Зміючка Оленка

Сьогодні підходящий день, для того, щоб познайомити вас з новою трилогією «Камʼяні баби» Кам’яні́ Баби або Боввани – монументальні кам’яні скульптури, які з’явилися на території сучасної України більше 6 тис. років тому. Кам’яні статуї або Баби поширені в степовій смузі Європи і Азії від Монголії до Німеччини. Сама назва «баба» тлумачиться з санскриту і означає: «душа», «предок», «батько», «старійшина». Поділюсь з вами історією створення цієї колекції. На початку зими, я всерйоз задумалась над тим, щоб розділяти бренд. І створювати нову історію. Бренд який був би сам по собі, відокремлений від Ellen Rococo. Бренд який мав би нову історію. Нову ідею. Поєднаний між собою. В одній стилістиці. Називався б він FACTURA. Такий собі сучасний погляд на речі з історією. Але згодом я зрозуміла, що не можу і не маю правда відокремлювати від себе якусь частину, бо в цьому не буде цілісності і органіки. Тому ця ідея канула в літа. А я залишилась цілісною. І з повним правом робити і поєднувати абсолютно різні стилі, ідеї своїм імʼям, творчим псевдонімом який живе і процвітає з 2009 року. Дякую, що ви зі мною🤍 дякую, що є свідками моєї багаторічної історії. Що змінюєтесь разом зі мною. І підтримуєте ідеологічну позицію. Ця колекція про вічну памʼять і історію нашого формування. Про цілісність. Ціна кожного кулона 2700 грн Матеріал срібло

Зловила Владислава Жайворонка на філіжанку фото. Мій мозок до сих пір відмовляється сприймати жахливі факти і історії. Я дивлюсь на Влада, спілкуюсь, сміюсь. Ми жартуєм. Десь в розмові я необережно питаю: Владе, а як ти втратив ногу? І Влад просто розказує мені одну історію з життя. А я слухаю, як дурна, і думаю, що він мені якусь гостросюжетну стрічку переказує. Жартую, про його розбите око. Сміюсь, кажу, що колекціоную людей і тварин з одним оком. Ті очі пекло бачили. Ті очі багато чого бачили

Давно не робила блокноти під замовлення, але ця історія надихнула мене. І я захоплююсь романтизмом моїх замовників:) Хлопець попросив свою дівчину намалювати малюнок і вона не підозрювала що він оживе і перетвориться в обʼємний кольоровий барельєф на блокнотик:)

😑

Вітаю мою ма з найщасливішим днем в її житті, бо 35 років тому, вона привела у цей світ найчудовішу людину. Тобто мене😀

Пишаюсь і дякую від самого початку і до сьогодні 🫡

В мене зʼявилась нова любов. Оскільки я обожнюю різні аромати а Van Cleef то навіки в моєму серці, ось ще одна шалена хотілка. Доречі в мене скоро День народження ахахаха🫶🏻

Всім доброго раночку від мене і киці Руни

Видео дня)

Зима для мене це завжди надскладний період. Як би я не намагалась її полюбити, не складається в нас з нею. Особливо місяць січень. Дуже гостро я відчуваю період перед мвоїм Днем народження. Неначе справді скидаю шкіру. Напевне недарма я народилась у рік змії. І ось знов. Знов січень. Знов морози. А разом з ними замерзаю і я. Морально. Фізично. Ментально. Цьогоріч на свій День народження я вирішила поїхати туди, де заритий мій пупок. У Вінницю. Перлину Поділля. Мене народила там моя мама і одразу перевезла до Київа. Тому я можу сказати, що я майже як Шопен. Тіло якого поховане у Парижі, а серце у Варшаві. Я теж складу такий заповіт. Нехай моє серце замурують десь в водокачці на Вишеньці. Або якщо це буде кремація, частину попелу нехай розвіють над Південним Бугом. Але я збираюсь прожити ще довге і щасливе життя. Мені ще стільки всього треба зробити! Стільки ще прикрас в моїй голові не були реалізовані. І пано дракона з весни заморозилось на 80% готовності. Ще Руна не привела мені кошенят і навіть ще не виросла. І я ще не народила дитину. Хоча дуже цього хочу. Нам ще виграти війну! І відбудувати нашу країну. І я хочу бути свідком і учасником цих подій. Навіть планую увійти в історію якось. Але сьогодні, сьогодні я почала болісний процес скидання шкіри. А потім забронюю номер у Вінниці, сяду в авто і поїду. Буду гуляти вулицями якими бігала в дитинстві. Пройдусь дорогою від вулиці 600-річчя до озера і музею Пирогова. Обовʼязково схожу подивитись чи є ще гаражі, там де в діда машина стояла. Схожу на ринок Врожай. І піду секретними доріжками до річки Буг. По вулиці Матроса Кошки. Цікаво, вона все ще так називається чи перейменували? Можливо буду плакать. Але й посміхатись буду багато. З ностальгією. За таким колись безтурботним дитинством. За вівчаркою Шері. За братом Романом. За бабусею. І ароматами бузку, жасмину і черемшини. Але зараз зима. І час скидати шкіру

Приїхала в майстерню доволі пізно. Є декілька доволі масштабних замовлень. Я почала робити модель. Зробивши декілька рухів лобзиком порізала палець і відклала інструмент. Відклала ще декілька робіт. Я думаю, що саме так може виглядати вигорання. Коли ти воркаєш роботу відточенними рухами, техніками, надбанним баченням. Але без задоволення. І з якоюсь важкістю. Відкинулась в кріслі. Зрозуміла, що треба їхати додому. Поїхала. Незадоволена собою. Пригнічена. Що робить зараз мене щасливою? Задаю собі це питання. І чомусь зовсім не знаходжу відповідей на нього. Раніше то була робота. Я горіла проєктами. Зараз це відбувається, бо так треба. Бо я роблю це, тому що треба робити. Щоб не втратити скіли. Щоб не впасти в емоційне дно ще більше. Дуже сумно. Прикро за себе і своїх замовників які чекають від мене вау еффект. І він звісно буде, адже я професіонал. Буде. Але не від щирого серця

Найбільше виробництво одягу в Україні . M-tac. І я стою на тлі. В вхуї.

Спорт як о 8-й ранку🥹 і детокс від алкоголю творять чудеса

Я. Дримба. І кіт з яйцями

А ось і причина безсоння 🥲

Курва. Знов не можу заснуть. Хоч бери і додому не повертайся.

Зато мама каже що я красіва💃🏻

Дивлвижно як в цьому самому ящику не прийшов лист про мою позашлюбну дитину, повістка в суд і запрошення відвідати Марс. В мене все