Христианские стихи|Християнські вірші

Давай зустрінемось з тобою в небесах! Де хори ангелів звеличують в піснях, Того, Хто славу і честь прийняв від Отця, Того, Хто спасіння вселив у наші серця. Давай зустрінемось з тобою в небесах! Де Бог Творець чекає з радістю на нас, Немов люблячий Батько всіх обійме, З Ним забудем про смуток і горе земне. Давай зустрінемось з тобою в небесах! Де усі ходять в білосніжних сорочках, Там Мойсей і Павло у вінцях золотих, "АЛІЛУЯ" - велично співають, і ми серед них. Давай зустрінемось з тобою в небесах! Де серце тріпоче й лиш сльози в очах, Від дивовижної краси, небаченої нами, Все прекрасне - не передать так словами. Багато осель, у Домі Отця, Ісус приготував, Своїм життям і смертю дорогу нам вказав, Й закінчивши свій земний, життєвий шлях, Давай зустрінемось з тобою в небесах! Автор неизвестен #разные #укр

А есть такое место на земле Где нет тревог, где в душу мир вернулся. Где к сердцу раненному, в черной мгле,  Свет веры, утешая, прикоснулся. Где боль обиды прогоняя прочь, Глаза, любимые так нежно улыбнутся. Где луч надежды удаляет ночь – То место есть лишь возле ног Иисуса. То – место, где сокрыться можешь ты От страхов, от печали, от сомнений. От всей той повседневной суеты, Что покрывает каждое мгновенье. То место, где ты можешь рассказать Всю правду, не стыдясь и не скрывая. То место, куда хочется бежать, Чтобы поплакать, душу открывая. Где можно не стыдиться своих слёз. Где можно не стесняться своих мыслей. Где, выслушав, ответы даст Христос И не осудит исповедь услышав. Он силу изнемогшему даёт. И с искренним, Он искренне поступит. С души Он снимет непосильный гнёт. Разгоряченный разум Он остудит. Там мир наполнит сердце, как река Все впадины пустые заполняет. Он очень близко, не из далека Он на твои молитвы отвечает. А есть такое место на земле, Где можешь ты побыть у ног Иисуса. То, в потаённой комнате твоей, Где все к Нему молитвы твои льются. Автор неизвестен #разные

Не смію, Господи, ніко́го я судити, Ні ворога, а ні тим більше, брата, Не смію навіть й в серце допустити Ні нарікань, а ні тим більш, прокляття. Не смію готувати помсту в гніві І злом на зло відповідати, Яким би не здавався справедливим, Лукавством перемоги досягати. Не смію лихослів'ям, гнилим словом Будь-ко́го "ставити на місце", Для справи доброї немовби Вживати методи і вирази нечисті. Не я це вигадав, казав це Сам Ти (Дотриматись цього́ - нелегка штука, Навколо ж стільки зла й неправди),- Віддати помсту й суд у Твою руку. Що маєм ворогів своїх любити, Їх не злословити, - благословляти. Тобі видніш, як з ними поступити, Кого́ спасти, а ко́го - покарати. Як заповідь цю виконати, Боже!? Самій людині неможливо є це, Лиш Дух Святий в цім допоможе, Якщо для Нього буде місце в серці. Якщо і праведний гнів запалає, Згашу його ще до приходу ночі. А злість хай навіть і не підступає, Бо в мирі з Господом я бути хочу. Бог в Своїм гніві справедливий, І милосердний у Своїй любові. Чекає ще, Він довготерпеливий, Та буде так усе, як сказано у Слові. Автор неизвестен #разные #укр

Разве стала Рука Моя коротка? Разве нет во Мне силы, чтобы спасать? Разве благость и милость Моя далека? И уже не могу чудес больше являть? Разве Я для тебя не Спаситель и Бог? Разве Я не твой Пастырь, Целитель и Друг? Или знаешь другого, кто б так же помог? Кто б провёл через смерть, когда явится вдруг? Разве нет во Мне силы, чтобы спасать? Или бездна отчаянья так глубока, Что нет в тебе веры всё Мне доверять? Разве в горе Любовь Моя так далека?.. Нет, и в боли, страданьях Я рядом с тобой! Хоть не чувствуешь ты, Я с тобою всегда. Не на чувства смотри! Твёрдо верою стой! Я Своих не оставлю вовек, никогда! Даже если молитвы не виден ответ, Если грусть и печаль сердца так велики, Твёрдо знай: Я пролью на ту тьму яркий свет! Нет здесь в мире сильней и надёжней Руки! Анна Теребилина #разные

