Михайло Чернишев

💸📉 Приватні гроші і знецінення: хто відповідає за втрати? Питання виглядає складним, але з точки зору теорії контрактів і власності відповідь доволі чітка, якщо не змішувати різні речі докупи. Насамперед варто розділити два принципово різні сценарії: 🔹Якщо емітент приватних грошей чесно попередив, що вони не мають гарантованої вартості і можуть знецінитись, а позичальник свідомо погодився на ці умови, відповідальність повністю на позичальнику. Знецінення приватних грошей тут не аномалія і не чиясь провина, а такий самий ринковий ризик, як падіння ціни на золото, акції чи будь-який інший актив. Позичальник оцінив цей ризик і взяв на себе наслідки свого рішення. 🔹Але якщо емітент приховав ризики, обманом представив приватні гроші як стабільні, а насправді свідомо чи через недбалість спричинив їхнє знецінення, це вже не питання ризику, а питання шахрайства. Обман під час укладання угоди порушує саму угоду, а порушення умов добровільного контракту — це форма агресії проти чужої власності. Тут відповідальність лягає на емітента, бо позичальник фактично не давав згоди на той ризик, який реально настав. ⚠️ Тобто відповідь завжди залежить не від абстрактного питання «хто винен, коли гроші знецінюються», а від конкретного змісту угоди: що саме обіцяв емітент, що саме знав позичальник у момент угоди і чи була ця угода чесною з обох сторін. І тут найважливіше. Сама постановка питання «хто відповідає за знецінення приватних грошей» є наслідком того, що ми звикли жити в системі, де існує лише один легальний емітент грошей. У справді вільному ринку ця проблема мала б набагато менший масштаб. Емітент, гроші якого схильні до непередбачуваного знецінення, просто програє конкуренцію іншим емітентам, чиї гроші поводяться стабільніше. Люди голосують своїм гаманцем: ненадійний емітент втрачає довіру, його погані гроші перестають використовувати, він зазнає фінансових втрат і втрачає свій бізнес. На відміну від держави та її валюти. Наскільки б сильно держава не знецінювала свою валюту, вона все одно змушує людей нею користуватися.

💸📉 Приватні гроші і знецінення: хто відповідає за втрати? Питання виглядає складним, але з точки зору теорії контрактів і власності відповідь доволі чітка, якщо не змішувати різні речі докупи. Насамперед варто розділити два принципово різні сценарії: 🔹Якщо емітент приватних грошей чесно попередив, що вони не мають гарантованої вартості і можуть знецінитись, а позичальник свідомо погодився на ці умови, відповідальність повністю на позичальнику. Знецінення приватних грошей тут не аномалія і не чиясь провина, а такий самий ринковий ризик, як падіння ціни на золото, акції чи будь-який інший актив. Позичальник оцінив цей ризик і взяв на себе наслідки свого рішення. 🔹Але якщо емітент приховав ризики, обманом представив приватні гроші як стабільні, а насправді свідомо чи через недбалість спричинив їхнє знецінення, це вже не питання ризику, а питання шахрайства. Обман під час укладання угоди порушує саму угоду, а порушення умов добровільного контракту — це форма агресії проти чужої власності. Тут відповідальність лягає на емітента, бо позичальник фактично не давав згоди на той ризик, який реально настав. ⚠️ Тобто відповідь завжди залежить не від абстрактного питання «хто винен, коли гроші знецінюються», а від конкретного змісту угоди: що саме обіцяв емітент, що саме знав позичальник у момент угоди і чи була ця угода чесною з обох сторін. І тут найважливіше. Сама постановка питання «хто відповідає за знецінення приватних грошей» є наслідком того, що ми звикли жити в системі, де існує лише один легальний емітент грошей. У справді вільному ринку ця проблема мала б набагато менший масштаб. Емітент, гроші якого схильні до непередбачуваного знецінення, просто програє конкуренцію іншим емітентам, чиї гроші поводяться стабільніше. Люди голосують своїм гаманцем: ненадійний емітент втрачає довіру, його погані гроші перестають використовувати, він зазнає фінансових втрат і втрачає свій бізнес. На відміну від держави та її валюти. Наскільки б сильно держава не знецінювала свою валюту, вона все одно змушує людей нею користуватися.

