Особливі християнські вірші 🙏❤️

Как научиться прикасаться К Тебе, Господь мой, так всегда, Чтоб Твоя сила исцеляла, В Тебе ведь много её так. Из Тебя сила выходила И исцеляла всех не раз. Твоя, Господь, святая сила Нас исцеляет и сейчас. Лишь только б, с верой, прикоснуться, Как женщина одна в толпе. И выйдет сила от Иисуса, И чудо совершит в тебе. И вдруг услышишь: будь здорова, Вера твоя спасла тебя. Как нужно прикоснуться только, Чтоб исцеление принять? Вопрос тот часто нас тревожит, Когда болезнь теснит вокруг. Тогда нужна так помощь Божья - Сила, терпение и мудрость. Сила от Бога, чтоб сражаться С врагом невидимым для глаз. На силу вражью наступать нам Бог, в Своём слове, дал нам власть. Терпенью учит Иисус Сам, Своим примером дорогим. В Нём видим и любовь, и мудрость, Терпенье - мудрости удел. Он призывает подниматься Всё выше от земных невзгод, Чтоб Его силой наполняться, Идти уверенно вперёд. И чем настойчивее будешь Искать ты Господа во всём, Тем больше ты чудес увидишь, Сокрытых в Господе твоём. То, что казалось невозможным Логически нам объяснить, Бог сверхъестественным лишь образом Смог в твоей жизни совершить. Следи за тем всегда, чтоб труд твой, Свершаемый для Бога здесь, Вдруг не лишил тебя возможности В молитвах пребывать везде. И будешь к Богу прикасаться, От Него силу получать. А Бог Сам будет совершать всё - Ответ на нужды подавать. Л. Шпак

Нащо тобі Бог, коли ти сам все можеш? "Я всі мої гріхи залишу сам..." - Не раз в житті почути таке можемо - "Скінчилися давно вже чудеса" Людині дав Бог волю, розум, Що є поганим, щоби розсудить - Так люди в цьому світі все говорять. Як схочу, сам я свято зможу жить. Зможу залишити гріховні звички. Залишу все, як тільки схочу я... Та тільки "схочу" їхнє у житті цім, Так і несуть через усе життя. А каятись, здається, нема в чому - Живу, як всі тут люди на землі. Грішу не більше також я у всьому... Що буде всім, те буде і мені. І так у темряві ідуть блукаючи, Все натикаючись на ту стіну із бід. І падають, все Бога проклинаючи, Що біди ті лиш Він дає для них. А по Христа лицю течуть все сльози. Сльози любові до тебе й жалю. Людино, ти почуй Мій тихий голос: "Прийди, дитино, все тобі прощу. Я все пробачу, захищу любов'ю Від бур земних, загибелі, що йде. Неси гріхи - змию Своєю кров'ю. Покайся в них, Я Сам зміню тебе. Я поміняю серце твоє й розум. Нічого сам не зможеш помінять. Спасіння радістю тебе Я сповню. Небесную пошлю Я благодать. Лиш тільки ти відкрий для Мене серце. Я вкрасти не прийшов волю твою. Біля Мого вогню спіши погрітися, Щоб не прийшлося мерзнути в життю..." Л. Шпак

Она придёт - желанная победа. Бог дать её тебе определил. Но учит Он сражаться на коленях, Не ждать лишь, только руки опустив. Молитвой и постом идти в сраженье. Ведь, каждый день, идёт у нас война. Против духов всех злобы поднебесных, Которых посылает сатана. Победа будет, непременно будет. Не даст Бог посмеяться над тобой. Но главное, быть в Господе уверенным. Надеяться лишь на Его любовь. Надеяться на все Господни милости. И вспоминать, как много было их. Так нелегко для нас собраться с силами, Но без борьбы нам их не победить. А нелегко всё в жизни здесь дается нам. И в самом малом нужно устоять. В борьбе неравной видим руку Господа Не покидает Божья благодать. Она придёт - желанная победа, Но сколько тех сражений впереди? Не уступить врагу, держаться верой. А Бог поможет к радости дойти. Л. Шпак

