Психотрон|Psychothrone

можете вважати це камінг аутом In the garden of shattered lollipops Where candy canes melt into teardrop crops Not loving boys, a dandelion's wish Carried on the breeze of a summer's kiss I dance in the meadow of my mind's design Where love is a mirage, a dream's hidden sign In this labyrinth of sweet melancholy I am contemplating a life

lets talk about поліаморія здається, що про моральні блоки ми писали в якийсь дуже далекий час і в зовсім іншому всесвіті хоча зараз ця тема як ніколи доречна - коли розбіжність твоїх моральних блоків із суспільними безпосередньо становить загрозу але сьогодні писати я хочу про щось досить невинне - поліаморію. яку багато хто сприймає негативно люди не схильні проживати з одним партнером аж до труни, переважно вони мають досвід стосунків із кількома людьми впродовж життя. статистика розлучень лякає, але ще більше лякає те, наскільки зазвичай нещасливі люди, які тягнуть за собою двадцять років моногамного шлюбу. втома одне від одного, втрата інтересу одне до одного, зради... з якими частіше стикаються жінки, до речі. суспільством зрада чоловіка сприймається як щось несхвальне, але нормальне, легітимне. коли ж від жінок суспільство вимагає нескінченної вірності одному єдиному - інше розцінюється як злочин. з огляду на все це, легко помітити, що моногамія, загалом-то, підходить далеко не кожному. і особливо вона не вигідна жінкам. але чомусь саме вона береться за норму на цей пост мене надихнув рілс про дівчину, яка пишається, що її чоловік - її перший і єдиний чоловік хоча гірше, мабуть, коли кажуть "останній". таке я зустрічала теж і можна ще знайти аргументи, чому поліаморія - це більш природне явище для значно більшої частини населення, ніж моногамія, але я хочу поставити лише одне запитання наскільки ж сильне кохання, якщо його може зруйнувати просто нова захопленість партнера?

"fear of death" is a powerful and emotional expression of a desire to transcend the limitations of human life and achieve immortality. the song conveys human's struggle with the fear of death and the hope for a better future through transhumanism. this song is a captivating and inspiring anthem for anyone who dreams of living forever. https://www.youtube.com/watch?v=qhlLmha4pmY

Важко бути несхожим Ще одна річ, яка в видавничі справі мене виморожує — це complementary titles. Схожі книги, тобто. Майже всі агенти та видавці цікавляться тим, які схожі книги виходили за останні кілька років. Так вони хочуть зрозуміти загальні відчуття, а ще потенційні об'єми ринку для продажів. При цьому, це не має бути щось старе, типу Конана-Варвара, бо неактуально, чи щось надуспішне, типу Гарі Поттера, бо вирішать що ти шиз. Ось приклад complementary titles книни, що знайшла собі успішно видавця, перекладений з англійської.

"БОЖЕСТВЕННА П'ЯВКА" - це самостійний фентезійний роман з розмаїттям дійових осіб і потенціалом для розвитку серії, загальним обсягом 134 тис. слів. Він поєднує в собі житейські дивацтва Чайна М'євіля з нешанобливою меланхолією Джеремі Роберта Джонсона і сподобається шанувальникам "Молитви водостоку" Ґарета Ганрахана, а також людям, які люблять фентезі з додатковим слизом.

В чому моя проблема з complementary titles? В тому, що я не читаю книг мені «План» ні на що не схожий. Можна, звісно, сказати «План — це абсурдні Ілюмінати Дена Брауна, що живуть в світі "Проблеми Трьох Тіл" Цисіня і борються з прибульцями засобами "Нейроманту" Ґібсона, котрі опинились в темній версії Плоского Світу і борються за життя в фентезійному мультиверсі». Але по правилам, так не можна. Я, втім, все одно так і скажу — якщо не придумаю нічого кращого. А на які романи чи фільми схожий «План» вам? Якщо ще не пробували, то саме час: перші три розділи безплатно без смс.

