Grumpy readerka

взагалі зараз почався мій найулюбленіший період, коли видавництва діляться своїми планами на рік прийдешній 🫦 це якесь абсолютно окреме задоволення, коли не треба купувати, не треба читати, а просто ✨передчувати✨ задоволення! з найцікавішого поки що Лабораторія і Апріорі похвалилися, але чекаємо, що буде далі 😌

прочитала три книжки у грудні - і всі три відверто слабенькі, на мій смак ("Ніколи не бреши" Фріди МакФадден, "Вище неба" Ліз Томфорд і "Список для читання" Сари Ніши Адамс). тепер страшенно шкода часу, що я витратила на них, але такий читацький шлях, важко вгадати наперед 😔 але нічого, перечитування "Дев'ятого дому" Лі Бардуґо точно виправить ситуацію 🤌🏻 якщо перший раз роки чотири тому я найбільше фокусувалася на сюжеті, то тепер виходить помітити всі дрібниці і віддати належне героям. в авторки дуже добре вийшла Алекс Стерн, така собі survival girl, характер якої сформували жахливі досвіди. навряд встигну "Біснуватого" цьогоріч, але маю дуже високі очікування 🙏🏻 а ще ж у Лі є "The Familiar", до якого я ніяк не можу дійти, може так і перекладу діжду 🤭 а що вам хорошого траплялося останнім часом?

дякую усім, хто підтримав збір, я влаштувала розіграш і вже сконтактувала з переможницею! гроші ще на банці, але завтра скину їх "ми тут" 😌 як тільки матеріали будуть закуплені, то пошарю звіт 🫶🏻 ці вихідні я знову провела у ліжку, але not in a good way, до всієї родини завітав у гості вірус кишкового грипу, взагалі не сподобалося, чесно, жахливі кілька днів. принаймні цього разу я спромоглася не розбити ртутний градусник (бо розбила його на попередніх вихідних, коли хворіла на класичну грипу). але вже більш-менш очуняла і для ✨настрою✨ вирішила виписати зі свого пошарпаного блокнота (а я все одно його люблю) книжки для відео про найкраще і найгірше прочитане за цей рік. найкращих виявилося 28, а найгірших (це не значить, що вони безнадійно погані, принаймні не всі) 11. буде про що поговорити! ще цей рік виявився рекордним з кількості перечитаних книг, цьому я тішуся, бо перечитування як мінімум валідує зберігання усіх цих книжок на полицях 🤭

друзі, сьогодні день волонтера і мені дуже хочеться підтримати сумську організацію "ми тут", куди моя мама ходить ледь не щодня от уже майже три роки. замовлень стає більше, ресурсів менше, тому закликаю вас допомогти з купівлею матеріалу 🙏🏻 пропоную чесний обмін: коли назбираємо баночку, то хтось один виграє неперевершені домашні заварні тістечка 🫦 доставка по Україні за мій рахунок + у мене точно буде ресурс на нове відео 🤭 квиточок 100 грн ❤️ https://send.monobank.ua/jar/64kkGBUo2X

Гудрідз показав переможців 2024 року! якщо відверто, то результати більш ніж очікувані, Генна-Генрі-Маас-Клюн-Кінґ-Осман міцно тримають позиції 😌 мене засмутило тільки те, що Heartless Hunter (The Crimson Moth) аж на третьому місці у своїй категорії, дарма! окреме цікаве питання чому ця книжка взагалі в підлітковій фантастиці 🤭 https://www.goodreads.com/choiceawards/best-books-2024?ref=gca_dec_24_gcaw_eb

що, листопад уже все? шок 😱 але нічого, є нагода поговорити про читане 💅🏻 1) "Секрет служниці" Фріди Мак-Фадден програє першій частині, але загалом було захопливо. найбільше мені запам'ятається "кавказьким чоловіком". 2) "Сила опору" від Локальної історії — чудове видання про українців та українок, яким випало потрапити у радянські табори. багато сумного, але достатньо і життєствердного теж. 3) книжка "Брешуть не тільки вбивці" Марії Ланґ стала знайомством з відомою шведською авторкою детективів. I'm not a fan, але це було доволі цікаво. 4) "Ведмеже місто" Бакмана перечитувала, аби нарешті дістатися до третьої частини (ще не там). що не кажіть, ця історія мені подобається, автор майстерно пропонує складні вибори складним людям, а ми спостерігаємо, що з цього вийде. 5) французька книжка як французька книжка, не більше і не менше, позичала у подруги і зразу віддала 😶‍🌫️ 6) "Тресс зі Смарагдового моря" Сандерсона мене потішила, яскрава історія, багато іронії та пригод, обов'язково читатиму автора ще! а як ваш листопад? чи читали щось з цих книг? 🥰

