Promising Young Criticess

Цього року на Олімпійських іграх всіх підкорила форма Монголії. А минулоріч вони запалили головні кіноподії світу — Канни та Венецію. CITY OF WIND прийняв участь у другом з них, а згодом був відібраний як фільм-претендент та Оскар від Монголії. Стрічка розповідає про молодого Шамана, який багато навчається та спілкується з духами своїх предків. Його головна мета — допомогти своїй спільноті. Але його реальність та сили змінюються, коли хлопець зустрічає Маралу. Невеликий трейлер за посиланням

Поки всі роблять меми, а інші кажуть, що про турецького стрілка не можна жартувати — я пропоную дивитися кіно. В рамках обіцяних мною фільмів з країн, які зачіпають на Олімпіаді своєю формою (а цей чоловік призвів до фурору своєю невимушеністю вчора) скажу про Україно-турецьку копродукцію — стрічку «Клондайк» Марини Ер Горбач. Фільм є не просто ігровою історією про падіння МН-17, це цікавий та камерний погляд на трагедію через призму однієї родини. Коли я вперше дивилась це кіно, мені воно здалося неживим — як фотокартки «Донбас 2014». Але нещодавно, переглянувши турецьку драму «Про траву, що засихає» Нурі Бульґе Джейлана, я зрозуміла, що саме ці пейзажі — це щось з турецького, наповненого символізмом та антропоморфізмом, кіно. Цього багато у «Клондайку» і я раджу його дивитися — легально на українських платформах. А якщо бачили — діліться враженнями.

Таким вийшов липень — місяць з відпусткою та підпискою на Mubi

Сидить Рада з державної підтримки кінематографії і половину засідання думає, як би не образити одне одного і уникнути від будь-якої відповідальності. Андрій Халпахчі, який долучився онлайн, хоча мав бути у залі зі всіма, бурмотів щось собі під ніс, бо трансляція була поганої якості, а потім зробив «самаатвод». Ніби зійшлись на позиції Вікторії Ярмощук, СЕО FILM UA Group, яка долучилась до комісії від Асоціації «Українська кіноасоціація». Але головуватиме Юлія Шевчук від Держкіно. Бо ж у Держкіно та підрозділів «є юридична підтримка і обгрунтування». Може їм хтось скаже, чому ми взагалі спостерігаємо за цим всім шлаком? Спойлер: Рада з державної підтримки кінематографії якраз є нелегітимною, тому тут нема нічого юридичного. Юлія Шевчук дуже рада обранню, нехай і такому маленькому. Тому коли Сергій Борденюк протягом 30 хвилин проговорював те, що засідання має бути більш відкритим для медіа, Шевчук наголошувала, що нікому нічого не повинна, бо за неї вже проголосували. Дарина Трегубова теж дуже переймається, що її будуть перебивати якісь незрозумілі медіа. І знову - Юлія Шевчук не хоче допускати журналістів, бо ж нема бомбосховища.

Тренування було, колл був, розсилка нового українського трейлеру була, а обіцяного #прокінопідїжу — не було. Виправляюсь і пропоную послухати Оксану Забужко про те, як вона була в журі Берлінале і не тільки. Подкаст MINKULTPRYVIT за посиланням

Тренування було, колл був, розсилка нового українського трейлеру була, а обіцяного #прокінопідїжу — не було. Виправляюсь і пропоную послухати Оксану Забужко про те, як вона була в журі Берлінале і не тільки. Подкаст MINKULTPRYVIT за посиланням

Влітаємо у понеділок. Без сил та натхнення, якщо чесно. Але треба працювати, бо кіно само по собі не зʼявиться в кінотеатрах. *кадр з фільму Йоакіма Трієра «Найгірша людина у світі» (2021)

Обіцяла вам кіно з тих країн, у яких мені подобається форма на Олімпійських іграх в Парижі. Розпочнемо з Ірландії. Думала-думала чи хочу тільки фільми про спорт і вирішила, що ні — будемо говорити про ідентичність. Бо форма — це про національність та її трансляцію на одній з важливіших у світі подій. Kneecap, реж. Річ Пеппʼят Світова премʼєра: Sundance Film Festival 2024 4 з 5⭐️ Стрічка Kneecap вразила мене своєю простотою, відвертістю та при цьому потужним висловом про мову. Ірландська не була визнана національною до 2021 року. Тому реп гурт Kneecap більше порушують закон, читаючи рідною мовою, ніж коли приймають та розповсюджують наркотики. В байопікє грають самі члени гурту та Майкл Фассбендер — ірландський актор не ірландського походження. Але той, хто дуже цінує такі історії! Стрічка дуже музична, звісно ж! І якщо ви до того не слухали їх треки — дуже підсаджує. Я от слухаю з травня. Багато паралелей можна знайти в Ірландії з Україною. Про це багато хто говорять. Тому цінуйте рідну соловʼїну та давайте боротися за неї!

