Наші 1920-ті

Укркурупр   Це не абракадабра, а Українське курортне управління. Влітку для відпочинку, а головне — для лікування воно радило українські курорти.   Хвороби шлунку та обміну речовин — Миргород, Куяльник (Одеса) Хвороби серця й судинної системи — Куяльник (Одеса) Хвороби кісток і суглобів — Миргород, Куяльник (Одеса), Гопри (Гола Пристань), Слов’янськ, Бердянськ Дитячі хвороби — Слов’янськ, Бердянськ, Куяльник (Одеса)   #наші20

Майк Йогансен, харківець і футболіст, у проморолику ФК «Харків» https://www.youtube.com/watch?v=muo3L0x2wko #наші20 #Йогансен

​​«Вона зійшла до моря. Хто вона...»   Вірш Євгена Плужника з музикою Мар’яна Пирога став композицією, яку виконує дует «Чистий четвер».   Послухати можна тут.   Автограф вірша, що ввійшов до збірки «Рівновага», зберігається в архіві УВАН у Нью-Йорку.   Євген Плужник   Вона зійшла до моря. Хто вона — Навіть самій їй байдуже віднині... ...Хіба ж не всі ми — єдності луна В скороминущій і пустій відміні?   Лінивий рух — і ось під ноги ліг Прозорий вінчик — кинута намітка, І на стрункім стеблі високих ніг Цвіте жарка, важка і повна квітка — Спокійний торс, незаймано-нагий!   Спадає вал... Німують береги... І знову плеск... І затихає знову... То пальцями рожевої ноги Вона вгамовує безодню бірюзову.   І відкрива обійми їй свої Ця велич вод, усім вітрам відкрита, — Здається, повертає Афродіта У білий шум, що породив її!   #наші20 #Плужник

Ще раз про Булгакова й українських письменників   Сподіваюся, востаннє. Про це був допис рівно два роки і два місяці тому — 8 квітня 2024-го.   Нагадаю, 15 лютого 1929 року, в останній день Українського тижня в Москві делегацію українських письменників прийняв Йосиф Сталін. Напередодні письменники побували у МХАТі на виставі «Дні Турбіних» Михайла Булгакова. П’єсу й виставу обговорювали в розмові зі Сталіним.   Стенограму цієї зустрічі опублікував 1992 року російський дослідник Леонід Максименков у збірнику «Harvard Ukrainian Studies» (vol. ХVІ, № 3/4). Колись він був в інеті.   Зате нині оцифрований оригінал стенограми є на сайті Російського державного архіву соціально-політичної історії.   І останнє. Стенографістки записували прізвища на слух. Балбача і Бабачан — це, зрозуміло, Болбочан. А Тесняк — критик Василь Десняк (1897–1938). На жаль, дослідники/ці досі не розбиралися в «голосах з місця» і наробили помилок, що їх тепер усі повторюють.   Висновок: письменники вимагали зняти пам’ятник п’єсу.   #наші20

​​ТРАВНЕВІ ВАРІАНТИ Я люблю «календарні» вірші, тобто вірші про місяці року. Наприклад, тут, у каналі, багато про березень і серпень, інші місяці теж є. А от найгірше у наших 20-х було з травнем і жовтнем, бо 1 Травня і Жовтнева революція забивали все на світі. Тому радію, коли трапляються «Травневі варіанти» без жодної ідеології. Дарую вам один із трьох варіантів в останній день цьогорічного травня. Ігор Муратов II. ПІСНЯ ...Коли розквітають дерева Під гуркіт громових гармат, Від себе ховатись даремно. Від травня тікати дарма. Він пройде крізь кожну щілину, Крізь двері дубові і скло Грайливим струмочком, що лине До вій дощовим теплом; Заплутає сад і долину Тумановим волокном І видзвонить мандоліною Внизу, під закритим вікном. Це ж він вже увесь коло мене Навалою запахів б’є, Шепнув щось. Знайоме імення... Прекрасне імення. Твоє. Не треба, не треба, не треба Лише шепотіти ім’я. До тебе, до тебе, до тебе, Хороша, кохана моя. І я уже там, де трамваї Летять мов огненні вітри, Де сонця ліхтарні ламають Проміння об товщу вітрин, Де радо знялися над площі Сплетіння каштанових рук, Де м’якість вкраїнської ночі Над мужнім бетоном споруд. ...Заводи, заводи, заводи, Будинки... Зупинка. Майдан. Держпрому легкі переходи Врізаються в жовтий туман Електрики. В небі — ні хмарки. Зірками мереже на синь І пари закохані парком Зникають у сутінь, у тінь... Над шлях, над заплутані віти Мандрує вітрець говіркий І в сітці вишневого цвіту Заплутались теплі зірки. Вони зазирають в обличчя Крізь мутний каштановий шовк, Стрибають по вітах і кличуть У затишну сутінь стежок. І ронять з прозорого неба Фіалкові бризки на нас: Не треба, не треба, не треба Ховатись від травня в цей час. 1934 #наші20 #ПростоХорошийВірш

