súile donna.

люди залишають сліди. коли я була у 8 класі, я піддивилась, як моя однокласниця пише літеру б. вона давно перестала писати її так, а я вже сім років не можу навчитися по-іншому. трохи раніше до того мене випадково штовхнув в трамваї #1 хлопець, а потім піймав за плече і вибачився. обличчя його я не памʼятаю, зате в моїй памʼяті відклався його брелок з динозаврами. після того вони почали мені подобатись. а ще мені було дуже одиноко і я відкрила для себе світ інтернету. пізніше він подарував мені друга сашу, улюбленим мультсеріалом якого був «по ту сторону огорожі». тепер я обожнюю його теж, і жаб з лягушками я теж почала любити через нього. звісно, це дрібниці. значно більше для мене зробили люди, через яких я почала любити себе, змінювати себе та добиватися своїх цілей. але деталі теж мають значення. і тому мені цікаво, для кого цією важливою деталлю стала я? в чиєму житті я залишила слід?

сила не в тілі, не в мʼязах, не в мускулах. вона криється глибше, де серце тремтить. стиснув зуби, вона, повна болю, не лусне: бо здатна на все, якщо закортить. сила не в честях, не в числах, не в титулах. вона в мозку ховає палаючу мить. свавільно бажання боротись не кинула, бо знає: за слабкість треба платить. вона не знаходиться в плині і в пошуках, знайшла вже вона свою вічну блакить. сидить в ній та й холить усмішки і тонкощі, і те, як не треба пусті сльози лить. вона подарує блакиті лиш радощі, що зцілюють душу, коли та болить. а потім приходить на сумнівів згарище, і нишком обійме в тривожності мить. бо сила не в думках нав'язливих сховищі — вона в його серці тихенько сидить. і в час, коли все буде никнути в пропащі, він більше ніколи назад не ступить. "сила не в тілі" присвячую а.

дощ за вікном лиє сумно. смурно. гуркоче тихо. мʼяко. лоскоче мої вуха своїми дощовими мʼякими ніжними поцілунками.

всіх вітаю! я таргетолог і працюю з приведенням клієнтів у різні бізнеси з facebook та instagram. якщо у вас є знайомі, які б хотіли залучити нову аудиторію в свій блог або отримати нових клієнтів в свій бізнес, ви можете надіслати їм це повідомлення 😊 що ви отримаєте крім послуги приведення клієнтів: - я зроблю безкоштовну консультацію з маркетингу вашого бізнесу та/або безкоштовний аудит наявної стратегії - я пропоную від себе додатковий копірайт та дизайн реклами для вас (портфоліо присутнє) буду чекати ваших повідомлень! @etsidusaeternum

зараз буде дуже важливе для мене повідомлення! прошу звернути на нього увагу та поширити, якщо вам здається, що у вас може бути приблизно релевантна аудиторія 😇

кажеш — не в собі немов, я кажу: «бери любов», тільки не забудь, що не даю її я без умов.

прошу розповсюдити це повідомлення, якщо у вас є можливість 💋

важливо! я скоро надсилатиму різні штуки в україну, тому у вас є можливість замовити в мене будь-який аніме-мерч та мерч із японії. за деталями, будь ласка, в оп @etsidusaeternum.

важливо! я скоро надсилатиму різні штуки в україну, тому у вас є можливість замовити в мене будь-який аніме-мерч та мерч із японії. за деталями, будь ласка, в оп @etsidusaeternum.

