Укрліт!
Open in Telegram
Спочатку на каналі були лише відгуки про укрліт ХХ століття, а тепер уже чорті-шо.
Show more1 424
Subscribers
+124 hours
+57 days
+330 days
Data loading in progress...
Similar Channels
Tags Cloud
Incoming and Outgoing Mentions
---
---
---
---
---
---
Attracting Subscribers
September '26
September '26
+11
in 2 channels
August '26
+78
in 9 channels
Get PRO
July '26
+35
in 1 channels
Get PRO
June '26
+15
in 2 channels
Get PRO
May '26
+23
in 8 channels
Get PRO
April '26
+35
in 7 channels
Get PRO
March '26
+25
in 2 channels
Get PRO
February '26
+16
in 5 channels
Get PRO
January '26
+39
in 4 channels
Get PRO
December '25
+15
in 5 channels
Get PRO
November '25
+18
in 6 channels
Get PRO
October '25
+90
in 22 channels
Get PRO
September '25
+112
in 2 channels
Get PRO
August '250
in 3 channels
Get PRO
July '250
in 4 channels
Get PRO
June '250
in 4 channels
Get PRO
May '250
in 10 channels
Get PRO
April '250
in 7 channels
Get PRO
March '250
in 3 channels
Get PRO
February '250
in 6 channels
Get PRO
January '250
in 3 channels
Get PRO
December '24
+10
in 5 channels
Get PRO
November '24
+25
in 8 channels
Get PRO
October '24
+46
in 5 channels
Get PRO
September '24
+82
in 7 channels
Get PRO
August '24
+24
in 8 channels
Get PRO
July '24
+61
in 5 channels
Get PRO
June '24
+26
in 8 channels
Get PRO
May '24
+43
in 9 channels
Get PRO
April '24
+54
in 4 channels
Get PRO
March '24
+35
in 7 channels
Get PRO
February '24
+27
in 2 channels
Get PRO
January '24
+18
in 3 channels
Get PRO
December '23
+27
in 2 channels
Get PRO
November '23
+31
in 4 channels
Get PRO
October '23
+17
in 1 channels
Get PRO
September '23
+42
in 0 channels
Get PRO
August '23
+29
in 0 channels
Get PRO
July '23
+16
in 0 channels
Get PRO
June '23
+18
in 0 channels
Get PRO
May '23
+9
in 0 channels
Get PRO
April '23
+78
in 0 channels
Get PRO
March '23
+23
in 0 channels
Get PRO
February '23
+41
in 0 channels
Get PRO
January '23
+301
in 0 channels
Get PRO
December '22
+29
in 0 channels
Get PRO
November '22
+138
in 0 channels
Get PRO
October '22
+49
in 0 channels
Get PRO
September '22
+74
in 0 channels
Get PRO
August '22
+41
in 0 channels
Get PRO
July '220
in 0 channels
Get PRO
June '22
+1
in 0 channels
Get PRO
May '22
+4
in 0 channels
Get PRO
April '22
+32
in 0 channels
Get PRO
March '220
in 0 channels
Get PRO
February '220
in 0 channels
Get PRO
January '220
in 0 channels
Get PRO
December '210
in 0 channels
Get PRO
November '210
in 0 channels
Get PRO
October '210
in 0 channels
Get PRO
September '210
in 0 channels
Get PRO
August '210
in 0 channels
Get PRO
July '21
+3
in 0 channels
Get PRO
June '21
+7
in 0 channels
Get PRO
May '21
+271
in 0 channels
| Date | Subscriber Growth | Mentions | Channels | |
| 08 September | +1 | |||
| 07 September | +1 | |||
| 06 September | 0 | |||
| 05 September | +2 | |||
| 04 September | 0 | |||
| 03 September | +1 | |||
| 02 September | +4 | |||
| 01 September | +2 |
Channel Posts
| 2 |  Отже, починаємо, так би мовити реєстраційний процес на вересень!
🗓29 вересня (вівторок), 19:00
🕵🏻♂️"Міланці вбивають по суботах" Джорджо Щербаненка
Хто поставив/ла + у коментарях, отримає лінк на Zoom.
Не стидайтеся, записуйтеся, це останній Дука, більш нема👇🏻 | 212 |
| 3 | А якщо ви ще не надумали дочитувати з нами "Людоловів" у вересні, так ось же вам горор про анаконду в плавнях із першої частини!