Ніколи не порівнюй себе з кимось! Ти інша, унікальна, ти вінець. В тобі є все для розвитку і росту. Найкращі риси дав Тобі Творець. Хіба Господь у чомусь помилявся? Невже Він міг створити щось не так. Навчись приймати у собі найкраще. І те, що так кортить вже помінять! Бо хто сказав, що всі оті стандарти Краси і моди, апріорі, так! В очах Творця красива й унікальна Є кожна, чуєш? Ти, вона і я. Хай посмішка постійно прикрашає, А серце бачить всюди чудеса. В тобі вже є та ніжність, що чарує. Лише знайди, розкрий і приміняй! J.Borovyk #разные #укр

Я не та ещё, какой хочу быть. Но не та уже, какой была раньше. Силен Бог меня здесь сохранить, Мне лишь нужно за Руку держаться. Я не та ещё, какой хочу быть. Но меняюсь с Христом постоянно. Потому хочу верно служить Иисусу, пред Ним ходить прямо. Я не та ещё, какой хочу быть. Но Господь мой сосуд очищает. Сердце чистым мне даст сохранить, Путь мой в Небо Он Сам направляет. Я не та ещё, какой хочу быть. Но не та уже, какой была раньше. И в душе будет вечно Бог жить, Он Один, с Кем смогу продержаться. До конца Ему верной остаться... Анна Теребилина #разные

Рух - це прекрасно, рух - життя, Проте, коли його́ багато надто, Це вже скоріше, суєта, Чи хаос, рухом то назвати складно. Все має певний зміст і сенс,- Доцільність, мотивацію, причини. Інакше кажучи́, рух - це процес, Що спричиняє переміщення та зміни. Підйом,- рух вгору, плавний чи стрімкий, Рух вниз, бува, падінням називають, Є рух по колу, є і по прямій, Крім то́го, по спіралі рух буває. У русі напрямок є головним, Хоча є й швидкість, й траекторія, до речі. Які важливі теж, та поза тим, Він визначає результат кінечний. Чи рух по колу змінить щось? Навряд. Бо раз по раз ми знов у то́му ж місці, У початкову точку повертає рух назад, При русі вниз на дні недовго опини́ться. Рух по прямій униз найлегший із усіх,- Бо тіло ко́титься, зак його щось не зупиняє. Рух вго́ру по прямій сил потребує чималих І не минати перешкоди,- їх долати вимагає. Так як з фізичними тілами, так й з людьми,- Хтось бігає по колу, ради чо́гось метушиться, Дереться хтось уго́ру з потом і слізьми, Хтось вниз летить, не в змозі зупиниться. Той котиться, чи зв'язаний гріхом, Чи з ліні власної, чи у зневірі. Той рветься до вершини напролом, Без втоми і страху́, а часом і без міри. Питання, що́ за ціль так вабить там? На що́ свої таланти і зусилля тратить? І чи не може на вершині вийти так, Що доведеться перед прірвою постати. Якщо метою того руху слава є, Чи за багатством, владою туди так рветься, На це посвячує усе життя своє,- Як правило, на фініші так і стається. Там, наверху, побачить пустоту, Безодня чорна перед ним постане, І вибір,- чи зробити крок у прірву ту, Чи повертатися, якщо ще сили стане. Якщо вже сталася тобі така біда, Що ти з вершини раптом вниз скотився,- Знай, любий друже, все це неспроста,- Дає іще один шанс Бог тобі спастися. Встань, знов на го́ру зір здійми, Та не на ту, з якої спав ти,- На го́ру, кров'ю скроплену й слізьми, На го́ру, де висів сам Бог розпятий. Де Він страждав й помер, щоб ти Мав змогу знов свій рух наверх здійснити, Щоб на кінці, прийшовши до мети, Не перед прірвою, - на Небі опинитись. Автор неизвестен #разные #укр

