Записки бойового медика

Контузії, зневоднення і несквік Якщо ви не знали коли у мене день народження, то запишіть вчорашню дату, у мене тепер їх два. Я не знаю хто і кому за мене так ревно молиться, жертви яким богам приносить, або які окультні практики застосовує, але, здається, я багато цим людям винен) 2 контузії за тиждень (на сортувальному пункті я вже улюблений пацієнт), заповнюю стовбчик «бінго 200» і зберігаю спокій. Тому всім, хто за нас молиться, донатить, сприяє і підтримує в будь який спосіб – ВИСЛОВЛЮЮ ЩИРУ ПОДЯКУ І памʼятайте!!! Якщо лікар з медеваку каже вам «Блять, опять ты?!», значить десь ви в своєму житті звернули не туди. Контент і новий досвід – незабаром Ваші пунктики з «бінго 200» – в коментарі

Кавалерія на місці) Для мене це нагорода не за конкретний вчинок і день. Це за мою роботу загалом. Просто завжди хотів бути променем надії для 300 в безнадійній ситуації. Щоб людина розуміла що не все втрачено і що за нею прийдуть. Це ж в моїх силах. Проте зі слів моїх колег з 3 бату – весь секрет в тому що я довбойоб з обмеженим інстинктом самозбереження. Не знаю чи це правда, але так чи інакше ЛЮБЛЮ СЛУЖИТЬ🫡

РГОфоби на місці?

#біоетика Поділюся з вами приємним Слідкую за долею бійців у порятунку яких брав участь, і саме цей випадок привернув мою увагу У своїй роботі я завжди думаю наперед і уявляю наслідки того чи іншого поранення/травмування. Інколи я бачу тяжкі поранення і думаю одразу про подальшу долю людини. Операції. Реабілітації. Інвалідність. Як люди з цим житимуть? І я знову стаю перед великою філософсько-біоетичною проблемою: Докласти усіх зусиль до порятунку вже скаліченого життя, чи дати людині можливість померти героєм? І мабуть я знайшов відповідь: Боєць А. дістав тяжке поранення. Зусиллями великої кількості людей його життя було збережено. Він пережив купу операцій, лікування триває. Звісно, зазнав обмежень у можливостях. Хіба це життя? Проте коли я бачу що його сімʼя його не цурається, любить, підтримує, і ніщо не стає їм на заваді. Якщо мене колись спитають що таке щирі почуття, я одразу наведу цей приклад. І остаточно розумію: Так. Життя. Так. Варто. Варто щоб у дружини був чоловік, а у дитини батько. А наша робота не даремна. І це нагорода. Підтримуйте своїх близьких, це надасть сил вам також Як дивно що легше здивуватись чомусь хорошому, аніж поганому

Men☕️

ПОРАНЕННЯ ЯКОГО Я БОЯВСЯ А конкретніше — голова медузи Про #поранення простою мовою — вогнепальна травма лицевої частини черепа і щелепи Дуже простою мовою — розрив їбальника Що робити? Виглядає страшно. Проте у цьому немає нічого смертельного, а можливості нашої медицини правда дозволяють зібрати кабіну назад ТОМУ МИ НІКОЛИ НЕ ОПУСКАЄМО РУКИ! Поранені і хворі займають вимушене положення — таке, у якому їм легше. Такі поранені будуть намагатися сидіти, не перешкоджайте їм у цьому! Справа в тім, що кров і слина будуть затікати або в шлунок, що зумовить нудоту, або потрапляти у дихальні шляхи. Тому всаджуємо таких, кров буде стікати назовні. Накидаємо пов'язочку щоб зібрати до купи і вберегти від забруднення лоскути шкіри і м'язів. Комусь це ще все потім реконструювати. Але слідкуємо щоб пов'язка не заважала відтікати крові. Мені дуже пощастило. Тестикули цього бійця зроблені з гартованого вольфраму, він на диво спокійний і комунікабельний. Проте часто в таких випадках відбувається психомоторне збудження, поранений починає чудити. Тож за потреби — седація. Начмед бтгр, лікар, зауважив що в таких випадках можна застосувати ваш улюблений налбуфін для цього (тільки обережно!) Обов'язково перевіряємо критичні ділянки і розуміємо, що де поранення в голову — там і ЧМТ, працюємо відповідно. Не знаю подальшої долі цього чоловіка, проте свято вірю що він ще тричі одружиться, шкода мене не запросить на свято І нехай це вас оминає! Всім доброго добра🥰