хочу додати до попереднього посту про видавців, що хочуть письменника з мільйоном підписників і власною маркетинговою командою, порцію болю не знаю, для чого в принципі потрібні маркетологи у виданнях, якщо вони надсилають тобі листа, де буквально просять зробити таке 1. самому визначити аудиторію своєї книжки 2. самому активно стежити за літературним ринком, бо агенти в пошуках літературних талантів цим не займаються 3. List at least 3 competitive titles published within the last 2 years, and include the following information: Title, Author, Publisher, Pub Date, ISBN, format (page count, trim size, b/w or color), and cover price (remember to use the original price and not the marked down price as Amazon rarely charges the full amount for a book). 4. Basically provide any information that might help sales and marketing position the book against competition. 5. What are the trends in the marketplace to support the book? Include any current news that might help sales 6. Up to 2 paragraphs that condenses your brief description of the book that will be used on Amazon/catalogs etc. 7. Come up with 20 to 30 keywords that best describes your book and category that will be used on Amazon and other search engines. This is very important (лол). Separate each keyword by a semicolon як то кажуть: письменник - клоун, тільки в цирку не виступає 🤡

не сиджу в тіндері, а досліджую людські архетипи 😏

Самообслуговування письменника В перервах між лікуванням кукухи шукаю видавця для «Плану» (через що приходиться кукуху лікувати). І позиція частини видавців, в перекладі з англійської, ось така.

Наш поточний процес прийому заявок триває щонайменше місяць. Ми оцінюємо вашу присутність у соціальних мережах, щоб побачити, чи просуваєте ви вже опубліковані книги та/або розповідаєте про свій новий роман. Після цього наш менеджер по роботі з заявками ознайомиться з вашою книгою і вирішить, чи вона нас зацікавила.

У мене питання — а нахіба тоді взагалі потрібен видавець? Якщо у тебе уже є свої медіа, де ти можеш продавати книгу — то ти можеш книгу самовидати і покласти собі профіт в кишеню. На тому ж Амазоні тобі і зроблять електронну версію, і надрукують. Приклад тому згенерована ШІ графічна новела Wist. Автор створив під неї Тікток і вивів свій твір в бестселери — при тому, що копірайт у нього був лише на історію. Навіть у мене, з невеликою аудиторією і неповною книгою, був у відсотковому відношенні великий успіх — і був би і далі, не припини я постити регулярно Тому велике нахабство видавцю вимагати, щоб автор сам книжку і продавав — отримуючи дай боже 10% від оптової ціни примірника. Бо у видавця головна сила — не принтер, а напрацьована дистрибуція. Оті самі видні полиці книгарен, підгодовані літературні критики і ручні блогери. По емоційній складові — емоції дві. Перша — безкінечний сум. Бо виявилось мало прожити роки самовдосконалення, написати десятки історій, відточувати майстерність і таки пройти всі муки доведення роману до кінця. Бо це лише початок історії, і таких як ти — тисячі, а в індустрії видавництв США творяться свої лейоффи, драми і найгірші сезони для деб'юту за десятиліття. Толку з того, що ви написали охуєнну книгу, коли її треба ще продати. Друга — нарешті, прийняття. Що чуда може не станеться; і треба вести свої канали і створювати нові, на англомовну аудиторію. Вчитись робити тіктоки так, щоб почуватись гідно і не крінжово, і заводити ютубчик. І це все працюючи на РАБоті і перевершуючи самого себе раз за разом. Досі у мене погано виходило займатись довше одного дня тим, що не приносить задоволення і/або відразу гроші. І раз гроші в творчості даються в горнилі війни, то доведеться віднайти те кляте задоволення. За цю впевненість, до речі, дякую Рожку і Ані. Коли у мене рама зовсім розбиралась, я згадую про вашу підтримку і збираю раму назад.

