Часопис "Гетьманат"✙

«Бунапартъ — Бурлацьке пудло;» Український контекст Війни 1812 досить багатогранний. Загальновідомим є тимчасове відродження козацтва, але це лише один аспект ширшого явища. Численні нащадки козацької старшини Лівобережжя й колоністів Слобожанщини на той момент все ще пам'ятали своє коріння та державну традицію (попри те, що гетьманщина була ліквідована за півстоліття до того). За гарячими слідами, у 1813 вийде бурлескний твір Петра Данилевського, що оспівував війну, до того ж — українською мовою.

Через Царства через Панства; Да — й до Нашого Гетьманства, Аж в Москву забрів сюда.

— Навіть агітуючи за імперію, Данилевський згадує часи державності. Син (?) Петра, Григорій Данилевський теж буде письменником та дослідником історії України, підозрюваний у підтримці петрашевців та знайомий Гоголя. Прочитати «Оду..» можна на internet archive (половина сторінок — словник слів та виразів). Показово, що "Москаль" використовується нейтрально. Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

/До вождя й державного канцлера/ Хоча син Скоропадського й наступник Данило завбачливо перебрався до Британії, з розрахунком що там він зможе продовжити діяльність гетьманського руху, сам Гетьман залишився в Рейху. Синхронно з іншими, від початку німецько-радянської у публіцистиці прихильників Скоропадського з'являються знайомі тексти вдячності німецькому уряду та війську, що нарешті почали війну зі Сталіним, недвозначно поряд із портретами гетьмана й гетьманича ставлять фото німецьких провідників (Альманах "Український Державник, 1942), хоча сам гетьман, що відомо зі спогадів Олени, завжди ставився до НСНРП негативно. Чітко позиціонувалось, принаймні з-під друкарських машинок редакторів, що Німеччина у війні стоїть пліч-о-пліч з Україною, потерпілою від більшовиків, і яка під проводом Скоропадського відродиться, коли німці допоможуть створити нове військо. Така пропаганда виглядала доволі прагматичною, адже саме до українських політиків німці ставилися скептично, гірше за інших. Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

«Не треба ані на хвилину забувати, що точиться війна, — наголошував у промові П. Скоропадський, — масштабу, інтенсивності й жорстокості якої людство досі ще не тямило. Тільки те гасло зараз має право на життя, що сприятиме перемозі. Не будемо ні за яких умов впадати у відчай, не будемо в істеричному маячінні чинити необмірковано.. Це тепер ні до чого доброго не доведе. Розрахунок на чужу благодійність, усі невиправдані мрії — це пора забути й перейти до більш життєздатної та конкретної думки.

Завжди стоятимемо за втілення в життя Ідеї Української Держави і для цього, насамперед, не покладаючи рук, працюймо для перемоги німців над большевиками, бо большевики — це найгірший наш ворог!

Не нарікати, не падати духом і звинувачувати всіх у своїх нещастях, а старатись щонайбільше українців ставити на командні посади, викорінювати нечесне. Привчіть німців до думки, що ми, українці — чесні люди, і коли щось ми кажемо, то так і поступаємо!» Дата: 30 Серпня 1942 року. Промова до з'їзду Української Громади. Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Степ тремтів від залізного зойку війни, Степ стогнав — гомін лунко котився гонами, — воскресали так страшно пророчі сни І на Захід ридали вагони. Чорний полк — наметом — в останній наступ. Скавучать навпростець останні набої, А десь вже глухо стукає заступ, Десь за межами бою. ... Клекотить ще, але — дорогає, тліє, Фістулою — останній акорд скорострілу... Щось тяжке і одвічне на обрію мріє, Розпростовує чорні крила. Степ підвівся і втілився в древній хаос І посунув на нас в гостроверхих татарських шапках, — Ось все ближче, все ближче — вже вершники в балці — ось! — Вже летять перетяти нам шлях. — Євген Маланюк. «13 листопаду 1920 р.» "Земля й залізо", 1929

Вітер змін - ми визначали його за напрямком пуску наших рясно змащених мастилом 82-х мін.

