Притчі

Чудовий острів Один старий прожив більшу частину свого життя на одному острові, який вважався одним із найкрасивіших у світі. Коли на старості він переїхав до великого міста, хтось сказав йому: — Як це має бути здорово, стільки років прожити на острові, який вважається одним із чудес світу! Подумавши трохи, старий відповів: — Знаєте, правду кажучи, якби я знав, що він такий знаменитий, то хоч би глянув на нього. @prytcha

​Горнятка кави Група випускників престижного навчального закладу, успішних, які зробили чудову кар'єру, прийшли у гості до свого старого професора. Під час візиту розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні проблеми та життєві труднощі. Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і підносом, заставленим різними горнятками: порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими. Одні були звичайні, інші дорогі. Коли випускники розібрали чашки, професор сказав: — Зверніть увагу, що всі гарні горнятка розібрали, тоді як прості та дешеві залишилися. І хоча це нормально для вас — хотіти тільки найкращого для себе, але це є джерелом ваших проблем і стресів. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву кращою. Найчастіше вона просто дорожча, але іноді навіть приховує те, що ми п'ємо. Насправді все, що ви хотіли, було просто кавою, а не чашкою. Але ви свідомо вибрали найкращі чашки, а потім розглядали, кому яка чашка дісталася. А тепер подумайте: життя — це кава, а робота, гроші, становище, суспільство — це чашки. Це лише інструменти для підтримки та утримання життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого життя. Іноді, концентруючись лише на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком самої кави. Найбільш щасливі люди — це не ті, які мають все найкраще, а ті, які отримують все найкраще з того, що мають. @prytcha

Мудрець і учень сидять біля воріт свого міста. Підходить подорожній і запитує: — Що за люди живуть у цьому місті? — А хто живе там, звідки ти прийшов?, — запитує мудрець. — Ох, мерзотники і злодії, злісні й розбещені. — Тут те саме, — відповів мудрець. Через деякий час підійшов інший подорожній і теж запитав, що за народ у цьому місті. — А хто живе там, звідки ти прийшов?, — запитав мудрець. — Прекрасні люди, добрі й чуйні, — відповів подорожній. — Тут ти знайдеш таких самих, — сказав мудрець. — Чому ти одному сказав, що тут живуть негідники, а іншому — що тут живуть хороші люди?, — запитав мудреця учень. — Скрізь є і хороші люди, і погані, — відповів йому мудрець. — Просто кожен знаходить тільки те, що вміє шукати. @prytcha

Коли якийсь нахаба вдарив Сократа ногою, то він стерпів, не промовивши ні слова. А коли хтось висловив здивування, чому Сократ залишив без уваги таку нахабну образу, то філософ зауважив: — Якби мене штовхнув осел, то невже б я став його притягати до суду? Грецька притча @prytcha

Думки про майбутнє Проїжджав одного разу падишах повз сад і побачив за парканом старого, що садив персикове дерево. — Гей, старий, — звернувся падишах до садівника, — твоє життя хилиться до заходу сонця, ти вже не дочекаєшся плодів цього дерева, то до чого ж твої турботи?.. Ну, знаю, знаю, ти скажеш: «Предки наші працювали для нас , а ми маємо працювати для нащадків». Але дай відповідь, чи є сенс думати про минуле, яке пішло в темряву, і про майбутнє, яке ще не вийшло з темряви? Адже тільки сьогодення належить нам. — Тобі, володарю, не зрозуміти садівника! — відповів старий. — Ти не хочеш згадувати минуле — отже, воно в тебе таке, що краще його зовсім не було б. Ти не хочеш думати про майбутнє, отже, ти його боїшся. Тож не заздрю ​​я твоєму сьогоденню! Ошо @prytcha