «Gemini»❤️‍🩹 Дякуємо нашим партнерам — «Gemini» за можливість розповісти більше про роботу Госпітальєрів та за постійну підтримку наших екіпажів. Від вересня 2025 року Gemini здійснили вже 9 поставок допомоги для Госпітальєрів: передали 90 упаковок дріп-кави, 135 упаковок чаю та 162 кг зернової кави. Рятуйте поранених разом із нами — підтримайте роботу Госпітальєрів! https://youtu.be/uDAPPb7FDtU

Обирай курс у своєму місті👍🏻 Розклад на вересень🫱🏼‍🫲🏽 Курс «Базова підтримка життя» 📍Київ: 6, 13 вересня 📍Харків: 6, 19 вересня 📍Дніпро: 13 вересня 8 год / 1750 грн https://forms.gle/twrEqoApMKiPjyTQ9 Курс «Зупинка кровотечі» (Stop the bleed) 📍Київ: 12, 20, 27 вересня 📍Дніпро: 23 серпня / 12, 27 вересня 📍Харків: 5, 20 вересня 4,5 год / 1500 грн https://forms.gle/Fy8UQ4QSCnsiUUXs9 Курс «Перша допомога при травмі» 📍Київ: 15 серпня 📍Харків: 15 серпня 8 год / 1750 грн https://forms.gle/JfdfXPaRyK1Q6Chh9 Тактична медицина: Базовий рівень TCCC ASM Курс для військових і тих, хто готує себе до бойових дій. Ви навчитесь алгоритму дій при пораненнях в бойових умовах. ASM 1 день: 📍Дніпро: 26 вересня 📍Харків: 23 серпня 8 год / 2200 грн (+220 грн за сертифікат NAEMT — опційно) https://forms.gle/Le8AKdx6fUprL2sj6 Курс TCCC CLS (5 днів) 📍Київ: 26-30 серпня / 26-30 вересня Теорія, демонстрації й базові навички на кожному етапі алгоритму MARCH. Без великих фізичних навантажень. 5 днів / 10 000 грн (+420 грн за сертифікат NAEMT — опційно) https://forms.gle/XjcohBXF91kxjvUi9 Вишкіл бойового медика (TCCC CMC) 📍Київ: 7-19 вересня 13 діб / 20 000 грн https://forms.gle/kDhY9Pf7Z51jVG2h7

У темні часи світло тримають люди. Іванка «Сімка» Лемешко — медикиня-доброволиця «Госпітальєрів» та амбасадорка 5:59. Вона знає, як багато може важити одна допомога, один шанс, одна людина, яка вчасно опинилася поруч. Саме тому нам було важливо, щоб 5:59 мала не лише історію, а й конкретну дію. Це благодійна прикраса. З кожного її продажу ми нараховуємо нараховуємо 1000 грн на користь благодійного фонду «Госпітальєри « 5:59 — про світло, яке продовжується завдяки людям.

З січня 2024 року до літа 2025 року Єва Ройтер працювала в роті ударних безпілотних авіаційних комплексів (РУБпАК) 25-ї окремої повітрянодесантної бригади та сприяла створенню інженерного формування. Єво, честь! https://fakty.com.ua/ua/ukraine/20260817-vid-mystetstvoznavstva-do-droniv-zagynula-paramedykynya-i-volonterka-yeva-rojter/

Павлоград останнім часом потерпає від російських ударів. Коли атакували складські приміщення «Нової пошти» та «Укрпошти», наші парамедики евакуювали одного чоловіка, який потребував медичної допомоги. А вже вчора навіть тривога не встигла спрацювати, як ворог вдарив по місту. Наші парамедики зреагували миттєво: швидко з’ясували локацію й одразу виїхали на допомогу. Разом із ДСНС вони відшукали та евакуювали пораненого бійця. Він вже під наглядом лікарів. Наше завдання стабілізувати поранених, забрати з небезпечного місця і якнайшвидше довезти до лікарні. Що робити в першу чергу? Як діяти, щоб допомогти пораненому і не нашкодити? Пройди курс у Госпітальєри УДА Навчальний центр Задонатити госпітальєрам на такмед можна за посиланням: https://send.monobank.ua/jar/AUoFLvEyRF

Сьогодні другі роковини загибелі Саші Мулькевич, нашої посестри «Майк». Тендітна дівчина зростом 155 сантиметрів, яка в університеті грала в баскетбол, а на війні впевнено ганяла важкі «Дефендери» з Норвегії. Ще до війни Саша багато допомагала іншим. Опікувалася підопічними фонду «Starenki», розвантажувала важкі пакунки, а вдома на балконі виходжувала поранених ворон і голубів. Коли через малу вагу її не хотіли допускати до донорства, Саша знайшла свій спосіб вирішити проблему. Чіпляла під штани фітнес-обважнювачі, ставала на терези й нарешті отримувала ту саму цифру, яка дозволяла здати кров. На фронт вона принесла із собою цю звичку — бути корисною. В нашому батальйоні Саша очолила екіпаж «Чебурашка». Вона могла бути дуже вимогливою командиркою, але водночас знала, кому після важкого виїзду треба дати виплакатися, а кому — принести чай. Вона стежила за всім: за машиною, спорядженням, роботою екіпажу і навіть за тим, чи в усіх сухі шкарпетки. Для своєї парамедикині «Інтерн» привозила книги. На стабілізаційному пункті могла поставити комусь горнятко гарячого чаю після важкого евакуаційного виїзду. А могла варити каву в турці на буржуйці посеред Серебрянського лісу або готувати бутерброди з сиром брі. Бо мала таке переконання, що на роботу не можна йти голодним. Одного разу «Майк» добряче насварила військового, який перезарядив автомат просто в салоні машини. Вона знала, що цей звук може оглушити медика поруч і вибити його з роботи. 14 серпня ворожий дрон влучив в нашу евакуаційну автівку в селищі Білий Колодязь на Харківщині. «Майк» загинула в останній день ротації. Згодом стало відомо, що Саша підготувала посмертний лист. «Навколо бите скло, але йдіть по моїх слідах». Сьогодні ми знову згадуємо про ці сліди. Про тендітну дівчину, яка допомагала стареньким, рятувала птахів, здавала кров, возила поранених і стежила, щоб у її людей були теплі шкарпетки. Про дивовижну людину, яку ми мали за честь називати своєю посестрою. Честь, «Майк»!