"Ти можеш бути тупим солдатом, але мусиш бути сержантом свого життя" - з приватної розмови Випадкова репліка недооціненої влучності. Мова зовсім не про службу і війну, мова про впорядкування нашого з вами життя. Чогось не вистачає? Створи це навколо себе Пусто? Наповни тим, чим хочеш І якщо про щось мрієш, то чому б це не здійснити? І стати для самого себе кращою версією себе і найліпшим другом) Ніщо ж не звалиться на голову задарма, але і не все робиться за секунду, проте найменші зусилля вже матимуть свій результат. А можна жити як дрозофіла — 24 години на спожити і розмножитись, при цьому все обов'язково робити "як у людей і як годиться", кладучи болт з лівою різьбою на те, чого насправді хотілося б. Невже наше життя настільки нецінне щоб просто його змарнувати?

Про #поранення . ВЧМТ на прикладі досвіду зимової кампанії. https://telegra.ph/123-06-19-32

Коли ви деякий час перебуваєте на посаді медика підрозділу, так чи інакше ви починаєте відчувати себе сімейним лікарем. Війна це не лише поранення, здоров'я там не додається, вилазить соматика. До вас звертаються одні і ті ж люди з одними і тими самими проблемами. Раз у раз щотижня ви робите все можливе виходячи з обмеженого ресурсу (хоча по-хорошому там треба лікуватись стаціонарно) Пацієнти вам не друзі. Людей багато і все це трохи нагадує конвеєр. Прибувають підкріплення і ви працюєте з тими, кого бачите вперше "Наступний!" За останній час загинуло багато товаришів. Я не можу сказати що ми були близькими, проте я знав цих людей "зсередини". Навіть зараз я точно можу пригадати кого що турбувало і у кого скільки контузій. В робочих блокнотах досі є про них записи. Яким би я не був цинічним, це певне спустошення. Ніби хтось зруйнував те, над чим ви працювали Але ми маємо йти далі, підвищувати свою професійну майстерність, працювати і ні в якому разі не знецінити загибель наших товаришів

Є алгоритм сортування написаний розумними словами, але ми зробимо все простіше: -Всі хто мене чує, підійти до мене! це будуть ваші "зелені" -Решта хто мене чує, підняти руку! (або інший знак" Це будуть ваші "жовті", проте всеодно необхідно пересвідчитись у черговості серед них Решта, хто не чує і не реагує — червоні і фіолетові. Їм максимальний пріоритет і ваша увага "Зелених" можна і треба залучати для допомоги в процесі сортування

Отже наступна ланка процесу евакуації - це передача поранених бригадам МПБ, медр, тощо Прибуває транспорт, починається циганський табор. Так буде. Перфекціоністам не заздрю) Ваше завдання на цьому етапі розподілити поранених на евакуаційні категорії і таких, які потребують невідкладної допомоги, в першу чергу відправити санітарним транспортом. Решті поранених надаємо необхідний і можливий обсяг допомоги, курим дзігар і розслабляємось. Пам'ятайте про закон Мерфі — як би добре все не було організовано, завжди щось піде не по плану. Величезне скупчення людей і техніки — це ультрапройоб, уникайте цього. Всі хто не залучений в процес мають бути в режимі маскування-укриття. Делегуйте комусь частину своїх повноважень, бо ви розірветесь. Поки ви здійснюєте сортування нехай визначена особа дізнається про кількість місць в транспорті, згребе всіх до купи і тд

