Простір unicorn 🦄

Ще в університеті я помітила цікаві закономірності: Все чому приділяєш увагу - починає проявлятися в твоєму житті. (Не знаю, чому відлік іде саме з цього моменту. Впевнена, я і в дитинстві могла помічати подібне) От, наприклад, сваримось ми з сусідкою по кімнаті в гуртожитку, Маріною. От - ще й з мамою обговорюю ці ситуації. От - я ще думаю про них… І сварок з Маріною стає ще більше. А тут я відволіклася, забула, зосередилась на своєму - як і Маріна перестала докучати. Ні, окрім Маріни я шукала ще закономірності в житті: Не ходиш на пари, буває, днями (працюєш). І не думаєш про то. Не, не інфантильне: якось буде. А впевнене: зараз так треба, це на краще. І все стається найкращим чином: на заліку не питали про прогули, а реферат закрив три пари з маркетингу. Но, як тільки одногрупниця Лєна (протівна така) скаже тобі: А шо ти не ходиш на пари? Там нас у щас строго - Всьо, щитай слєдующий же твій прогул Культорологіі, буде самим жостким пройобом. (З тих пір я і почала сторонись людей 🫣) Та, чесно, ця «сила думки» (уваги) мене як захоплювала, так в лякала. Допоки не вдалося опанувати своіх демонів. Ми володіємо ситуацією допоки вона не володіє нами. Якщо не зрозуміли - перечитайте ще раз. Бо це буквально істина нашого життя. Але поки нами керують страхи - то безпечніше ховати свою «силу» всередину. Тобто не проявляти агресію, накопичувати втому, стримувати емоції… І згодом страждати на депресію. У мене так і було. Бо я спочатку злякалась ситуації з Маріною. Потім з Лєною. Потім ще з десятком життєвих історій, в яких страх перемагав. Злякалась і «втекла» в ракушку. Так розпочався мій перший рецедив депресії в 18ть

Вікторія, Віка, Вікі - мені все рівно. Я не придаю значення іменам. Але, для мене важливі персоналіті Я живу своє життя за принципом: Проявлятися - це єдина ціль душі. Думаю, ми дещо більше, за просто набір біо систем та нейронних мереж. Тож, і професія, діяльність, вибір справи - не має для мене того значення, яке є популярно-доступним для більшості. Я просто живу, проявляюсь, ділюсь. А в рамках якої професії чи діяльності на данний момент - вибираю не я. А серце. Проте, послідовність у моіх хоббі та роботі, звичайно присутня (уся інформація про мене буде тут #проviki). Поміж імені, професіі, хоббі, - мене також не визначають ні мій юридичний, громадянський статус. Визначаю себе, як людину вільну від народження. (Але ні, ця позиція не звільняє мене від моїх внутрішніх компасів та принципів, щодо суспільноі взаємодії). Із вічного: я завжди любила текст, секс, багато говорити і заробляти гроші. Це не характеризує мене як людину. Но, як оповідача на даний момент, - точно. В своєму блозі дозволяю собі бути різною. Але і це не звільняє мене від власного розуміння відповідальності _ Як можна помітити, рефреш таки відбувся. Блог стару шкурку (я видалила старі дописи) і воно почало писатись само. Тепер трохи інакше, тепер вже точно вільніше. Тож, я ловитиму хвилю. І, можливо, сьогодні продовжимо знайомство заново 🦄

