Записки Кудлатого Самасшедшого

🍁 До Lviv BookForum залишилось зовсім небагато часу, а це означає, що пора ділитись анонсами подій, які «Грань» готує цьогоріч. Адже ви не думали, що ми залишимо вас без івентів? 😉 Цьогоріч від «Грані» готуємо п'ять подій, серед яких уже традиційний поетичний марафон, поетичний геппенінґ та низка читань, що відбудуться 12 і 13 вересня. 1️⃣ Міжмовні взаємодії»: читання перекладної поезії Подія, присвячена перекладній поезії. Христина Назаркевич читатиме переклади з німецької, Катя Новак читатиме переклади з естонської, Анна Зотова та Ростислав Кузик читатимуть переклади з польської. 📌 12 вересня, 13:00 📌 Камінна зала готелю «Жорж», площа Міцкевича, 1 Детальніше про подію 2️⃣ Поетичний марафон 2026: нон-стоп читання двадцяти поетів і поеток молодших ґенерацій Наша уже традиційна подія для Lviv BookForum. Цьогоріч до марафону долучиться 20 поетів та поеток: Павло Щепан, Анна Зотова, Ростислав Кузик, Марина Горбатюк, Олександра Комісарова, Анка Вознюк, Остап Кудлатий, Ірина Божко, Катя Новак, Ада Єлагіна, Анна Ютченко, Максим Христенко, Марта Мохнацька, Юліана Лесняк, Дарина Чупат, Андрій Нечитайло, Морті Блек, Ілля Рудійко, Іван Гнатів. А також буде таємний гість. 📌 12 вересня, 17:00 📌 Паб Христофор вул. Франка, 3 Детальніше про подію 3️⃣ Поетичний вечір ранок від літроз’єднання «Грань» Всі роблять поетичні вечори, а ми вдруге пробуємо зробити поетичний ранок, адже ранок може починатись не лише з кави. Минулоріч російський обстріл зіпсував нам цю подію, тому вдруге пробуємо цьогоріч. Читатимуть: Ада Єлагіна, Анна Ютченко, Павло Щепан, Остап Кудлатий і Максим Христенко. 📌 13 вересня, 11:00 📌 Дворик кав'ярні «Кава з молоком» на вулиці Івана Франка, 39 Детальніше про подію 4️⃣ «Я не випадково про це говорю»: поетичний геппенінґ Поетичний геппенінґ від «Грані», який вперше відбувся минулого року у PinchukArtCentre. Цьогоріч подія відбудеться на Lviv BookForum — прямісінько посеред книжкового ярмарку. Участь беруть: Ростислав Кузик, Павло Щепан, Анна Зотова, інші поети і поетки (у вигляді їхніх текстів), глядачі та глядачки, невідомо хто ще. 📌 13 вересня о 13:00 📌 Десь поміж книжкового ярмарку на галереї Палацу Мистецтв, що на Коперника, 17 Детальніше про подію 5️⃣ Презентація поетичної книжки Павла Щепана «Привиди ляльок» Маємо чудову нагоду поговорити про поетичну книжку учасника «Грані» разом із ним та ілюстраторкою книжки Андріаною Чуніс, а також послухати не лише віршів з книжки, а й те, як ця книжка потрапила у лонґлист конкурсу Найкращий книжковий дизайн 2025. Модеруватиме подію Анна Зотова. 📌 13 вересня, 16:00 📌 Mariupol Reborn на Ференца Ліста, 6 Детальніше про подію Якщо тобі зручніше зберегти пост в інстаґрамі, де є афіші до кожної події, то він є ось тут До зустрічі на Lviv BookForum! 🍂

Мабуть не мені одному вчора трапилось відео мерзенної малороски, в якому вона вкотре ділить українців, а потім "єднає". Так і народився мій текст-реакція на те, словоблядство. І найболючіше мені, що ця авторка ще й називає себе поеткою, ще більше знецінюючи поезію. І скажу чесно, так легко мені давно не писалось

