Інклюзивна спільнота "Творча Майстерня"

Атмосферні оповідання про зиму в нас ще не закінчились. Ловіть мініатюрку від Хвилини душі "Хрускіт снігу під ніжками"❄ Героїні подобається зима. А вам яка пора року довподоби? #оповідання #зима #сніг #ХвилинаДуші #ЗінаїдаОніс

Для неї Я буду твоїм знаком Стану ненависним пам'ятником Усіх тих закоханих митей Не залишуся без дивних ідей Тобі подарую ароматних орхідей Постій хоч хвилину поруч зімною Дозволь мені бути із тобою Я ж знаю якою ти буваєш чарівною Ти стала однією із нав'язливих ідей Що лунають в моїй голові Я б дарував окени любові Та ти така гонорова. Вже не знаю як жити без ігнора Це театер одного дивного актора Я лиш маріонетка, ти ж лялькар. Цих земель холодний владар І не данний мені теплий дар Котрий розтопить твої криги Тому ми далі граємо в ці ігри Тобою створені абсурдні інтриги І все заради дзвігнкого сміху Я існую тобі лиш на втіху І не має в цьому ніякого гріху На умі лиш несказанне мної ім'я Його колись забере сира земля, Її сховає в обіймах густе гілля. А я шукатиму все життя... © Сандра Мей #вірші #романтика #СандраМей

Як вам сніг у квітні? Мабуть, кожен задумався чи у правильний бік перевів стрілки годинника😅 А Майстерня для підтримання атмосфери навіє вам трішки снігового настрою. Це оповідання Зінаїди Оніс про дівчинку Оксанку описує що ж таке могло статися, що ощасливило її. #оповідання #дітям #ЗінаїдаОніс #зима #сніг

Вишневий цвіт і віхола січе (рондель) Вишневий цвіт і віхола січе, Усе змішалось зіллям в казанку. Довкруж природа чарами в танку Те вариво наповнює дощем. Укрившись сонця й холоду плащем, Забула про годинник у кутку. Вишневий цвіт і віхола січе, Усе змішалось зіллям в казанку. Стинає відьма пуп'янки мечем, Хворіють абрикоси у садку. Весна розділить зілля в казанку, І два сезони порізно уже: Вишневий цвіт і віхола січе. © Роман Фещак (квітень 2025 р.) #вірш #рондель #пейзажналірика #весна #РоманФещак

Якщо вам здається, що ви не можете досягти чогось у житті, бо не вистачає знань, умінь, навичок, фінансів, пропонуємо переглянути це відео. 🎹Саші Скороход з Чернігова всього шість з половиною років, але дівчинка вже грає на рівні третього класу музичної школи, жодного разу там не побувавши. До того ж зір її всього 3% на одне око, що погодьтеся – дуже мало. Завдяки батькам, вчительці по фортепіано, яка не побоялася взятися за таку ученицю, Саша впевнено торує свій шлях і показує нам усім, що наші труднощі не такі вже й серйозні, і за великого бажання можна справитися з будь-чим. Головне – не здаватися💪 Підтримайте, будь ласка, добрим коментарем чи вподобайкою Сашу🤗 Це дасть їй ще більше натхнення, сил та мотивації розвиватися. А ми передамо все написане їй особисто😉 #музика #фортепіано #СашаСкороход #менует

Як ти? Не коди, не ключі, не печаті, Лиш слово, що ближче, ніж інші слова. «Як ти?» — це пароль на душевнім причасті, Це вхід крізь мовчання, де віра жива. Коли цілий світ у тривозі на грані, Коли не встигаєш дійти до мети, Один тільки голос у тиші, в підвалі, Тебе захистить, запитавши: «Як ти?» ©️ Євген Мошкола (06.04.2025 р.) Більше творів автора на Фейсбуці: https://www.facebook.com/share/16Ni9rXvyA/?mibextid=wwXIfr Та тіктоці: https://www.tiktok.com/@eugenio777?_t=ZM-8vJ5G6uGJOg&_r=1 #вірш #громадянськалірика #ЄвгенМошкола

