Трохи про приватне право🧐

📚📖 На веб-сайті Українського національного офісу інтелектуальної власності та інновацій опубліковано неофіційний переклад цікавого кейсу суду ЄС «HUP Uslugi Polska sp. z o.o» (справа T‑248/05 від 24 вересня 2008 року) щодо оманливого характеру торговельних марок.

🧐Все забував написати. 📍Конструкція фраудаторності правочину (actio Pauliana) важлива й небхідна в сучасному обороті, оскільки дозволяє повернути активи боржника з метою звернення на них стягнення. 📚Для кращого розуміння рівня розвитку національної судової практики іноземними правниками та індексації в пошуку українських судових рішень зроблено переклад англійською Огляду судової практики Верховного Суду щодо оспорювання фраудаторних правочинів (правочинів, вчинених боржником на шкоду кредитору) у цивільних спорах.

🇺🇸В США актори предʼявили колективний позов до компанії, що розробляє моделі штучного інтелекту за неправомірне використання голосів. 🖌️В позові стверджується, що компанія без дозволу використовувала голоси акторів для створення синтетичного вокалу під час мільйонів озвучувань.

♻️Трохи про вручення апеляційної скарги іншій стороні Постанова КЦС від 23.05.2024 в справі № 619/4644/18 📗Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). 📘Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу, що принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. 📒Наприклад, Європейський суд з прав людини зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було поінформовано про цей факт. Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, inter alia, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свою позицію щодо кожного документа в матеріалах справи. Тому на національні суди може покладатися обов’язок з’ясувати, чи були судові повістки або інші документи завчасно отримані сторонами, та, у разі потреби, зафіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні (KHARCHENKO v. UKRAINE, № 37666/13, § 6, 7, ЄСПЛ, від 03 жовтня 2019 року). ‼️Касаційний суд неодноразово звертав увагу, що кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною, у тому числі із апеляційною скаргою іншої сторони, та надати власні зауваження з цього приводу. Суд апеляційної інстанції, розглянувши апеляційну скаргу однієї із сторін та не встановивши, чи була вона вручена іншій стороні та чи була вона повідомлена про апеляційну скаргу будь-яким іншим чином, позбавляє таку сторону можливості надати зауваження щодо поданої у її справі апеляційної скарги та не виконує свого зобов’язання стосовно дотримання закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу рівності сторін (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 серпня 2020 року в справі № 363/2990/17 (провадження № 61-46607св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року у справі № 761/38886/19 (провадження № 61-3263св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року у справі № 592/3977/16-ц (провадження № 61-8002св20), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2022 року в справі № 757/34078/14 (провадження № 61-9895св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 344/18282/19 (провадження № 61-1141св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 вересня 2023 року в справі № 343/136/21 (провадження № 61-8864св22)).

ℹ️📚Цікаву статтю написала Інна Валентинівна про «Про спірність правової природи договору, факту його укладеності або чинності»

♻️Трохи про спільну часткову власність та оскарження рішення суду неучасником справи (спадкоємцем-співвласника) (закінчення) Постанова КЦС від 23.05.2024 в справі № 472/1176/19 ‼️Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна. Позов про визнання права на частку в праві спільної часткової власності не є вимогою про поділ майна в натурі. Тому при визнанні права на частку не здійснюється вказівка які саме об`єкти в натурі відповідають частці в праві спільної часткової власності (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 вересня 2020 року в справі № 344/5437/17 (провадження № 61-124св20)). ✅Законодавець в главі 26 ЦК України передбачає, зокрема, механізми припинення права на частку в праві спільної часткової власності чи припинення правового режиму спільної часткової власності, здійснення права на частку в праві спільної часткової власності (статті 364, 365, 367 ЦК України). ⛔️На рівні ЦК України законодавець не передбачив такої конструкції як визнання права власності на об’єкт, який належить на праві спільної часткової власності декільком співвласникам, спадкоємцем одного із співвласників, що зумовлює припинення правового режиму спільної часткової власності для інших співвласників. ❎Визнання права власності як приватно-правова категорія покликана забезпечити визначеність в приватних відносинах, захист прав та інтересів. Натомість ініціювання спору про визнання права власності не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Визнання права власності на об’єкт, який належить на праві спільної часткової власності декільком співвласникам, тільки за спадкоємцем одного із співвласників по суті використовується для позбавлення права на частку в праві спільної часткової власності інших співвласників чи їх спадкоємців. Очевидно, що в такому разі відбувається використання конструкції визнання права власності не для захисту прав та інтересів і судове рішення стосується прав та/або інтересів інших співвласників чи їх спадкоємців.

♻️Трохи про спільну часткову власність та оскарження рішення суду неучасником справи (спадкоємцем-співвласника) (початок) Постанова КЦС від 23.05.2024 в справі № 472/1176/19 ❗️За загальним правилом при множинності суб’єктів виникає (набувається) спільна часткова власність (частина четверта статті 355 ЦК України). Тобто, якщо декілька суб’єктів набувають річ в спільну власність, то вважається, що вони набули таку річ на правовому режимі спільної часткової власності. Натомість встановлення правового режиму спільної сумісної власності може бути передбачено в договорі або нормі закону. 🔎Необхідно підкреслити, що по суті аналогічні правила були закріплені й в ЦК УРСР 1963 року. Касаційний суд вже зауважував, що загальним правилом, під час чинності ЦК УРСР 1963 року, було виникнення (набуття) права спільної часткової власності на відповідний об`єкт. Тобто, презюмувалося, що навіть за відсутності вказівки у відповідній підставі (акті, договорі і т. д.) виникає (набувається) право спільної власності, при цьому частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними. Інше правило про розмір часток учасники спільної часткової власності могли передбачити в договорі або ж законодавець в нормі закону. Натомість право спільної сумісної власності виникало (набувалося) лише у випадках, прямо передбачених законом або договором (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 січня 2024 року у справі № 760/2920/21 (провадження № 61-14464св23)). 📍Спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки, існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок - один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок - два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному з співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 463/13099/21 (провадження № 61-11609сво23)). 📌Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку у спільному майні однією суттєвою ознакою - у разі поділу майна право спільної часткової власності на нього припиняється (див.: постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/6275/16-ц (провадження № 61-42813св18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 707/2516/18 (провадження № 61-5919сво22)).