думаєте, я другу книжку пишу? ні, я встановила тіндер

апдейт по кішці

Які зміни пропонує законопроєкт про мобілізацію? 🔹зниження призовного віку з 27 до 25 років; 🔹повістку із викликом у військомат можуть надіслати через електронний кабінет призовника або на електронну пошту; 🔹90 днів відпустки для військовослужбовців, яких звільнили з полону, зі збереженням виплат; 🔹скасування строкової служби як виду служби та звільнення у запас усіх військовослужбовців строкової служби; 🔹запровадження базової загальновійськової підготовки до трьох місяців для всіх громадян від 18 до 25 років при всіх навчальних закладах; 🔹 надання повноважень Нацполіції щодо участі у заходах мобілізації; 🔹обмеження прав тих, хто ухиляється від військового обліку та військової служби; 🔹 чоловіки від 18 до 60 років, які перебувають за кордоном, зможуть податись на оформлення паспорта України, за умови наявності військово-облікових документів.

зрозуміло, що це ще не прийнято але вже зараз можна бачити, що Україна не тільки воює з РФ, вона ще нею і надихається

бывает, сидишь, за окном орет воздушная тревога, и думаешь - эх, сейчас бы решить проблему старения на России

Нова Пошта поки я тимчасово мешкала у Польщі, і ще не видалила тік-ток, з кожної праски чула, яка геніальна Нова Пошта. раніше і мені здавалося, що Нова пошта - це справжня інновація, та й іншим країнам є, чому повчитися в України але після того, як я повернулася в Україну, я стабільно Новою Поштою незадоволена. і я зараз не про доставку з міста в місто або терміни доставки, тому що Нова Пошта працює в умовах війни а ось, наприклад, доставка до поштомату. У Польщі якщо обраний поштомат був недоступний, посилку доставляли до найближчого, і повідомляли про це. я могла дійти до найближчого або почекати, доки наступного дня пошта знову спробує доставити посилку до обраного мною. з Новою Поштою все інакше. вони просто не доставляють твою посилку, тобі не приходить жодного повідомлення, де тепер твоя посилка. підозрюю, що вони повинні пробувати знову - але я сама робила переадресацію, і в підсумку моя посилка доставлялася три дні.кочуючи з одного зайнятого поштомату до іншого, поки я не втратила терпіння і не вибрала доставку до відділення. до речі, безкоштовних перееадресацій всього дві але гірше за доставку до поштомата, мабуть, кур'єрська служба нової пошти. у Польщі доставка кур'єром до будинку коштувала лише трохи дорожче за доставку до поштомату, а великі покупки, на кшталт пилососа або мікрохвильової печі, зазвичай доставляли безкоштовно - як бонус від магазину... твою посилку привозили під двері, на спеціальному візку, в період часу, зазначених заздалегідь. кур'єрська доставка Нової Пошти ж схожа на пекло доставка кур'єром від Нової Пошти коштує в рази дорожче, ніж доставка до відділення, при цьому тобі має пощастити, щоб вони доставили хоча б до твого під'їзду. а якщо хочеш до дверей - плати за кожен поверх, навіть якщо у твоєму будинку є ліфт. вартість такої доставки збільшується ще вдвічі. часу доставки дотримуються ледь-ледь - зазвичай це лотерея, коли тобі зателефонує кур'єр Нової Пошти. і вишенька на торті - останні два чи три дні не працювала мережа Київстару, багато людей сиділи без мобільного зв'язку, я серед них. тож кур'єр, замість того, щоб спробувати зі мною зв'язатися через месенджер - вайбер там, телеграм чи вацап, просто забив болт. змінити номер або залишити кур'єру коментар через додаток не можна - напевно, треба писати в сапорт. я зробила простіше - попросила відправника змінити номер. ще якось ми відправляли свої речі з Вінниці до Києва, в такому дерев'яному боксі, там було багато об'ємних і важких предметів. але під час доставки кур'єром наші речі просто витягли з цього боксу за сто метрів від нашого під'їзду. мені здавалося, що доставка за адресою виглядає зовсім не так. тому мені довелося побути сучкою, щоб кур'єр взяв тачку і допоміг довезти речі до під'їзду. проблема, щоправда, виявилася не в кур'єрі, а в тому, як відпрацювало відділення Нової Пошти у Вінниці, і тому, як влаштований сам принцип доставки. тягнучи наші речі, кур'єр поділився, що їх ще й штрафують за запізнення... висновок - не така ідеальна Нова Пошта, як її малюють п.с. кур'єр отримав нашу вдячність та чайові