Склад відбіркової комісії запорізького фестивалю, який, здається, пані Кудерчук підготувала собі як відхід.

Бордель той самий🤡

Згадала, що напочатку року я обіцяла показувати стіли, які роблю зі стрічок та розповідати плани переглядів на вихідні. Тому, повертаюсь зі своїм списком людини з підпискою на Mubi: 🧿Tokyo Sonata, реж. Кійоші Курасава (починали дивитися вчора, але після серіалу 2 години було занадто) 🧿RRR, реж. С.С. Раджамоулі (перша індійська пісня, яка виграла Оскар, нарешті подивлюсь) 🧿«Дві страти маршала»/ Two marshal's executions, реж. Раду Жуде (документальний короткий метр) 🧿«Тінь хмари»/ Shadow of s cloud, реж. Раду Жуде (комедійний короткий метр) 🧿Ashes, реж. Апітчатпон Вірасетакул (короткий метр тайського режисера) 🧿«Сонце Юкі»/ Yuki's Sun, реж. Хаяо Міадзакі (пʼять хвилин Міадзакі) 🧿The Skywalk is gone, реж. Цай Мінлян (короткий метр про жінку, яке йде на кастинг в порнофільм) 🧿Blackbird Blackbird Blackberry, реж. Елена Наверіані (грузинський романтичний фільм) А ви що плануєте дивитися? *кадр з фільму Пабло Ларраіна «Спенсер»/ Spencer (2021)

Сьогодні розпочалися Літні Олімпійські ігри і я подумала, що буду щодня обирати фільм як рекомендацію, з тих країн, чия форма мені дуже подобається. Бо багато про це говорять, а я люблю в таких справах кіно паралелі. Але почнемо не з форми. А з України. Зібрала список українських фільмів про спорт. Помітила, що в нас зовсім не багато стрічок про спортсменів та спортсменок. Ті, що є, більшість про футбол. «Пульс», реж. Сергій Чеботаренко (2021) 3⭐️ Легкий глядацький фільм про успішний успіх попри травми, біль та страждання у спорті. Водночас і посередній, і для ненапряжного вечора ок. «Із завʼязаними очима», реж. Тарас Дронь (2020) 2⭐️ Фільм від режисера «Дзідзьо: перший раз» та «Дім за склом» про ММА борчиню з посттравматичним синдромом після втрати хлопця в АТО. «Домашні ігри», реж. Аліса Коваленко (2018) 3⭐️ Фільм-портрет 20-річної Аліни, на яку звалилося багато випробувань, але її головною пристрастю залишається футбол. «Штангіст», реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук (2018) 4⭐️ Один з перших коротких метрів режисера «Памфіра» про кремезного чоловіка з поламаною душею. «Маріупольчанка», реж. Оксана Казьміна (2018) Документальний коротиш на Takflix не викликає багато довіри. Але він тендітний до своїх героїн, аматорської жіночої збірної з футболу, та дуже красивий кадрами мирного Маріуполя

До речі про Держкіно. Вони викатили список претендентів на Раду. Босак на місці, купа незнайомих імен, але є ті, хто мене особисто тішить. Бо, можливо, їх відберуть, тоді вони зможуть щось змінити. Але з тим, як у комісію не взяли Сенцова та Васяновича, але обрали акторку та ведучу Одеського МКФ Дашу Трегубову — я не здивуюсь, що і в нову Раду відберуть тільки зручних та податливих.

Як вчить Тоня Ноябрьова в Інстаграм — спалюю зранку 10 калорій. І слухаю подкаст з Дмитро Авдєєвим. Мені особисто не вистачає критики інституції Держкіно на питаннях про теми війни в кіно та імовірний подальший розвиток. Але це моя думка — послухайте його та ведучих зі сферу PR та комунікацій ⬇️ #прокінопідїжу або -10 калорій: https://linktr.ee/nepidzapys

🫨 «Ми були рекрутами» Проблем багато. Головна, що це не кіно і не мало ним бути. Тому і оцінювати це як кіно — складно. Оператор здається пʼяний, бо камера гуляє як хоче, “головний герой-функція” все збиває і перетворює в гру ляльок, а найкращим залишаються матеріал, зняті самою бригадою в боях. Вони активно публікують це все в Ютуб, тож тільки підставили милицю «фільму». Але з хорошого — воно виконує свою рекламну пропагандистську функцію, навідміну від, наприклад, «Бучі», яка відверто програє своїй же меті. Зайвим залишається в «Рекрутах» режисер та його задум, який просто непотрібний такому продукту. *не кажу про Favbet підтримку та етичні питання рекрутингу в Третю Штурмову 19-річного хлопця. Бо схиляюсь, що саме на ці теми говорити не мені, або не тут. Очікувала відвертої маніпуляції, але навіть її тут немає)

Тільки дали світло — звітуюсь, що дивлюсь «Ми були рекрутами». Поки скажу, що очікувала набагато гіршого.

