inlandempire

Я, виделка, пельмені

Іноді так хочеться простого жіночого:

Conspirators of Pleasure / Конспіратори насолод, 1996 Dir. Jan Švankmajer А чим ви займаєтесь в вільний час задля еротичного задоволення? Створюєте костюм півня з крилами кажана, щоб вбити у ньому опудало сусідки або жадібно всмоктуєте носовими та вушними отворами власноруч зроблені хлібні кульки? Шість конспіраторів насолод поєднані ледве вловимими стосунками та безмовними, пронизливими поглядами - вони все знають; вони співучасники одного великого змовницького оргазму. Це можна було б назвати збоченням та чи краще - багата фантазія і творча винахідливість [а фанфіки та косплеї це нормально по вашому???], бо кількість предметів у персонажів і спосіб їх використання вражає. Як і звукове супроводження, ніби порнографічне асмр, все хлюпає, булькає, шарудить, ковзає - майже збуджує, але більше створює атмосферу залученості, у якій мимоволі стаєш вуаєристом. І всі ми тут збоченці тепер. Та з усім цим Шванкмаєр все ж таки підводить до головного - фантазії це класно, але надмірне вживання, як завжди, шкодить реальності.

Spring / Весна, 2015 Dir. Justin Benson, Aaron Moorhead Еван приїжджає в Італію після смерті матері, де знайомиться з дівчиною мрії, яка приховує таємницю, що заважає їм зустрічатись [ні, пеніс - це не перешкода]. Мелодраматичний мамблгор - як дешевша версія "До сходу сонця", тільки з елементами octopussy монструозності, - дає приємне відчуття меланхолійності та надії на кохання, де тебе приймають таким який ти є. З дотепними, натуральними розмовами, теплою кольорокорекцією, тремтячою камерою та наївним, милим кінцем - такий вже настрій, вибачайте.

Ghost Dog: The Way of the Samurai / Пес-примара: Шлях самурая, 1999 Dir. Jim Jarmusch

Підписники, сьогодні у мене день народження☠️ У когось таке було? Як ви з цим справлялись?

Killer Condom / Презерватив-убивця, 1996 Dir. Martin Walz

Зібрались якось кінкі-ісусовий Фінн з Джейком на грудях, татуйований Гендальф та група 70-річних байкерів з Хард Рок Кафе під лідерством капітана Флінта та з викраденою дівчинкою, і поїхали вони вимагати у вождів картоплю, яку ті віддавати звісно не хочуть. І поки мужики розбираються з продуктами, дівчинці доводиться пройти шлях від виживання до помсти, що дасть зародок нового життя у світі твариноподібних людей. Цією дівчинкою була Furryosa.... Вийшов такий непоганий розважальний фільм з поганим графоном, але з класним поп-культурним підґрунтям, а можливо і ні, але жартувати мені хотілось майже на кожному кадрі, що, в принципі, і стало основою для позитивного відношення до стрічки. Бо я люблю свої тупі жарти. Що тут поробиш.

Decoder / Декодер, 1984 Dir. Muscha Індастріальний музикант незадоволений фашистським корпоратизмом мережі бургерних, тому він підкидає у кафе магнітофони зі своєю музикою, яка створює атмосферу хаосу, викликаючи у людей насильницькі пориви. «Декодер» - дуже потужний фільм не тільки як експериментальне контркультурне висловлювання, але як мистецький проєкт, створений з залученням The The, Psychic TV, Soft Cell, Берроуза та Кріастіани Фельшерінов. Ніби Ардженто купається у басейні кіберпанковсього естетизму, поки Вотерс намагається туди випорожнитися. Адже операторська робота тут взагалі дуже яскрава та талановита, і в об'єднанні такої зйомки, індастріал музики і різних документальних кадрів, стрічка пронизує атмосферою протесту та ностальгії за тим, чого не було. І за читанням Берроуза у перервах між емоційною критикою споживацтва та капіталізму.