Хижачка гідра відновлюється після аномальних пошкоджень завдяки памʼяті генів. А ти відновлюєшся, щоразу після падіння, завдяки внутрішній вірі в себе, - оце визначення, знаєш, воно найкраще. І не требе езотеричних: душа, пафосних: свідомість, є просто: внутрішня віра в себе, знання, що ти собі товариш. Навіть, коли не товариш, навіть коли придаєш, - є хтось за цим всім, хто все рівно поруч. В моєму житті було тааак багато крутих поворотів долі. Що і не підрахувати. Та кожного разу, ніби хтось своєю великою невидимою рукою, діставав мене за шкірку, отряхував, ставив на землю, давав по сраці і казав: - Віка, ну йоб твою мать. Опять хуйні наворотила. Іди обніму, дура ти тупа ——- Цей блог про пошук внутрішнього балансу. Про незмінну віру в себе, попри абсолютну безшабашність, екстримальність, часом, ідіотизм, - я все рівно обираю бути на своїй стороні. Особливо після того, як себе прєдаєш… #самозцілення

Один із найважчих процесів, після того, як ви почнете рухатися своєю дорогою (оберете себе так скажімо) - це пройти етап знецінення «мені пощастило». Він приходить зазвичай, коли ви вже досягли певних успіхів, отримавши пропозиціі по співпраці, нові знайомства, можливість, доходи, творчі прояви, популярність, красу, здоров’я (будь що, що для вас було важливим). Через деякий період ви досягаєте невеликого плато, бажаючи заземлитись, оглянутись на своі успіхи. А ше, зафіксувати алгоритм (і може продати його іншим на курсі😀) Та тут і криється пастка. Якщо ти починав з нуля (або ж нуля в цій новій сфері для себе), - навчившись, раптом, опиратися на внутрішнє відчуття («компас душі»), ти отримуєш результат… То заявляється страх його втратити. Іііі…хоп! На фоні страху, ти знову в пастці систем. Яких? Економічних: «Я досягнув успіху, не хочу понижати свій рівень» Етичних: «Вони допомогли мені досягти цього, тому, я ім винен» Юридичних: «Я вийшла заміж за нього на шляху до цього успіху. Я не можу тепер так з ним вчиняти». Фінансові: «Поки я досягав цього успіху, я взяв на себе зобовʼязання і борги». Ха ха. Сам себе наєбав. Це як оподаткування в деяких країнах Європи. Більше працюєш - більше платиш. І що ж тоді робити, після того, як вдається отримати перші результати, обравши «йти за покликом душі»? #самозцілення

Вчені відкрили секрет регенерації гідри Ви ж чули про цього хижака, який водиться в воді? Він не тільки живе вічно, а я може й генеруватись після найважчих механічних пошкоджень (іі буквально мололи в блендері). Так от, секрет регенерації гідри - іі клітини памятають ким вони були Синк ебаут іт #самозцілення

За моїми спостереженнями, структура буття така: - існує простір (назвімо його Земля), на якому реалізується гра - існує учасник гри (душа, вище я, свідомість, присутність) - існує програміст, розробник цієї системи (Бог, Всесвіт, Абсолют, Джерело) - існує аватар і його програмне забезпечення (тіло та его) - існують програми, які легко вбудовуються на заміну попередніх в операційну систему аватара (упередження, ідеі, вірування) - існують корпорації, які виготовляють софт (релігія, наука, медицина, політика) - існують замовники софту («світові еліти») - існують мухомори 🍄😆 Жартую. Але, як ви розумієте, далі в ці кротячі нори краще пока не лізти🛸🐈 Ми ще з бібліотекою Ватикану не розібралися 🫣😀 #просвітобудову

«Проходити через стіни» - це отримати свою роботу, в той момент, коли всі навколо кажуть «багато хочеш». Проте, ти обираєш дочекатись пропозиції, яка круто змінить буквально весь розвиток твоєі карʼєри. І навіть становлення, як людини. «Плавати ложки» можна лише тоді, коли ти по справжньому віриш собі. Коли знаєш де твоя дорога і наскільки сильно вона тобі важлива. Ні, - така стратегія не рівно самодурство (хотя, хто судья?) І це не обов’язково наглість (хоч і часто так може сприйматись) чи категоричність. Але, це завжди самобутність. Відсутність чужої стратегії життя. Вміння розуміти і аналізувати власні потреби. Відчувати хто ти є без усього цього наносного… #просвітобудову