історія про те, як ми взяли кішку з притулку (ч. 3) Демон зміг дорватися до кішки - і цілий день ми витрачали на те, щоб вгамувати його: гавкіт дзвенів у нас у вухах. Вишня гратися ж із ним не хотіла - і на щире бажання Демона дружити відповідала шипінням. а потім почала на нього кидатися, варто було Демону лише пройти повз. в якийсь момент Шінобу так злякалася за свого друга, що завизжала, як свиня - у неї був досвід проживання з кішкою, і вона знала, яка яка небезпечна котяча пазуриста лапа. але проблеми почалися і з самою Шинобу. наша слухняна п'ятирічна собака стала відстоювати свою територію. але метод вибрала своєрідний - Шинобу почала ссати на свої лежанки. тепер проблема була не тільки в адаптації кішки; весь будинок був догори дном. здавалося, саме наше життя перетворилося на одну суцільну проблему. а потім минув тиждень, і сталося диво. одного ранку Вишня прокинулася зовсім іншою кішкою - нахабною, веселою, чудово знайомою з диваном і ліжком - вона стрімко їх облюбувала. Вишня перестала шипіти і кидатися на Демона, а ми виявили, як багато в них виявилося спільного. вони обидва люблять пеститися, сидіти на ручках, а головне - гратися. і в ґрунті спільних інтересів проклюнувся паросток дружби відеосвідчення цього докладаю

історія про те, як ми взяли кішку з притулку (ч. 2) я знайшла притулок без таких суворих вимог - притулок із тваринами, що постраждали від бойових дій і одразу ж туди поїхала. тоді я вперше побувала в притулку для тварин, і досвід мені не сподобався: сморід, жахливі санітарні умови, тлін але там я познайомилася з найласкавішою кішкою на світі. далі все сталося швидко за кілька днів ми організували котячий побут та поїхали по кішку. нам її віддали без зайвих запитань - ніхто не питав, чим ми годуватимемо, чи є в нас антикішки... майже меланхолійно, працівниця простягнула нам тiльки договір адопції, в якому ми зобов'язувалися в разі чого повернути кішку в притулок так у нас вдома з'явилася Вишня. на цьому шляху було багато червоних прапорів, які ми проігнорували притулок не міг визначитися з віком кішки - вже кілька місяців під фото Вишні було вказано, що кішці рік. але в притулку наполягали, що кішці не більше 8 місяців, незважаючи на те, що 8 місяців Вишня вже пробула в притулку (і потрапила туди далеко не молочним кошеням) до того ж, після походу до ветеринара виявилося, що у кішечки є якась хронічна інфекція, про яку нам не повідомили, і лисина на вусі - ми ще чекаємо на результати зішкрібка і сподіваємося, що це не лишай. але головне, ми взяли кішку, у якої не було досвіду з собаками. звісно, ми організували їй безпечний простір на другому ярусі в одній із кімнат - там у неї була їжа, лоток, іграшки та кігтеточка. я навіть змайструвала їй тимчасовий будиночок із коробки в якому вона і сиділа, ховаючись від настирливого Демона і перелякуючись від хлюпаючих звуків, що видавала Шинобу. перші кілька днів мені здавалося, що кішка так і залишиться там жити, і не спуститься вниз ні-ко-ли. але найстрашніше почалося, коли Вишня спускатися почала.