Ostap Drozdov

У країні, де квадратне катають, а кругле носять, доволі важко заходять такі інтерв’ю, яке дав генерал-майор Скібіцький. А якщо вдуматися, то за 2 роки ВПЕРШЕ з уст високопосадовця пролунав тверезий, чіткий, адекватний, без рюшечок-віньєточок аналіз війни, її перебігу й паскудних перспектив. Це вселяє надію, що у владних кабінетах уже сталася переключка на тверезість. Для них гаряча точка вже давно стала теплим місцем. Але від дійсності не втекти. Бо й суспільство, зумисне введене в оману через штучно нав’язані нереалістичні бачення війни, все більше схиляється до тверезої візії, і це добре. Мій сьогоднішній відеоблог – про те, які «дискурси без прикрас» запроваджує таке ж без прикрас інтерв’ю генерала-майора. 👇 https://www.youtube.com/watch?v=5dWWif5H38o

Такі хороші, такі правильні, такі справедливі, такі істинні, такі слушні були ці статті Конституції. Пом’янемо їх. Помовчімо в траурній скорботі. Хай спочивають у мирі. Стаття 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Стаття 22. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Стаття 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання… Стаття 25. Громадянин України не може бути вигнаний за межі України або виданий іншій державі. Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами. Стаття 33. Кожному гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання. Громадянин не може бути позбавлений права в будь-який час повернутися в Україну. Сотвори сим та багатьом іншим статтям Конституції вічную пам'ять. Все менше й менше правди стає в розмовах - і все більше її ховається в мовчанні.

З якогось неписаного дива наші зеленоиндики вважають себе асами масової комунікації. Стократ дивно чути таке від влади, яка катастрофічно провалила яксамраз комунікацію в усіх чутливих для суспільтва темах. Якби вони вчились так, як треба – то знали б ази комунікативістики. А вони зрозумілі навіть початківцям. Комунікація – це процес порозуміння. Без пошуку порозуміння з адресатом комунікативного потоку (народом) комунікація перетворюється в одностороннє глухе повідомлення. Наші «аси» походять із гопото-дворової субкультури, в якій основний фокус іде на те, наскільки голосно й нахраписто діє комунікатор. Відтак влада дворової гопоти успіх своєї комунікації вимірює тим, наскільки помітно їх видно й наскільки гучно їх чутно. Їхня «комунікація» - це змагання в силі голосу й брутальності подачі. Тоді як ефективність справжньої комунікації – в тому, аби адресат почув, засвоїв і правильно сприйняв донесене йому. Не прокричане, а донесене. Наші «аси» детально повторюють той сам принцип, який застосовує ворог щодо свого власного народу: одностороннє повідомлення без жодного натяку на діялог і взаємодію. Що на практиці означає застосування інформаційної зброї проти своїх же громадян. Це не просто за межами прийнятного. Це псевдокомунікаційний путінізм.

Хто хоче все й одразу – отримує нічого й регулярно. Так і з Перемогою. Не переосмисливши, не розклавши це поняття на різні рівні, не розбивши його в часі й просторі на дистанції й фрагменти – країна приречена впасти в бездонну ямегу нездійсненності. Годжуся з тими військовими, які пропонують приблизно таку квартину: Тактичний рівень – це зупинка ворога там, де вдасться. Щоби могти перейти на наступний рівень, треба зупинити воєнну ходу. Тоді стане можливим відновлення ушкодженої інфраструктури, нарощування резервів, латання підірваних сил та й просто збереження держави й нації. Оперативний рівень – це політико-економічне перетворення надкушеної країни в функціональну європейську демократію з членством в ЄС, каскадом реформ, відставкою мародерів через вибори, розблокуванням прав і свобод. Стратегічний рівень – це НАТО і настання сталого миру, в якому деокупація суверенних територій здійснюється вже не військовим шляхом, а шляхом доведення ворога до колапсу, як це було з СССР, за участю світових країн-лідерів.

Сьогодні 555 років відзначає Нікколо Макіявеллі. Ще з університетської лави його завжди подавали як адвоката безпринципної політики, і це ще більше загострювало мою увагу до демонізованого мислителя, який усього-навсього чесно схопив саму суть владарювання над людьми й описав її. Підбірка цитат Макіявеллі, в яких я нічого аморального не бачу. • Війна солодка тому, хто її не скуштував. • Хто хоче жити в мирі, той повинен готуватись до війни. • Та війна справедлива, яка необхідна, і та зброя священна, на яку єдина надія. • Війни починають, коли хочуть, але завершують, коли можуть. • Ніколи ніщо велике не досягалося без небезпеки. • Вбивством, зрадою, віроломством, жорстокістю можна здобути владу, але не славу. • За мале зло людина може відімстити. А за велике – не може. Отже, треба завдавати такого зла, аби не боятися помсти. • Кожен бачить, яким ти видаєшся. Мало хто відчуває, яким ти є. • Люди завжди погані, поки їх не змусить до добра необхідність. • Люди мстять або зі страху, або з ненависті. • Не будуй скромні плани - вони не здатні хвилювати душу. • У переможця багато друзів, і лише в переможеного вони справжні. • Є три різновиди людей: які бачать; які бачать, коли їм показують; які не бачать. • Не можна вірити тому, що ти бачиш у спокійний час. • Щастя – це коли тебе розуміють. • Ціль виправдовує засоби. • Добро приїдається.