Іван Вирган: поет у вишиванці   На всіх фото Івана Виргана (1908–1975), які ви нагуглите в інтернеті чи побачите в книжках, він у вишиванці. Один із найталановитіших ліриків, які прийшли в літературу в 1930-х, коли бути ліриком було вже дуже невигідно, а то й небезпечно. Виргана заарештували в кінці 1940-го, чотири роки поет провів у таборах на Печорі, а коли його випустили, то одразу мобілізували на фронт. Його довоєнні вірші, опубліковані в першій повоєнній збірці, є тут.   Іван Вирган СОЛОВЕЙ   Солов’я стривожив трепет соковитих віт. Як же йому вищебетать на деревах цвіт?   Тьохнув долом — розкотились перстені-квітки, А горою — затріщали тут і там бруньки.   І зайшовся, і залився співом соловей, Розсипаючи перлини серця із грудей.   І забудь усе на світі, тільки б розцвіли, Тільки б птиці і дерева в розкоші жили.   Приснули бруньки червоні соком медяним, І на вітах стало тісно гронам восковим.   Обібравшись меду, бджоли не могли злетіть. Солов’я ж не стало — весь він переливсь у цвіть.   1936   #наші20

Іван Вирган: поет у вишиванці   На всіх фото Івана Виргана (1908–1975), які ви нагуглите в інтернеті чи побачите в книжках, він у вишиванці. Один із найталановитіших ліриків, які прийшли в літературу в 1930-х, коли бути ліриком було вже дуже невигідно, а то й небезпечно. Виргана заарештували в кінці 1940-го, чотири роки поет провів у таборах на Печорі, а коли його випустили, то одразу мобілізували на фронт. Його довоєнні вірші, опубліковані в першій повоєнній збірці, є тут.   Іван Вирган СОЛОВЕЙ   Солов’я стривожив трепет соковитих віт. Як же йому вищебетать на деревах цвіт?   Тьохнув долом — розкотились перстені-квітки, А горою — затріщали тут і там бруньки.   І зайшовся, і залився співом соловей, Розсипаючи перлини серця із грудей.   І забудь усе на світі, тільки б розцвіли, Тільки б птиці і дерева в розкоші жили.   Приснули бруньки червоні соком медяним, І на вітах стало тісно гронам восковим.   Обібравшись меду, бджоли не могли злетіть. Солов’я ж не стало — весь він переливсь у цвіть.   1936   #наші20

Гео Шкурупій — король і трамп   Сьогодні день народження Гео Шкурупія. Саме 20 травня 1903 року народився король футуропрерій. Цей факт достеменно встановлено торік, коли виявили запис про народження в метричній книзі церкви в Бендерах. Не 20 квітня, як досі помилково вважалося і досі вказано на сайті УІНП. 20 квітня два радіо хотіли поговорити про Шкурупія (бо користуються календарем УІНП), але до 20 травня вони про це забули. Тому просто читаймо його вірші й прозу.   ТРАМП на широких вулицях всесвіту на перехрестях              африки азії сидіти під бетонним мостом і плювать у звабливість вод пароплави океанські         алігаторами паротяги всесвіту                               кіньми заіржуть музикою міського парку сахара клондайк індія юкон і аляска переплетуться стежками алей під ногами невтомними трампа   #наші20

Леонід Первомайський. Зібрання творів   17 травня виповнилося 118 років Леонідові Первомайському (1908–1973). Один із двох поетів, чиє зібрання творів є в моїй бібліотеці. У мене останній його семитомник, підготовлений дочкою після смерті поета. А перше зібрання у Первомайського вийшло ще на початку 1930-х, і оформив його недавній ювіляр Георгій Цапок. Приберегла ці його «сорочки» і обкладинки до дня народження Первомайського.   Томиків було п’ять, вони невеликого формату, але об’ємні. Перші чотири томи — проза, останній — поезія, «Терпкі яблука». На жаль, супери збереглися не всі.   Саме в цьому п’ятитомнику я вперше прочитала «Романтичну зустріч».   «Кімната бігла за мною через двір, гналась вулицею... Так, справжня кімната зі стільцями, столом, ліжком і великим настінним годинником, бігла за мною».   #наші20