Очищує плавильник срібло. Вогню температура є найвища. Тримає він його в клещах залізних. І погляд не відводить ні на хвилю. Не можна у вогні щоб перетримать, Бо станеться непоправиме з ним вже. Зуміти його витримать потрібно, Поки плавильник в нім відобразиться. А так от і Спаситель наш Господь Так часто ось поводиться із нами. Переплавляє душу через плоть, Щоб в нас відобразити Свою славу. Як домішки в вогонь всі капають, Так із слізьми і гріх наш помирає. Все ближче небеса тоді стають. Для життя вічного душа знов воскресає. І, ні на хвильку, Бог очей не зводить з нас, Щоб витримати до тієї миті, Коли прославиться Спаситель через нас, Як до кінця життя Йому довірим. Яка то радість буде в небесах, Коли Христа побачивши в нас світло, Покається іще одна душа. І знову Переможцем Господь вийде. Які щасливі люди, що в руках Спасителя лежать для переплавки. Вони із Ним засяють в небесах. І в радості Ісуса будуть славить. Л. Шпак

Вот думала - венец уже имею, А Бог пришёл и, взвесив, говорит: "Дела Я вижу, вижу и служенье, Но маловато главного - любви" О Господи! А это ведь главнее! И ничего нет больше на земле. Главнее всех даров и всех служений - Любовь Христа в душе своей иметь. Когда идти бывает очень трудно И плачется - я в небеса хочу... Спасибо Тебе, Господи, мой Чудный, Что продлеваешь жизнь ещё мою. Чтобы поправить все мои дороги. Чтобы любви небесной научить. Чтобы ещё и ласково, и строго К душе моей с любовью говорить. Где шла не так, где что ещё исправить, Чтоб лишь Тебе всегда принадлежать. Чтоб быть с Тобою там в небесной славе И участи ужасной избежать. Ты говорил: любовь всего есть выше. Ты учишь нас любви лишь достигать. О если б Ты, когда-нибудь, спросил лишь Как Соломона: "что тебе Мне дать?" Любви одной я б только попросила Такой Иисус, как есть лишь у Тебя. Лишь только в том была бы моя сила - Окончив жизнь, возле Тебя стоять. Спасибо Бог, что Ты меня готовишь К той встрече в тех прекрасных небесах. И тихо утешая меня снова, Всё открываешь - не готова я. Ещё обиды есть, негодование. Ещё так много есть ещё, ещё... Как прохожу все горести страдания? Учусь я как? Запоминаю ль всё? Иль покрываю всё вокруг любовью? Иль на последнем месте моё "я"? Благодарю за труд Твой надо мною. Благодарю, что любишь Ты меня. Л. Шпак

Сьогодні чий прихід ми всі чекаєм? Готуємось кого ми зустрічать? Христа побачити на хмарах ми бажаєм, Чи, у страху, антихриста печать? На чий прихід настроєні думки всі? Що Бог гряде, Своїх Він захистить. Чи у страху, що вже гряде антихрист, Христові діти стали тепер жить? Так, чути кроки на землі Христові, Й потрібно вгору голову піднять. Наповнюючись чистим Божим словом, Прихід Господній скорий дожидать. До тої зустрічі потрібно готуватись. І з радістю сердечною чекать. Як жде невіста в передчутті щастя, Коханого щоб бігти зустрічать. А не у смутку, трепеті й страху Чекать - уже антихрист ось прийде. Коли він буде накладать печаті І що оце з собою принесе. А Бог, Він збереже всіх Своїх вірних. А якщо і прийдеться постраждать, То після тут земної, навіть смерті, Вічне життя на небесах прийнять. Від Самого Христа взять нагороду, Почувши:"Ти прийми її дитя. За те, що вірність зберегла у бідах, Доргою приниження пройшла" Л. Шпак

Вечеря Господня - печаль, или радость? Ты скажешь"печаль," я с тобой соглашусь. В борьбе с сатаной, его силами ада Вечерю приняв, умирал Иисус. То - сердца печаль о Христовых страданьях, То - Новый Завет в Иисуса крови. То - яркий пример, как стоять в испытаньях. То - полная чаша Господней любви. Да, это печаль, если с Господом вместе Несешь, на Голгофу, Его тяжкий крест. Когда сострадание, в сердце, имеешь. Когда Иисус, в твоём сердце, воскрес. Но, думаю я, что не только печалью Должно твоё сердце наполнено быть. Иисус даровал, за небесною далью, В прекрасном раю, вместе с Господом, жизнь. Об этом Дух Божий сегодня свидетель. Он учит Иисуса любить горячо. И если Христа, на пути своём, встретил Под крест Его тяжкий подставь ты плечо. Пройди Его путь, грех оставь на Голгофе. Пройди через муки, умри для греха. И с Ним ты воскреснешь для новой дороги. Для вечного счастья в объятьях Христа. 🕊️Л. Шпак

