Буревій М.К.

Пані Ірино Фаріон , вітаю з Днем Народження! Даруй, Боже, щастя і мнПані Ірина Фаріон , вітаю з Днем Народження!

Друзі, зараз всі обговорюють тему мобілізації. З'являються відео, де "нестворенідлявійни" з піною у рота доводять свою «правоту», а військовослужбовці запевняють, що служити мають всі. Вважаю, що саме зараз все має бути згідно з діючим законодавством. Тобто, хто не має служити за станом здоров'я або по догляду за інвалідом, хай не служить, а решта мали би послужити. Розумію, що бронь депутатів/чиновників/прокурорів/суддів/поліціянтів і навіть циркачів є обурливою, а у війську — совєтчина і т.д., і т.п. Я це не тільки розумію, але й відчуваю на собі. Але зараз, друзі, треба воювати всім, хто може воювати. Хто не може —волонтерити. І всім разом молитися. І хай допоможе нам Господь спільно здолати одвічного ворога — трикляту москву! P.S. Принагідно дякую волонтерам, які продовжують невтомно допомагати! Дякую Іван Когут за 2000 грн та Ігор Денис за 2000 грн, гроші підуть на пальне. Дякую, українцям з далекої, північної Суомі, зокрема другу "Енею" за колосальну підтримку. Дякую відданій активістці ДР ОУН подрузі Насті Anastasiya Nykonorenko за постійну фінансову підтримку, крайній переказ 13 000гпн. Гроші пішли на ремонт автівок. Розлогий допис подяки всім нашим волонтерам напишу трохи згодом... Бо маю копати 💪

Друзі, знову сумна новина... Загинув наш побратим, вірний християнин, відомий громадський діяч, націоналіст, член Проводу Добровольчого Руху ОУН, боєць добробату ОУН ще з 2014 року, нині боєць ЗСУ Роман Панькевіч , друг "Єлисей". Знав Романа ще з середини 2000-них: активний учасник Помаранчевої Революції та Революції Гідності, онук повстанця. Дідо Романа знав Романа Шухевича! Невимовний біль... Без батька залишилося двоє діточок та кохана дружина Юля... Вірю, що пішов друг "Єлисей" до Господа, якого так любив і заповіді Його шанував. І життя свого не пошкодував за Україну та українців. До зустрічі, дорогий друже, у Царстві Небеснім у Царстві Христовім! Допомогти дружині можна за цією карткою Монобанку:5375414136962171 Юлія Панькевич Друзі, парастас за Романом відбудеться в четвер увечері. Чин похорону — в п’ятницю, 26 квітня, о 12:00. У Сокалі на Львівщині, у греко-католицькому храмі святих Петра і Павла.

Вчора зібралися зі спільнотою добрих християн, гарно поспілкувалися, помолилися за Перемогу і за Вільну Україну від Сяну по Кавказ! «Як добре і як гарно жити братам разом у єдності!» (Пс. 132:1).

Слава Ісусу Христу! Вітаю, друзі! Продовжую зустрічатись з побратимами і друзями під час відпустки. Сьогодні доволі насичений день. Відвідали у шпиталі пораненого ОУНівця, наразі бійця третьої штурмової друга «Кучера» Дмитро Кучерявий. Наш «Кучер» уже є легендою, і вже можна про нього повість написати, згодом так і буде. Лікарі зробили диво, і важка рана потроху загоюється, рукою побратим вже рухає. Та й налаштований він по-бойовому, готовий до герцю. Молимося, аби «Кучер» остаточно одужав. Пізніше зустрівся з побратимом, який має свій волонтерський центр і активно допомагає фронту, за що велика подяка йому та всім волонтерам! Провідали командира Водогонського підрозділу ОУН друга «Батька», який важко захворів, молимось і про його здоров‘я також! Під кінець зібралися на штабі з побратимами, поспілкувалися, накреслили плани загальноорганізаційної діяльності. Разом, з Божою поміччю, обов'язково переможемо!