📦 📉 Кількість дрібних посилок з Китаю в Естонію впала на 93% З серпня ЄС ввів мито 3 євро на кожну товарну позицію в замовленні з інтернет-магазинів поза межами ЄС. Замовив десять дрібничок по 50 центів кожна, заплати 30 євро мита зверху. Естонія вже відзвітувала про результат: у липні на митних зборах з дрібних посилок зібрали 1,482 мільйона євро, у серпні лише 33,86 тисячі. 📊 За цими сухими цифрами ховається дещо значно важливіше, ніж бюджетна статистика: реальні люди, які просто перестали отримувати те, що хотіли купити. 🛒 Людина не мріяла про дешеві дрібнички з Китаю з примхи. Вона обирала їх, бо саме так могла собі дозволити те, на що інакше довелося б відкладати місяцями, чи взагалі не змогла б купити ніколи. Тепер ця можливість зникла не тому, що товар подорожчав через ринкові причини, а тому, що чиновники в кабінетах вирішили, що людина має платити більше за право розпоряджатися власними грошима. Людина, яка хотіла купити десять дешевих речей з Китаю, не стала раптом більш патріотичною та не почала купувати те саме в місцевому магазині. Це і є її втрачена вигода, яку жоден митний звіт ніколи не покаже цифрою, бо порахувати не укладену угоду неможливо, на відміну від зібраного мита. ❗️І ось найважливіше: політики та чиновники, звісно, на жаль, мають можливість забороняти та оподатковувати діяльність людини. Але закони економіки працюють так само неухильно, як закони фізики. Підвищуєш ціну, попит падає, і жодна постанова, жодне рішення парламенту цей закон не скасує, скільки б “добрих” намірів у нього не вкладали. 🏛️ Держава щоразу “вирішує проблему” одним і тим самим інструментом: заборонити чи оподаткувати те, що їй здається зайвим чи шкідливим. І щоразу отримує один і той самий результат: не бажану поведінку, до якої хотіла б примусити людину, а зникнення її економічної активності взагалі, яку раніше можна було хоча б трохи оподаткувати. 🤡 Ось і зараз, аргумент, заради якого все це затіяли – поповнення бюджету – не спрацював. Чиновники хотіли отримати більше грошей, але отримали менше: замість 1,4 мільйона на місяць тепер лише 34 тисячі. Тобто людей зробили біднішими, але свій бюджет так і не наповнили. Це яскрава ілюстрація того, що спробувати обійти закони економіки указом чи регуляцією не можливо. Можна тільки зробити людей біднішими в процесі такаї спроби.

👁️ Чому державі завжди мало контролю? Коли держава блокує месенджери, вводить нові заборони й дедалі більше контролює цифровий простір, це щоразу пояснюють безпекою та захистом громадян. Але чи справді справа лише в цьому? У новому відео Михайло Чернишев розбирає, чому державні обмеження мають властивість постійно розширюватися — і чому Telegram тут може бути лише одним із прикладів. 👉 https://youtu.be/bbmKx_w6wBw?si=yyMXN7VTeh_SwoPq