Вечеря...схилені серця, Що перед Господом в смиренні вже предстали... І спомин - як ішов Він до кінця Дорогою скорбот і муки, і печалі. Як одягали із терна вінець, Як бичували і в лице плювали... А перед ними бо був Сам Творець, Та не впізнали...Його не впізнали... І повели, як Агнця, повели. Невинного і чистого, як жертву. А Він же був Святого Бога Син. Йшов помирати, потім щоб воскреснуть. І кров, і біль, і муки на хресті... І більше всіх людей спотворений. І погляд люблячий...і " Отче, їм прости"... І не подав води тоді ніхто Йому. Та лиш плювки й зухвалий тільки сміх... Зійди з хреста, якщо Ти є Син Божий... А Він терпів, Він все за них терпів. Такого витерпіть ніхто, повік, не зможе. А перед тим, вечеря - хліб, вино. І учням Він Своїм вмиває ноги. І заповідь - хто хоче йти за Мною, Робіть і ви так до Мого приходу. І ділим чашу, й ломимо ми хліб, Роздумуючи про Його страждання. Ніщо не є святим так на землі, Як Його тіло і як Кров Святая. Нема без крові прощення гріхів. Без Його тіла, що за нас ламалось. З небес пішла на хрест сама Любов, Щоб людство, через смерть Його спасалось. Хай хліб і чаша будуть не обряд, А біль сердець скорботних в покаянні. А на устах: "Отець, за все, пробач В чому ще так багато ми згрішаємо" Пробач нас, як розбійника простив. Пробач як тих, що одіж розділили. Ти також їх в Своїй крові обмив, Та не багато так пробачить їх просили. Без покаяння не обмиє кров І в ранах Його зцілення немає. Нехай сповняє серце лиш любов, Тоді й сумління своє чисте маєм. Л. Шпак

Вечеря...приклонённые сердца, Что перед Господом, в смирении, предстали... Воспоминания - как шел Он до конца Дорогой мук и скорби, и печали. Как одевали из терна венец, Как бичевали и в лицо плевали... А перед ними, был ведь Сам Творец, Но не узнали... Всё же не узнали... И повели, как Агнца, повели. Безвинного и чистого, как жертву. А Он ведь был Святого Бога Сын. Шел умирать, чтобы потом воскреснуть. И кровь, и боль, и муки на кресте... И больше всех людей обезображен. И взгляд тот любящий...и" Отче, им прости"... И не подал воды никто ни разу. Но лишь плевки и дерзкий чей-то смех... Сойди с креста, сейчас, коль Ты Сын Божий... А Он терпел, Он всё за них терпел. Такого вытерпеть никто, вовек, не сможет. А перед тем, вечеря - хлеб, вино. Ученикам Своим омыл Он ноги. И заповедь - кто хочет быть со Мной, Творите так до Моего прихода. И делим чашу, приломляем хлеб, О муках Иисуса размышляя. И так, ничто, не свято на земле, Как Его тело и как кровь святая. Ведь без крови, прощенья нет грехов. Без Его тела, что за нас ломилось. С небес пошла, на крест, сама Любовь, Чтоб человечество, чрез смерть Его, спасалось. Пусть хлеб и чаша будут не обряд, А боль сердец, скорбящих в покаяньи. А на устах - Прости за всё, Отец, В чём здесь ещё так много согрешаем. Прости нас, как разбойника простил. Прости как тех, что ризы разделили. Ты также их в крови Своей омыл, Но так не многие простить их попросили. Без покаянья, не омоет кровь И в ранах Его нет уж исцеленья. Пусть наполняет сердце лишь любовь, Тогда не нужно будет очищенья. 🕊️Л. Шпак

Сліди криваві залишались на камінні, Ішла Любов вмирати на хресті. А поруч, на розп'яття, йшли розбійники - Любов ту, прирівняв цей світ до них. Та Кров, яку ногами всі топтали, Несла спасіння, прощення гріхів. Глибоки рани на тілі - зціляли, Та це прийняти хто з людей хотів? Про чудеса, про зцілення забули... Хто не забув...сліди той цілував... Не на видовище ішов - як розпинати будуть, В скорботі в серці шану віддавав. Любов...всі так хотіли щоб померла... Щоб далі жити у своїх гріхах. Щоб правді, назавжди, закрити двері, Щоби ніхто їм правди не казав. У всі віки Святу Кров топчуть люди, А вона капає і капає за них. "Хто їсти тіло, кров хто пити буде, Буде в Мені, і Я буду у нім" Слова Ісуса до людей лунали, Та чи багато слово прийняли? Ту Божу обітницю відкидали, Бо дивним це було тоді для них. Та прийняли ті, хто Йому повірив. Перша вечеря...перше вино і хліб. Звершив вечерю з учнями своїми, Вона лишилася для нас повік. Що зараз є для нас та Кров Святая? Та чаша з чим є на нашім столі? Як кров? Що нам гріхи прощає, Чи просто лиш, як спомин у вині? Хто з вірою вино і хліб приймає В те слово, що Христос до всіх казав: "Хто Кров цю п'є, життя в собі той має..." Той воскресіння вже собі придбав. О, Кров Христа, така дорогоцінна! Лишає слід, яким потрібно йти. Ту кров так топчуть люди цього світу, Її цінуй життя своє все ти. Л. Шпак