Поліз я у воду скупатися. Тільки чую я крик. Повернувся. А Абдулка біжить до води, як навіжений, а полоз за ним колесом котиться. Я туди. Поки підплив, полоз його догнав, обвив та й почав душити. Ніколи я не бачив такого. Думав, брешуть старі люди, що є на світі такі гадини. Почав я його шаблею рубати. Рубаю, а, сам боюся, щоб разом із полозом і Абдулку не порубати. А гадові шматки спадають на землю і плигають, наче живі ковбаси. Та такі товсті, як чоловіча рука біля ліктя. А він, — хитнув Корж на Абдула, — лежить весь синій, і кров йому з вушей та горла так і б'є.
Кагбе панімаєте, ну! Цей вайб!
Жора. У мене друг Микола. Він прапором служить у спецназі. Їде машиною по Африці. Коли раз! Отакенна анаконда в кустах лежить! Метрів сто п’ятдесят! Біла, блядь! Микола виходить з машини, бере монтіровку і її по жопі, хуяк! Змотав, поклав в багажнік і в штаб полка. То потом по ту анаконду приїхали учьониє її ізучать, чого вона побіліла. То казали, шо вона виповзла з пещери. А в тій пещері дуже енергія кльова. Там навіть хрест стоїть, і якщо людина хворіє, то її на три дні на тому хресті розпинають…
Не пропускайте нагоди дізнатися більше про фауну України! | 540 |
| 4 |  +6Дане звірятко завжди славилося осмисленими передзамовленнями.
Потім одержувало їх і довго думало😅 | 272 |
| 5 |  Любодрузі,
запрошую 28 вересня (понеділок) о 17:00 на книжковий клуб зі збірки Наталі Романович-Ткаченко "Нас кличуть гудки".
Ми вже читали кілька оповідань авторки, і вона прям молодець у спостереженням над тонкощами стосунків у патріархальному суспільстві.
Але такого надкусювання мало, треба ще!
Учителі та вчительки, до речі, можуть собі придивитися оповідання, щоб розширити уявлення про письменниць 1920-х років — власні та учнівські.
🔗Зустріч онлайн у Zoom, реєструватися тут: https://forms.gle/YgY7QNNNvk83NE4y8 | 273 |
| 6 |  +2Ну що, дочитала.
Це книжка, у якій Щербі якось прям не дуже старався (а потім помер).
У пошуках красивої велетки з ментальною інвалідністю (а потім її вбивць) Дуці так відверто пре, що він би розкрив цю справу, навіть якби просто бухав у кав'ярні ці два місяці.
Мінуси:
- Карруа не кричить, бо у від'їзді,
- Маскаранті малувато дбає про Дуку,
- куріння стало менше,
- не було нажратих за кермом,
- не було заторів і підступних геїв,
- погода нормальна.
Карочє, приходьте на клуб, заполіруємо.
#мокрий_рушник_дуки_ламберті | 311 |
| 7 |  Але ж у котрій проєкції? Поземно чи прямовисно?
Добрий ранок.
#мокрий_рушник_дуки_ламберті | 312 |
| 8 |  Поземне підборіддя, прямовисне підборіддя та інші причини любити українську мову й італійську поліцію.
#мокрий_рушник_дуки_ламберті | 313 |
| 9 |  Який міцний італійський дід, стелз-споживач.
#мокрий_рушник_дуки_ламберті | 321 |
| 10 |  +9День якийсь сумний, тож ловіть набір бінго до роману Щербаненка "Міланці вбивають по буднях". Складали всім Міланом Склала богиня-авторка каналу "страшно середньовічне", користуйтеся на здоровля.
Прочитала три сторінки, вже три комірки й закреслила😅 | 315 |
| 11 | Першою в жовтневому марафоні має бути збірка... | 313 |
| 12 |  +1Любодрузі!
Не знаю, як вам, а мені #панічний_марафон зайшов, тож пропоную продовжити в тому самому форматі, але з іншими текстами.
У нас насправді виходить чимало збірок малої прози (але завжди треба більше!), тож поговорімо про них.
Обидві, які пропоную, цьогорічні, і сумарна кількість текстів така, що якраз влізе в один гарний місяць через день.