Національний паразитарій виглядає так: 1,8 млн осіб – сумарна кількість чиновників (тих, хто працюють на державу) А саме: 160 тисяч – суто держслужбовці. 944 тисячі – чиновники в органах місцевої влади. 560 тисяч – працівники міністерств. 155 тисяч – працівники держагентств. 3 тисячі – працівники держінспекцій. Чиновництво – це супердорогі витрати для держави: 100 млрд – торік. 112 млрд – цьорогіч. Тобто: Населення скоротилося на кілька мільйонів, територія зменшилася на 20% – а чиновницька рать і витрати на її функціонування навпаки ростуть. При кількамільйонному скороченні споживачів послуг відбувається ріст і збільшення надавачів послуг. Теоретично: Укорочення чиновників на 50% дає державі 56 млрд. Це 1 млн дронів. Який умить переламав би хід війни, бо на одного оркооокупанта припало би по 2 безпілотники-камікадзе. Пропорція: Смертельний рій дронів дорівнює половині вартості чинного чиновницького корпусу. За одного битого 100 небитих дають. 👇 https://www.youtube.com/watch?v=PdJEGHxewQ0

Гаазький суд готовий видати ордер на арешт Беньяміна Нетаньяху – The Times. Іде мова про несиметричні дії ізраїльської армії в Секторі Газа. Ось відповідь, чому Україні не можна ратифіковувати Римський статут. Якраз тому, що першими до суду потягнуть наших солдат. Росія хутко знайде "правозахисників", які доведуть «звірства укронацистів». Міжнародний кримінальний суд буде завалений юридичним спамом російської недофедерації. Ворог наштампує сотні заяв про «злочини, вчинені ЗСУ». Всі вони будуть підкріплені паперовими «доказами» і «свідченнями» ряджених. Суд буде зобов’язаний розглядати кожен позов. Цьому не буде ні кінця ні краю. На міжнародному рівні розгорнеться мега-кампанія з позиціонування України як «співучасника воєнних злочинів» із вражаючою цифрою позовів, ксерених під копірку. Реальним буде ризик схвалення окремих позовів, оскільки будь-яке об’єктивне дослідження війни базується на визнанні обох сторін рівноцінними учасниками конфлікту. Окупант завжди маніпулював саме цим. Так званими «потерпілими від ЗСУ» неодмінно постануть громадяни України. Більшість деенерівських найманців, не кажучи про тамтешнє насєлєніє, – формально громадяни України. Цю казуїстику росія буде широко використовувати для тези про «громадянську війну». Не треба нам того.

Синдром Правильної Відповіді. Це коли респондент відповідає на запитання не так, як він насправді думає, а так, як було би правильно відповісти. Спрацьовує підтасовка власної позиції під суспільні очікування чи загальноприйняту думку. Респондент хоче подобатися своєю відповіддю, тому дає завідомо правильну відповідь, приховуючи власну справжню. Етики називають це свідомим лицемірством. Соціологи називають це соціяльно бажаною відповіддю. Я називаю це Синдромом Правильної Відповіді. Синдром Правильної Відповіді – це: Чи вірите ви в перемогу? Чи підтримуєте ви нашу мету - кордони-1991? Чи очікуєте ви поразки ворога та його розвалу? Чи підтримуєте ви ЗСУ? Тощо. Ці та інші питання є настільки очевидні, що провокують Синдром Правильної Відповіді. Бо дати якусь іншу відповідь на наперед очевидне запитання – тяжко. А все залежить, як спитати. Можна спитати: «Чи потрібно боротися за Крим?» - і прозвучить єдиногласне так. А можна спитати: «Чи готові ви особисто загинути взамін за повернення Криму з 2 мільйонами паспортизованих москалів: так чи ні?». Можна спитати: «Чи потрібно реінтегровувати Донбас?» - і прогримить солідарне так. А можна спитати: «Чи дасьте ви відрізати дві свої ноги у війні за ордло, де вже 10 років процвітає махрова українофобія: так чи ні?». Завідомо правильні відповіді давати завжди легше. А от щирі…

Цей етер містить удосталь фактажу: - про броньованих «служителів держави» та їхню кількість - про сучасний стан національної паразитології - про те, скільки мільярдів з’їдає держапарат - про те, скільки це в еквіваленті до потреб війни - про постійний ріст чиновницької карциноми при зменшенні і населення, і територій - про фінансовий рай Антимонопольного Комітету і Рахункової палати 👉 https://www.youtube.com/watch?v=PdJEGHxewQ0

Обрали голограму в 2019 – то, звиняйте, якось уже переживуть появу речниці МЗС Вікторії Ші. Це ж цілковито відповідає самому духові влади. Це ж бо влада аватарок, влада голограм, влада нікнеймів, влада smm-технологій, влада віртуалу, влада відео, влада роликів, влада цифри, влада піяр-прийомів, влада симулякрів. Вікторія Ші – органічний квіт цієї влади, яка ще більше стає симулякром. Ця метаморфоза припадає на покоління візуалонаркоманів, а візуалонаркомани – найгірша з можливих генерацій. У них повністю атрофовані текстуальні навики. Це читачі заголовків, бажано смажених і заманушних. Розглядачі картинок і зображень. Вони – гірші з гірших практиків кліпового мислення, де сенс живе 3 секунди, а каскад швидких кадрів створює ілюзію динаміки. І тоді відмирає здатність засвоювати щось вдумливе й лонгрідне. Покоління голограм. Покоління фейко-особистостей, де найбільше цінується не глибина, а вдавана доступність. Покоління Нулів. Покоління Відсутностей. Покоління Порожнечі, яка ретельно маскується за симулякрами: начебто популярності, начебто дотепності, начебто підтримки. Покоління деінтелектуалізованих пустоцвітів. Симулякр, за Бодріяром, - це дійсність, яка ретельно приховує той факт, що її нема. Цікаво виходить: держава на фронт гинути жене живих людей – а як із живими людьми розмовляти від імені держави, то це робитиме цифрова аватарка. Супер.