Вірш: Пробач мені Боже🙏

Что, душа Моя, ты приуныла? Почему тебя враг испугал? Разве Я не давал тебе силы? Разве Я тебя не избавлял? Сколько раз уже враг шел войною. Сколько раз он хотел победить. Моя милость стояла стеною, Когда в небо молитвы неслись. О, душа Моя, вспомни родная Разве Я когда оставлял? Почему же сейчас испугалась? Разве Я вас не предупреждал? Но всегда Я давал обещанье, Что Я, верных Своих, сохраню. Почему, в мир сей, взор обращаешь? И пугаешься ты почему? Разве, мир сей, Меня сильнее? Разве всё не в Моих руках? Разве он даёт исцеленье, Или он способен спасать? Обратилась за помощью к миру. У него на витринах – всё… И утратила свою силу, Что Господня рука даёт. И приходит лишь пораженье. И стенаешь ты только в пути. Без Меня, проиграешь сраженье. А их много ещё впереди. А их много, сражений страшных – Ополчился враг велико. Приходи ко Мне, не однажды. Ты сокройся во Мне глубоко. Я тогда сохраню, запомни, От беды, что уже грядёт. Не ищи, в этом мире, помощь. Помощь лишь от Меня придёт. Л. Шпак

Поможи, лиш на Тебе, дивитись, Не на світ цей, шукаючи щастя. Поможи лиш в любові прожити, Не дивитися на всі нещастя. Поможи в Твоїй радості жити, Хай і часто бувають незгоди. Поможи завжди поруч лишитись Мені в бурю і в сонце з Тобою. Відчувати, що завжди тримаєш На дорогах життя Ти за руку. І ніколи мене не лишаєш, Як не було б в житті мені трудно. Моє серце будеш потішати, Говорити до нього з любов'ю. Зрозумієш, як віри не хватить... Не даси бути з біллю самою. Поможи, лиш на Тебе, дивитись, Слухати, не відводячи очі. Що буть може милішим на світі, Ніж Твій ніжний і люблячий погляд! Поможи - все благає так серце, Ти ж все кажеш: а ти наближайся. Не пішов Я нікуди від тебе, Ти від Мене лиш не віддаляйся. Л. Шпак

Когда дела идут не так, как хочется, В смирении прими всё так, как есть. Ведь если ты поддашься недовольству, То огорчений и обид ни счесть... Над обстоятельством твоим Я суверенен И властвую над ним Я, как хочу. Смирись только под руку Мою крепкую И радуйся, дитя Моё, всему. Пусть даже ты и ничего не понимаешь, Что делаю и как тебя веду. Я - путь и истина, и жизнь - ты это знаешь. Во Мне найдёшь лишь жизни полноту. Во Мне найдёшь ты всё, что тебе нужно Для жизни сей, грядущей вечности... Не дай же горечи заполнить твою душу. Сосредоточься только ты на Мне. А это главная есть для тебя задача, Хоть не простая, что стоит перед тобой - На Мне сосредоточить только взгляд свой, Что бы вокруг там не было с тобой. Когда лишь главное Я занимаю место В твоём сознании - увидеть можешь ты Все обстоятельства с Моей лишь высоты все, Как Я их вижу, не как видишь ты. Коль сердце лишь наполнено хвалою, Блажен ты есть и счастлив на земле. И радость эту вечную не скроешь, Она в твоей для Господа хвале! Л. Шпак

А ворог оточив і виходу не видно... Іде війною...не хватає сил... Залишив лиш один, проте, він вихід - Підвівши голову, дивитись догори. А там є вихід - там престол Господній. Там - чує Бог і дивиться на тебе. Усе це допускає Він сьогодні, Щоб свої битви ми Йому довірили. Так навчимось посиленно молитись, Хоч дні за днями швидко так летять. Чи вистачить терпіння нам і віри, Коли іще не видний результат. Якщо роками молитви без відповіді, Чи повертаємся в кімнату ми свою, Щоби продовжити посилено молитись? Чи до кінця ми стоїмо в бою? Не дія лиш диявола скорботи, Але й допущення є Боже суверенне. Щоб переплавити, очистить, освятити, Відобразився щоби в нас Христовий образ. Не опускати того часу руки, Віру не втратити у всіх цих муках, А більше і посилено молитись, Підносячи зір в небеса і руки. Л. Шпак