Багато класних новин з Сараєво. Взявши фокус на Україну, на ювілейному фестивалі покажуть 6 українських стрічок в різних конкурсних програмах. А я по традиції розкажу де дивитися попередні роботи режисерів та режисерок. 🎬«Редакція» — Повнометражний ігровий конкурс Стрічка про херсонську редакцію новин та її журналіста напередодні виборів нового мера вийде в український прокат в листопаді. А поки збирає свої національні премʼєри після Берлінале. Саме там я говорила з режисером та відвідала світову премʼєру. Інші роботи Романа Бондарчука також про Херсон. Раджу його відомий фантасмагоріями «Вулкан», іронічний док «Українські шерифи» та коротиш з альманаху «Мудаки та арабески» — трьох-хвилинне MMS 🎬«Фото на памʼять» — Повнометражний документальний конкурс Стрічка, що вперше в історії Незалежної України відкривала IDFA, для Ольги Черних дебютна та дуже особиста - про родину та її рідний Донецьк 🎬«Фрагменти льоду» — Повнометражний документальний конкурс Переможець Докудейс Марії Стоянової згідно її стилю повністю складається з архівів. Я закохалась в її короткий метр «Ліс, Ліс» минулого року на Миколайчук OPEN. 🎬«Татова колискова» — Повнометражний документальний конкурс Ще один дебют - історія про сімейне життя ветерана українсько-російської війни. Поперденій короткий метр режисерки, «Під крилом ночі», був номінований на Золоту Дзиґу. 🎬«Жива» — Короткометражний конкурс Режисерська робота художника постановника фільмів Валентина Васяновича («Атлантида», «Відблиск») Владлена Одуденко. З тим як я люблю фільми Васяновича (а тут він ще і оператор), «Жива» щоразу - потрапляння в сердечко. Двоє військових везуть тіла в імпровізований морг та обговорюють велике - музеї та кладовище митців у Венецію, роль мистецтва і житті. Але по приїзду їх очікує набагато важливіших переворот. 🎬«Останній день» — Студентський конкурс

Що окрім «Дедпула» доступно відсьогодні для перегляду? 🎬 в кінотеатрі - деколонізаційний вестерн «Поселенці» Стрічка, яку Чилі висувала на «Оскар» на перший погляд здається неактуальною в Україні. Але саме вона може відкрити очі та ситуацію, в якій знаходимося і ми — подавлення національної ідентичності, замовчування трагедій та історії. Режисер-дебютант Феліпа Ґальвес майже 15 років ресерчів, щоб у жанрі вестерну розповісти про страшну сторінку історї його країни — геноцид Селк’намі. Він вивчав книги та реальні історії того часу, щоб наповнити правдою ревізіонистський фільм. Масштабний та ґрунтовний матеріал Сергія Ксаверова про колонізацію вестерну та цю стрічку можна почитати на LB.ua а вже завтра в кінотеатрі Жовтень відбудеться показ з обговорення з ведучою подкасту «Деколонізаторки» та кінокритиком. Квитки за лінком 🎞 онлайн - «Клондайк» Марина Ер Горбач Україно-турецький ігровий фільм не стільки говорить про трагедію МН-17, скільки розкриває стосунки на фоні світу, що руйнується. колись писала рецензію для Flashforward Magazine, а тепер стрічку можна переглянути на Takflix

Сьогодні в прокат виходить «Дедпул та Расомаха» — один з найочікуваніших фільм як для фанатів, так і для тих, хто не бачив попередні X-Men, Логани та Дедпули. На допремʼєрному показі в Києві на фіналі вимкнули світло, тож проектор мав переключитися. У гру вступили актори дубляжу, які жартували на зал з 400 глядачів, що можуть розповісти сюжет в трьох словах або розіграти фінал перед екраном. Фільм вчасно повернувся, а сьогодні у #прокінопідїжу пропоную познайомитися поближче з голосом Расомахи у подкасті «Додивитесь в кіно»

Український короткий метр я так люблю, що цього року зробила для Moviegram добірку з 98! Там дуже зручне сортування всередині матеріалу — гідний для зберігання матеріал не без моїх субʼєктивних думок. Всі вони легально доступні на різноманітних платформах та були випущені з 2018 до 2023. Можливо, варто піти ще на один забіг пʼяти років?