Друзі, вас побільшало, значить вам цікаво — а мені приємно) Тому продовжую ділитися досвідом, продовжуємо розбирати ситуації і вчитися на моїх помилках. Будемо говорити про сортування поранених:

#аптечка Продовжимо говорити про АМЗІ і додаткове її спорядження. Отже що ще ми можемо в неї покласти: 1) Декомпресійна голка (бажано 2). Це голка для стравлювання повітря з порожнини плеври. Чудово якщо вона буде у вас в аптечці, але якщо ви не знаєте як і коли її правильно застосувати – НЕ ЛІЗЬТЕ БЛЯТЬ ВОНА ВАС ВБ‘Є Але нехай вона краще буде, не собі так товаришу. 2) трикутна пов‘язка (triangular bandage) – як на мене дуже недооцінена річ що має безліч практичних застосувань. Придумана щоб підвісити поранену руку під прямим кутом (так легше і менш болісно), проте її можна ще застосувати наступним чином: -пов‘язка на голову -закрити масивний дефект м‘яких тканин -закрити евентрацію (коли з рани стирчить якийсь орган) але не забудьте її зволожити для цього -тампонада -навіть почистити зброю Дуже класна річ, ніколи не буде зайвою 3) Пластирна пов‘язка 10х15 - великий пластир. Осколки часто залишають дрібні вхідні отвори або забиті/рванозабиті рани. Таким пластиром дуже легко закривати такі дефекти без зайвих тєлодвіженій з бинтами. Наклеїв і пішов далі) 4) щиток для ока - при пораненні ока ми застосовуємо щиток-окуляр щоб не створювати тиск всередині ураженого ока 5) шина іммобілізаційна - для іммобілізації (знерухомлення) при переламі кістки. Вона легка, проте досить об‘ємна 6) ножички, маркери - само собою 7) пакет з цупкого поліетилену - зібрати ваші зайві запчастини, зімпровізувати оклюзійку або накрити евентрацію. Не буде зайвим 8) стрічковий пластир або армований скотч. Що брати з цього це вже ваша персональна справа. В мою аптечку не влазить частина навіть з найнеобхіднішого (в такі моменти заспокоюю себе тим, що в мене є медсумка). Завжди доведеться чимось пожертвувати/знехтувати на жаль І хай це все вам не знадобиться) Всім доброго добра🥰

Северодонецк, евакуація 300. На жаль не до всіх встигли в той день. Бійця на фото врятувала самодопомога, тож нижче продовжимо говорити про аптечки

Коли намагаєшся пройти місію по стелсу не знімаючи свій донатний шмот) Опановую нові знання і навички, цікаво, є багато нюансів. Мені все подобається) Майже щодня чую слово «самопідготовка» і ось що хочу зауважити. В університеті мені казали що 80% знань слухач здобуває під час самопідготовки. Але це скоріше їх виправдання)) Всі маніпуляції, десмургія, накладання швів – універ не навчив мене нічому з цього. Я або вчився сам, або у когось хто вміє, або платив за курси. Навіть під час останнього виїзду я відкривав неврологію і травматологію і підчитував коли був у чомусь непевний. Вам ніхто нічого не дасть. Мова не про війну, мова про всі сфери нашого життя. Єдине що мене бентежить в цьому це частка недостовірної інформації. Якщо ви збираєтесь вивчити щось нове – відфільтрувати інформацію буде неможливо

Це заслонка для пічки із логотипом який колись був чимось звичним і буденним, а сьогодні - відомий кожному. Люди які її виготовили, люди які її купили, люди які нею користувались - жоден не міг уявити що одного дня війна торкнеться них. Вони навіть не уявляли що буде пов'язано надалі з цією назвою. Варто пам'ятати про це. Лише зусиллями і залученістю до оборони ми зможемо вберегти власний дім від такої слави що зараз має Азовсталь