Цитата зі старого розбору 👉 https://youtu.be/JMIGKPlqxv8?si=bernQf82iTjtbHab

🤡 Соціалістична ідилія: як держава грабує платників податків під маскою «гуманізму» Перед нами наочна демонстрація того, що відбувається, коли левіафан витягує гроші з кишень працюючих людей ради утримання паразитичних структур. 💥 У Німеччині спалахнув скандал: сирійський патріарх із трьома дружинами, 32 дітьми та 25 онуками викачує з бюджету 100 000 євро на рік у вигляді соціальної допомоги. При цьому 70% членів цієї родини мають судимості. Держава за своєю природою — це не «захисник громадян», а звичайне узаконене угруповання для грабунку. Сучасна система welfare state (держава загального собесу) спотворює всі економічні стимули та викручує логіку навпаки: 🛠️ Грабунок ефективних. Держава силою вилучає ресурси у підприємців і найманих працівників, які реально створюють цінність. 💤 Субсидування неробства. Замість того щоб підтримувати відповідальне батьківство, держава створює систему, де жити на допомогу стає вигідніше, ніж працювати. Соціальна система перетворилася на насос для знищення приватної власності та знецінення праці. ⚖️ Деградація правопорядку. Судимості у більшості членів родини — прямої наслідок цієї політики. Коли держава позбавляє людину потреби заробляти чесним шляхом, вона руйнує моральні та економічні основи суспільства. На першій погляд може здаватися, що справа в якихось окремих зловживаннях на місцях. Але проблема глибше. Логічний фінал будь-якого соціалізму: примусовий перерозподіл благ завжди закінчується банкрутством, зростанням злочинності та руйнуванням соціальних інститутів. Якщо хочете глибше розібратися, як державне втручання та соціальні виплати нищать європейські країни зсередини, подивіться розбір про економічний крах Іспанії: 👉 https://youtu.be/F63XIz0pF8E?si=eZXtlu_CEoHprqSB

🏢Корпорації йдуть. Радіти чи боятися? Здається, великий гравець залишає ринок — отже, конкуренти отримують більше простору. Але чи справді все так просто? У новому відео Михайло Чернишев розбирає, чому компанії стають корпораціями та що насправді відбувається з ринком після їхнього виходу. 👉https://youtu.be/ZfxBqq2dWZw?si=OFgOYmmKKp_h1OA7

❌ Найгірший роботодавець України У Threads запустили тред: людей попросили зібрати «чорний список найгірших роботодавців» ☝️Коментарі можна почитати на скриншотах Поки одиниці описують приватні компанії, сотні інших в один голос називають одного й того самого «переможця» — саму державу 🏛️ Лікарі, вчителі з науковими ступенями, працівники Укрпошти, рятувальники... У коментарях одна й та сама біль: мізерні зарплати, відсутність мотивації та постійний ризик за копійки ❗️І це не прикра випадковість чи чийсь недогляд. Це фундаментальний закон економіки Приватний бізнес змушений боротися за людей. Якщо компанія платить мало або створює жахливі умови, працівники йдуть, а бізнес банкрутує. Ринок постійно змушує приватного роботодавця ставати кращим ❌ Держава ж функціонує принципово інакше. Вона не заробляє гроші на вільному ринку через цінність для клієнта, а вилучає їх примусово через податки. У неї немає жодного економічного стимулу цінувати фахівців. Для бюрократичної системи людина — це не цінний актив, а лише стаття видатків, яку постійно намагаються урізати Коли держава монополізує медицину, освіту чи пошту, вона просто знищує конкуренцію. В результаті магістр з фізики отримує менше за продавця в супермаркеті, а лікар змушений змінювати професію, щоб вижити. Єдиний спосіб підвищити доходи й цінність праці цих фахівців — це не чекати чергових подачок чи реформ «згори». Треба просто максимально усунути державу з ринку праці та дати простір приватній ініціативі 💬 А вам чи вашим знайомим доводилося працювати в держустановах? Поділіться досвідом у коментарях