«Цвях» їде у Львів! За підтримки культурно-мистецької спільноти «Мозаїка» відбудеться презентація антології гостросоціальної поезії. На вас чекає: — розмова з авторами та читання віршів; — живий музичний супровід; — відкритий мікрофон, де всі охочі зможуть зачитати тексти на соціально важливі теми, що стосуються насильства, нерівності, залежностей, ментальних проблем та соціальних наслідків війни. Учасники: Анґа Зелена Олена Галунець Олеся Остапенко Остап Кудлатий Модератор: Андрій Милявський Запрошена гостя: Ія Ківа Проєкт абсолютно благодійний, тому всі кошти з продажів книжки спрямовуються на потреби батальйону «Айдар» https://send.monobank.ua/jar/6F2aXQozao

Увага! Знайдіть 10 відмінностей.

«Цвях» їде у Львів! За підтримки культурно-мистецької спільноти «Мозаїка» відбудеться презентація антології гостросоціальної поезії. На вас чекає: — розмова з авторами та читання віршів; — живий музичний супровід; — відкритий мікрофон, де всі охочі зможуть зачитати тексти на соціально важливі теми, що стосуються насильства, нерівності, залежностей, ментальних проблем та соціальних наслідків війни. Учасники: Анґа Зеленан Олена Галунець Олеся Остапенко Остап Кудлатий Модератор: Андрій Милявський Запрошена гостя: Ія Ківа Проєкт абсолютно благодійний, тому всі кошти з продажів книжки спрямовуються на потреби батальйону «Айдар» https://send.monobank.ua/jar/6F2aXQozao

Вечір поетичних читань у Бібліотека Винники. 30.07.2026. Я разом з друзями-поетами Остапом Кудлатим і Владиславом Трембітою будемо читати різнотематичні вірші. Всім миру та добра. Україна понад усе! 🇺🇦

кіно потребує темряви й тиші, а тому ми пишемо на полотнах статичні картини, вимащені і виплекані у багрянці, наче у стиглій вишні. вище і вище здіймається крик над землею - всевишні з Олімпу схиляються до померлих, аби сповістити про місце їх поховання. марно благати милості, коли потрапляєш в моря Посейдона під небом Зевса. лезо розсікає тіло твого опонента на шматки для бенкету звірства. звісно літо приходить за графіком, плоди розсипаючи попід ноги. світло не згасає, навіть якщо перемога належить смерті. і я обираю яблуко кольору крові, і віддаю його як і говориться у стародавніх текстах і суперечках найкрасивішій вроді, відчиняючи брами Трої в ім'я, яке називаю своєю зброєю. ти кличеш мене рушати за обрій світу, відомого мореплавцям і картам, а я повторюю, що невчасно, доки молюся Фетіді, як дитина благає матір про втіху надвечір. меч у руках відчувається втечею серед бою, і я повторюю знову: хай хоча б імена на чужоземній скелі залишаться поряд 24.07.2026 P.S. трошки на основі переглянутої Одіссеї вчора, а також "Пісні Ахілла" Медлін Міллер #вірші

Рекомендую підписатись на канал найкращої коростеньської поетки!

Уртай 💔💔💔 08.03.2014-23.07.2026 Ти був ровесником революції Гідності. Твоїх сиблінгів наш дядько повіз до Києва на самооборону Майдану, а ти залишився з нами. І хоча впертості й непослуху тобі не бракувало, але без тебе так тихо і пусто, наче частинка дому відійшла разом з тобою. Ти був неідеальним, але ти був найкращим. Ступай і ти, пухкенькими лапами З-під горіха у розкішному саду Погулянки До центру Землі

Львів, липень 2026, для історії

Дякую Тимуру Алавердяну за те, що розклав мої тексти, я тепер видно, про що я взагалі пишу