Стань невидимкою, стань прозорим, перестань бути відображенням, копією, повтором, чужою тінню. Ще трохи і ці слова звучатимуть в твоїй голові дуже пафосно. Ні, вони вже так звучать. Мозок завжди оберає найлогічніший вид знецінення для тих речей, які зчинитує, як загрозу. Но, ми тут для того і зібралися, щоб цю загрозу (від змін) розвіртуалізовувати. Усвідомлюючи які якісні зміни можна привнести у власне життя, якщо перестати боятися утворювати нові нейрони. —— «Проходити скрізь стіни», як в Матриці (чи гнути ложки, що там?) - це не тільки метафора. Це буквально переставати бачити іх. Немає причин бути скованною опікою токсичних батьків, навіть якщо тобі лише 20ть, ти не маєш де жити, знаходишся в депресії і нещавно була звільнена з роботи. Ти все рівно знаєш де твоє місце (не поруч з ними, якшо шо) - і тут же знаходиться можливість пожити у знайомих в безпечних умовах. І ти отримуєш свій розвиток подій в цей вечір… #просвітобудову

Я вірю, шо силою думки можна «роздвігати стіни». Я вірила, здається, в це завжди. З дитинства, як і будь-яка дитина, шо: - світ хороший - любити прекрасно - творити і гратись найкраще, шо може бути в житті Але, що сталось згодом? Чому буквально кожен з нас спочатку втратив перші фантазіі та дитячі мрії? Згодом, відмовився від підлітких протестів, а пізніше і від юнацьких амбіцій відступив? А що вже говорити про доросле життя?! Там нам і діджитал державу продали, і законами обмежили, і війна своє зробила, і якщо ше й в айтішечкі працевлаштований - то взагалі, сиди-не-рипайся, щас твоє замовлення КФС приіде. А дальше шо? А дальше я тобі розказувать не буду. І так жуті накидала. (Подивись на старша покоління - сам все поймеш) Так, а в чом тоді суть насправді? Суть в том, що ти нікуди не йдеш. Ні в житті, ні в карʼєрі, ніде Прям вапшє. І нікуди не прийдеш, окрім одного ізвєсного мєста🪦💔 Но, а как же путь спитаєш ти? І я скажу тобі, шо таки да🤌, саме путь і має сенс. Тільки но не той, який ти галочками ✅щодня відмічаєш: я маладєц, я досіт, я зробив. А той що: ОЦЕ Я АХУЄТЬ ЯК ПЕРЕСТАВ КОНТРОЛЮВАТИ СВОЄ ЖИТТЯ. І мені це починає подобатись #просвітобудову

Найшла такий старий текст у себе. Мда🌚 Зі світом любі🫶💗 Я поки все ще на паузі

Якщо вірити езотеричній теорії про те, що все що ми маємо в цьому житті, наш вибір, який ми зробили поза грою (до того, як народитися,втілитись, дух нібито обирає свій сценарій життя) Так от, якщо вірити цій теорії,то виходить, кожен з нас щодня обирає для себе страждання, кожен з нас обирає для себе бути тим ким він є і діяти так чи інакше Я не впевнена,що езотерична теорія описує моє розуміння світу.Але так,час від часу мені вдається бачити свою «істину» (причинно-наслідкові) І ця правда дуже неприємна. Бо ми таки все обираємо самі… Просто є моменти, де вибора у нас не було Це трохи в тему дорослішання, дитинства, буття Просто роздуми #буденне

