Часопис "Гетьманат"✙

Гідний імені Мазепи: Андрій Войнаровський Загальновідомо, що особисто Іван Мазепа нащадків залишити не зміг, зосередившись на вихованні свого небожа — Андрія Войнаровського, на якого закономірно розраховували як на наступного гетьмана, щонайменше через поважний вік Мазепи. Свою відомість цей обдарований нащадок волинської шляхти почав набувати ще зі студентської лави, та саме як людина гетьмана. Після навчання у Києві та Дрездені Войнаровський вступає до війська — в розпал війни зі Швецією. Він був серед тих, кого гетьман посвятив у план українсько-шведського альянсу; Мазепа відправив сестринця зв'язковим старшиною між двома арміями. За свої здібності, а головне навички орієнтування у складних мілітарних комбінаціях він заслужив повагу Карла XII, також той високо оцінив Войнаровського як командира козацьких військ під Гадячем і Веприком, на Слобожанщині та під Полтавою Хоча між Войнаровським та старшиною по смерті Мазепи сталось непорозуміння, Войнаровський залишився служити справі — долучився до створення "Конституції", а пізніше виконував доручення П. Орлика в іноземних столицях, намагаючись схилити великі держави проти Петербургу Порушивши усі писані та неписані норми, росіяни не могли миритися з Войнаровським, який вже опрацьовував англійців та безцеремонно викрали того у Гамбурзі, звідки відправили до Петропавлівської фортеці; попри тортури, від гетьманича ніяких відомостей не отримали. Свої роки він дожив у Сибіру. Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

🖼Сімейний портрет (гравюра) Наполеона ІІІ Здавалось би, звичайна гравюра звертає нашу увагу на показову ситуацію — юний син імператора позує у формі. А найголовніше, це було нормою. Точніше, поверненням до норми. З раннього дитинства Юджин захопився військом, до реєстру гренадерського полку його зарахували у 9 місяців, і після цього почались його тренування. Перший вогнепал він отримав у віці 4 років, а улюбленою грою юнака було відтворювати величні битви на подвір'ї. Його вихователька постійно переказувала історії з наполеонівських війн та тріумфи його батька. У вихованні сина, імператор фактично повернувся до традицій Франції Бурбонів. У віці 14 років він відправився на фронт війни з Прусією. Втративши батька та державу, той вступив у англійську військову академію 🫡 Омріяний бонапартистами принц знайшов смерть у нерівному бою проти зулусів, куди відправився з дозволу королеви Вікторії. Він потрапив у пастку та намагався відстрілюватись, загинувши від списів Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Скоропадські і націонал-соціалізм Останні роки свого насиченого життя колишній Гетьман України Павло Скоропадський провів у гітлерівській Німеччині, скромно турбуючись про сім'ю та політичні справи Як згадує його молодша донька, прихід Гітлера був зовсім неочікуваним для батька (той розраховував на тріумф військових кіл, зокрема Шляйхера, якого нацисти вб'ють). Зв'язки з офіційною владою, як і неформальними інформаторами Скоропадський зберігав і далі, це було корисним для справи і для виживання. Інша справа — діти гетьмана. Гетьманич у ділових листах до батька іноді згадує канцлера, а у своїх промовах навіть вихваляє того, хоча й ДСВ переживе у Англії. Наймолодша Олена колоритно описує реалії життя, зокрема єврейське питання. Коли Олена волонтерила для закордонних німців, то найбільше грошей давали їх єврейські сусіди, а не відверті нацисти. Особливо свідомість сестер захоплювала форма німецьких СС. Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Великий лідер Останній імператор Франції увійшов в історію як "демократичний цезар". І справді, він виставив себе як рятівника, а повернення імперії означив плебісцит. Світовій спільноті він впевнено протиставив миролюбність: "Дехто каже, що Імперія — це війна. Я кажу: Імперія — це мир. Це мир, бо це в інтересах Франції, а коли інтереси Франції задоволені, у світі панує мир" Однак, Імперія миру була просто змушена втрутитись у Кримську війну разом із Англією, і заплатила найбільшу ціну — 100 тисяч втрачених життів (найбільше від хвороб)