💸ПРИВАТНІ ГРОШІ Друзі, ті з вас, хто читав книгу Гаєка «Приватні гроші», швидше за все намагалися уявити собі (тобто відчували потребу зрозуміти), як описані в книзі приватні гроші могли б виглядати в нашому реальному житті. І я впевнений, що з таким уявленням у багатьох із вас були труднощі. Крім того, я постійно чую запитання: «Добре, ми згодні, що від фіату необхідно перейти до товарних грошей. Але як нашу потребу в заміні національної фіатної валюти приватними грошима можна реалізувати на практиці?» На щастя, якщо в людей існує будь-яка потреба (зокрема й така), підприємці завжди знайдуть спосіб її задовольнити. На те вони й підприємці. Так сталося і цього разу. ❗️Група ентузіастів розробила й запустила криптопроєкт Monetarium — саме той інструмент, який забезпечує технічну можливість заміни фіатної валюти будь-якої країни товарними грошима — криптомонетами. Цікаво, що блокчейн Monetarium здатний забезпечити перехід від фіату до товарних грошей не лише для однієї окремо взятої країни (наприклад, України), а й, якщо це буде необхідно, для всіх існуючих сьогодні країн. До речі, якщо вас не влаштовує практика часткового резервування в чинній банківській системі, вам буде приємно дізнатися, що проєкт Monetarium розв’язує і цю проблему. Уже сьогодні будь-хто охочий може приєднатися до проєкту Monetarium, запустивши власний вузол (ноду) цієї мережі. Якщо ви знайомі з криптотехнологіями, усю необхідну для запуску своєї ноди інформацію можна знайти на сайті проєкту: 👉 https://monetarium.world. Якщо ви не криптоентузіаст, але все ж хочете запустити власну ноду мережі Monetarium, вам доведеться звернутися по допомогу до тих, хто в цьому хоча б трохи розуміється. Але повірте, це зовсім нескладно. (Перевірено на практиці.) 🤔 Навіщо вам запускати власну ноду? Запустивши власну ноду мережі Monetarium, ви стаєте частиною приватної монетарної системи й отримуєте “акції” цієї системи у вигляді монет VAR (Varta), які дають вам право на відповідну частку доходів мережі Monetarium. Що раніше ви запустите свою ноду і що продуктивнішим буде комп’ютер вашої ноди, то більше “акцій” мережі Monetarium ви зможете отримати і то більшою буде ваша частка в доходах мережі. Що стосується моєї власної професійної думки про монетарну систему Monetarium, я вважаю, що цей проєкт і з економічного, і з філософського погляду повністю відповідає тому, що потрібно для забезпечення технічної можливості будь-якій країні перейти від своєї національної фіатної валюти до своїх національних товарних грошей. 🚨 І якщо ви питаєте мене, чи варто вам запускати свою ноду (ставати співвласником приватної монетарної системи), то моя відповідь — так, варто. І що швидше, то краще. Бо це дасть вам змогу меншими зусиллями отримати більшу частку цієї монетарної системи. Чи запустив я свою ноду мережі Monetarium? Думаю, ви розумієте, що це риторичне питання.) 👉 Інструкції щодо запуску ноди можна знайти тут: https://monetarium.world/ways-to-earn/ P. S. До речі, якби проєкт Monetarium з’явився трохи раніше, у Хав’єра Мілея не виникло б технічних і організаційних проблем із закриттям Центрального банку Аргентини та відмовою від фіатного аргентинського песо.))

🚨🚚 Хто насправді годує місто в хаосі Другий день поспіль тривоги. Росія б’є по складах, ламається логістика, полиці в магазинах порожніють. І саме час подивитись на тих, хто зараз реально тримає постачання. Власник мережі зараз перебудовує маршрут, бо старий склад розбило вночі. Водій виїжджає під тривогу, тому що завтра магазину нема чим торгувати. Хтось втрачає фуру, хтось — цілий склад, але товар, який є, все одно доїжджає до полиці. ❗️Це не альтруїзм. Це логіка приватної власності. Власник ризикує своїм, тому не спить, поки не знайде рішення. Чиновник ризикує максимум доганою, тому скликає нараду замість того, щоб шукати маршрут. Право власності — не абстракція, а єдина система, яка змушує людину відповідати за наслідки власних рішень. Хто володіє, той несе ризик. І саме тому шукає вихід швидше за будь-яку структуру, що діє чужими грошима без особистої відповідальності. ⚠️ Найгірше, що може статися зараз, — це якщо держава вирішить «допомогти» регулюванням: фіксацією цін, нормуванням, ручним розподілом. Такий крок не врятує постачання, а навпаки — загальмує його, бо у підприємця зникає сенс ризикувати. Коли прилітають ракети, стає видно просту річ. Чиновник вміє ділити і забороняти. Возить, зберігає і рятує — приватник. 🤝 Не звинувачуйте бізнес у порожніх полицях і не вимагайте від держави «навести порядок» через фіксовані ціни чи ручний розподіл. Найкраща тактика зараз — купувати там, де товар є, і не тиснути на владу, щоб вона лізла в цю систему регулюванням. Приватна власність і вільний ринок тримають цю логістику на плаву.