🍁І цей місяць буде жовтнем — із першого числа й почнемо. Тож запасайтеся, якщо хочете приєднатися до обговорень у коментарях (і зацініть раннє планування!).
А нижче пропоную голосувати, яку із книжок беремо першою, яку другою, щоб ви могли планувати час, а я — писати розклад.
🦅"Птахи у пітьмі" — збірка мілітарного горору від видавництва "Білка".
🗡️"Легендарій міських див" — збірка ретелінгів казок у декораціях міського фентезі від "Readberry".
Авторські колективи — на обкладинках.
Що вам любіше, до того й готуйтеся, але рекомендую брати все. | 310 |
| 13 |  безголові ісусики не плачуть, а я да
якось воно оп'ять сталося | 277 |
| 14 |  Любодрузі, сьогодні ми завершуємо #панічний_марафон — дякую, що пройшли цей шлях зі мною.
Підсумовуючи, тішуся, що зібралася й прочитала, бо твори справді гідні, дібрані рівно: якогось серйозного просідання за якістю немає — і це окремий плюс.
Але спочатку про останній текст — "Corvus in tenebtis" Павла Дерев'янка.
В оцінці цього оповідання я солідарна із Сашею Павловою, яка пише в післямові:
Та, мабуть, найбільш травматичним у збірці можна назвати оповідання "Corvus in tenebris" Павла Дерев'янка, бо жахи, про які він пише, абсолютно реальні.
Це, певно, найстрашніший текст: легко уявити, як щось подібне відбувається просто зараз. Хтось чекає на ротацію на позиціях, виходить — чи залишається назавжди. Отримує поранення, контузії. Галюцинує.
Дуже складно добирати слова, щоб говорити про це оповідання. Воно написане димамічно, ощадливо в художніх засобах, репортажно. Ми сприймаємо лише те, що бачить і чує фокальний персонаж, Едгар, тож картина фрагментарна — і кожна нова порція спогадів її доповнює.
Отже, група має виходити з позиції, але наштовхується на кацапських розвідників. У принципі, далі передбачувано — нічого доброго. Але не хочу спойлерити.
Про фінал, власне, починаєш здогадуватися вже з першого закруту цієї спіралі, але він однаково ранить, вибиває повітря, тому що ця картина нескінченного поля, цей лімб — страшна несправедливість.
Десь за сотні кілометрів на захід плине звичне життя, яке він добровільно покинув. Сьогодні п'ятниця: Аня працює до обіду і, мабуть, постійно перевіряє його статус у мережі. Колишні колеги сидять за моніторами, обмінюються мемами, ходять на каву й перекури. Тато з мамою пораються на городі.
А Едгар грається зі смертю на болоті біля розбитого села, про яке ніхто з них навіть не чув.
📌Утім, процитую післямову ще раз (у ній авторка загалом слушно розставляє акценти, тож рекомендую не нехтувати цим текстом):
Павло переносить нас у реальність, яку бачив і продовжує бачити на власні очі щодня, і я вірю, що найменше, що може зробити читач, — не відвернутися, не відкласти книгу, а бодай ненадовго розділити той жах, що переживають наші воїни, і не забувати, що травма війни спільна для всіх нас, хоча й кожного зачепила по-різному.
На цьому й завершимо. Збірка вийшла дуже актуальна щодо сенсів: зло в ній цілком конкретне, і його джерелом переважно є люди. Тож рекомендую тим, хто ще не зібрався: це вартісна книжка. | 288 |
| 15 |  +3Добридень, любодрузі. Вітаю всіх, кого не стосується 1 вересня! Усіх, кого стосується, теж вітаю, але обережніше.
Поки немає гарних афіш, але є трішки веселої злості й багато планів на прийдешній місяць.
Отже, розподіляйте час у вересні та на початку жовтня разом із нами:
🔹28 вересня 17:00, Zoom — книжковий клуб "Вчися.Медіа" за збіркою Наталі Романович-Ткаченко "Нас кличуть гудки" (бо авторка класна і бо треба розширювати уявлення про жінок Розстріляного відродження).
🔹29 вересня 19:00, Zoom — книжковий клуб "Укрліт!" за романом Джорджо Щербаненка "Міланці вбивають по суботах". На жаль, це останній текст про Дуку Ламберті, але не останній — Щербі як такого, тож приєднуйтеся потім ми станемо кіноклубом.