"Ми йдемо до Константинополя разом з Англією, щоб захистити владу султана, а також захистити права християн; ми йдемо туди, щоб захистити свободу морів і наш справедливий вплив у Середземномор'ї. Врешті, ми йдемо туди з усіма тими, хто хоче торжества доброго закону, справедливості і цивілізації" — казав Імператор

Наполеон ІІІ започаткував розширення імперії за межами Старого Світу — в Азії, Африці, Мексиці, куди Франція намагалась принести порядок Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Пані та панове, ми повідомляємо про зупинення збору для бійців зі 106-го батальйону 63 бригади. За результатами збору, ми змогли зібрати 8 808 гривні. Ми дякуємо кожному за його внесок. 🫡

Вишита картина, оздоблена різьбленою дерев'яною рамою. Зробили її — українські школярі у 1916 році, що були евакуйовані подалі від бойових дій із Галичини до альпійського Гмюнду, де функціонував табір. На полотні діти зобразили таборову церкву і школу, а також жіночий образ, геральдичні символи Імперії та двомовний текст — "Найяснішому панови (Францу Йосифу І — ред.) українські шкільні діти в Ґмінаї". Витвір розміром 1.08 на 0.78 м. досі зберігається у Австрійській Національній Бібліотеці (ÖNB) Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

Церква, де похований гетьман Кирило Розумовський Воскресенська церква в місті Батурин була побудована коштом гетьмана Кирила Розумовського на місті зруйнованої Троїцької церкви. За переказом, храм створений із цегли розібраної вежі І. Мазепи, зруйнованої в 1708 р. Сама церква побудована в стилі класицизму, і гетьман, передавши туди багато коштовних церковних предметів, заповів, що має бути похований саме тут. На жаль, Кирило Розумовський не застав кінця побудови церкви і помер за чотири місяці до її освячення (церкву освячено в 1802 році). Але останню його волю було виконано, і наразі це одне з небагатьох поховань гетьманів, що збереглося до сьогодення. У 20-х роках ХХ століття з дзвіниці зняли дзвони, а з верхів церкви позолочені хрести, встановивши червоні прапори й переобладнавши церкву під народний театр. На щастя, після реставрації за незалежності церква знову функціонує та перейшла до української Церкви. Чекайте другу частину про склеп Розумовського... Гетьманська Грамота ✙

🇺🇦 Адміни українського телеграму створили папку зі своїми каналами на будь-який смак: від фіолософії та історії до мемів і постіронії. Підтримуймо інформаційний опір моральної деградації нашого покоління Підпишись: https://t.me/addlist/NJXJJqinO1Y2ZmQ6

«Гуртом в ряди» — вірш січового стрільця (усс) Миколи Угрин-Безгрішного, редактора бойового вісника "Червона Калина", написаний у травні 1917 року. Гуртом в ряди! Борня Кипить, За волю й славу України — Од ляку ворог вже дрожить, За наші кривди і руїни!... ... Тепер настав пригожий час Прогнать розбійників із хати — Засяло сонечко й для нас, Свій хліб собі будем збирати. ... Дніпро і Сян, Кубань й Дністер Несуть на хвилях ген світами Побідну пісню: Ні, не вмер Народ вкраїнський й між катами! Часопис "Гетьманат" 🇺🇦

«Сіль, табак, риба» Надаючи кримському питанню вагомого значення, уряд Скоропадського докладав зусиль до його прилучення. Відомий вираз про Крим як тулуб України підкріплювався й аналітичними даними. 📝 У записці "Значення Криму для України", виданої в травні 1918 року (ЦДАВО України. Ф 1077. Оп. 1. Спр. 36.), автор, суміщаючи національне питання, стратегічний роздум, економічні викладки, наділяв Крим особливою роллю для захисту найперше торгових шляхів, що потребуватиме могутнього флоту. Для наступальних операцій, як вважалося, Крим був малопридатним, зокрема через відсутність реалістичного супротивника, але незамінні порти Криму давали можливість тримати під ударом обидві затоки Чорного моря. Автор розглядає півострів як землю для розселення українців для перетягування етнічної ситуації на нашу користь. Іншою ідеєю є створення двох татарських полків. В цілому, така позиція актуальна на сьогодні лиш частково, адже новітня війна та можливості України повністю змінює становище. Часопис "Гетьманат" 🇺🇦