На днях планую записати наступний випуск подкаста про використання ПАР для терапії. А поки, давайте поговоримо про користь медитації, чому мухомор здатен іі замінити і як сповільнення думки допомагає в житті. _ Нами керують наші думки, але ми думками керуємо рідко. Тобто, буквально, кожна ваша спонтанна думка, яка потрапила в голову, в залежності від моменту здатна перетворитися на ідею, план, рішення, а згодом і дію. Тож, думки важливо фільтрувати не менше, ніж діі. - Ідея не нова, проте, не втрачає свою актуальність. Допоки, людство не вигадає ефективний метод відключення фонових думок. (Окрім тік току). Кажуть, якщо часто тренувати медитацію, то ці навичка залишається з вами і в побуті. За себе ж скажу, шо навіть невелика кількість занять здатна дати оптимальний досвід, аби в майбутньому його повторювати за нагоди. В моєму випадку, навички медитації і самоспостереження, допомагали в майбутньому покращити ефект псилоцибіновоі терапіі (адже, відсутність фонового потоку думок дозволяє швидше перейти до головного, зокрема в тріпі). В тому числі, медитація може бути гарною навичкою, яку допоможе закріпити мікродоз мухомора. Вживання мухоморів сприяє ефекту диреалізаціі, - тобто, речовина дозволяє в кращій мірі аналізувати свої думки, діі, подіі, які відбуваються навколо. Завдяки певному зосередженню та сповільненню реакцій. Водночас, не тільки на реакції здатні впливати гриби. В першу чергу, вони впливають на усвідомлення інформації, яку ви споживаєте і споживали досі: через діалоги, мас медія, соц мережі. Також, натуральні ПАР дають можливість протидіяти маніпуляціям, емоційним всплескам і іншим деструктивним проявам, з якими часто можна зіштовхнутися з діалогах з людьми. Що я маю на увазі? От приїзжаєте ви якось в гості до мами… Чи нє, давайте поки щось простіше: Приходите ви якось в понеділок на роботу, а там ваша старша колега робить каву. І ви такій ій: - Добрий ранок А вона вам: - Ой, привіт. А ти щось рано сьогодні. Виглядаєш втомленою. Ти що не виспалась? Ваша реакція? Ваші емоції? Діі? Отож! Но, картина знайома, чи не так? Ускладнемо задачу: Ви приїзжаєте додому, після робочого дня. А там чоловік, діти на голові, кіт ригає і мама звонить спитати, коли ви приїдете?! - Яка нахуй медитація? ———- Зовнішні фактори впливають на наш стан не менше за думки. Водночас, лише ми вирішуємо чи входити в ту чи іншу програму чи відсторонитися від неі. #софтскіли Для того аби самому обирати сценарії розвитку подій, мало просто надивитись відео в тік тоці про переход в 5Д ізмірєніє. Ефективніше буде навчитися регулювати власну поведінку за допомогою регуляціі думок (як наслідок, реакцій, рішень, дій, як я вже казала). А для цієі навички можна використовувати як власні ресурси: - медитація - йогівське дихання - прогулянки природою - мантри Так і дари природи #ПАР

Чому я розпочала тему #софтскіли і до чого тут постановка задач та уміння вести діалог? Насправді, якщо поспостерігати за життям, - то виявиться, шо все навколо працює згідно заданим програмам. Ви народжуєтесь і за програмою маєте отримати свідоцтво про народження, щеплення, ФІО і купу всього іншого в нагрузку, без власноі згоди і бажання. А це я ше мовчу,що майже 90% немовлят хрещенні (мова про нашу країну), а скільки ще традицій та ритуалів, які йдуть в нагрузку до народження нової людини? Ну, а далі сценаріі програм ви і самі добре знаєте: дит садок, школа, інститут і капіталістичне ярмо до скону… Ахах, ну, ніхто не обіцяв що буде весело. Принаймні в цьому каналі. Проте, головну ідею пердмови я донесла, думаю. Повертаємось до софт скілів, так званих, мʼяких (набутих) навичок. Я вважаю, що робота над собою може починатися з різних точок (за умови закритою бази). Наприклад, ви можете піти на йогу і відкрити для себе магію сцілення через вправи, дихання і зосередження на моменті. Захопитеся цією філософією, поглибитесь далі і згодом дізнаєтеся більше про розширення свідомості, роботу з установками і так далі А можна піти і іншими шляхами, зокрема - включити зміни в житті через мозок-реакціі-поведінку. І якщо погодитися з моєю ідеєю, шо усе в житті програми, - то ваша поведінка: слова і діі - це чіт код для активації. Нафіга тобі активувати ненужні програми суєтой чи неефективними діями? Отож і я про то! Тому читай поки повідомлення вище, а я ще повернусь ⬆️

