Записки диванного архівіста
Канал про дослідження родинної історії і пошуки інформації в архівах
Show more434
Subscribers
No data24 hours
+17 days
+630 days
- Subscribers
- Post coverage
- ER - engagement ratio
Data loading in progress...
Subscriber growth rate
Data loading in progress...
Дорогі друзі!
Хочу щиро подякувати всім читачам каналу "Записки диванного архівіста" за те, що ви цього року не лише читали дописи на каналі, а й приймали активну участь в обговореннях, рекомендували наш канал своїм друзям і знайомим.
Ви - справжня підтримка і натхнення для мене. Дуже вам усім дякую!
У 2023-му році ми разом дізналися багато нового і цікавого: провели розслідування вбивства, читали унікальні архівні матеріали і дослідження. Ось деякі найцікавіші дописи за минулий рік, якщо ви щось пропустили:
1. Розслідування вбивства Теодора Кумановського (цей допис і кілька наступних)
2. Допис про **Унійні візитації церков на Правобережжі у 18 ст.**
3. Міні-стаття Селяни Житомирського повіту на службі в надвірному полку Потоцьких
4. Історія про те, як радянська влада переслідувала вчителів в 1930-х роках
5. Декілька дописів про мій досвід організації генеалогічно-краєзнавчого дослідження: перший “Про управління генеалогічними досліденнями”, а другий: “Швидкий пошук по описах фондів”
6. Два дописи про дива ДНК-тестування. Перший допис про те, як я знайшов мою 4-юрідну сестру. Другий - про те, як за допомогою ДНК-тесту донька знайшла свого батька
Ваші коментарі і рекомендації допомогли мені створити ще більше цікавого контенту. Без вас, моїх читачів, наш канал не був би таким цікавим. Ви - моя головна драйвова сила і я завжди вдячний вам за вашу підтримку.
Бажаю вам успішного 2024-го року, наповненого цікавими відкриттями і новими архівними пригодами! А Україні - перемоги!
Редакція каналу "Записки диванного архівіста"
Записки диванного архівіста
ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ В РОЗСЛІДУВАННІ СПРАВИ ПРО ВБИВСТВО ТЕОДОРА КУМАНОВСЬКОГО Читачі моєї книги "Люди без облич" напевне добре памʼятають історію про вбивство в 1852-му році поміщика Теодора Кумановського його власними селянами, за те, що пан ґвалтував їхніх дружин і доньок. … «Один із сусідів, якийсь Теодор Кумановський, був частим гостем у будинку Юзефа Бобровського. Його називали «доброю людиною». Він жив у злагоді зі знаттю, платив карткові борги — чого ще можна хотіти? У 1852 році цього «доброго чоловіка» вбили його власні селяни, перекрутивши йому геніталії. Це мало бути покаранням за надмірно вільні дії проти селянських дружин та дочок. Вирок виконували у спальні засудженого. Господиня будинку почула шум, але не звернула уваги, «припустила, що це звичайні випадки...». На жаль, невідомо, в якому саме маєтку було вбито Теодора, і чи це було в Чорткові, чи в Куманівці, чи деінде. Але очевидно, що батько Феліції не був порядною людиною. Найбільшу відразу в цій історії викликає заувага про дружину Теодора…
❤ 12👍 7🍾 5🔥 1
Photo unavailableShow in Telegram
Технології штучного інтелекту уже поруч :) Запитав у Microsoft Copilot, що він знає про родину Кумановських, а він мені накидав цитат з моєї ж статті в Локальній історії, але все переплутав :))
😁 13👍 7
Photo unavailableShow in Telegram
Цілих чотири дні я розбирав судову справу чиншовиків Куманівки проти поміщика щодо порушення їх чиншових прав.
Ретельно перекладав важливі моменти, готувався написати статтю про стосунки між імперською владою, поміщиком, чиншовиками і селянами. Справа не маленька десь 100 сторінок, але я дуже старався все зрозуміти, прочитати, не втратити суть, аби вам розказати класну історію.
І от нарешті я дійшов до рішення у справі... а вона написана таким почерком, що я нічого не можу розібрати. Дві сторінки які звели нанівець всю мою роботу
😢 14🤔 4😱 2❤ 1
Photo unavailableShow in Telegram
От я і зрозумів причину чому Зоя Борщевська з попереднього допису так дешево купила помістя в Куманівці у Феліції і Кароліни Кумановських.
Феліція і Кароліна були "вероисповедания римо-католического и происхождение польскаго о чем сие удостоверение выдано" (с), а російська імперська влада не дозволяла полякам продавати помістя іншим полякам, а от росіянам дозволяла. На момент продажу Кароліна жила з чоловіком в Королівські Польскому у Варшаві, а Феліція в Чорткові в Австрійській імперії. Вести справи з продажу вони доручили якомусь Антону Черномському, а той продав Борщевській помістя за неринковою заниженою ціною і підозрюю отримав гарну подяку за це від Борщевської.
