Думай придумуй

Знайшла, що можна купити тут, бо всюди наклад вже закінчився

Тим часом на пошту мене вже чекає «Завіт води», це одна з книжок, яка дуже вразила Опру Вінфрі, а я цій жінці довіряю. + я читала відгуки багатьох книжкових клубів світу і вони всі в захваті. Щаслива, що ми обрали її для книжкового клубу і буду рада обговорити з вами

Схоже по вайбу на оцей серіал, де дівчина закохалась в сина рабина! Забула, як він називається! Серіал мені подобався дуже ❤️

Рекомендую підліткам до 22 років, так можна не витрачати час

Так, ну це милий підлітковий роман, де він головної героїні єврейки очікують, що вона швидку заручиться і стане чемною домогосподаркою, а вона така бунтарка)

Я тут з вами поділилась книжкою, але якщо бути чесною, то я просто цілий день дивлюсь тікток

Я її раджу всім, дарую на дні народження, я її купувала і дарувала десь 15 разів.

Найкраща книга з розуміння себе, свого минулого і теперішнього. Книга, яка серед всього психологічного/нейробіологічного нон-фікшну вразила найбільше. Яка допомогла і внесла зміни в життя. В моєму однозначному списку рекомендацій. Дуже важливо, звісно, щоб ця книга потрапила вчасно, бо ви можете бути в точці, де вам це вже не актуально, але якщо ви в пошуку відповідей — вона вам потрібна!

Фінал. Неочікувано, незрозуміло чому, але ця книга вривається в мій особистий топ!

Яка це розкіш, яка життєва насолода — сидіти в прохолодному домі, пити чай, ласувати пирогом і читати. Пережовувати довгі речення, смакувати їхній смисл, раптом миттю відкривати глибший смисл, бути ним враженим і дозволяти собі застигати з очами, втупленими в прямокутник шиби. Чай стигне у вишуканій чашці; над його поверхнею піднімається ажурний димок, який зникає в повітрі, залишаючи ледь відчутний запах. Шнурочки літер на білій сторінці книжки дають притулок очам, розуму, цілій людині. Світ завдяки цьому відкритий і безпечний. Крихти пирога розсипаються на скатертину, зуби легенько дзвонять об порцеляну. В роті збирається слина, бо мудрість є апетитною, як дріжджове тісто, цілющою, як чай. **** Існує якийсь леткий звʼязок між релігією людей і дахом дому. Найперша асоціація банальна — що це найвища сфера. З цієї асоціації нічого не виникає. Але йдеться про щось інше. Йона Ґустав Вольфґанґ збагнув це колись, саме дивлячись із терас гайдельберзького замку на місто - як дах, так і релігія є останнім замиканням, є увінчанням, яке одночасно замикає простір, відділяє його від решти простору, від неба, від висоти й стрілчастої нескінченності світу. Завдяки релігії можна нормально жити й не перейматися будь-якою нескінченністю, яка інакше була б нестерпною, а завдяки дахам — безпечно сховатися від вітру, дощу й випромінювань космосу. Тут ідеться про щось типу кришки, розкритого парасоля, ховання, задраювання люку, а отже, відокремлення, втечі в безпечні, добре знайомі, вмебльовані простори. **** — Якби смерть була тільки погана, то люди зовсім перестали би вмирати. **** У подорожах треба займатися собою, щоб дати собі раду, дивитися на себе і на те, як ти пасуєш до світу. Ти зосереджений на собі, думаєш про себе, опікуєшся собою. У подорожах завжди врешті-решт натикаєшся на себе, наче ти сам є їхньою метою. А у власному домі ти просто є, ні з чим не треба боротися, нічого не треба здобувати. Не треба стежити за залізничними зʼєднаннями, розкладами руху, не потрібні захвати і розчарування. Можна себе самого підвісити на кілочку, а тоді видно найбільше.

Дуже давно не було в мене такого, щоб текст причаровував мене аж так, щоб захотілось зберегти уривки. З книгою Ольгу Токарчук «Дім дня, дім ночі»— сталось саме так.

Подивіться, яке все красиве і стильне Прочитаю фрагменти і ще повернусь до вас з відгуком! Бо поки склала всі враження тільки з розмов вчорашніх!

Закликаю вас підтримати молодих сміливих видавців Давайте всі прочитаємо і обміняємось думками redundant.press/shop