СИМВОЛИ Те, що ви бачите перед собою – це скарб. Мабуть. Для когось це просто шматок заліза та пачка солі. Що ж тоді надає їм такої цінності? Сенс. Сенс, який ми вкладаємо у слова, речі та явища. Асоціації, які виникають при погляді на крайню партію металу з Азовсталі та останню партію солі з Соледару. До 24.02 ніхто б не був настільки сентиментальним щодо таких речей. Зараз вони особливо цінні, бо вже пройшло понад 12 місяців 9-річної війни, що триває 4 століття. Це екзистенційна війна, за наше існування. Це змістовна війна, за наші сенси. Ми обов’язково переможемо. Росія має бути знищена.

Люблю символізм, і, мабуть, нажаль) Ділюся з вами каналом із Записками аеророзвідника і доповню його символом який я знайшов на крайньому виїзді

Дукаліс mode on Вічно невиспаний і постійно зайобаний. Поговоримо про медичну документацію і чому це важливо для ВАС, а саме про «форму 100» Ф100 це медичний документ який засвідчує ваше поранення/травмування/хворобу під час виконання завдання. Це і довідка і картка пораненого одночасно. Заповнюється взводним або ротним медиком або на етапах евакуації. Картка пораненого ТС3 що є в аптечках НЕ РАХУЄТЬСЯ! Часто бійці мого підрозділу просто забивали хуй і не надавали відомості для цього документу,бо впадло. Мені навіть доводилось їх переконувати. Не робіть так! Без ф100 ваше поранення НЕ РАХУЄТЬСЯ! Надалі цей документ буде вам потрібен для: 1)лікування та реабілітації 2)ВЛК 3) службового розслідування про отримання поранення Тому отримати і зберегти цей документ в ваших інтересах Хай він вам не знадобиться Всім доброго добра🥰

31.12.22 Останній день цього проклятого року. Ми з Рожком, Клаусом і рештою резерва знаходимось на ЗЗ. Вперше за 5 діб поспав. Думаємо де б спіздить міномет. Плануємо сьогоднішні заміни на позиціях і що підвеземо пацанам на святкову вечерю. Фейерверки в них вже в запасі, чекають на гостей. Раптом десь по обіді отримуємо по радєйці: "треба евак, є важкі". Починаємо процес евака: заганяємо мазуту в техніку, передаємо інфу на штаби, в БТГрний медевак, Клаус тим часом вже в екіпі. Він пригає на БТР і виїзжає. Поки він їде отримуємо інфу. 5 трьохсотих, з них двоє важкі. Потім виявилось що загально їх 6. Отримуємо позивні, важкі: Співак і Тайсон. В цей момент Клаус вже доїзжає і описує характер поранення. Вони грузяться і виїзжають. Ми паралельно збираємо групу на заміну. В нас вибуло 6 людей. А піхоти і так швах. Приїзжає бетр з пораненими. Починаємо їх вигружати. Один вже непритомний, другий тільки стогне. Вперше маю досвід вигрузки лежачого пораненого через люк БТР. Грузимо їх в під'їхавші машини медгрупи. Пацанів стабілізували. Вони виживуть. Клаус врятував ще 2 життя. Якби не назофарінгіалка вставлена на ходу в трусячумуся транспорті один з них би точно не доїхав. Пряма цитата керівника медгрупи. Відправляємо піхоту на заміну. Попереду новорічна ніч буде мати щільний графік: ще декілька виїздів з підвозом харчів і бк, спалені артою склади БК підорів, 5 груп піхоти знищені Поштою і Лакі з АГС, привітання близьких крізь сльози і багато роботи. Це був новий рік на околицях Бахмута. Піхота стояла Тайсон вийшов з коми і почав вже ходити. Попереду довга реабілітація, але він буде жити. Співака бачив на ППД, хоч і з ціпочком але життєрадісний. Десь у Клауса є продовження відео з евакуації, там і я засвітився трохи. https://t.me/combatmedicnotes/16