Ще декілька важливих ідей, які пізніше я буду тут, можливо, більше розкривати. “ПОСТАНОВКА І ВИКОНАННЯ ЗАДАЧІ” Навчись ставити задачі сам: собі, іншим, собі через інших Це допоможе: - планувати життя і розраховувати на себе - грамотно дєлегувати і використовувати свій ресурс на розвиток, а не операційку - ніколи не робити непонятно що, непонятно нащо, приймаючи лєві поручення від інших #софтскіли

Думаю, також повертатися до вас коротними повідомленнями-інсайдами, чи рекомендаціями. Наприклад: Трапляються в житті ситуації, коли ми реагуємо на ті чи інші речі - емоційно чи надмірно активно. Створюючи таким чином зайві рухи, так скажімо. Та даючи, інколи, співбесіднику забагато інформації про себе. Так от, під час будь-яких переговорів - памятай: - не відповідай, якщо не питають - відповідай - тільки на те шо питають А якщо не хочеш відповідати на незручне питання - то і взагалі забий хуй. Серйозно! Ніхто не може змусити тебе чи повпливати на твою волю. Якщо ти не дозволиш цього сам. Проте, спочатку спробуй на простому - вчись вести діалог без суєти #софтскіли

Речі, які я усвідомила завдяки тріпам з використанням псилоцибіну (інформація лише в ознайомчих цілях): - як я ставлюсь до свого тіла, а якому воно стані (напруга мʼязів і тд), моє справжнє відношення до себе - моі дитячі травми - моі моделі поведінки у соціумі та з чоловіками - моі способи вирішувати задачі - міру моєї екологічності по відношенню до світу Гриби не просто дають можливість усвідомити глибинні програми, вони також допомагають налаштувати ваш компас назад, показавши вам справжній шлях. А не той, яким ви йшли досі. #ПАР

Коли ми приіхали в Карпати, все видавалось казковим. Я була вперше в горах в зрілому віці. І напевно, саме цей самостійний акт, який я нарешті зробила без партнера (мається на увазі, вибрала себе і поіхати, а не його - і бути вдома, як в роки до цього. Бо він не міг собі цього дозволити). Отож, ми приіхали в Яремче, поселились в котедж та почали збиратися на зйомки. Це мала бути «прогулянка в горах», фото на підніжжі гори Хомʼяк… #проявлятись

В процесі пошуку себе дуже важливо ким ви себе оточуєте, чим наповнюєте свою рутину, які інструменти для зросту обираєте. У психології є така мисль: неправильно зроблені висновки, на основі ментального та фізичного стану. Поясню. Коли ви йдете в якийсь новий досвід, проте, не подбали ні про власний стан, ні про якісні умови цього досвіду - ви ризикуєте отримати найгірший із варіантів розвитку подій. Якось, багато років тому, ще в першому шлюбі, я захотіла поіхати у фото тур карпатами. Но, рішення в лютому, поіхати фоткатись на фоні гор було прийнято спонтанно, бо я боялась реакціі парнера, сама собі не дозволяла внутрішньо цю поїздку. І взагалі, моє оточення мене б засудило за таку разточітєльность. - Так думала я і тому, не проаналізувала ситуацію, не вивчила деталей подорожі, аби не заглиблюватись і у власні почуття. А просто оплатила тур і ждала поїздки. І що ви думаєте сталося в турі? Наробили ми фоточок? #проявлятись