друзі, не переживайте, я нікуди не зникла, просто треба дещо впорядкувати життя 😌 за цей час я: 💅🏻 пішла з компанії, де працювала останні вісім років 💅🏻 найшла нову роботу, що почнеться наступного тижня 💅🏻 найшла дуже захопливий фріланс, обов'язково розказуватиму про нього пізніше, зараз він зжирає просто достобіса часу 💅🏻 пройшла курс лекцій в автошколі і маю на цьому тижні теоретичний іспит (тримайте за мене кулачки) 💅🏻 дуже і дуже мало читала, брєд 💅🏻 відзначити з прочитаного хочеться "Тресс зі Смарагдового моря", дуже хороша пригода, іронійний текст, вайби Ріпічіпа, мені щиро сподобалася книжка 💅🏻 нічого не зняла і не змонтувала, просто катастрофічно бракувало часу думаю, що найближчим часом зможу вибудувати собі якийсь стерпний work-life баланс, дякую, усім, хто питав як я ❤️

перечитала "Ведмеже місто" Бакмана (хочу поновити у пам'яті перед тим як нарешті дістатися заключної частини серії), звернула увагу на деталь, яку раніше не помічала. очевидно, що родина Беньї Овіча (мама, тато, три сестри) - біженці з Балкан. нам не говорять хто саме вони за походженням, але, припущу, босняки, хоча, можливо, і хорвати. Бакман не вказує національність і не згадує їхню релігію, тому лишається тільки оперувати здогадками. отже, Овічі прибули у Бйорнстад десь у 1990-х - і прийняли їх доволі люб'язно, у них нормальні роботи, є свій будинок (вілла), їм не згадують, що вони тут зайди. єдиний конфлікт, який ми бачимо, відбувся ще між малим Беньї і батьком одного з гравців команди суперників, який назвав його "циганчам", але це відбулося саме через жорстку гру. з другого боку Амат, біженець іншої хвилі, знову можу лише припустити, що сирієць. він, його родина та ще кілька сімей уже не отримали від Бйорнстада приязної зустрічі, над Аматом та його другом знущаються у школі, на льодовій арені, на їхній хокейній формі пишуть "Бідностад" тощо. звісно, зміну у ставленні до родин Беньї і Амата варто пояснити тим, що і сам Бйорнстад за ці плюс-мінус десять років змінився, поглибшала економічна криза, місто стало жорстокішим і до постійних мешканців теж. тим не менш, видається, що Бакману було важливо зачепити цю тему, хоча б так побіжно і натяками для уважних. особливих висновків у мене немає, роман мені подобається, перечитувати його було цікаво. усе ж Бакману вдалося поставити героїв перед дуже складними життєвими дилемами, хоча з драматизмом він, визнаю, трошечки перегинає. але я люблю його книжки, тому готова пробачити 😌

о цей чудовий період року, почався перший раунд голосувань за найкращі книжки року в гудрідз 🤗 https://www.goodreads.com/choiceawards/best-books-2024 з нововведень: викинули категорію "Гумор" і додали окремо "Аудіокниги" я цьогоріч пасу задніх, буквально нічого крім трьох найочевидніших романсів (дві Гейзелвуд і одна Генрі) і не читала, але завжди цікаво дивитися, що потрапляє у довгі списки (традиційно потім більшість цих книжок виходить і в нас 🤭) чи читали ви щось у будь-якій категорії? UPD: збрехала, ще читала "Crimson Moth" Крістен Цикареллі (дайбоже її прізвище так пишеться), це категорія "Young Adult Fantasy"

відкрила видання "Девіда Копперфілда" від книголава, я просто в агонії від розміру шрифту й інтервалів. це взагалі для кого зроблено, хто мусить це читати, знущання якесь 😤 я розумію, що книжка гігантська, але краще було б уже два томи, бо так як є - це неможливо, я категорично відмовляюсь. добре, що книга позичена, з чистою совістю віддам її назад, а собі за нагоди колись придбаю електронку. а ще смішно, що раніше я злилася на шрифт у "Правила будинку сидру", а тепер, враховуючи скільки разів там згадував роман Діккенса, розумію, що то був косплей на "Девіда Копперфілда" 🤭 на фото для порівняння звичайна сторінка з книжок книголава і сторінка з "Девіда Копперфілда" 🫠