Микола Хвильовий 13 травня 1933 року ...І я, романтик, закоханий у свою наречену, знову бачу її сіроокою гарячою юнкою з багряною полоскою на простріленій скроні. Вона затулила рану жмутом духмяного чебрецю й мчить по ланах часу в безсмертя. — Чи наздожену її — свою сірооку м’ятежну наречену? Гримить повінь. І тікають мутні води в невідому даль. #наші20 #Хвильовий

Георгій Цапок і авангард 2 травня виповнилося 130 років з дня народження Георгія Цапка (1896–1971). Сценограф, книжковий графік, плакатист, дуже харківський і дуже авангардний художник. Навчався разом із Василем Єрміловим і Борисом Косарєвим у навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису в Ладіслава Тракала. Учасник «Союза семи». З 1916 року оформлював спектаклі. У 1926-му підписав із Валер’яном Поліщуком і Єрміловим «Заклик групи митців “Авангард”»: «Ми піднімаємо боротьбу за дійсний, сучасний европеїзм у художній техніці, викриваючи й одгетькуючи епігонство давноминулих і тепер відсталих мистецьких та літературних форм». Сьогодні доробок Цапка маловідомий, до нього цілком можна прикласти давній мій хештег про нас-не-беруть-на-виставки. Тут лише кілька його обкладинок з наших 20-х. #наші20

Весна Фото Казимира Лішка. 1928

У травні НБУ випустить пам’ятні монети «Розстріляне відродження. Майк Йогансен» та «Розстріляне відродження. Іван Падалка». Сувенірні упаковки будуть кольорові, на відміну від Хвильового і Шпола. Фото з каналу Нумізматика NEWS. #наші20

Інсайди під'їхали! 😌 Нумізматика News 🇺🇦

У травні НБУ випустить пам'ятні монети «Розстріляне відродження. Майк Йогансен» та «Розстріляне відродження. Іван Падалка». Сувенірні упаковки будуть кольорові, на відміну від Хвильового і Шпола. #наші20

​​«Доктор Серафікус»: містифікаціям — ні! Віктор Петров-Домонтович-Бер (а тепер ще й агент «Іванов») любив загадки, містифікації і шпигування. Однак у літературознавстві і цього замало, тож час від часу дослідники й дослідниці придумують чергові «теорії змови». Скажімо, 2019 року з’явилася концепція, нібито «Доктора Серафікуса» автор написав не в наших 20-х, як він стверджував, а вже на еміграції, в таборах Ді-Пі, де одразу й видав роман. Мовляв, у цьому й полягала чергова містифікація. Люди, які працювали в архіві з рукописом роману, всіляко це заперечували: папір, почерк, стиль, ідеї — все вказувало, що роман написано таки у 1920-х, одразу слідом за «Дівчиною з ведмедиком» (а може, й раніше або одночасно). І от сенсаційна знахідка, до якої доклався... Еріх Марія Ремарк. У перекладі його роману «На Західному фронті без змін» (переклала з німецької Жозефіна Бурґгардт, сестра неокласика), що вийшов у видавництві «Сяйво» 1929 року, в кінці вміщено анонси наступних книжок «Сяйва», а серед них... Про «Сяйво» можна почитати тут, а про автора «Доктора Серафікуса» дуже раджу свіжу книжку Едуарда Андрющенка «Агент з ведмедиком» (Vivat, друкується другий наклад). #наші20

Мисливський квиток Багато письменників у будинку «Слово» любили полювання. У Майка Йогансена під час арешту й трусу в серпні 1937 року вилучили паспорт, мисливський квиток № 9809, членський квиток Спілки письменників № 141 (саме в такому порядку), а також дозвіл на полювання, гладкоцівкову мисливську рушницю, брезентовий чохол і 17,5 кг шроту. Членський квиток Всеукраїнської спілки мисливців і рибалок на 1924 рік. Бажанти — це фазани, польовничі собаки — мисливські, валюшень (сломка) — вальдшнеп. Десь такі квитки були у Миколи Хвильового, Миколи Куліша, Остапа Вишні, Йогансена, Олекси Слісаренка, Юрія Смолича, Павла Іванова та інших письменників-мислиців. Про собак раніше було тут. #наші20

