Записки бойового медика

Є такий підвид літератури як «записки молодого *професія_нейм*» , зазвичай цікавий для людей з певної професійної сфери або будь кому просто полахати. З жахом усвідомлюю що вже можу писати власні «записки», хоча я б це назвав «як третьокурснику військово-медичного факультету дали по касці всі проспані пари» Правду кажучи, я завжди вчився старанно і вчився для себе, а не на оцінку, за що досі картаю себе, адже міг пити пиво і ніякої депресії. Проте я до ранку сидів за книжками, ніч на 24 лютого я провів за патаном наприклад. В медичному неможливо знати все – інформації надто багато, це нормально (всезнайки – просто вискочки, авторитетно заявляю), ще в медичному багато води з якої ви мусите відфільтрувати знання і зберегти їх до початку вашої праці. І ця втрачена інформація зі свитстом б‘є тебе по касці коли ти отримуєш своїх пацієнтів. Війна різна у уявленні кожного з нас. Ігри і фільми сприяють викривленню уявлень про неї і народження на світ мегаслонорексів які дорогою на виїзд готові гризти танки, а потім розуміють куди потрапили. Особисто мені Ірпінь був схожий на Сталкер, Фаллаут і Батлфілд одночасно. Донбас більше нагадував Арму в якій ви 80% місії робите казна шо а останні декілька днів отримуєте свою дозу всіх жахів війни з кров‘ю/смерттю/кадирівцями/танками і дощем з мін (Клятий Хрещатик-2) Перший мій виїзд - Броварський напрямок, де в хаосі я лишився єдиним медиком на МПБ (так сталося) Пацани приготували позиції і чекали на підар-колону, а я організував простір у медпункті і,розклавши джгути, став чекати на поранених. І до мене звертались з чим завгодно. Я ніби пройшов весь курс пропедевтики внутрішніх хвороб наново і відчував себе радше дільничним лікарем, головними інструментами були термометр, тонометр і фонендоскоп. Одного разу я прокинувся від того, що хтось з криками «медик!» буквально вибивав двері до мого розположення. «Почалося!» подумав я, наспіх зібрався і вибігши зустрів бійця який впевнено стояв на своїх двох без ніяких зовнішніх ознак критичної кровотечі чи якоїсь смертельної смерті –Що сталось?! –Тут така справа…в мене коротше діарея. Слава Богу не відірвана рука. Там же я згадав гігієну «розслідування випадку харчового отруєння» Всі випадки захворювань і травмувань мали масовий характер і відбувались одночасно Доводилось робити і ПХО, тоді мій медпункт сьорбнув трохи крові, втім нічого серйозного – наклав шви, зняв їх вже в Ірпіні на позиціях. Вже тоді мої уявлення про війну і роль медслужби в ній перевернулись. Так, війна війною, а люди продовжують хворіти. Просто хворіти.

Вітаю) Я Клаус, бойовий медик роти з 4БРОП НГУ, медик і за освітою. Мій шлях воїна почався 24.02.22. З того часу я багато бачив і пережив, дізнався і забув, помер і ожив. І я поділюся цим з вами на цьому каналі. Роблю це для колег і обміну досвідом, для військовослужбовців яким треба і просто для тих, кому цікаво)