'me and the devil' вона ще не знала його, але вже заздалегідь ненавиділа. уявляла його темно-блакитні очі і вмирала від гніву, що заполонив її серце; танула в своєму соромі, в своєму жалю, в своєму чорному смутку, що поглинув її погляд і заповнив порожнечею. кожний крик в її сторону, кожне лагідне слово, тихе прийняття — все це знищувало її зсередини, змушувало ще сильніше проникнутися спектром жорстких реалій, від яких вона намагалася втекти сходами королівського замку, в якому прожила останні двадцять років і який тепер відкрито проклинала жорстокими словами. мати закривала очі і ховала сльози в закутках хустки, батько суворо дивився кудись вдалечінь, мовчки, а вона кричала, благаючи змінити рішення, але воно було кінцевим — папери підписані, печатка зазначена, а за сотні кілометрів її очікував підписаний ними вирок, який вона боялась, шалено мріяла вбити, спалити і розвіяти попіл над океаном, або ж стрибнути туди самостійно, прив'язавши камінь до тонкої шкіри і довгого золотистого волосся. але це її доля, судьба, її кровне призначення, від якого вона не зможе утекти, скріплена обов'язком мільйонів людей, ножами біля її горла та кінчика меча, що в будь-яку секунду міг би розірвати її серце навпіл, зроби вона крок убік. з кожною секундою наближення до її кінця було неминуче. чужі очі, приховані маскою, які вона побачила лише один раз, змушували її трястися і прокручувати одну єдину фразу в голові, вимовлену низьким голосом, який викликав в ній тремтливу безпоміч. через страх і ненависть вона вже не могла згадати, що він сказав, але вже в той момент, коли він подивився на неї, владно, холодно, знищуюче, вона вже знала, що з нею буде. вона ніколи не вірила в легенди, але коли батько зі скляними очима прошепотів, впавши на коліна, що це був muerte, старовинний забутий образ короля, поглинутого історією, який тисячі років тому правив цими землями, але потім її рід просто вбив його, забравши чуже собі. перед смертю його останніми словами було: "я обов'язково помщусь", і перше, що він сказав, сапфірами розрізаючи чуже обличчя, було "я прийшов забрати свою помсту". щось тріснуло всередині, болюче відкликнувшись десь під серцем, і вона стиснула свою шовкову сукню й зуби, щоб не вронити ані сльозинки. вона не дозволить йому побачити, як вона ламається, ні за що. хоч він катуватиме, хоч він вбиватиме, хоч зробить з неї слухняну ляльку — їй все одно. вона просто мовчатиме, тріскаючись всередині і розриваючи власне серце на шматки. хтось прошепотів, що вони вже близько, але в кареті вона була одна. по шкірі побігли мурашки, а всередині немов різко стало на декілька градусів холодніше, від чого вона затремтіла, кусаючи яскраво-червоні вуста. разом зі стуком її серця — бам — вони різко зупинились перед темним будинком, розкішним і готичним, який нагадував палац з картинок про давніх богів смерті. крок вперед. вона почула шелест листя і стукіт кінських копит, що швидко віддалявся вдалечінь. високо піднявши голову, вирівнявши спину, без зупинки — назустріч. назустріч яскравим смарагдам, блискіт яких з усмішкою на губах зустрів її, але вже без маски. серце завмерло на мить: вона ще ніколи не бачила такої краси, непохитної, непідконтрольної, розкішної, непідвладної... dominio. їй захотілось впасти на коліна, що вона і зробила, відчуваючи, як тоне в чужому погляді, готова підкоритись, готова віддати все своє життя заради цих очей. нерозуміння, що відбувається з її тілом, зводило з розуму її мозок, але вона довірливо дивилась в чужі очі, як жертва смиренно приймає свою долю перед хижаком, що готовий її зжерти. "я так і знав, що мені навіть не доведеться наказувати тобі стати моєю річчю, ти й сама захочеш належати мені, чи не так, angelo?" "так, demone". забери мене з собою в своє смарагдове пекло. благаю. присвячую а.

я брехуха.

⚠️ЩО РОБИТИ У РАЗІ РАДІАЦІЙНОЇ НЕБЕЗПЕКИ⚠️ ❗️я сподіваюсь ви чули сьогоднішню ситуацію окупанти замінували Запорізьку АЕС, тому я хочу вам розповісти що робити при ядерному вибуху росіяни можуть все зробити тому треба бути готовим до всього!!❗️ інструкція вище на фотографіях ⬆️ також я найшла не тільки для людей але для тваринок теж можете поширити собі, зберігайте щоб не забути❗️

моя залежність до тебе колись мене знищить.

краще бути наодинці з собою і знати собі ціну, ніж бути в стосунках, в яких тобі доводиться боротися за мінімум.

пам‘ятай, що в тобі може бути всього потрохи. ніщо не може обмежити тебе, ти не зобов‘язаний/а підлаштовувати себе під стандарти лише однієї категорії особистостей, або ж мати один єдиний стиль життя. ти — це унікальна та особлива людина, і це ніколи не зміниться. cr. studyblr

коли з‘являється вибір між тим, щоб не бути коханим/ою правильно та бути наодинці, треба завжди обирати друге. ви повинні завжди знаходитися на першому місці.

я хотів тебе саме так всі ці роки.

scholarly academia: бездоганні нотатки під час занять, шкіряна сумка, забита зошитами та ручками, величезна кількість кави, навіть опівночі, різноманітні слова іноземними мовами, постійне навчання в бібліотеці.