🔹30 вересня 19:00, Zoom — книжковий клуб "Укрліт!" із другого тому "Людоловів" Зінаїди Тулуб. Хто ще не переконаний, що воно вам треба, так там у першому томі мужика в плавнях анаконда задушила, смолоскип нашого обговорення вчора палав дві години. Надолужуйте!
🔹Ну, і для суперраннього планування, таємно-публічне оголошення з елементами фальстарту: 3 жовтня о 17:00 у "Впертій козі" в Дніпрі буде обговорення "Ми тебе любимо, Зайчику" Мони Авад — книжковий клуб від "Жоржа". Скоро закину свіжі умови й форму реєстрації.
А тепер, коли ви повно поінформовані, гоу на закупи😅 Окремі реєстраційні пости будуть протягом тижня. Обійняла. | 298 |
| 16 |  ПЕРЕДПРОДАЖ
«Похоронні справи Гарта і Мерсі» Меґан Баннен — перша книга Танрійського циклу
• Роментезі, від ворогів до коханців
Найкраща романтична книжка за версією RUSA Reading List — щорічного списку найкращих книжок від Американської бібліотечної асоціації.
Увійшла до списків найкращих романтичних і фентезійних книжок NYT, USA Today, Oprah Daily.
Напрочуд незвичайний сетинг, симпатичні персонажі й захоплива суміш гумору та перчинки — це дійсно непересічне романтичне фентезі. Я в захваті від ексцентричності та щирості цієї книжки,
— Iндiя Голтон
Вартовий Гарт Ралстон патрулює чарівний вимір, де колись мешкали боги, — Танрію. Це небезпечна робота, але вона дозволяє Гарту триматися подалі від людей і жити спогадами про свої втрати.
Мерсі Бердсолл не має ні хвилини для себе. Вона самотужки дає раду похоронній конторі, чекаючи, доки молодший брат завершить навчання й зможе перебрати справу. А ще їй весь час набридає цей похмурий вартовий. Чого він постійно ходить до бюро Мерсі, якщо терпіти її не може?
Під час чергової сутички жінка допікає Гарту його самотністю, тож він вирішує написати листа бодай комусь — невідомому адресату, анонімному «другу». Ралстон не сподівається на відповідь і точно не очікує, що лист потрапить до його заклятої ворогині.
От тільки магічна пошта ніколи не хибить, і між «друзями» з кожним написаним рядком зароджуються справжні почуття. Та чи витримають ці стосунки навалу привидів — і з минулого Мерсі та Гарта, і цілком реальних з Танрії?
Спеціальна ціна зі знижкою:
❌ 590 грн
✅ 472 грн
488 сторінок, тверда обкладинка
У наявності ~ січень-лютий 2027 року. Пишіть у директ або месенджер, щоб передзамовити. | 249 |
| 17 | 🔹Принесла вам рекомендацію. Як людина, що пройшла із цією книжкою шлях ніндзя випускової редакторки, скажу, що це рідкісний діамант про зрілих людей із відповідними проблемами (хіба що попереки в них підозріло мало болять, але коліна — належно).
🔹А те, що ті зрілі люди часом поводяться як трирічки, — так то ж класика життєвочки.
🔹Тут є жваві зомбаки, волохаті жаби, норовливі водоконі, понурий красівий мужик, як любить читати (це вопше славень бібліотекам!), а головне — натхненна працівниця ритуальних послуг, дочка й сестра у великій родині. І їй усі ці мудаки довкола, рідні й не дуже, страх як вшкурилися, але хтось же має лишатися сертифікованим дорослим у кімнаті.
Ну, і світ загалом дуже прікольний, беріть на здоровля! Тут👇🏻
#не_укрліт #фантастичне | 293 |
| 18 | І передостанній лот на #панічний_марафон — оповідання Наталії Волошиної "Та, що приходить на плач".
Проблематикою текст перегукується із "Землею" Юлії Поліщук: тут теж про труднощі материнства, але в іншому ключі. У фокусі — післяпологова депресія і ситуація, коли жінка лишається із дитиною зовсім сама, без допомоги, зате мусить вислуховувати постійні нарікання: не така, не впоралася, не дає ради тощо.
Тема вкрай важлива, і окремі спостереження мені видалися їдкими та влучними, але сюжет загалом — дещо перезакрученим на такий обсяг тексту.
