scp shitpost

кому цікаво, чим займаюсь, напишіть мені кого згадаю, тим напишу сам, але як вийде

листопад близько, відписуюсь з оформленням rss, зокрема від сусідів (ремарка: щоб нікого не ображати з пріоритетністю, шикую вас за абеткою): @atellschannel @autismach @cybergnosis @drainedbrains @emergentorder @O19031O @phenomincer @postpunkprikoli @prism_cave @probablyanotherone @senecvinitor @spermalink @transcendence_daily феноменологія одиничної шизи тут — не найцікавіший матеріал, можливо іншим разом ще раз прошу вибачення у всіх, кому паскуджу статистику зате я буду вас чесно читати (просто з терміналу) хто не вказаний, вибачте, маякність в приват всім любові

в "білому наливі" на кпі дешева випивка, проте огидна музика і багато нпс минув майже місяць з останньої серії постів, аудиторія (огидне слово, що позначає метрику, а не живих людей) то більшала, то меншала, проте це не дивно. багато людей, які мені щось писали чи скидали за час мого радіомовчання, вже встигли видалитись. кепсько, проте якось поназдоганяю заплановане (в тому числі й для них) час від часу відписуються люди, які прийшли сюди за лінуксовою/айтішню/приватнісно-орієнтованою фігнею. гріх кого звинувачувати, технічної дичини і справді бракує, проте це ніколи не було самоціллю, навіть з мемів про качинського зрозуміло, шо технології ні до чого добро не призводять, тож центрувати навколо них своє життя не варто. живіші будете в мене нова робота, тим паче за фахом. оце зараз своїм студентам пишу програму. зірок з неба вони не хапають, рівень навчального закладу зумовлює специфіку, проте я теж не шибко добре даю ремеслу раду, та й спробуйте шість років запхунти у програму на двадцять чотири лекції, я на вас подивлюсь. тепер ви знаєте, чому мене не було, тепер до анонсів буде багато філософії. принаймні, мені хочеться в це повірити. щонайменш список авторів і корпус текстів. я пишу конспекти своїх лекцій після кожної пари, і хоча не сильно покладаю їх на джерела, виходить "контент". це все дуже далеке від справжнього духу академізму, але кільком людям подобається. історичну частину точно треба буде підганяти під пруфи, решта ж заходить (курс нефаховий, тому все сумно) будуть відписки. намагаюсь перевести свої штуки в рсс, проте без толку, бракує часу. хтось образиться, проте телеграм реально жере багато часу. те саме стосується і збереженок, бо вони після підписок жеруть найбільше часу (посилання на чужі канали з планованих репостів все ще працюють). життя треба жити не тут і не в цьому. тим паче, підписки в ньюсбоут можна потім сортувати за вмістом на регексах. проте всі відкладені в довгий ящик сусіди й приватні замовлення отримають належну увагу, просто згодом будуть "букви". фізика й логіка обслуговують етику. екзистенційний вимір первинно зумовлює решту світосприйняття. мені наче й не личить палити те, на чому я ґрунтую свої ідеї, та основна мета — зібрати тут між-/трансдисциплінарну тусовку, а тут всі методи годяться. світ без знань про нього нічого не вартий. хоча, знання без світу теж толку обіцяти. все одно канали в телеграмі — мертвий движ. тут треба або живі семінари (перемога), або сайти (хороша ідея), або конфа в матріксі (погана ідея). мені тут лишилось недовго сидіти, хоч би тому, що ви — позначки "переглянуто", зрідка вхідні повідомлення. як і я для вас не більше, ніж стіна кумедного тексту

мій улюблений словник (неясних каяттів) виходить друком. не думаю, що замовлю собі цю штуку, проте зайва нагода звернути вашу увагу. не бійтесь заглядати

вітаю з днем блекауту

розвивати думку повністю місця й часу не вистачить. тим паче, тема "liminal space x анемойя/ кенопсія/тощо" встигла стати зашкваром. tl;dr: стрьом чи будь-які інші емоції від лімінальних картинок суто постмодерний феномен, не треба було чіпати бога, віру в світле майбутнє etc. це пара думок з перетрублювання вже восьмого відеоесе, яких за темою на ютубі вже зараз вагон з хвостиком. всі наведені далі штуки матимуть риси радше континентального софізму, я навіть близько не хочу структурувати систему для подальшого використання, все одно тема мертва, гугл сколар за ютубом швидко підтягується. це чисто гештальт закрити якщо відкинути аргументи про контекст і ностальгію, але не переходити до архетипів, то весь світ пізнього капіталізму, це контекст, який викликає тривогу чи огиду. проте всепоглинальна структурність довколишнього зазвичай не привертає уваги, бо фон має власні патерни поведінки (а вирішальним є те, як це сприймається, а не рухається чи ні). момент усвідомлення, мовляв, ти у матриці, все навколо зжер капітал/носате племʼя/колонізатори, але вони виграли, виграли по-джеймсывськи чи по-жижеківськи, переносить відчуження з площини екзистенційної в геометричну через універсальні граматики чи добудову мультимодального досвіду простір-межа між профанним і сакральним ніколи не закінчиться, бо немає нічого сакрально, межа втратила сенс без того, що вона відділяє. всі ці ностальгічні штуки беруться з дитинства, коли "трава була зеленіша й дешевша" і притаманна суто нинішньому поколінню, яке не знає, куди рухається і чого хоче. околоностальгічна палітра емоцій — dog whistle щодо декадансних схильностей — характерна для (пост) модерної західної людини риса, що стоїть дуже близько до "опускати руки". у нормальних людей за лімінальністю побуту буде чи тисячолітнє царство боже, чи колапс і третя світова, а вам гаплик, бо ваш перехід і трансценденція ніколи не здійсняться. ви тут застрягли. навіть у щирих пост/метакомуняк з вірою у світле майбутнє щось таке мало б бути те, що мало б випробовувати вірян під час паломництва, ніколи не відпустить людину в нинішньому стані. у безодні немає дна, бо вона знищує факт існування власного краю і будь-якого простору чи минулого поза собою. жарт, що повторювався занадто часто, став дійсністю. природа не може бути лімінальною, бо космос, фюзиз, нус та іль одного поля ягоди, десь всередині знаходяться люди, які здійснюють своє паломництво чи просто живуть життя. а камʼяні й цифрові домовини стали такими після того, як ми вирішили, що все вже зробили. майбутнє було анексоване сучасним, минуле ж фрагментувалось і стало невдалим жартом

випадкова думка вистрілила в голову > план на осінь — поринути в безодню відчаю, шоб подивитись, як це працює

завдяки відписці (пана???) "Суспільного Надба́ння" маю приємність ознайомлюватись з сайтом nihilist (dot) li вибірка анархотекстів і анархотез на подумати, матеріали є як державною, так на лінгва франка з косноязикою більшість сміття включно з маніфестом "о нас" мене цікавить мало, проте українськомовна колонка про українське — живий лівий "порядок денний" про сучасну мені соціально-політичну обстановку, зі специфікою моїх досліджень добре читати не лише теоретиків типу адорно, джеймсона, жижі й решти постлівої компанії найбільший мем в метаданих сайту, зокрема в meta description: > Редакция этого сайта — коллектив анархистов и антиавторитарных левых радикалов из Украины, России и Германии. Мы позволяем себе называть вещи своими именами, прямо, честно и искренне. Мы не боимся показаться неконструктивными, потому что “конструктивностью” принято называть игру по правилам чим далі в ліс, тим більше розчаровує ліва риторика, проте може тут знайдеться щось притомне