Прощение - услуга для других людей? Прощение им ваше не поможет. То дар, который лишь даёте вы себе... Войти иначе в небо невозможно. Прощая, мы научимся любить. Прощая, мы плохое забываем. Прощая, нам самим же легче жить. Мир в сердце мы прощеньем возвращаем. И начинают лица так сиять, И люди через нас увидят Бога. Славу Господню смогут увидать, Когда сердечная придёт свобода. Как книгу люди могут нас читать. Что в ней написано легко так прочитают. Или унынья на лице печать, Или лишь счастьем всё лицо сияет. А счастье - это знать, что спасены, Что в книгу жизни вписаны на небе. Что в этом мире Богом избранны, Что жизнь мы вечную уже имеем. Вот почему прощенье - это дар, Который мы себе для жизни дарим. Ведь непрощение - как по лицу удар, И потому лицо мы опускаем... Прощение - услуга для себя, Чтобы спасения здесь не лишиться. Простить от сердца, и простить любя - То жизни главная для всех страница. Л. Шпак

Не будеш посоромлена, не бійся. За те, що довірялася Мені. І не бентежся, за твоє терпіння, Забудеш посоромлення навік. Не будеш згадувати про безславність, Коли казатимуть: а де твій Бог? Творцем твоїм ти будеш бо оправдана. А Його ім'я є - Бог Саваот. Його ім'я - твій Бог і Бог Ізраїлю. Твій Відкупитель і Творець землі. Тебе залишив на малий лиш час Він. "Любов'ю вічною тебе Я полюбив. Не буду на тебе, дитино, гніватись. Тебе не буду більше докорять. Я бачу, що всім серцем ти надієшся На посилаючую Мною благодать. Пагорби й гори в світі захитаються, А милість від тебе не відійде. Мій миру заповіт є вірністю оправданий" - Каже тобі твій люблячий Отець. Страждаюча у бурі, безутішная... Ось скоро покладу всьому кінець. Основи із сапфірів твої викладу. Алмазами прикрашу твій вінець. Боятися тобі немає чого вже, Затвердишся ти правдою навік. Далека будеш ти, дитя, від гноблення. Не буде твоє серце у журбі. Бо бачу Я усе твоє старання. Як молишся і віриш ти Мені. Вірних Своїх, у їх випробуваннях, Сам збережу в палаючім вогні. Л. Шпак

Бог обнял, когда я плакала. И верю, простил мои слёзы. Он знает мои все слабости, Когда вновь пугают грозы... Но Божье прикосновение Мне мир возвратило в душу. И вновь обрела уверенность, Что Бог со мной рядом будет. А в жизни не одинока я, Господь ведь моя защита. Я в жизни имею многое - Со мной рядом Утешитель. Пусть не понимаю многого, Путей, от меня сокрытых, Но вера моя становится Сильнее в духовных битвах. А слёзы не признак слабости, Душа то взывает к Богу! Бывают слёзы от радости, Когда Он ко мне приходит. Без Бога душа одинокая, Кричит, как чайка над морем. Коль Господом не наполнена, Всегда пребывает в горе. Для плоти бывают радости, В них, всё же, душа тоскует. В общеньи ей с Богом сладостно, Ей радость даёт не земную. Л. Шпак

Серце не буде завжди кровоточити, Як будеш ти захисту в Бога шукать. Захист пішле тобі вдень...серед ночі... А, часом, приходиться в небо кричать... Кричать, як сліпий кричав біля дороги, Чи як прокаженні здалеку вже там. А вірою тільки торкнутися можна, Як жінка, яку не злякала юрба... А що в своїм серці ти кажеш сьогодні, Те входить в життя і керує у нім. Завжди обітниці повторюй Господні І збудуться всі у твоєму житті. "А лиш доторкнусь до Його тільки одягу, І буду здорова, зцілить мене Він..." А рішення серця зробило роботу І стала здорова вона в одну мить! А нам і нікуди іти непотрібно - Господь Своїм Духом Святим в нас живе. І з нами Ісус наш знаходиться Вірний. Вірою торкнися, Він цього лиш жде. Під крилами Господа ти у безпеці, І в ранах Його зцілення є твоє. Господь твій прекрасний, великий як небо! Він бачить, що в серці твоєму там є. Л. Шпак