— Серафим Гордієнко. "Метаромантизм" (23 листопада 2023) Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Політична незрілість і революція Будучи очевидцем українського держбудівництва 1917-1919 років, Євген Чикаленко виділяв одну вагому причину невдач та непорозумінь — політичну незрілість, недосвіченість еліт. Підкріплював він це відомостями про т. зв. делегацію опозиції до німецького командування, цілями якої було змістити гетьманський режим:

Д-р Галін розповідав учора, що коли цими днями він був у Гренера в складі делегації підібраної з дванадцяти сивих людей, то в розмові з німцем ясно побачив, які ми всі хлопчаки в політиці, в порівнянні з ним. На всі обвинувачення [Гренер] відповів рішуче, що боротьба ведеться з соціалістами, агітаторами, а не з українцями, і довів це фактами, а делегація ніяким фактичним матеріалом не запаслась. На всі обвинувачення, що уряд бере на посади лише неукраїнців довів, що між свідомими українцями нема адміністративно-практичних людей, бо царський уряд не пускав їх на відповідальні посади, а бажаючи мати в міністерствах українську більшість, гетьман запрошував українців до кабінету, але вони, додержуючись чистоти соціалістичних принципів, відмовлялись.

На прощання, коли делегація висловила надію, що плани геніального Бісмарка про відбудування України таки здійсняться теперішнім німецьким урядом, то Гренер наче трохи іронічно відповів, що це можливо тільки тоді, коли й українці проявлять хоч трохи бісмарківського розуму.

(Є. Чикаленко. Щоденник 1918-1919. 18 червня 1918) Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

День Батька — 16 червня. 👨‍🍼 Колектив авторів «Гетьманату» приєднується до привітань з нагоди Міжнародного дня батька сьогодні, 16 червня. Це Ваш день, голови сімейств, на плечах яких сьогодні стоїть наша держава, та які завжди є опорою для дітей. Складно переоцінити роль батьківства, особливо в Україні, де вже не одне десятиліття продовжується сімейна криза, коли безліч сімей є розірваними, та яка поглиблюється з війною. Честь Вам, отці! Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Історик Геннадій Єфіменко знайшов цікавий документ. Фрагмент - на скріні. 1920 рік. УНР ще існує, боротьба триває, ще армія остаточно не склала зброю, готується всеукраїнське повстання проти російських більшовиків, але голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський, який сам перебуває в еміграції у Відні, відмовляє їй у підтримці і озвучує прийняття "радянської влади і диктатури трудового народу", тобто принципи Комінтерну.

...Я глибоко вірю в здорові сили нашого Народу, а тому вірю в успіх нашої праці. Вірю і знаю, що ми побачимо ті часи, коли всі українські патріоти з довірям подадуть один одному руку і стануть об плече в одну непереможну лаву, щоб спільними силами промощувати шлях до столиці нашої - Києва! Хай дасть нам Господь Бог сил і витревалости, щоб довести Діло наше до остаточної перемоги! Слава Україні!" — Його Світлість, Гетьманич Данило, спадкоємець української гетьманської держави. (1937 р.) Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Історія Острозької твердині (текст К. Липи для Музею Шереметьєвих) У ХІ–ХІІ ст. замок мав такий вигляд: на верхівці пагорба вал з частоколом; рів, заповнений водою з річки, що протікає біля підніжжя пагорба; до брами з дерев’яною баштою веде міст. Така твердиня чудово захищала своїх мешканців від поширеної ручної метальної зброї. 🏰 У ХІІ ст. в Острозькому замку додалося три башти. Для чого? Башта збоку від в’їзду тримала під вогневим контролем (чи як це назвати для довогнепальної доби?) міст і прилеглу місцевість. Усі три башти забезпечували мешканцям замку зручний огляд на 360⁰ та можливість обстрілу в разі нападу. Жоден європейський замок не обходився без каплиці, де молилися його мешканці. Князі бажали молитися з більшим комфортом, та ще й дати гарний храм своїм підданим. У XV ст. збудували величезну Богоявленську церкву. Церква набула рис оборонної споруди – із товстими стінами та бійницями. Круглу вежу ще називали Новою, вона єдина збереглася від оборонного периметру XVI ст. Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Що читав Гетьман Кирило Розумовський У другій половині XVIII століття формується одна з найліпших приватних бібліотек Гетьманщини. Точно знати кількість книжок в колекції ми не можемо, а думки істориків розрізняються від 2 до 30 тисяч. Літературні вподобання Гетьмана були досить різнобарвні: поруч із працями іноземних істориків, різними трактатами та офіційними документами лежали книги з будівництва, догляду за садом та виховання дітей. До своєї книжкової полиці гетьман обирав видання з історії Української держави: ■ праці французького історика Ж. Шерера «Літопис Малоросії. Розповідь про історію гетьманських козаків і про найчудовіші події в Україні»; ■ робота німецького публіциста А. Гупеля «Про козаків». Щоб краще зрозуміти політику та особливості традицій різних країн, Кирило Розумовський читає історичні книги: ■ Листи пана Аббе ле Блана» — про економіку та політику Англії та Франції XVIII ст.; ■ «Турецькі листи» — книжка про історію Османської імперії. Гетьманська Грамота ✙