📚📖 На вебсайті Council of Europe опубліковано Бюлетень: Верховенство права. Права людини, № 4, який містить: 1️⃣огляд практики Європейського суду з прав людини у справах проти України за період 01.10.2023 – 01.01.2024; 2️⃣огляд практики Європейського суду з прав людини у справах проти інших держав за період 01.10.2023 – 01.01.2024; 3️⃣рішення Європейського суду з прав людини; 4️⃣окремі питання функціонування європейської системи захисту прав людини.

♻️Суддя Василь Крат у доповіді «Аналіз судової практики щодо орендних правовідносин в аграрному секторі» звернув увагу на постанову Об’єднаної палати КЦС ВС від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 щодо визнання відсутнім права оренди. Зокрема, ОП КЦС ВС звернула увагу на добру совість, вказала, що можна говорити про врахування доброї совісті, яка зцілює непідписаний договір (коли орендар користувався земельною ділянкою і сплачував орендну плату), але за належного способу захисту. «Принцип доброї совісті пронизує все, у тому числі сферу, яка дотична до оренди», – сказав Василь Крат. 🔎Доповідач проаналізував постанову КЦС ВС від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20, яка стосується різниці між оплатним договором найму та договором позички. Суд зробив висновок, що якщо вчинений між сторонами договір, який передбачає користування житлом, є безоплатним, то він має кваліфікуватися як договір позички (гл. 60 ЦК України), а не найму (гл. 58 ЦК України) чи найму житла (гл. 59 ЦК України). Василь Крат наголосив, що ключовою відмінністю між договором найму й договором оренди є те, що останній завжди оплатний. Дуже часто буває, що в договорі оренди не визначений розмір орендної плати. В таких випадках діє інструментарій ст. 762 ЦК України, яка містить механізм визначення цієї плати. Навіть якщо сторони не визначили відповідний розмір – це не «знищує» договір. 📗У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17 КЦС ВС зробив висновки щодо «конкуренції» примірників договору. В одному примірнику був указаний строк оренди 3 роки, а в іншому – 25 років. Касаційний суд зазначив, що в цій справі найбільш розумним є висновок, що сторони не домовилися щодо строку оренди й з урахуванням ч. 2 ст. 763 ЦК України договори оренди укладені на невизначений строк. 📙Також Василь Крат проаналізував постанови КЦС ВС: від 23 листопада 2023 року у справі № 685/547/23, у якій зроблено висновок, що п. 27 розд. Х «Перехідні положення» ЗК України (щодо особливостей регулювання земельних відносин під час дії воєнного стану) має зворотну дію в часі та повинен застосовуватися із 24 лютого 2022 року; від 12 травня 2022 року у справі № 756/15123/18, у якій зазначено, що за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір, його сторони можуть регулювати застосування у своїх відносинах юридично значущих повідомлень (зокрема, визначати порядок надсилання і момент, коли повідомлення вважатиметься отриманим); від 18 травня 2022 року у справі № 613/1436/17, у якій зауважено, що в разі наявності відповідних правил у договорі саме за їх допомогою має вирішуватися «конкуренція» примірників договору стосовно тих чи інших умов; від 22 вересня 2021 року у справі № 207/3254/18, яка стосується можливості розподілення ризиків у договорі та ін. 📚Крім того, на прикладі цікавого кейсу, який розглядав Касаційний суд Франції, стосовно того, чи може бути абстрактна попередня згода орендодавця на передання орендарем права оренди, суддя акцентував на конструкції ненаписаних умов. Відповідно до ст. L. 411-38 Кодексу сільського та морського рибальства Франції орендар може передати свої права оренди неторговельній сільськогосподарській компанії або групі власників чи фермерів лише за особистої згоди орендодавця та без шкоди для права останнього на зворотне володіння. Ці положення є питаннями публічного порядку. Згідно зі ст. L. 415-12 вказаного Кодексу будь-яке положення договору оренди, що обмежує права, передбачені розд. 1 цього Кодексу, вважається ненаписаним. 📌Натомість в українському правопорядку ці питання не віднесено до публічного порядку й не передбачено конструкції ненаписаних умов.

24 травня 2024 року відбулася наукова-практична конференція «Проблеми цивільного права та процесу» на честь 99-ї річниці від дня народження видатного вітчизняного вченого у сфері цивільного права, професора, доктора юридичних наук, лауреата Державної премії Української РСР, заслуженого юриста України Олександра Анатолійовича Пушкіна. Ділимось записов виступу Інни Валентинівни Спасибо-Фатєєвої під час конференції 👇 https://www.youtube.com/watch?v=8RYaW35tBMc