Я іду... А я іду, іду, іду, Стираючи підошви об каміння часу. І річка грає, Шурхоче гравій — Природа лине під акорди джазу... Хтось радість сіє, хтось кує біду, А я іду, іду, іду. Дзюркоче темна злива з-під повік небесних — Це сонце спляче У хмарах плаче. Під кроками біда, мов крига скресне, Весна постане зеленню в саду. І я піду, піду, піду Барвистими стежками крізь колючі терни. Пітьма сліпуча Вже не болюча. Вона в очах надією затерпла, А поміж неї мальви проростуть. Хтось радість сіє, хтось кує біду, А десь природа під акорди джазу Рахує весни, І крига кресне. Стираючи підошви об каміння часу, Я все ж іду, іду, іду... © Роман Фещак (квітень 2025 р.) P.S. У кадр потрапив і котик Романа Мирчик😻 Вирішив провести його👨‍🦯 Мабуть, хоче стати котом-поводирем😁 Дяка ЗСУ за цей ранок! Всім вдалого дня🤗 #вірш #мотиваційнапоезія #пейзажналірика #весна #незрячі #внутрішнясила #РоманФещак

☀️ ❄️ ВЕСНА І СНІГ ❄️ ☀️ Весна і сніг. Підсніжники з-під снігу, холодний вітер з-за дерев, хмарки, захекавшись від бігу, пливуть поволі уперед. Весна сніжить. Засніжилися парки, сніжинки змочують асфальт, сіріють заспані світанки, нічних своїх не знявши пальт. Весна в снігах. Мов біле покривало, що рветься в сонячних руках, той сніг невчасно і невдало летить і тане на стежках. Весна і сніг. Лапатий і пухнастий, вальсує з вітром навесні, та не дають йому упасти грайливі сонця промінці. ©️ Лілія Кравченко (13.03.2025 р.) Більше творів авторки тут: https://www.facebook.com/liliya.kravchenko.1044 #вірш #пейзажналірика #поезія #весна #сніг #ЛіліяКравченко

Бринить у серці Золотий Потік (Експериментальний рондель) Бринить у серці Золотий Потік, Пташиною між ребер лунко б'ється. Барвистим спогадом село сміється, Чаруючи сезонами щорік. Дитинство сном тепер мені здається, Годинник із роками десь утік. Пташиною між ребер лунко б'ється, Бринить у серці Золотий Потік. Промінням грає молодість співуча — Лише почав робити що хотів. Поезію пишу, бо милозвучно Бринить у серці Золотий Потік. За горизонт життя дорога в'ється, Майбутнє кличе за поріг, а втім, Пташиною між ребер лунко б'ється, Бринить у серці Золотий Потік. © Роман Фещак (квітень 2025 р.) #вірш #лірика #поезія #село #ЗолотийПотік #ріднамісцина #РоманФещак

Дніпро без бар’єрів: історія подружжя з порушеннями зору, яке знайшло творчу реалізацію в рідному місті🧑‍🦯 Марія Дружко і Станіслав Чирченко письменники, актори озвучування, координатори різноманітних конкурсів. Марія також співзасновниця видавництва «Дружко» координаторка Всеукраїнської мистецької спільноти «VivArt». Усіх напрямків діяльності не перелічити. І все це подружжя втілює, маючи вади зору😎 Більше читайте та дивіться тут: https://nashemisto.dp.ua/2025/04/01/dnipro-bez-bar-ieriv-istoriia-podruzhzhia-z-porushenniamy-zoru-iake-znaishlo-tvorchu-realizatsiiu-v-ridnomu-misti/ #журналістика #незрячі #письменники #акториозвучування #координатори #МаріяДружко #СтаніславЧирченко