🔥Вітаю, друзі. За двадцять хвилин буде традиційний стрім. Сьогодні розберемо інші економічні школи. ⚡️Тому обов'язково приходьте: https://youtube.com/live/KGIBqVwrRc8

⌛️Чому волонтєри закривають збір на дрони чи автівку за добу, а державний тендер висить місяцями? Справа у звичайній мотивації Чиновник працює в монополії. Він не ризикує власним гаманцем, йому байдуже на якість, а довгі процедури — це чудовий спосіб роздути кошторис і закинути собі в кишеню відкат.  🔄 У волонтєрів і ринку все навпаки. Волонтєр дорожить репутацією перед тими, хто донатить, тому шукає найдешевші та найякісніші варіанти. У той же час можна побачити, що волонтєрський рух — це яскравий приклад того, як вільні люди самі вирішують свої проблеми в умовах, коли держава все зарегулювала і заблокувала приватному бізнесу пряму допомогу армії.  Більше про це розібрали в самому відео: 👉 https://youtu.be/hENaiispKvs?si=C3irDdeaBwraHKb6

❌💸 ЗАБОРОНИЛИ РИНОК — А ПОТІМ ПОВЕРНУЛИ. ЧОМУ? Спочатку ринок оголошують джерелом хаосу, нерівності та експлуатації. Приватний бізнес обмежують, економіку намагаються контролювати централізовано. Але коли така система починає давати збої — ринкові механізми поступово повертаються: приватна ініціатива, вільний найм, банки, підприємництво. Чому так відбувається? І чому суспільством неможливо керувати так само, як машиною чи механізмом? 👉 https://youtu.be/PLoSMzq904M?si=gTB39BJTCR5AdZP1

🤦‍♂️Чергова «турбота» про ФОПів: як Мінфін готує нове пограбування бізнесу Чиновники Мінфіну знову взялися за малий бізнес У новому законопроєкті пропонують: 📌 перевести частина підприємців з II на III групу; 📈 виставити для сфери послуг 10% єдиного податку замість 5%; 🔒 а з 2028 року — навісити обов'язкове ПДВ на всіх, чий оборот перевищить €85 тисяч. Обіцянки «спростити звітність» у цій системі — звичайний маневр, щоб замаскувати чергове затягування зашморгу ❗️Треба зрозуміти вже, що будь-які податки є легалізованим грабунком Приватний сектор створює реальні цінності завдяки праці та вільному обміну, тоді як бюрократичний апарат лише експропріює те, що йому не належить Підвищення податкових ставок і нові обмеження спотворюють економічний розрахунок, знецінюють приватну власність, знижують продуктивність економіки, зменшують доходи людей, а найактивніших витискають з країни 🏛️ Чекати від державних бюрократів справедливості марно. Вони завжди знайдуть привід забрати більше Захистити свої ресурси малий бізнес зможе лише через: ▪️ мінімізацію контактів із податковими органами; ▪️ перехід у готівкові розрахунки ▪️ використання децентралізованих інструментів

