Археологія міді та бронзи

Отакої!

Оце так святотатство - хрест та літургія на скіфському кургані )

Скіфський скарб in question - скарб зброї доби пізньої бронзи культурної традиції прото-Ноуа

Деякі тридцятирічні речення з історіографічних археологічних статей постаріли прям дуже погано. Настав час коли ми можемо і повинні подивитись на Бобринського як на представника імперської еліти, а його розкопки - як на частину колоніальної політики.

У великому міжнародному журналі Archaeological and Anthropological Sciences вийшла стаття про дослідження трипільського поселення в околицях Кам'янця-Подільського. Але є підводний камінь – продовужвати дослідження неможливо, бо земля, на якій розташована пам'ятка, в оренді. https://link.springer.com/article/10.1007/s12520-024-01954-1?fbclid=IwAR0WNzK88iJtzRtkpe-6SBNkiAA93_blHJcwM14Q1D2Kq9aE3PfggiylttI

Трипільська мідна сокира з печери Вертеба

Випадково натрапив в інтернеті на фото кам'яної сокири знайденої десять років тому на Львівщині. Вона цікава тим, що в плані повторює форму мідних сокир типу Ясладань часів середнього Трипілля. Плюс шматочок інформації до історії насилля за часів енеоліту.

В історії української літератури є повість для дітей про первісних людей "Кам'яна сокира", яку написала Ірина Вінницька. Перше видання повісті побачило світ в 1947 році у видавництві "Бистриця" в Кракові, яке в 1939 р. заснував чоловік Ірини - Євген-Юлій Пеленський. Друге видання - в 1967 році у Нью-Йорку. До 1939 року подружжя мешкало у ЛЬвові, але після радянської окупації міста емігрувало спершу до Кракова, а потім до Автралії де активно займалось різними культурними справами. Книжок "Бистриця" видала небагато. Переважно це були перевидання української класики, - Шевченко, Франко, Вовчок та переклади іноземної - казок братів Грімм та Андерсона. Таким чином, Ірина Винницька була єдиною сучасною авторкою яку надрукувало видавництво. Погодьтесь, звучить романтично - заснувати видавництво тільки для того, щоб видати повість дружини.

Чергова європейська конференція про загрозу зі сходу без дослідників з цього самого самого сходу. Питання риторичне, чому українці не представлені

Випростане поховання (група І за класифікацією Ю.Рассамакіна), розкопане в районі Тараклія в Молдові. Дитину супроводжував шматочок пізньотрипільської розписної кераміки. В українській історіографічні традиції такі поховання зараховують до пост-маріупольської або квітянської культур основний ареал яких це Присамар'я та басейн Інгульця. В Україні такі поховання особливо багаті на мідні прикраси та статуетки серезліївського типу. Водночас трипільського посуду в них не багато - більшість таких знахідок. походять з поховань групи ІІІ-С за Рассамакіним. Єдині зразки випростаних поховань з трипільським посудом це Чечеліївка 1/3 з Кіровоградщини та Вищетарасівка.

Аскос ямної культури з розкопок в районі Тараклія в Молдові

– рекламують книжку про скіфів; – у якості ілюстрації обирають рисунки пізньої бронзової доби 😅

Обожнюю палеолітичну археологію за особливо ретельну роботу з кожним з артефактів. Одне-однісіньке вістря, а вже матеріал для статті

Стенд з керамікою трипільської культури з експозиції Гайворонського краєзнавчого музею. (Фото з фейсбук сторінки музею)

Курильниця ранньої бронзової доби, яку свого часу на одному з канівських поселень середньодніпровської культури знайшов Микола Бондар. Дуже важлива досі не опублікована знахідка, яка дозволяє покращити часове співвідношення канівських поселень із ямною культурою Правобережжя та донецькою катакомбною культурою. Фото кращої якості та детальний опис контексту опублікую колись в статті :)

Як археологи знаходять кошти на свої дослідження? Наприклад, в 1941 р. найбагатший на той час чоловік світу - засновник Electrolux Аксель Веннер-Грен, щоб вирішити податкові проблеми пов'язані з продажем яхти заснував благодійний Viking Fund. Першопочатково фонд підтримував культуру в цілому, але пізніше угорський авантгардний режисер Пол Фейос (це він зняв Фантомас) переконав Веннер-Грена сфокусуватись на антроплогії. В 1951 Viking Fund переіменували на Wenner-Gren Foundation. Зараз фонд фінунсує видання двох великих журналів - SAPIENS Current Anthropology та надає чисельні гранти та стипендії. В 2016 р., наприклад, стипендіаткою фонду стала нинішня директорка угорського Інстиуту археології та спеціалістка з центральноєвропейської доби бронзи Габріела Кульчар. Є окрема ступендія імені Пола Фейоса яку дають молодим режисерам на зйомки антропологічних фільмів. https://wennergren.org/

Цікавий факт: за підрахунками голандського археолога Девіда Фонтейна станом на 2002 рік в Нідерландах було відомо про 2000 металевих артефактів доби бронзи з яких лише 4% походять з професійних розкопок.

Мідна сокира типу Плочник знайдена в центральній Богемії в 2022 р. і збережена музеєм в Подебрадах. Назва типу походить від одноіменного поселення культури Вінча в Сербії. Саме ці знахідки є найдавнішими зразками металевих знарядь в Єропі і маркують становлення металургії як поширеного ремесла. В країнах Альфьольду такі сокири пов'язані з культурами Тиса та Тиса-Полгар, в Чехії - з лендельською культурою. Декілька подібних речей було знайдено і в Україні в ареалі трипільської культури. Треба поміркувати як поява таких сокир на наших землях пов'язана з процесом "полгаризації" трипільської культури який в 2000х на прикладі кераміки зафіксували Тамара Мовша та Михайло Відейко.

Лезо унетицької культури середньої бронзової доби. Знайдене в січні 2022 в Пльзенському краї в Чехії. Зберігається в музеї містаі Пльзень (ви могли чути про нього як про місце варіння пива Пільснер).