Зміючка Оленка

Друзі! Занадто багато емоцій для мене на сьогодні. Я тільки що ахуєла 😂

Я забрала кицю Катю😍😍😍😍😍😍 В мене правда на котиків алергія. Але це ж моя дитинка. Їй вже 14-ть років. І вона останні півтора роки жила в батьків, а зараз я її забрала на свою квартиру. Побачим як буду справлятись з алергією і як киці буде в квартирі після приватного будинку. Да неї я хвилююсь навіть більше ніж за свою алергію🫣 Дуже її люблю☺️ Все життя вона мій компаньйон. Сама ніжна, нахабна і дивакувата кицюня😝

Ой блять та йдіть в жопу кляті русаки

Дивовижне поряд…

Чому мені ці люди не попадаються? Бо настрій вбивать. Втомила б кому пизди із задоволенням

Генетика☺️

https://music.youtube.com/watch?v=BlOGLVqoOcY&feature=share Ловіть пісню. Якось вона мені котячого настрою додає

Вдалої всім неділі

Вулиця Хрещатик, 4. Саме тут колись працював Йосип Маршак — київський ювелір і меценат. Маршак народився в 1854 році с. Гнатівка на Київщині. З 14 років почав вивчати ювелірну справу та працювати. У 1878 році відкрив власну майстерню на Подолі, і вже на поч. ХХ ст. ювелірна фабрика Маршака стала однією з найбільших в імперії. Фабрика та магазин розташовувалися на розі вулиць Хрещатик й Трьохсвятительської. На межі століть Йосип Маршак відвідує виставки в Америці та Європі, де стає переможцем, переймає новий досвід. Його називають київським Картьє (але ж ми знаємо, що такі порівняння недоречні, бо знецінюють), конкуренції з Marchak не витримує навіть Фаберже і переїжджає зі столиці до Одеси, а сам Маршак стає успішним підприємцем, менеджером. Але відомий Маршак не лише ювелірними справами, але й благодійними. Наприклад, він не боявся наймати на роботу жінок, і у своєму заповіті (який так і не було виконано) навіть згадав про придане для них. Допомагав і колишнім майстрам фабрики, що вже не могли працювати, був членом правління Товариства допомоги бідним євреям Києва. Помер Маршак у 1918 році. За рік до цього фабрику було націоналізовано. Згодом спадкоємці іменитого ювеліра переїхали за кордон, забравши з собою частину коштовностей. Інші вироби було переплавлено, інші — знаходяться у приватних колекціях. З 1920 року прикраси Marchak виготовляли в Парижі, цим займався син Йосипа Маршака – Олександр. ✔️Восени 2022 року в Києві зʼявилася вулиця на честь Йосипа Маршака. Ювелірка▫️Підписатись

З цікавого ювелірного світу❤️

За квіти дякую. А тепер розкажу не приємну ситуацію. Прямо дуже мене це образило… А справа в тому, що ви знаєте що я розмальовую на волонтерській основі тубуси від снарядів, джавелінів, і всілякі коробки від патронів і тд. Потім ці всі розмальовки відправляються на аукціон, збирають гроші і вертаються на фронт. Розмальовую я багато. Іноді першочергово від своєї основної роботи. Часто збираються черги. Так ось. Зібралась якось черга з таких розмальовок. І мене попросили взяти в роботу ще один. Я відразу попередила про чергу і сказала, що швидко не буде. Але погодились. Відправили. Не попередивши, що посилка приїде не на вказане мною відділення, а на грузове. Я їхала через пів Києва , забирала ту балабуху, яка ледве влізла мені у авто. Хоча вважаю, що про такі речі можна хоча б попередити. Щоб я хочаб їхала не одна а взяла б помічника. Але не суть. І ось довшої час до цієї штуки. Я придумала круту ідею. На неї мені потрібні були фарби в балонах. І я просто запропонувала, кажу: скиньтесь своїм підрозділом по 200 гр, бо треба елементарно фарби закупить, в мене закінчились. Цю ідею продинамили. Сказали що, щось вирішать, але ніхто не написав. Я чекала чекала, поки моя коліжанка не приїхала забирать цей тубус. Бо її попросили йогозабрать, на підставі того, що я попросила гроші на фарби. Я якщо чесно, не зрозуміла цього. Звісно з радістю віддала цей тубус, щоб себе трохи розгрузить. Бо мені також треба працювать, за щось жити, елементарно платити рахунки, заправляти тачку і щось їсти. Донати донатами, але мені здається мало хто розуміє яка тотальна фінансова срака в країні. І гроші не капають просто з неба. І якщо ти художник, ювелір або якась така не важлива життєво професія, то словами не передать які це танці з бубнами щоб щось зароблять. Коли ти працюєш сам на себе і зп тобі не платять. От що напродавав/ намалював то й заробив. Ну і кароче. Обідно. І мать його вйоб…. Таке враження що малювать це так собі… ну що тобі? Складно чи що? Та не складно. Але помоему мало хто поцікавився ціною на росходніки елементарно…. Кароче в мене все

Мені сьогодні курʼєрською доставкою заслали чудові квіти в майстерню 💐 І я не знаю як це відбувається, і чому я так люблю квіти, і чому вони мені так підіймають настрій, але я посміхаюсь, радію як дитина і ношусь взад вперед з радощами. А коли довго немає квітів в мене печія і болить підшлункова😞 В любому випадку, мені сьогодні зробили приємно і я багато чого корисного зробила за день 🫠 Дякую добра людина за настрій☺️

Та за шооооооо!!!!!!!