буквально за один вечір прочитала "Секрет служниці" Фріди Мак-Фаден. перша книжка мені сподобалася більше, але друга загалом теж склала непогане враження: захопливо, яскраво, справжній page turner. я чула кілька думок, що авторка використовує тут той самий сюжетний прийом, що і у першій, але не зовсім згодна, все ж "Секрет служниці" - радше викривлене дзеркало до попередньої частини. одне з моїх найяскравіших вражень про цю книжку - це дуже смішна помилка в перекладі, де про Caucasian man пишуть:

"... у нього залишилися переживання, що він не доживе до віку пересічного кавказького чоловіка в цій країні"

чому це смішно? бо Caucasian race - це європеоїдна раса, тобто, малося на увазі, що герой, найімовірніше, звичайний білий американець, ніякого Кавказу і близько там нема 🤭

минулий тиждень був виснажливим, але цікавим. виникає підозра, що я могла взяти на себе забагато 🤭 сьогодні з читанням у мене отак, хваліться у коментарях, яка книжка у вас на порядку денному 💅🏻

для мене ✨магія читання✨ полягає серед іншого і в книжкових збігах: коли книжки перегукуються, доповнюють одна одну, коли книжка потрапляє тобі в руки настільки вчасно, що і спеціально не вгадаєш. так вийшло і цього разу, коли я взялася читати "Живі" Олександра і Павла Михедів. для мене стало приємним сюрпризом, що перший з авторів, про котрого буде вестися розмова, - це Григір Тютюнник, бо я саме читаю збірку його оповідань "Три зозулі з поклоном" 💚 мені це видалося ледь не знаком долі! а потім я задумалася, що було б дуже класно поєднувати читання "Живих" з читанням, власне, творів. звісно, більшість цих авторів і авторок я так чи інак уже читала, але, наприклад, з тим же Стефаником я знайома дуже побіжно у межах шкільної програми. так, це затягнеться на тривалий час, але ж як цікаво! єдине, пропущу Прохаська, не можу подолати свою неприязнь, колонки на Збручі сказали мені вже більше, ніж могла б сказати його творчість 😔

поки перечікувала вранішні шахеди, то розібралася як зберігати собі місячну статистику у Fable. дуже прикро, що Goodreads не відчуває потреби авдиторії і стоїть на місці, дурачки. але ось тепер можу показати прочитане за жовтень, усі книги хороші були, єдине "Часосховище" мене лишило з дуже mixed feelings, кортить обговорити його на клубі 😌 окремо хочу виділити "Книгу для дітей" - дуже масштабний твір, вау. і ця тема Першої Світової плавно перетекла в "Пам'яті...", прагну уникнути надмірного патосу, але після цього роману я кілька днів почувалася абсолютно розчавленою, справді вдалий дебют. ще скажу хороше за "The Agency for Scandal", комфортна, трохи наївна, але цікава книжка. несподівано виявила, що інші книги цієї авторки вже виходять українською в Рідбері, то взяла собі одну з них, покажу в наступних покупках. про "The Hollow Places" я вже і так порядно розказувала в попередніх постах, раджу ❤️ "Американа" - теж гідний твір, цікаво, що розмірковування про абсолютно чужі контексти можуть у чомусь так сильно пасувати і нашій реальності, хоча малоймовірно, що авторка це туди закладала. а як минув ваш читацький жовтень?

серед подарунків до Дня Народження був свіжесенький роман Фреї Марске, яку я дуже і дуже люблю. цьогоріч я перечитала і дочитала її трилогію Marvellous Light ❤️ нова її книжка вийшла лише 8 жовтня і, на мою вдачу, це нарешті стенделон 🙏🏻 вже почала її читати і не втрималася, зазирнула у відгуки на гудрідз. виявилося, що кільканадцять читачів почувають себе обманутими в очікуваннях. вони чекали на роментезі, а не отримали його. так, першу трилогію Фреї Марске справді варто віднести до цього жанру (якщо придиратися, то крім третьої частини A Power Unbound, там усе ж баланс романтика-сюжет помітно переважає на користь другого). технічно, "Swordcrossed" реалізмом не є, події відбуваються у вигаданому світі, якого абсолютно ніколи не існувало, але і магії чи будь-якого іншого фентезійного елементу тут немає. власне, цитуючи один з відгуків "This story reads like a historical romance set in an emancipated foreign country you don’t know much about". сама Фрея в інтерв'ю про створення світу книжки говорить наступне:

Події у Swordcrossed відбуваються у місті, де поєдналася історична естетика кількох реальних локацій – переважно Амстердама, Флоренції та Брюгге – і професії героїв: виробництво вовни чи фехтування – усе це теж цілком реальне. Отже, мені довелося чимало читати про історію вовняної індустрії та дуелянтства як роботи, правових поєдинків та хобі. У цьому світі немає відвертої магії, тому розроблення світобудови переважно спиралося на соціальні та релігійні питання. Як широкий пантеон богів-покровителів існуватиме у суспільстві, де статус прив’язаний до торгівлі та професійних гільдій? Як підтримка родини може вплинути на бізнес? Я не могла вирішити проблеми своїх персонажів чарами, але точно могла створити чимало перешкод, помістивши їх у суспільство зі складними правилами та очікуваннями. І я насолодилася цим процесом.

наразі у книжки доволі висока оцінка, не дивлячись на розчарування деяких людей, цікаво чи зміниться це надалі. і чи вплине це на підхід до письма самої Фреї. чи маєте ви жанрові очікування до авторів? чи розчаровувалися колись, не отримавши від них бажаного жанру?

почала "Список для читання" Сари Ніши Адамс, найшла смішну помилку в перекладі 🤭

"...зайшла в м'ясну крамницю по ісландську баранину..." "...she'd picked up the frozen meat from Iceland Foods..."

справа у тому, що Iceland Foods - це британська мережа супермаркетів, що спеціалізується на заморожених продуктах, але вони не мають прямого стосунку до Ісландії як країни. більше того, уряд Ісландії судився з цими супермаркетами через назву. чому я взагалі пішла дивитися як в оригіналі? усе через контекст: дівчина явно не з дуже багатої родини, у попередніх абзацах згадувалися макарони з бляшанки, навряд би вона мала забаганку обрати саме ісландську баранину у спеціальному магазині. це супер дрібниця, яка взагалі жодним чином не впливає на сприйняття тексту, просто коли мені муляють такі речі, то завжди хочеться перевірити 😌

нарешті дочитала, було захопливо, моторошно і смішно, я рада, що змогла переступити своє ставлення до жанру 😌 висновки, які я зробила? не варто жити в музеї, де купа опудал, а якщо вже так вийшло, що ти там живеш, то слід їх любити і поважати! також з просвітнього дізналася про існування гігантських амазонських видр, вони відносяться до хижаків найвищого рівня, дуже потужні 💪🏻 не заздрю героїні, що їй довелося мати з цим справу, але гігантські видри - не найгірші з монстрів, що тут трапляються 😼 будемо сподіватися, що і ця книжка Т.Кінґфішер рано чи пізно з'явиться українською 🙏🏻 чи будете ви читати щось лячне до Гелловіну?

останніми днями мені було прям дуже сумно з певних причин - і я вирішила взяти Пратчетта, аби трохи підняти собі настрій. і знаєте що? я катастрофічно невдало обрала книгу! от треба ж було взяти з полиці саме "Джинґо", де по суті описується початок війни (а може і сама війна, я не так багато прочитала) між Анк-Морпорком і Хапонією. от від Пратчетта я не чекала такої підстави 🥲 звісно, я могла прочитати анотацію, але я навіть не думала, що Дискосвіт вирішить мене добити, замість того аби підтримати. але, на щастя, мій мелтдаун ніби більш-менш закінчився, я майже прийняла об'єктивну реальність, тож сідаю монтувати відео з розпаковкою подарунків до дня народження ❤️

дуже рада побачити, що книжка про відьом уже на передзамовленні у Віват, я була читала її у травні 2023, але досі маю дуже теплі і приємні враження ❤️ ось тут лишу вам свій повний відгук на цей роман, а сюди винесу перелік своїх улюблених елементів з нього: 🧶 рожевий джин ✨ собакесса Міки 🧶 озерце з карпами ✨ пряжа кольору фламінго 🧶 цитування Джейн Остін ✨ лав сторі з бібліотекарем 🧶 випічка ✨ уроки магії 🧶 зоряний пил ✨ третій четвер третього місяця 🧶 скелет у саду у цьому році мала вийти наступна книга Санґу Манданни "A Witch's Guide to Magical Innkeeping", але з невідомих причин реліз відклався до 2025.

мала вчора день народження і нарешті розпакувала всі посилки, що ви надіслали, я абсолютно в захваті, дякую велике 🥹❤️ процес зафільмовано, тож скоро покажу відео з максимальним рівнем писку та екзальтації, а поки що книжковий спойлер 😌