Той самий Колумбет
Open in Telegram
Канал активіста ветеранського руху, громадського діяча та трохи політика Антона Колумбета.
Show more356
Subscribers
No data24 hours
No data7 days
No data30 days
Posts Archive
И вот знамена, дым...
– И где же сенегальцев роты? отвечай, штабной, отвечай. Леночка, пей вино, золотая, пей. Все будет благополучно. Он даже лучше сделал, что уехал. Проберется на Дон и приедет сюда с деникинской армией.
– Будут! – звякнул Шервинский, – будут. Позвольте сообщить важную новость: сегодня я сам видел на Крещатике сербских квартирьеров, и послезавтра, самое позднее, через два дня, в Город придут два сербских полка.
– Слушай, это верно?
Шервинский стал бурым.
– Гм, даже странно. Раз я говорю, что сам видел, вопрос этот мне кажется неуместным.
– Два полка-а... что два полка...
– Хорошо-с, тогда не угодно ли выслушать. Сам князь мне говорил сегодня, что в одесском порту уже разгружаются транспорты: пришли греки и две дивизии сенегалов. Стоит нам продержаться неделю, – и нам на немцев наплевать.
Считает враг, морально мы слабы.
За ним и лес, и города сожжëны,
Вы лучше лес рубите на гробы
В прорыв идут стрілецькі батальйони
Repost from БУТУСОВ ПЛЮС
"Еб*шим по НАТО, еб*шим!"
Це відео вже ліквідований російський солдат 37-ї бригади зняв на свій телефон перед штурмом позицій воїнів 58-ї бригади ЗСУ. На кадрах - останній концерт у житті, який побачив він та десятки його товаришів.
Тоді, 11-го листопада під Новодонецьком наші бійці знищили ворожу бронетехніку, ліквідували 30 росіян, п'ятьох взяли у полон. Про деталі цього видатного з точки зору тактики та організації бою дивіться за посиланням - https://youtu.be/LYlCbDsLEsM
Repost from Не Олексій
Стосовно того, що ми з москалями якісь генетично різні люди.
Я не вірю в нації і в національний менталітет, як щось, записане генетично. У мене є на цей випадок велика складна теорія, яка спирається на політичну карту, економічні моделі, а головне, на комплекс мемів (у формі шкільного виховання, анекдотів, телепрограм, музики і взагалі всього інформаційного фону), які формують рольові моделі, і стають самопідкріплюючоюся парою. Буквально - людина росте на анекдотах і піснях, вивчає по ним, яким йому бути, виростає, реалізує ці анекдоти і пісні, і про нього пишуться нові анекдоти і пісні.
(Нагадую, що в російських анекдотах хохол переважно дурний, а в українських анекдотах москаль переважно мертвий).
Отже, я не вірю в генетику, але вірю в мистецтво.
Тому я пропоную послухати російське мистецтво.
Я гарантую вам, що це мистецтво, і дуже добре мистецтво - це апологія віршу Лєрмонтова "Родина". Більше того - це мистецтво високої пропагандистської цінності. Це бойова пісня, написана для того, щоб москалі краще ходили на війну. І вона саме так і працює.
Ми з друзями послухали і охуїли від флешбеків. Це пісня про наше сіре радянське дитинство, про Миколаїв-Одесу-Мелітополь-Кривий Ріг початку 90-х.
Але для нас ці історії - це аргумент ніколи в це не повертатися, зробити все, щоб у наших дітей було все інакше. А для них ці пісні - це аргумент, щоб у всіх дітей у світі все було саме так.
Тобто для нас це демотивуюча пісня, а для них мотивуюча.
От така світоглядна різниця за 20 років склалася. Не можу не радіти цьому факту.
П.С.: Маю мрію записати на цю пісню новий кліп. Щоб російські полонені в своїх сірих робах унило читали ці стихи на камеру, по рядку. "Вы не смогли построить рай. И я похоже тоже не смогу". Оце було б діло. Оце б у них на росії бомбануло. Оце б ми додали їм сенсів, замінували б культурний пласт.
https://youtu.be/F96kWqQ0vVQ?si=oe-j6CguMou95dVD
Хто забув як я виглядаю: ваш улюблений інфлюенсер в інтервью.
Початок війни, шо у нас зараз з кадровим забезпеченням та Одеський воєнком:
https://youtu.be/pMuEkI6ksEA