А коли уже Борщевська в 1879-му продавала маєток - то уже хотіла отримати за нього справжню ринкову вартість, бо росіянка продавала росіянинові. От він простий спосіб збагатитися для росіянина в 19 ст. купити у поляка землю.
(На скріні печатка Австрійської імперії, з листа Чеконської)
🤯 10🤔 4👍 2🤨 1
Щоб ви собі розуміли як "робилися гроші" в 19 ст.
- На вулиці 1875р. дружина надвірного радника Зоя Борщевська купує маєток в Куманівці на 727 десятин за 40 000 рублів сріблом
- Наступає 1879 рік, Борщевська продає (угода зривається але сам факт промовистий) маєток в Куманівці на 719 десятин за 60 000 рублів + 20 000 рублів боргу в кредитному товаристві який мав погасити покупець
Нормальна така дохідність в 100%, нам таке і не снилося.
🤔 7👏 3🤝 2
Photo unavailableShow in Telegram
Читаю документ про продаж Зоєю Борщевською помістя в Куманівці. Найцікавіше - її лист до власного чоловіка:
"Любезный супругъ Иванъ Осиповичъ. Такъ какъ именіе мое состоящее в [...] с.Кумановке [...] продано г.А.И. Іогансену, я должна явится в Кіевъ для подписания купчей крепости [...] болезненное же состояніе здоровья моего не дозволяетъ мне явится для этой надобности, то посему умолномачиваю васъ явиться вместо меня подписатъ проектъ и купчую крепость [...]"
Тепер таким чином буду доручати дружині забрати замість мене посилки на Новій Пошті:
"Люб'язна моя дружино, Тетяно Андріївно, так як поштова карета уже прибула, я маю з'явитися у відділення Нової Пошти для отримання доставленої мені посилки. Хворобливе ж моє здоров'я і трудоголізм не дозволяють мені явитися для цієї потреби. Тому уповноважую Вас явитися замість мене і отримати посилку"
Сподіваюся ми обійдемося для цієї задачі без гербового паперу, бо от наприклад Зоя Павлівна вирішила не економити на цьому :)
😁 25👍 13
Repost from Спільна ДНК
Photo unavailableShow in Telegram
🧬🧬🧬MyHeritage DNA - $33🧬🧬🧬
📝Всі інстуркції для замовлення в Україну
🧬Спільна ДНК: генеалогічні тести, акції, спільні замовлення та відправка
👏 3❤🔥 2🥰 1😁 1
Друзі в рамках акційного розпродажу тестів ДНК і в світлі моїх останніх дописів про родинні знахідки за допомогою цих тестів - раджу усім хто чекав найнижчої ціни - не чекати більше. Це вона!
Photo unavailableShow in Telegram
Я тут знову повернувся до роботи над моєю другою книгою, яка має розповідати історію села Куманівка і як раз пишу розділ про місцеву церкву. Ніколи не думав, що церковна історія так мене зацікавить але here we are.
І от вам маленька цікавинка, що вивчав священник в семінарії в 1847 році:
«Священникъ Захарія Макаріевъ Крыжановскій сынъ дячковскій обучался въ Кіевской духовной семинарии предметам: Священному Писанію, Богословію, Библейской церковной всеобщей и россійской истории, гражданской всеобщей и россійской истории, обрядословію каноническому праву, патралогіи, логике, психологіи, словесности, математике, физике, народной медицине, латинскому, греческому и немецкому языкамъ»
Цікаво було б співставити з тим, що вивчають православні священники зараз.
👍 20🤓 4❤ 1🔥 1🤔 1
Коли робиш ДНК-тест комусь із родини, то якось підсвідомо намагаєшся стишити свої очікування щодо того, якими будуть результати. А ще намагаєшся пояснити тому, кого тестуєш, що не треба сподіватися одразу отримати якусь сенсацію. “Може знайдемо якогось далекого родича” чи “побачимо яка між нами генетична дистанція” і все. Але десь в глибині душі завжди сподіваєшся на щось особливе. І от цього разу особливе сталося. Завдяки ДНК-тесту мені вдалося з’єднати батька і доньку, які не знали про існування одне одного цілих 50 років (sic!). Це дуже heartbreaking-історія, яка закінчилася щасливо, хочу з вами нею поділитися:
https://telegra.ph/Pro-DNK-genealog%D1%96yu-%D1%96-v%D1%96dnajdennya-zagublenih-rodich%D1%96v-10-22
Про ДНК-генеалогію і віднайдення загублених родичів
Ми думаємо, що деякі історії можуть бути лише в кіно, аж доки вони не трапляться з нами. Генеалогія буває дуже неочікувана, вона підкидає багато загадок, які треба розплутувати, але інколи вона дає відповіді на складні запитання і дозволяє з’єднати родини. Ви можете пам’ятати мій допис від квітня цього року, де я розповідав про те, як за допомогою ДНК-тесту зміг знайти свою чотириюрідну сестру, правнучку Антона Тимощука, якого вислали в 1930-му на Далекий Схід. Після того як я зустрів Ксенію мені, з її допомогою…
❤ 35👍 11🔥 6🤯 1