ХРИСТОС ВОСКРЕС!!! Друзі, сьогодні у католиків і протестантів Великдень. Та для кожного християнина усвідомлення того дива спасіння, яке дарував наш Господь людству на Голготському хресті, має бути щоденним святом. Бо ж у хресті ми маємо життя вічне! Я, парафіянин ПЦУ, сьогодні також святкую, бо ж тепер в Ісусі Христі маю життя вічне! Слава навіки Богу Святому!

Друзі, дехто стверджує, що після сорока років вже не буває справжніх друзів. Це є неправда: майже всі друзі, які мене оточують, з'явилися в моєму житті саме після сорока. І я продовжую набувати друзів. Вчора нас запросила в гості чудова українська родина — пан Юрій та пані Олена, — до себе на обійстя, що на мальовничій Бориспільщині. Щирі патріотичні українці. Пан Юрій від початку вторгнення є в місцевому ДФТГ, і дотепер несе службу, полює з побратимами на шахіди. Їхній син Данило воює у 3 штурмовій. Гарно поспілкувалися. Іноді думаєш, що ідею УССД, націократії українці не те що не підтримують, а й, у більшості, й не чули про них. Але це не зовсім так, насправді, і підтримують, і знають. Не всі ще отруєні безкінечною телебрехнею "виборчої демократії". Також познайомилися з дуже чемною і грайливою собачкою))) Ну, а про надзвичайний шашлик, який посмажив пан Юрій, не можу підібрати слів. Отже, маємо нових друзів і дуже з того тішимося!

Слава Ісусу Христу! Друзі, сьогодні їздили провідали пораненого друга «Скибу». Це вже третє його поранення. Усі поранення досить важкі, особливо це крайнє. У побратима сильно розтрощена ліва долоня і декілька уламків в нозі. Лікарі боряться за те, щоби зберегти руку. Сьогодні «Скиба» вперше самостійно дошкутильгав до подвір'я, подихав свіжим повітрям, а тут і ми під'їхали. Попри все, «Скиба» бадьорий, жартує, хоча, окрім всього, взнаки дається ще й контузія. Але не журиться, дуже зрадів нашому приїзду. Друзі, просимо молитви за Тараса, аби швидко все загоїлося, і на руці все позросталося. З такими незламними бійцями, як «Скиба», і з Божою поміччю — переможемо!

Пише чотовий добробату ОУН друг "Лиман" «Україна тільки тоді була сильною й займала належне місце в історії, як поступала згідно з своїм призначенням. Коли зрікалася своєї місії, то упадала. Український народ одержав десять талантів від Бога. Тому мусить їх удесятеро побільшити, а не закопувати одержане в землю.» 85 років тому, у березні 1939-го, угорськими загарбниками був розстріляний Михайло Колодзінський (1902 - 1939) - Верховний Командант Збройних Сил Карпатської України. Діяч УВО з 1922 року. 5 разів заарештований польською владою за діяльність в УВО - ОУН. У 1929 - 1933-х роках військовий референт Крайової Екзекутиви ОУН ЗУЗ. 19.01.1939 року очолив генеральний штаб її Збройних Сил - Карпатської Січі. 15.03.1939 року до Хуста прибув посол Угорщини з вимогою капітуляції. Присутній особисто на цій зустрічі полковник Михайло Колодзінський дав рішучу відсіч цим принизливим намірам посла: «У словнику українського націоналіста немає слова „капітуляція”. Сильніший ворог може нас у бою перемогти, але поставити нас перед собою на коліна – ніколи!» Найбільш кровопролитні бої відбулись 16-18 березня в районах Вишневого, Буштини, Солотвино, Севлюша, Білок, Довгого, В. Верецьких, Чінадієва, Сваляви. Але сили були надто нерівними (угорців було 40 тис.) Михайло Колодзінський був розстріляний угорцями та скинутий в солотвинський рудник. Вічна Пам'ять Герою! Смерть Ворогам!"