Гефсиманія...страждань Христа початок. Страждань не тіла, а страждань душі. Людськеє тіло мало так страждати, Яке прийняв Він, щоб людей спасти. Молитва слізна - "Хай мине ця чаша, Та воля, Отче, буде лиш Твоя..." І краплі крові, в боротьбі цій страшній, Стікали в тяжких муках із чола. Він був один, без учнів, без підтримки І без молитви учнів з Ним разом. Поснули всі, бо ніч глибока, й тільки Там, на колінах, у саду - Христос. Та ось ідуть по Нього із вогнями. І поцілунок Юди, як удар. І руки, як розбійнику, зв'язали. І повели...як серцем Він страждав... А далі - суд...неправедний, жорстокий. Побої, обплювання і вінець... Вінець не царський, ні - вінець терновий. О! Як дивився на все це Отець! І, назнущавшись, повели до страти. Він сил не мав нести уже Свій хрест. Спотворений, понад людину всяку, Стікав Він кров'ю, та ішов вперед. Вперед, до страти на хресті позору. Лишались сліди крові на землі. І плакали лише жінки по Ньому. Та все страшне лунало: " розіпни"... І ось Голгофа...і тремтить все тіло... О, як же, Отче, все оце знести?.. І біль страшна...і до хреста прибили... І ось уже стоять ті три хрести. Розбійники і третій, Він - " розбійник"... І палить сонце рани, й біль душі. Й слова любові: "Отче, Ти прости їм" І, в розпачі - "пощо Ти залишив?" Та тільки небо хмарами зчорніло І затряслась, ридаючи, земля. Ось - смерть, Христа обвисле тіло, І страх, що чорним вороном кружля... Усе скінчилось, все стерпів до краплі. Звершив усе за чим в цей світ прийшов. Смерть не змогла душі Його забрати, Лиш з тіла все текла на землю кров. Та кров, що зараз є у нашій чаші І тіло, що є зараз на столі. Все це було, щоб всі провини наші Забрать і залишити на хресті. Ми серцем поклонімося Святому. Й коліна прихиляймо перед Ним. Хвалу й подяку віддаваймо Тому Хто нас, в стражданнях, від гріхів звільнив. Л. Шпак #хлебопреломление #укр

Усе на світі створене з любові: І травина, квітка, колосок, І метелик, бабочка, мураха, Й солов'їний ніжний голосок. Червонястий мак, синій дзвіночок, Що росте на грядці у рядочок, І верба розлога, і тополя Появилися з Небесної Любові. Усмішка дитини, погляд мами — Це любов, що зрощена віками. Море світла, сяєво сердечне — То любов безмежна, безконечна... І тому усе живе — навічно, Бо ясніє там Любов одвічна... Марія Дем'янюк #разные #укр

Розпинають Христа, розпинають і досі, На Голгофі Син Божий, спасіння звершив,. О невже ти людино, невже ти не в змозі, Жити так, як бажає твій Бог щоб ти жив. Що сьогодні для тебе, людино, є цінним, Тим життям що живеш, задоволений ти? Не роби у всіх бідах Спасителя винним, В небо інший бо шлях не можливо знайти. Ми гріхами своїми, як тими цвяхами, Розпинаємо Господа й нині в собі. Грішимо ми так часто, своїми словами, О, невже все одно, є людино тобі? Час для рішення є, та його вже замало, Обирати тобі, не вагайся, мерщій, На душі дуже тяжко, гріхів є чимало, Тож вирішуй, де уділ в свій час буде твій ? Чи суддю, чи Спасителя, вибору мало, Часу обмаль, вже близько є прихід Його, Треба сердце твоє щоб Ісуса пізнало, І досліджував завжди життя щоб свого. Кожен гріх, вбитий цвях є в Ісусову руку, Ми любов не даруєм, приносимо біль, Один раз на хресті Він прийняв за нас муку, Душ спасіння людських, є страждань Його ціль. Автор неизвестен #хлебопреломление #укр