Історія тяжіє до детективу: є злочин (зникнення дитини), є злочиниця, є слідчі дії, є загадка, яку треба розгадати. Але все це також щедро присмачено чи то марновірством, чи то справді втручанням богині, а також — родинним аб'юзом і масовим поширенням суїцидальних настроїв.
От в останнє мені направду найменше повірилося, бо я так і не зрозуміла, навіщо і чому. Чого цей всесільський трахар-копач такий жаданий, чого йому всі так вірять про богиню, чому його ще на вилах не винесли за таких обставин — скільки питань виникає.
І от це стисле, у дусі детективу, викриття того, хто кому що, наприкінці, не лишило мене переконаною.
З іншого боку, читати варто бодай заради неймовірно огидних методів виховання й догляду від баби Катерини. "І нормальні ж виросли", ага, Боже, бабо, хто ж вам таке сказав.
А жінкам, безумовно, слід допомагати, бо ростити дитину — то важка праця. Амінь. | 364 |
| 19 |  Книжковий клуб із Яблонської був дуже хороший я накидалась.
Авторка каналу Писати фентезі капець як просто жахнула нам динамічний екскурс в історію Китаю 1920—1930-х років, який включав слова "піздарєз" і "партійна чистка" як синоніми.
Один з постійних учасників розповів про свій досвід довколасвітньої подорожі, зокрема про те, як люблять намахувать комуняки (та інші пригоди на Кубі).
Також були історії про родичів із Харбіна, про особисті подорожі до Китаю та про фонд Софії Яблонської.
Основний висновок такий: навіть собака поніма, що наркотики — то погано, а за нечувану авантюрність і безстрашність ми прощаємо авторці дещицю колоніалізму, зумовленого часом і становищем.
Читатимемо ще. Нагадую всім, хто хоче долучитися, що наша методологія зазвичай невимушено включає культурно-історичний аналіз, елементи наскельного біографічного підходу, гендерні й постколоніальні студії та алкоголь.
Приєднуйтеся вільно, але алкоголь приносьте свій. | 662 |
| 20 |  #панічний_марафон
Добрий вечір, любодрузі. Попри чергові препаскудні новини — продовжуємо.
Сьогодні в нашій програмі — оповідання Володимира Кузнєцова "Навіки щезнувши в безодні під Мессіною".
Воно, певно, для мене було найсумніше, бо геть безпросвітне. Усе, що відбувається, і так тоскне, а фінальний твіст просто-таки останній цвях у віко труни забиває.
Ми бачимо будні офіцера Інженерного корпусу під час Першої світової. Триває позиційна війна, і "кроти" щодня прокладають тунелі, щоб підкласти вибухівку під розташування німців, а німці риють навзаєм.
Безкінечні дощі, безкінечна сірість, безкінечна робота — і зневага від бойових офіцерів. В окопах стоїть вода, у тунелях — теж вода, а тут ще й щось починає стогнати й скімлити в пітьмі. Люди зникають, німці десь поруч, сутички, завали, знову вода.
Всюдисуща волога давно просочила одяг, через що здавалося, ніби рухаєшся по горло у воді. Але там, унизу, буде набагато гірше, так. Там менше повітря, менше світла, менше... всього. Тільки води, що стікає звідусіль, та нескінченних покладів блакитної глини буде по-справжньому багато.
Попри те що головного героя, лейтенанта Віккерса, ситуація явно тривожить, складно позбутися відчуття: оці всі зникнення лише трохи вибиваються із патерна його буднів. Рівно настільки, щоб він пішов під землю на кілька годин раніше, але не аж так, щоб піднімав паніку.
Темп оповіді при цьому постійно тримає увагу читача. Екшну рівно достатньо, історія не видається затягнутою чи одноманітною.
І, позаяк діло відбувається в Бельгії, яка і британцям, і німцям у військах ніби особисто нахер не впала, розмисли Віккерса про те, що сильні світу сього зіткнули лобами простих людей, не здаються такими вже богопротивними з перспективи сьогодення.
Мені здається, Дженні, що сама земля опирається цій моторошній бійні, влаштованій марнославством кількох людей. Цей гнів починає набувати дедалі конкретніших форм.
Словом, сумне, але динамічне, думаю, багатьом сподобається. Мені от так. | 539 |