​​ДВУ і «Літературний ярмарок» Даремно письменники наших 20-х розшифровували ДВУ як «дайте вас угробить». Саме це найбільше державне видавництво випускало, зокрема, щомісячний альманах «Літературний ярмарок». Один із перших анонсів нового видання з’явився у святковому жовтневому числі «Бюлетеня ДВУ» 1928 року. З листопада місяця п. р. Державне Видавництво України розпочинає видавати періодичний альманах (місячник) «Літературний ярмарок». В альманасі буде друкуватись вірші, оповідання, повісті, романи, гуморески, п’єси, подорожні нотатки, побутові нариси і т. д. До співробітництва в «Літературному ярмаркові» запрошується письменників усіх художніх шкіл, напрямків та угруповань. Редакція альманаху дав місце і реалістам, і натуралістам, і футуристам, і динамістам, і романтикам незалежно від того, у якій літературній організації вони перебувають, а також і всім тим письменникам, що не належать до вищеназваних шкіл та угруповань. Альманах розраховано на масового читача. Державне Видавництво звертається до всіх письменників з проханням надсилати свої твори до альманаху «Літературний ярмарок». Адреса така: Харків, Державне Видавництво України, вул. К. Лібкнехта № 31, до редакції альманаху «Літературний ярмарок». Обкладинка журналу Якова Леуса. #наші20

​​Василь Атаманюк: людина-антологія і поет 14 березня — день народження Василя Атаманюка (1897–1937). Галичанин, січовий стрілець, він потрапив у полон і залишився в Наддніпрянській Україні. Приєднався до боротьбістів. Опинився в Катеринославі в ті часи, коли там дебютували два Валер’яни — Підмогильний і Поліщук. Переїхав до Києва, брав активну участь у літературній організації «Західня Україна». Писав п’єси і чимало віршів, у яких головним мотивом залишалася рідна поневолена Галичина. Уславився насамперед як упорядник різноманітних знаменитих антологій, серед яких «Нова єврейська поезія» (1923) в українських перекладах, «Літературні пародії, шаржі, епіграми» (1927), альманах-декламатор «Сатира і гумор» (1926, витримав ще два перевидання), «Революційна поезія Західної України» (1930), тритомна «Антологія української поезії» (1930–1931). Народився в селі Яблунів, нині це селище Косівського району Івано-Франківської области. Частину творів підписував псевдонімом Василь Яблуненко. Проте в літературі заявив про себе насамперед як Василь Атаманюк. Василь Атаманюк ...ВECHO! ...Весно, Як і позаторік, торік, Ти гониш сік в нове древесно, Одживлюєш поля старі. Розкинеш хмару, наче ковдру, І теплим леготом війнеш, А сонце вилізе на подрю І, посміхаючись, засне. І долинáми сніг заплаче, Струмки жвавіше задзюрчать, — Над полем мекання теляче І на оборі писк курчат. Задзвонить плуг, на сонці блисне, Худоба вийде на майдан, І якось раптом, ненавмисне, Десь бризне пісня молода. Запіють півні на городі, На сонце око мружить пес, І закрадається, мов злодій, Кохання до усіх сердець. У грудях стане млосно-млосно, П’янливий дух од юних кіс — І хочеться любити кожну, Коли кохання бачиш скрізь. І знов ти йдеш, п’янлива весно, Як і позаторік, торік... Я жду на творення чудесне Твоїх вітрів, повітря й рік... Збірка «Зажурені флояри» (1928) Обкладинка Василя Касіяна #наші20

Печатка ВАПЛІТЕ Печатка ВАПЛІТЕ зберігалася в секретаря організації. Разом із частиною архіву вона залишилася в Аркадія Любченка, котрий вивіз архів на Захід. Печатку він подарував владиці Мстиславу (Скрипнику). Той передав її Осипу Зінкевичу, а Зінкевич подарував у Харківський літературний музей. Історія печатки є тут. Печатка є, а от тогочасних відбитків її досі бачити не доводилося. Ставили її тільки на важливих статутних документах, скажімо, протоколи зборів обходилися тільки підписами голови й секретаря. Це перший документ із відбитком, до того ж чітким, печатки ВАПЛІТЕ на моїй пам’яті. Він, а також статут організації і новий протокол доповнять історію ВАПЛІТЕ у 3D. До речі, на печатці зображено логотип організації, а не навпаки, як скрізь пишуть, мовляв, на обкладинці журналу — печатка ВАПЛІТЕ. Логотип є на печатці, на авантитулі альманаху «Вапліте», на титульній сторінці журналів «Вапліте», на обкладинці «Вапліте. Зошит перший» та книжок із серії «Бібліотека ВАПЛІТЕ». #наші20