✌️Підключайтеся: https://youtube.com/live/Vv8tKIIeiPo

🔥 Дебати: «Хто винен у підвищенні тарифу на проїзд до 30 грн і що з цим робити?» У прямому ефірі зустрінуться дві різні позиції щодо того, як має працювати громадський транспорт, хто повинен формувати його ціну та яку роль у цьому мають відігравати держава і ринок. Будуть дебатувати: Михайло Чернишев, директор Free Economy Institute, економіст Віталій Дудін, кандидат юридичних наук, співзасновник ГО "Соціальний рух" У центрі дискусії — тариф 30 гривень: чому він зростає, хто має визначати ціну проїзду, чи повинен громадський транспорт бути прибутковим та що реально можна зробити з новим тарифом. ❗️ВЖЕ ЗАВТРА о 12:00 👉 https://youtube.com/live/Vv8tKIIeiPo

🏛️👨‍⚖️ Наглядная иллюстрация того, почему государство — это грабёж и абсолютный паразитизм В видео показан типичный пример государственного произвола: бизнес самостоятельно восстанавливает разрушенную ракетным ударом фабрику, а чиновники «награждают» его штрафами и произвольным повышением пошлин с 0% до 6,5%. ❗️Пора бы уже всем понять, что: 1️⃣ Налоги и пошлины — это грабёж. Таможня не «защищает рынок», а силовым путем изымает деньги у предпринимателей и потребителей, искусственно удорожая жизнь. 2️⃣ Государственная бюрократия — главный тормоз развития. Попытки «защитить отчественный автопром» или контролировать импорт всегда ведут к дефициту, падению качества и завышенным ценам. 3️⃣ Единственный справедливый регулятор — это свободный рынок и контракт. Бизнесу не нужны «помощь», субсидии или «защита» государства. Лучшее, что может сделать власть — это перестать мешать свободным людям производить и обмениваться товарами. Настоящее ж восстановление и процветание возможны только при полном соблюдении права частной собственности, т.е. при полном отсутствии государственного вмешательства в жизнь и деятельность людей.

📊 7% українців досі вважають Сталіна “великим вождем” За даними КМІС, 7% українців погоджуються з тезою, що Сталін був “великим вождем”. Решта (31%) не мають чіткої позиції з цього приводу 7% можна було б списати на маргінальну похибку, якби це не накладалось ще й на третину суспільства, якій просто байдуже. А байдужість тут не менш красномовна, ніж пряма підтримка. Це людина, попри мільйони жертв репресій, розкуркулення і масових розстрілів, дивиться на цю постать і не може сказати навіть “це було жахливо”. 🤔 Чого ж так відбувається? Держава утримує владу не тільки силою, а насамперед через ідеологію, яка привчає людей вважати примус нормою. Радянська система десятиліттями вбудовувала в людей одну ідею: сильна централізована влада це порядок, а її відсутність це хаос. Сталін у цій оптиці не тиран, а “ефективний менеджер”, який навів лад ціною будь-яких жертв, бо жертви завжди були абстрактними цифрами, а “порядок” відчутним щодня. Отже це не питання незнання фактів. Люди, які підтримують такі тези чи просто знизують плечима, здебільшого знають про репресії і масові розстріли. ❗️Проблема глибша: їм важко уявити суспільство, яке функціонує без сильної руки зверху, бо саме так їх десятиліттями вчили мислити про державу взагалі, не тільки про Сталіна конкретно… І це мислення нікуди не зникло разом з розпадом Союзу, воно просто перейшло у спадок, як звичка, яку ніхто свідомо не переглядав. ❌ І ось тут постає справжня проблема для будь-якої розмови про вільний ринок: Як пояснити перевагу добровільного обміну і відсутності примусу людині, для якої “сильна рука зверху” це не загроза, а звичний і навіть комфортний стан речей? Поки в частині суспільства живе уявлення, що держава чим жорсткіша, тим краще, розмова про свободу від держави звучить для них не як звільнення, а як загроза порядку, який вони підсвідомо вважають нормою. Ринок не будується там, де людям байдуже, хто і як над ними панує. Він будується там, де люди насамперед не хочуть, щоб над ними панували взагалі.