Весна — кохання ©️ Роман Фещак Анотація: Весни багато не буває, особливо, коли між двома людьми панує кохання💕 🌷🌷🌷 Мініатюра брала участь у конкурсі «За 28 днів весна, кохання» від порталу «Експеримент»🌸 Тож запрошуємо до прочитання: https://arkush.net/book/18625/8 Діліться своїми враженнями у коментарях, а ще пропонуємо вам проявити спостережливість, давши відповіді на запитання: Ким являється персонаж Сашко? Що ви можете про нього сказати? Про що цей твір? Які сенси у ньому закладені? Чого більше у мініатюрі: весни чи кохання? P. S. А ми вкотре дякуємо збройним силам України за можливість творити, любити та просто жити🙏 Не забуваймо підтримувати військових хто чим може: донатами, волонтерством, реабілітацією... Всіма силами, бо лише разом ми зможемо здобути перемогу та довгоочікуваний мир✌️💙💛 #проза #мініатюра #весна #кохання #кішка #сучаснапроза #військові #незрячі #підтримка #РоманФещак

*** Вередлива цьогоріч весна, То ласкава, наче мати рідна, Або зла, мов мачуха вона, Але й це минеться, очевидно. Ожива довкілля попри все, Алича цвіте і абрикоси, Кажуть, може й снігом потрясе, А можливо ще і підморозить. Це немов на піаніно гра, Клавіші в якого чорні й білі, А маестро віртуозно грав, Слухачі у залі просто мліли. І свою мелодію весна Грає то мажорно, то мінорно, Увертюри пропонує нам, Б'є по білих клавішах і чорних. У весни, як в нашому житті, Дні бувають сірі, білі й чорні, То на землю хмара кине тінь, Але кожен день є неповторним. Та мелодія чарує нас, І маестро день у день неспішно, У веселих та сумних тонах, Нам виконувати буде вічно. ©️ Петро Грущак (03.04.2025 р. Б.) #вірш #весна #пейзажналірика #філософськапоезія #ПетроГрущак

Oubaitori Прийшло тепло, і абрикосів цвіт кипить. За ним – тендітні вишні, примхливі персики і сливи ніжні мінливо розпускатимуться вслід. Двори потонуть у буянні віт, у білих і рожевих клу́бах диму – весна: розквітне у свою годину те дерево, яке приносить плід. У безлічі життєвих траєкторій немає двох однакових людей – для кожного свій час і привілей, oubaitori*. ©️ Олена Го (02.04.2025 р.) *oubaitori – японська ідіома, що походить від ієрогліфів, які позначають чотири плодових дерева, що квітнуть навесні: вишня (桜 - ou), слива (梅 - bai), персик (桃 - tou) та абрикос (李 - ri). Вона символізує ідею про те, що кожен зростає і розквітає у свій час, в своєму темпі, своєю індивідуальною красою. Більше віршів пані Олени в інстаграмі: https://www.instagram.com/olena_go_poetry Ютуб-канал авторки, де є музичний альбом: https://youtube.com/@olena_go_music #вірш #пейзажналірика #філософськапоезія #oubaitori #Японія #культура #ОленаГо

*** Взагалі-то нескладно, ну майже… розстатися треба з журбою. Відірватися силою волі від болю у зранених грудях. Накриває зима. Перший сніг на широкому полі вже блудить, Ним дбайливо засипано тисячі різних доріг, а з тобою Незнайомі птахи будуть різати крилами край піднебесся. Накладатися смужки нові на старі басамани в долонях. Пам’ятаю минуле, між тим відголоски у душу проносять Неприємні міжряддя, що світ навкруги ще не раз відвернеться.  Виявляється ми не тімахи — звичайні незначущі люди. Не зуміли владнати спокійно насправді буденні марниці. Хоч повинні були не попастися більше у пута класичні, Та трапляється іноді так, коли хтось необачливо любить. Все, що хочеш, віддам, а все інше давай розділю вполовину: Найдорожче зі снів, ненаписаних віршів та променів літа. Я вважаю сніги, що у грудні вкривають, нічого не змінять І мої почуття до весни аж ніяк від морозу не згинуть.    ©️ Ватульов Костянтин #вірш #інтимналірика #ВатульовКостянтин