Колискова покидьків Спіть, покидьки, ніч уже вимкнула останній кіоск. Спіть, волоцюги, спіть, наче спати так просто, і навіть бездомні собаки перестали сперечатися з місяцем, і навіть найкращі поети давно уже спилися. Спіть, бо завтра нічого нового не вигадають, спіть, бо навіть принцесам не залишають придане. Той самий двір, ті самі маршрутки, ті самі калюжі, черешні червиві, розчавлені сливи, прогнилі грушки. Спіть, маленькі алкоголіки великих ідей, спіть же завзято, поки негода іде — невизнані грішники, розлучені святі, водії останніх рейсів, пророки, що працюють під стендапи Рікі Джервейса. Не бійтеся. Нічого страшнішого за понеділок людство ще не вигадало. Нехай вам насниться, що заводи знову приносять вам вигоду, тролейбуси нікуди не спізняться, рейки не зроблять випадів. Ви вже народились — живіть. Дев'ятого місяця викидні. Нехай вам насниться, що ніхто не питає, ким ви працюєте, скільки заробляєте і чому досі не стали безпритульними. Спіть, покидьки, бо саме вам вдається любити найкраще — не маючи майже жодної причини залишитись і не впасти. Під ранок, коли перший трамвай розріже туман, як тупий ніж старий буханець у печах пропалений, ви прокинетеся і знову понесете свої дурні, смішні, прекрасні життя через місто, яке ніколи не навчиться своїх дітей колисати. Тому доводиться робити це нам самим — із останнім дзвоником ранкового будильника. © Кудлатий

​останнє літо, знову — вогонь у зошиті для трудового навчання я записував плани на літо: "поїсти кукурудзи на ринку, пофарбувати тата, наче Великоднє яйце, переспати зі своєю спокутою, своїм мовчанням." у липні вже пахло бруківкою — ще до того, як її почали кидати. місто плавилось, а з радіо просочувались гасла, наче мухи в банку з варенням. у серпні нас покликали знову. кажуть: революція має розклад — вона приходить, навіть коли вже всі можновладці вимкнули телефони і забули пароль до совісті. хтось ішов босим, бо кросівки лишилися на фронті. хтось ніс прапор, вишитий із маминої спідниці. я ніс тінь від себе. у місті пахло порохом і кавуном. літо стояло в черзі на евакуацію. і тільки дитина, виплюнувши кісточку на щит, сказала: "ну що, знову?" © Кудлатий

Сука, це що кожного літа так буде?

під голоском голосно голосять виборці голосу наче їм щойно повідомили що інді-рок скасували назавжди вони стоять з матчею в екологічних стаканчиках і дивляться вдалечінь де колись мала початися нормальна країна але щось знову перенесли на наступний квартал — ми ж вірили каже дівчина у пальті кольору екзистенційної кризи й помаранчевої революції — ми всі вірили відповідає хлопець з бородою яка коштує дорожче за мою куртку над ними пливуть хмари у формі розчарування а десь у навушниках грає щось надто британське для сихова і надто сумне для щастя вони говорять про цінності велодоріжки урбанізм і скандинавський досвід так ніби десь за рогом уже відкривається копенгаген а не чергова чарка до свята старий дід з народного руху дивиться на них з наївним роздратуванням бо він пережив стільки партій що вже сприймає їх як пори року під голоском голосно голосять виборці голосу і вітер носить їхні слова понад гаражами новобудовами і старими садами наче листівки з фестивалю який закінчився ще позавчора а вечір повільно осідає на район наче пил на непрочитані маніфести і навіть бог сидячи десь на балконі дев'ятого поверху з кухлем чаю і сигаретою дивиться на все це і думає що люди це дуже дивні створіння вони постійно за когось голосують а потім голосно голосять під голоском © Кудлатий

Зверху дуже особистий текст. Текст про один із символів дитинства, яке підступно так і остаточно покинуло моє життя. Попри те, що текст писався на конкурси (так я став конкурсним наркоманом, який поза тим мало що може написати), але спровокував оті образи Маркізи в голові. Додаю ще чи не єдине відео, що залишилось у мене з нею дванадцятирічної давності. Нема вже ні татової машини, ні гаража, песик вже сам вступив у поважні роки, маленький братик вже вищий за мене і закінчив школу, ну і Маркіза вже десять років прямує пухкенькими лапами до центру Землі. (PS: пробачте за мої хіхікання на фоні, я знаю, це нестерпно)