*** Як хтось штовхнув тебе завдавши болю, Штовханням шліфуватимуть до дір, Ти залишайся все ж самим собою, Й колись засяєш зіркою, повір. Хтось в ямку камінь вклав біля порогу, До хати підрівняти вхід хотів, Хто входив, витирав об нього ноги, І камінь, мов коштовний заблистів. А мушля нам народжує перлину, Її шліфує море і пісок, Додаючи їй блиску без упину, Й вона стає прикрасою жінок. Космічний пил шліфує в небі зорі, Й вони блищать нам вказуючи шлях, Їх Батьківщина — Всесвіт неозорий, Та все одно, їм не чужа Земля. Але й земного пилу не бракує, Що дуже часто забиває дух, Та попри те, терплячих він шліфує, Коли вони крізь нього вперто йдуть. Виходить, нас шліфує все погане, То ж яскравіше в темряві гори, І на землі тоді світліше стане, Та зорі посміхнуться нам згори. ©️ Петро Грущак (20.03.2025 р. Б.) Більше творів автора тут: https://www.facebook.com/profile.php?id=100025446704075 #вірш #філософськапоезія #ПетроГрущак

Пером крешу з таланту іскри в дні студені (сонет) Змальовую пером строкаті тіні думки, Виводжу у рядках шляхи для порятунку. Надія ожива намистом перлів рими, Збудилися слова від бою серця в ритмі. Здійняли вірші крила, відправились до сонця, Напилися проміння, аби у світ лилося. Напнулися вітрила грому й блискавиці, Зібралась темна сила хмарою в очицях. Віршовані птахи пір'їни не згубили, Розвіяли пітьму всесильним світлом білим. Поезія жива, допоки лине голос, Що зцілює серця або стинає кодло. Пером крешу з таланту іскри в дні студені, Аби прогнати з них зневіру й люту темінь. © Роман Фещак (березень 2025 р.) З Міжнародним Днем поезії 2025! #вірш #мотивація #поезія #РоманФещак

Всім вітання🤗 Нагострюйте пера, бо сьогодні четвертий день письменницького марафону, що проводиться на телеграм-каналі наших друзів Мистецької спільноти «VivArt”😉 Умови для нагадування як завжди тут, і нижче посилання на допис, під яким можна у коментарях писати ваші тексти. https://t.me/VivArtUA/1035 Долучайтеся, і нехай буде з вами натхнення😉 Покажімо на що здатні майстри💪 #марафон #письменництво #література #дружба #взаємодопомога #VivArt

Всім по привіту🤗 Встигли вчора написати другий текст? Віримо, що все вдалося, а ось і третє завдання письменницького марафону, що проводиться на телеграм-каналі наших друзів Мистецької спільноти «VivArt”😉 Умови для нагадування як завжди тут, і нижче посилання на допис, під яким можна у коментарях писати ваші тексти. https://t.me/VivArtUA/1034 Долучайтеся, і нехай буде з вами натхнення😉 Покажімо на що здатні майстри💪 #марафон #письменництво #література #дружба #взаємодопомога #VivArt

В Е С Н Я Н І П О Ч У Т Т Я Не буди, весно, в серці дарма Весняні почуття — їм мене не зігріти. На верхів'ях Карпат, де пів року зима, Не цвітуть навесні ранні квіти. На вершинах вікують лишайники й мох, Із камінням зріднився чіпкий ялівець. На тріумфи життя не звуть свідків епох, В малювальниці-долі списався простий олівець. Не сули пройшлих весен забутих блаженств — Не зовуть на бали в час чуми тих, хто має сумління. Гине люд наш... Сумління не зніме абсент Весняної пори і природи п'янке воскресіння. Не зови у веселі весняні гаї, Щоби серцем діткнутись краси первоцвітів. Шлях старих у незвідані дальні краї, Там, де тиша, де мир і на місце немає лімітів. А тим часом у поле широке поклич, В полі жайвір дзвінкий будить небо остигле, Щоб ще жити, наснаги для мене позич В час, коли вже надію і віру убили. ©️ Василь Юзьків (березень 2025 р.) Більше творів автора тут: https://www.facebook.com/share/1BiS7YsNbq/ #вірш #пейзажналірика #громадянськалірика #поезія #ВасильЮзьків